Рішення № 139398076, 31.08.2026, Кременчуцький районний суд Полтавської області

Справа № 398/4383/25

Провадження № 2/536/956/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді Баранської Ж.О., за участю секретаря судових засідань Коваль В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кременчуці за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором № 14.06.2024-100002640 від 14 червня 2024 року в розмірі 43 162 грн. 89 коп., а також судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422,40 грн.

На обгрунтування позову зазначено, що 14.06.2024 року між позивачем та відповідачкою укладено кредитний договір № 14.06.2024-100002640, який складається із пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) від 14.06.2024 року та заявки № 14.06.2024-100002640. Відповідно до умов кредитного договору позичальнику надано кредит в сумі 15 000 грн., строком кредитування 140 днів, процентна ставка фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за один день користування кредитом, спосіб надання кредиту електронний переказ на реквізити, що вказані позичальником.

Позивач свої зобов`язання перед відповідачкою виконав в повному обсязі та надав грошові кошти відповідачці. Відповідачка своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконує, тому утворилася заборгованість, що станом на 31.10.2024 року становить 43 165,89 грн. та складається з 15 000,00 грн. - заборгованості за тілом кредиту, 18 900,00 грн. - заборгованості за процентами, 1765,89 грн заборгованості по комісії та 7 500,00 грн. заборгованості за неустойкою. Враховуючи те, що відповідачка ухиляється від виконання своїх зобов`язань за кредитним договором та заборгованість за не погашає, представник позивача звернувся до суду за захистом прав ТОВ «Споживчий центр».

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 листопада 2025 року цивільну справу № 398/4383/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, передано за підсудністю до Кременчуцького районного суду Полтавської області.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Кременчуцького районного суду Полтавської області від 24 лютого 2026 року головуючого суддю у справі № 398/4383/25 визначено Баранську Ж.О.

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 24 липня 2025 року відкрито провадження у справі № 398/4383/25 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

Представник позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» у судове засідання не з`явився, згідно з матеріалами справи позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив розгляд справи проводити у його відсутність та не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, що підтверджується її письмовою розпискою в матеріалах справи про явку в судове засідання. Проте ОСОБА_1 не повідомила причини неявки, не зверталася із заявою про відкладення розгляду справи до суду.

Згідно ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвали заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи. На підставі наявних у справі доказів, зі згоди представника позивача, який не заперечує проти заочного розгляду справи, суд ухвалив розгляд справи, відповідно до ст. 280 ЦПК України, проводити заочно.

У зв`язку з неявкою сторін в судове засідання, на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши і оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною першою та другою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно п.5 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. В силу ст. 12 цього Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст. 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно ст.640 ЦК - договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Згідно ст. 642 ЦК відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Судом встановлено, що 14 червня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 14.06.2024-100002640 (кредитної лінії) шляхом підписання заявки електронним підписом з одноразовим ідентифікатором Е114, яка є невід`ємною частиною даного договору. Відповідно до умов вищевказаного договору ТОВ «Споживчий кредит» відповідачці ОСОБА_1 було надано кредит у розмірі 15 000,00 грн. строком на 140 днів з датою повернення до 31.10.2024 року, процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит; спосіб надання кредиту - електронний переказ на реквізити, вказані позичальником, комісія, пов`язана з наданням кредиту 3000,00 грн.

Згідно із копією квитанції ID платежу 2475883755 від 14.06.2024 року відповідачці на її картку НОМЕР_1 було надано кошти у розмірі 15 000,00 грн., призначення платежу - видача за договором № 14.06.2024-100002640.

Пунктом 8 сторони визначили, що комісія пов`язана з наданням кредиту становить 20% від суми кредиту та дорівнює 3000,00 грн.

Так, 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим текст статті 11 цього Закону викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з чч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1,ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року по справі №496/3134/19 щодо застосування ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також стягувати суму несплаченої вищевказаної комісії з відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Отже, відповідачка погодилася з усіма істотними умовами кредитного договору, їй була надана товариством вся необхідна інформація в письмовому вигляді, про що вона зазначила в договорі шляхом його підписання, сукупна вартість кредиту та умови його погашення їй також були зрозумілі.

Доказів на спростування зазначених обставин Відповідачкою ОСОБА_1 не надано і судом не встановлено.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про законність та обгрунтованість позовних вимог у частині щодо стягнення з відповідачки ОСОБА_1 суми заборгованості за тілом кредиту, процентами та комісією в межах заявлених позовних вимог, а саме, в сумі 35 665,89 грн.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідачки суми неустойки в розмірі 7 500 грн., суд зазначає наступне.

Так, 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який в подальшому продовжувався Указами Президента України і діє по цей час.

Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Із зазначеного слідує, що законодавцем звільнено позичальників від відповідальності визначеної статтею 625 ЦПК України, а також неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24.02.2022 року, та такі нарахування підлягають списанню.

Як вбачається з матеріалів справи, неустойка в розмірі 7 500, 00 грн. нарахована відповідачці під час дії воєнного стану, а тому, зважаючи на викладене вище, дана сума неустойки не може бути стягнута з відповідачки.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 у частині щодо стягнення боргу по неустойці, у зв`язку з їх недоведеністю та безпідставністю.

Оскільки позовні вимоги задовольняються частково, а саме на 82,6 %, то з відповідачки на користь позивача слід стягнути суму судового збору пропорційно до задоволеної частини вимог в сумі 2 001,51 грн.

Керуючись ст. 1, 2, 4, 12, 76, 78, 81, 95, 141, 263-265, 268, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 14.06.2024-100002640 від 14 червня 2024 року у розмірі 35 665,89 грн.

В іншій частині позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 2001, 51 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня складення його повного тексту. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених законом строків не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

СуддяЖ. О. Баранська