Рішення № 13939824, 09.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/32309.02.11 За позовом Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Позняки-Добробут»

до Приватного підприємства «Промислова компанія «ТАРПАК»

про стягнення 112271,14 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: Рец В.І.

від відповідача: не з’явились

Обставини справи :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 111821, 14 грн., з яких: заборгованість зі сплати орендних платежів в розмірі 80100, 00 грн., сума штрафних санкцій в розмірі 23004, 72 грн., інфляційні нарахування в розмірі 2354,94 грн., 3% річних в розмірі 1244, 94 грн., заборгованість зі сплати комунальних платежів в розмірі 3778,87 грн., сума штрафних санкцій в розмірі 1122,87 грн., інфляційні нарахування в розмірі 136,69 грн., 3% річних в розмірі 68,11 грн.; про розірвання договору оренди від 16.02.2009 р., укладеного між сторонами; про стягнення з відповідача збитків в сумі 450,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свої зобов’язань відповідно до умов договору оренди від 16.02.2009 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2010 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 10.11.2010 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі представник позивача надав суду заяву про відмову від позовних вимог у справі № 51/323 в частині розірвання договору оренди від 16.02.2009 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2010 р. провадження у справі № 51/323 за позовом Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Позняки-Добробут»до Приватного підприємства «Промислова компанія «ТАРПАК» в частині розірвання договору оренди від 16.02.2009 р. припинено.

Розгляд справи відкладався у зв’язку з неявкою у судове засідання представника відповідача та неналежне виконання сторонами вимог ухвали суду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача на виклик суду не з’явився, відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, суд, на підставі ст. 75 ГПК України, приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами без участі вищезазначеного учасника судового процесу.

Судове рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 09.02.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.02.2009 р. між сторонами укладено договір оренди, за умовами якого, Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Позняки-Добробут надав в оренду Приватному підприємству «Промислова компанія «Тарпак»квартиру № 1 будинку № 12 по вул. Драгоманова, загальною площею 89, 0 кв.м., що знаходиться на балансі ОСББ «Позняки-Добробут».

Відповідно до п. 2.1. договору орендатор набуває право користування орендної квартири № 1 з моменту підписання цього договору і акту-прийому передачі квартири.

Згідно з п. 3.1. договору щомісячна орендна плата за квартиру № 1 складає 8010, 00 грн.

Пунктом 3.4. договору сторони домовились, що крім орендної плати орендар сплачує вартість комунальних послуг (опалення, технічне обслуговування будинку та прибудинкової території, електроенергію, за спожиту гарячу та холодну воду) згідно затверджених тарифів КМДА та представленим орендодавцем рахункам на сплату означених послуг до 15 числа місяця.

Відповідно до п. 3.5. договору орендар щомісячно до 15 числа виконує передплату вартості оренди на банківський рахунок орендодавця.

Згідно з п. 3.6. договору за несвоєчасну передплату оренди та комунальних послуг орендар сплачує пеню в розмірі 0,2 % за кожний день затримки.

Пунктом 4.1 договору договір оренди квартир укладено на два роки (24 місяці з моменту підписання та вимог пункту 2.1.цього договору).

Факт належного виконання позивачем свого обов’язку підтверджується актом прийому-передачі приміщення від 16.02.2009 р., відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв приміщення квартири № 1 будинку № 12 по вул. Драгоманова.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач не виконує належним чином умови договору оренди від 16.02.2009 р. щодо сплати, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість з орендної плати за період з 16.05.2009 р. до 16.07.2010 р. в розмірі 80100, 00 грн. та зі сплати комунальних послуг за період з 16.03.2009 р. до 16.07.2010 р. в розмірі 3788, 87 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 815 Цивільного кодексу України наймач зобов'язаний використовувати житло лише для проживання у ньому, забезпечувати збереження житла та підтримувати його в належному стані. Наймач не має права провадити перевлаштування та реконструкцію житла без згоди наймодавця. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за житло. Наймач зобов'язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 820 Цивільного кодексу України розмір плати за користування житлом встановлюється у договорі найму житла. Якщо законом встановлений максимальний розмір плати за користування житлом, плата, встановлена у договорі, не може перевищувати цього розміру. Одностороння зміна розміру плати за користування житлом не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Наймач вносить плату за користування житлом у строк, встановлений договором найму житла. Якщо строк внесення плати за користування житлом не встановлений договором, наймач вносить її щомісяця.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, відсутність у нього заборгованості станом на день розгляду справи не довів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору оренди від 16.02.2009 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

