Рішення № 13939831, 14.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 33/3214.02.11

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна»

до приватного акціонерного товариства «Європейська страхова компанія»

про стягнення 3891,06 грн.

Представники:

від позивача Хім’як Т.С. –представник за довіреністю № 3 від 01.01.2011 року;

від відповідача не з’явились

встановив :

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна»до приватного акціонерного товариства «Європейська страхова компанія»про стягнення 3891,06 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.03.2007 року між приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Україна»(далі - позивач) та приватним акціонерним товариством «Європейська страхова компанія»(далі - відповідач) відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про страхування», було укладено договір № 2007/11-ФП про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) (далі - договір перестрахування).

Відповідно до пункту 1.2. договору перестрахування, на підставі зазначеного договору сторони укладають конкретні договори перестрахування (надалі - ковер-нот) окремо по кожному ризику, або по групі ризиків. Кожний ковер-нот не залежить від умов будь-якого іншого ковер-ноту, укладеного сторонами. Згідно п. 1.3 договору, передані в перестрахування ризики вважаються перестрахованими на умовах страховика, якщо інше не передбачено ковер-нотом.

04.09.2007 року між позивачем та відповідачем було укладено ковер-нот № 495/62/ЄСК. За даним ковер-нотом згідно додатку №1 до нього було перестраховано ризики, передбачені наступними договорами добровільного страхування наземного транспорту:

-          № 4039/062/21 від 15.08.2007 року;

-          № 21/062/001677 від 12.08.2007 року;

-          № 75/062/001845 від 15.08.2007 року.

Узгоджена перестрахувальна премія відповідно до даного ковер-ноту становила загалом 2 700,00 грн., що була перерахована позивачем на рахунок відповідача відповідно до платіжних дорученнь № 1558 від 21.04.2008 року, № 3171 від 28.12.2007 року, № 2697 від 27.11.2007 року, № 1949 від 02.10.2007 року, № 1907 від 26.09.2007 року.

В період дії даного ковер-ноту настали страхові випадки за деякими з вищевказаних договорів страхування та, як наслідок - позивачем були здійснені виплати страхового відшкодування страхувальникам, й позивач набув право на отримання частки відповідальності перестраховика (відповідача) в даних відшкодуваннях. А саме:

1) 15.08.2007 року між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Транс-Вест-Експедиція»був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту юридичних осіб № 4039/062/21, згідно якого об'єктом страхування виступав транспортний засіб Benz SLK», реєстраційний номер АА 5220 ВО. Згідно даного договору страхування встановлена безумовна франшиза в розмірі 0% за страховим випадком по страховому ризику «ДТП». Відповідальність відповідача за даним ковер-нотом по вищевказаному договору страхування становила 11,11% (20 000,00 (частка відповідальності перестраховика)* 100/ 180 000,00 (страхова сума згідно договору страхування).

17.05.2008 року представник товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Вест-Експедиція»звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку 15.05.2008 року (ДТП), внаслідок якої транспортний засіб Benz SLK», реєстраційний номер АА 5220 ВО, отримав механічні пошкодження.

03.04.2008          року, на підставі страхового акту № 253УК-03/09 від 16.03.2008 року, позивач здійснив виплату страхового відшкодування страхувальнику в розмірі 10 384,16 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 351. 17.11.2009 року позивачем на адресу відповідача за вихідним номером № 4351 було направлено заяву на виплату частки страхового відшкодування в розмірі 1 153,68 грн.

2) 15.08.2007 року між позивачем та Малишем Миколою Петровичем був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 75/062/001845, згідно якого об'єктом страхування виступав транспортний засіб Outlander», реєстраційний номер АА 6473 ЕВ. Згідно даного договору страхування встановлена безумовна франшиза в розмірі 0,5% за страховим випадком по страховому ризику «ДТП». Відповідальність відповідача за даним ковер-нотом по вищевказаному договору страхування становила 13,84% (30 000,00 (частка відповідальності перестраховика)* 100/ 216 771,00 (страхова сума згідно договору страхування).

18.01.2008 року Малиш М.П. звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку 16.01.2008 року (ДТП), внаслідок якої транспортний засіб Outlander», реєстраційний номер АА 6473 ЕВ, отримав механічні пошкодження.

11.04.2008          року на підставі страхового акту № 82-062/08 від 02.04.2008 року, позивач здійснив виплату страхового відшкодування страхувальнику в розмірі 8856,43 гри., що підтверджується платіжним дорученням № 1422. 17.11.2009 року позивачем на адресу відповідача за вихідним номером № 4339 було направлено заяву на виплату частки страхового відшкодування в розмірі 1 272,09 грн.

3) 22.08.2007 року між позивачем та Несміяновим Кирилом Олександровичем був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 21/062/001677, згідно якого об'єктом страхування виступав транспортний засіб Forester», реєстраційний номер АА 4422 CP. Згідно даного договору страхування встановлена безумовна франшиза в розмірі 0,5% за страховим випадком по страховому ризику «ДТП». Відповідальність відповідача за даним ковер-нотом по вищевказаному договору страхування становила 11,72% (20 000,00 (частка відповідальності перестраховика)* 100/ 170 690,00 (страхова сума згідно договору страхування).

06.11.2007 року Несміянов К.О. звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку 03.11.2007 року (ДТП), внаслідок якої транспортний засіб Forester», реєстраційний номер АА 4422 CP, отримав механічні пошкодження.

26.05.2009          року на підставі страхового акту № 313УК-03/09 від 07.05.2009 року позивач здійснив виплату страхового відшкодування страхувальнику в розмірі 12 302,49 гри., що підтверджується платіжним дорученням № 816. Також, 02.06.2008 року позивачем було здійснено оплату у розмірі 200,00 грн. за експертні послуги по встановленню суми збитку, що підтверджується платіжним дорученням № 2016. 22.02.2009 року позивачем на адресу відповідача за вихідним номером № 95 було направлено заяву на виплату частки страхового відшкодування в розмірі 1 465,29 грн.

Відповідно до умов договору перестрахування, перестраховик зобов'язаний перерахувати перестрахувальнику страхове відшкодування, розмір якого розрахований відповідно до умов даного договору і конкретного договору перестрахування протягом 15-ти банківських днів з моменту одержання від перестрахувальника повного комплекту документів, проте дані умови договору відповідачем виконано не було, в зв’язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 3891,06 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.01.2011 року порушено провадження у справі № 33/32, розгляд справи призначено на 01.02.2011 року.

У зв’язку з неявкою представника відповідача у судове засідання 01.02.2011 року та невиконання сторонами вимог суду, розгляд справи було відкладено до 14.02.2011 року

В судове засідання 14.02.2011 року з’явився представник позивача та надав додаткові пояснення по суті справи, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд стягнути з приватного акціонерного товариства «Європейська страхова компанія»3891,06 грн. заборгованості за договором про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) № 2007/11-ФП від 01.03.2007 року, а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 102,00 грн. та 236 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, вимоги суду не виконав, про поважні причини неявки повноважного представника відповідача суд не повідомлений.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

01.03.2007 року між закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Україна»(перестрахувальник за договором) та закритим акціонерним товариством «Європейська страхова компанія»(перестраховик за договором) було укладено договір № 2007/11-ФП про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії), предметом якого є загальні умови перестрахування (ретроцесії) ризиків, взаємно переданих (прийнятих) сторонами на факультативній (необов’язковій) основі по договорам факультативного перестрахування (ретроцесії), а також права й обов’язки сторін, що беруть участь у перестрахуванні (ретроцесії).

Відповідно до витягу з протоколу № 41 чергових загальних зборів акціонерів ЗАТ «СК «Україна», 29.04.2010 року було прийнято рішення, у зв'язку із приведенням діяльності акціонерних товариств у відповідність із Законом України «Про акціонерні товариства», змінити найменування ЗАТ «СК «Україна»на ПрАТ «СК «Україна» (приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна»). Як вбачається з витягу № 21-10/488-1.4 від 31.01.2011 року Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві, закрите акціонерне товариство «Європейська страхова компанія»(код ЄДРПОУ 32825387) перейменоване на приватне акціонерне товариство «Європейська страхова компанія»(код ЄДРПОУ 32825387).

Відповідно до пункту 1.2. договору перестрахування, на підставі даного договору сторони укладають конкретні договори перестрахування (надалі - ковер-нот) окремо по кожному ризику, або по групі ризиків. Кожний ковер-нот не залежить від умов будь-якого іншого ковер-ноту, укладеного сторонами. Передані в перестрахування ризики вважаються перестрахованими на умовах страховика, якщо інше не передбачено ковер-нотом (п. 1.3. договору).

Згідно ст. 12 ЗУ «Про страхування», перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

04.09.2007 року між закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Україна»та закритим акціонерним товариством «Європейська страхова компанія» було укладено ковер-нот № 495/62/ЄСК, відповідно до умов якого, а саме додатку №1 до нього, було перестраховано ризики, передбачені наступними договорами добровільного страхування наземного транспорту:

-          № 4039/062/21 від 15.08.2007 року;

-          № 21/062/001677 від 12.08.2007 року;

-          № 75/062/001845 від 15.08.2007 року.