У відповідності до розрахунку орендної плати за договором оренди від 16.02.2009 р. здійсненого позивачем та перевіреного судом, розмір заборгованості відповідача з орендної плати за період з 16.05.2009 р. до 16.07. 2010 р. становить 80100, 00 грн.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати відповідно до договору оренди від 16.02.2009 р. в розмірі 80100, 00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну сплату орендних платежів відповідно до договору оренди від 16.02.2009 р. за період з 16.05.2009 р. до 16.07.2010 р. в розмірі 23004, 72 грн.

Згідно з ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 3.6. договору за несвоєчасну передплату оренди та комунальних послуг орендар сплачує пеню в розмірі 0,2 % за кожний день затримки.

Згідно розрахунку позивача пеня від простроченої суми за період з 16.05.2009 р. до 16.07.2010 р. становить 23004, 72 грн.

При перевірці правильності обчислення позивачем пені, заявленої до стягнення, судом встановлено, що ним допущено помилку у методиці її розрахунку.

Так, у відповідності до розрахунку суду, розмір пені за час прострочення сплати відповідачем за договором оренди від 16.02.2009 р. за період з 16.05.2009 р. до 16.07.2010 р. становить 6427, 00 грн.

Окрім того, у зв’язку з простроченням відповідачем своїх грошових зобов’язань зі сплати орендних платежів за договором оренди від 16.02.2009 р., позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні нарахування в розмірі 2354, 94 грн. та 3 % річних в розмірі 1244, 94 грн. за період з 16.05.2009 р. до 16.07.2010 р.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При перевірці правильності обчислення позивачем інфляційних нарахувань та 3% річних, судом встановлено, що розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в розмірі 2354, 94 грн. та 3% річних в сумі 1244, 94 грн. за період з 16.05.2009 р. до 16.07.2010 р. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з оплати комунальних послуг відповідно до договору оренди від 16.02.2009 р. за період з 16.03.2009 р. до 16.07.2010 р. в розмірі 3788, 87 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»відносини між учасниками договірних відносин у сфері житло-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Пунктом 3.4. договору сторони домовились, що крім орендної плати орендар сплачує вартість комунальних послуг (опалення, технічне обслуговування будинку та прибудинкової території, електроенергію, за спожиту гарячу та холодну воду) згідно затверджених тарифів КМДА та представленим орендодавцем рахункам на сплату означених послуг до 15 числа місяця.

Доказів виконання вищезазначених зобов’язань відповідача щодо сплати суду не надано.

Отже, за розрахунком позивача, перевіреного судом, заборгованість відповідача за комунальні послуги відповідно до договору оренди від 16.02.2009 р. за період з 16.03.2009 р. до 16.07.2010 р. становить 3788, 87 грн.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані комунальні послуги за період з 16.03.2009 р. до 16.07.2010 р. в розмірі 3788, 87 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну сплату комунальних послуг відповідно до договору оренди від 16.02.2009 р. за період з 16.03.2009 р. до 16.07.2010 р. в розмірі 1122, 87 грн.

Згідно з п. 3.6. договору за несвоєчасну передплату оренди та комунальних послуг орендар сплачує пеню в розмірі 0,2 % за кожний день затримки.

Згідно розрахунку позивача пеня від простроченої суми за період з 16.03.2009 р. до 16.07.2010 р. становить 1122, 87 грн.