Узгоджена перестрахувальна премія відповідно до ковер-ноту становила загалом 2 700,00 грн., що була перерахована позивачем на рахунок відповідача відповідно до платіжних доручень № 1558 від 21.04.2008 року, № 3171 від 28.12.2007 року, № 2697 від 27.11.2007 року, № 1949 від 02.10.2007 року, № 1907 від 26.09.2007 року.

В період дії ковер-ноту настали страхові випадки за вищевказаними договорами страхування та, як наслідок - позивачем були здійснені виплати страхового відшкодування страхувальникам, й позивач набув право на отримання частки відповідальності перестраховика в даних відшкодуваннях.

15.08.2007 року між закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Україна»та товариством з обмеженою відповідальністю «Транс-Вест-Експедиція»був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту юридичних осіб № 4039/062/21, згідно якого об'єктом страхування виступав транспортний засіб cedes Benz SLK», реєстраційний номер АА 5220 ВО. Згідно даного договору страхування встановлена безумовна франшиза в розмірі 0% за страховим випадком по страховому ризику «ДТП».

Даним ковер-нотом було узгоджено розмір перестрахувального тарифу - 4,10%. Відповідальність відповідача за ковер-нотом по вищевказаному договору страхування становила 11,11% (20 000,00 (частка відповідальності перестраховика)* 100/ 180 000,00 (страхова сума згідно договору страхування).

17.05.2008 року представник товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Вест-Експедиція»звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку 15.05.2008 року (ДТП), внаслідок якої транспортний засіб Benz SLK», реєстраційний номер АА 5220 ВО, отримав механічні пошкодження.

Відповідно до повідомлення № 1810 від 19.05.2008 року позивач повідомив відповідача про настання страхового випадку.

03.04.2009 року, на підставі страхового акту № 253УК-03/09 від 16.03.2008 року, позивач здійснив виплату страхового відшкодування страхувальнику в розмірі 10 384,16 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 351.

Позивачем на адресу відповідача була направлена заява № 4351 від 17.11.2009 року на виплату частки страхового відшкодування в розмірі 1 153,68 грн. До даної заяви були додані всі необхідні для прийняття рішення матеріали страхової справи.

15.08.2007 року між закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Україна» та Малишем Миколою Петровичем був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 75/062/001845, згідно якого об'єктом страхування виступав транспортний засіб Outlander», реєстраційний номер АА 6473 ЕВ. Згідно даного договору страхування встановлена безумовна франшиза в розмірі 0,5% за страховим випадком по страховому ризику «ДТП».

Ковер-нотом було узгоджено розмір перестрахувального тарифу - 3,80%. Відповідальність відповідача за даним ковер-нотом по вищевказаному договору страхування становила 13,84% (30 000,00 (частка відповідальності перестраховика)* 100/ 216 771,00 (страхова сума згідно договору страхування).

18.01.2008 року Малиш М.П. звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку 16.01.2008 року (ДТП), внаслідок якої транспортний засіб Outlander», реєстраційний номер АА 6473 ЕВ, отримав механічні пошкодження.

Відповідно до повідомлення № 584 від 18.01.2008 року позивач повідомив відповідача про настання страхового випадку.

11.04.2008 року на підставі страхового акту № 82-062/08 від 02.04.2008 року, позивач здійснив виплату страхового відшкодування страхувальнику в розмірі 8 856.43 гри., що підтверджується платіжним дорученням № 1422.

Позивачем на адресу відповідача була направлена заява № 4339 від 17.11.2008 року на виплату частки страхового відшкодування в розмірі 1 272,09 грн. До даної заяви були додані всі необхідні для прийняття рішення матеріали страхової справи.

22.08.2007 року між закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Україна» та Несміяновим Кирилом Олександровичем був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 21/062/001677, згідно якого об'єктом страхування виступав транспортний засіб ubaru Forester», реєстраційний номер АА 4422 CP. Згідно даного договору страхування встановлена безумовна франшиза в розмірі 0,5% за страховим випадком по страховому ризику «ДТП».

Даним ковер-нотом було узгоджено розмір перестрахувального тарифу - 3,70%. Відповідальність відповідача за даним ковер-нотом по вищевказаному Договору страхування становила 11,72% (20 000,00 (частка відповідальності перестраховика)* 100/ 170 690,00 (страхова сума згідно договору страхування).

06.11.2007 року Несміянов К.О. звернувся до Позивача із заявою про настання страхового випадку 03.11.2007 року (ДТП), внаслідок якої транспортний засіб Forester», реєстраційний номер АА 4422 CP, отримав механічні пошкодження.

Відповідно до повідомлення № 342 від 06.11.2007 року позивач повідомив відповідача про настання страхового випадку.

06.05.2009 року на підставі страхового акту № 313УК-03/09 від 07.05.2009 року. Позивач здійснив виплату страхового відшкодування страхувальнику в розмірі 12 302,49 гри., що підтверджується платіжним дорученням № 816. Також, 02.06.2008 року позивачем було здійснено оплату у розмірі 200,00 грн. за експертні послуги по встановленню суми збитку, що підтверджується платіжним дорученням № 2016.

Позивачем на адресу відповідача була направлена заява № 95 від 22.09.2008 року на виплату частки страхового відшкодування в розмірі 1 272,09 грн. До даної заяви були додані всі необхідні для прийняття рішення матеріали страхової справи.

У відповідності до положень розділу 7 договору перестрахування сторони узгодили, що

при настанні страхового випадку, передбаченого оригінальним договором страхування і конкретним договором перестрахування, перестраховик виплачує перестрахувальнику частину страхового відшкодування, що відповідає його частині (обсягу) відповідальності по конкретному договору перестрахування, протягом 15 (п’ятнадцять) банківських днів після одержання від перестрахувальника такого комплекту документів:

-          копія заяви страхувальника на виплату страхового відшкодування, договору страхувальника (страхового полісу);

-          копії страхового акту;

-          копії офіційного висновку організацій, у компетенції яких знаходиться даний страховий випадок;

-          копії калькуляції збитків або копії рахунку на відновлювальні роботи від підприємств, що мають відповідний дозвільний документ;

-          копії висновку або звіту про оцінку;

-          розрахунку частини страхового відшкодування, що підлягає оплаті перестраховиком;

-          копії платіжного доручення з позначкою обслуговуючого банку про списання коштів із розрахункового рахунку або видаткового касового ордеру про здійснення перестрахувальником страхової виплати за конкретним договором перестрахування.

Відповідно до п. 3.3.3 договору перестраховик (відповідач) має право вимагати від перестрахувальника (позивача) надати інші документи або пояснення, що стосуються страхового випадку. Така вимога має бути направлена не пізніше 5-ти днів, з дня отримання перестраховиком (відповідачем) документів по страховому випадку від перестрахувальника (позивача). Відсутність такої вимоги в зазначений термін означає згоду та визнання перестраховиком (відповідачем) страхового випадку.

Відповідно до п. 7.2. договору перестраховик вправі вимагати від перестрахувальника надати інші документи, що підтверджують факт настання страхового випадку або правильність визначення суми збитку. Відповідна вимога повинна бути обґрунтована і заявлена протягом 5-ти робочих днів, з дня надання перестрахувальником переляку документів по страховому випадку.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем у встановлений договором п’ятиденний термін не направляв відповідачу запит про надання додаткових документів.

Відповідно до п.п. 3.4.1 та 3.4.2. договору відповідач зобов’язаний виплатити свою частину страхового відшкодування після отримання перестрахувальної премії в повному обсязі та пакету документів, що підтверджує факт настання страхового випадку, а також перерахувати позивачу страхове відшкодування розмір якого розрахований відповідно до умов договору та конкретного договору перестрахування.

Однак, відповідач в порушення умов договору № 2007/11-ФП, ковер-ноту № 495/62/ЄСК від 04.09.2007 року та чинного законодавства, не виконав взяті на себе зобов’язання по сплаті частку страхового відшкодування.

З метою досудового врегулювання спору, 04.10.2010 року на адресу відповідача позивачем було направлено претензію № 592 по сукупних вимогах за договором №2007/11-ФП з вимогою терміново погасити існуючу заборгованість. Однак зазначена претензія відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

Таким чином, згідно з умовами договору та ковер-ноту у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 3891, 06 грн. по сплаті частки страхового відшкодування.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості за договором про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) № ФП-2007/11-ФП від 01.03.2007 року у відповідача перед позивачем в розмірі 3891,06 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Європейська страхова компанія»(03061, м. Київ, вул. Постова, 56, ідентифікаційний код 32825387) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна»(01025, м. Київ, вул. Володимирська, 5-Б, ідентифікаційний код 30636550) заборгованість в розмірі 3 891 (три тисячі вісімсот дев’яносто одну) грн. 06 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та 236 (двісті сорок шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                             С.М.Мудрий

Дата підписання рішення: 25.02.2011 року