При перевірці правильності обчислення позивачем пені, заявленої до стягнення, судом встановлено, що ним допущено помилку у методиці її розрахунку.

Так, у відповідності до розрахунку суду, розмір пені за час прострочення сплати за комунальні послуги відповідачем за договором оренди від 16.02.2009 р. за період з 16.03.2009 р. до 16.07.2010 р. становить 296, 44 грн.

Окрім того, у зв’язку з простроченням відповідачем своїх грошових зобов’язань зі сплати комунальних послуг за договором оренди від 16.02.2009 р., позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні нарахування в розмірі 136, 69 грн. та 3 % річних в розмірі 68, 11 грн. за період з 16.03.2009 р. до 16.07.2010 р.

При перевірці правильності обчислення позивачем інфляційних нарахувань та 3% річних, судом встановлено, що розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в розмірі 136, 69 грн. та 3% річних в розмірі 68, 11 грн. за період з 16.03.2009 р. до 16.07.2010 р. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з Приватного підприємства «Тарпак»збитки в сумі 450, 00 грн., обґрунтовуючи це тим, що у зв’язку із невиконанням відповідачем умов договору позивач зазнав збитків, оскільки був вимушений укласти із Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Інститут правового консалтингу» договір про надання юридичних послуг від 08.07.2010 р., відповідно до якого сплатив 450 грн.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Чинне законодавство України, що регулює питання відшкодування збитків, відрізняє обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (ст. 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).

За статтею 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.

Згідно з статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом ст.ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків. Порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 224 ГК України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Як вбачається з приписів ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 ЦК України.

Обов’язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв’язку між діями особи та збитками, які складають об’єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Чинним законодавством України обов’язок доведення факту наявності порушення відповідача покладено на позивача, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв’язок між правопорушенням і збитками.

Як у випадку невиконання договору, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство, як правило, виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду (статті 614 та 1166 ЦК України).

Встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. При цьому такий зв'язок між порушенням та збитками має бути прямим та безпосереднім.

За таких обставин суд дійшов висновку, що оплата в розмірі 450, 00 грн. відповідно до договору про надання юридичних послуг від 08.07.2010 р. не є збитками, а відтак - у суду відсутні підстави для стягнення збитків в розмірі 450, 00 грн.

Інших обґрунтувань вимоги про стягнення 450, 00 грн. відповідно до договору про надання юридичних послуг від 08.07.2010 р. позивачем не наведено.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків в розмірі 450, 00 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Підсумовуючи все вищевикладене, судом задовольняються позовні вимоги частково, в сумі 94416, 99 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Позняки-Добробут» задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Промислова компанія «ТАРПАК»(02068, м. Київ, вул. Григоренка, буд. 5, кв. 133, код 35617967), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем у процесі виконавчого провадження, на користь Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Позняки-Добробут»(02068, м. Київ, вул. Драгоманова, буд. 12, код 26199173) заборгованість зі сплати орендних платежів в розмірі 80100 (вісімдесят тисяч сто) 00 грн., пеню в розмірі 6427 (шість тисяч чотириста двадцять сім) 00 грн., інфляційних нарахувань в розмірі 2354 (дві тисячі триста п’ятдесят чотири) грн. 94 коп., 3 % річних в розмірі 1244 (одна тисяча двісті сорок чотири) грн. 94 коп., заборгованість зі сплати комунальних платежів в розмірі 3778 (три тисячі сімсот сімдесят вісім) грн. 87 коп., пеню в розмірі 296 (двісті дев’яносто шість) грн. 44 коп., інфляційних нарахувань в розмірі 136 (сто тридцять шість) грн. 69 коп., 3 % річних в розмірі 68 (шістдесят вісім) грн. 11 коп., 944 (дев’ятсот сорок чотири) грн. 41 коп. державного мита та 198 (сто дев’яносто вісім) грн. 47 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяПригунова А.Б.

Повне рішення складено: 25.02.2011 р.