Постанова № 139397044, 02.09.2026, Чуднівський районний суд Житомирської області

провадження № 3/294/854/26

справа № 294/1721/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року м. Чуднів

Суддя Чуднівського районного суду Житомирської області Білера І.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли з ВП №2 Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

27.09.2025 о 15 год. 00 хв. водій ОСОБА_1 поблизу с. Певна на трасі Кременець-Біла Церква-Софіївка, 173 км, керував автомобілем «ВАЗ 2115», днз НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан сп`яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився на місці зупинки із використанням приладу Драгер Алкотест проба 1417, становить 2.56 проміле, чим порушив п.2.9.а.ПДР.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП, про що складено протокол серії ЕПР1 №466779 від 27.09.2025.

В судові засідання, призначені на 16.06.2026, 08.07.2026, 21.08.2026 та 02.09.2026, ОСОБА_1 не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, за місце його проживання, про причини неявки суд не повідомив.

01.09.2026 на адресу суду надійшло клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Ковальчука А.О. про відкладення розгляду справи, оскільки він приймає участь у інших справах в Житомирському апеляційному та Бердичівському міьскрайонному судах Житомирської області.

Вирішуючи питання відкладення розгляду цієї справи, суддя виходить з такого.

Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення №294/1721/25, 15.10.2025 до Чуднівського районного суду Житомирської області за підсудністю скеровано адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим у справі визначено суддю Білеру І.В.

Судові засідання у справі призначались на 16.06.2026, 08.07.2026, 21.08.2026 та 02.09.2026.

Судове засідання, призначене на 16.06.2026, не відбулось у зв`язку з клопотанням захисника Ковальчука А.О. про відкладення розгляду справи, оскільки 15.06.2026 між ним та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги, а тому з метою сприяння у праві на захист ОСОБА_1 судом перенесено розгляд справи на 08.07.2026.

Судове засідання, призначене на 08.07.2026, не відбулось у зв`язку з клопотанням захисника Ковальчука А.О. про відкладення розгляду справи, оскільки у період з 06.07.2026 по 31.07.2026 в останнього заплановано щорічну відпустку, а тому з метою сприяння у праві на захист ОСОБА_1 судом перенесено розгляд справи на 26.08.2026.

Судове засідання, призначене на 26.08.2026, не відбулось у зв`язку з клопотанням захисника Ковальчука А.О. про відкладення розгляду справи, оскільки останній цього дня зайнятий у інших судових справах, призначених Бердичівським міськрайонним та Андрушівським районним судами Житомирськох області, а тому з метою сприяння у праві на захист Михніцькому О.О. судом перенесено розгляд справи на 02.09.2026.

Як вбачається з клопотання захисника Ковальчука А.О. про перенесення розгляду справи 02.09.22026, останній зайнятий цього дня у інших справах в Житомирському апеляційному та Бердичівському міьскрайонному судах Житомирської області.

Суд вважає, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності та її захисник повинні добросовісно використовувати надані процесуальні права, не зловживати ними та зобов`язані демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді і утримуватися від використання методів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби, передбачені законом для прискорення процедури слухання.

За своєю суттю дії, спрямовані на зловживання процесуальними правами, хоч і виглядають як дії, спрямовані на повне та всебічне дослідження обставин справи або захист порушеного права стороною процесу, однак по суті вони направлені на деструктивність судового розгляду та затягування розгляду справи з метою спливу процесуальних строків з метою уникнення відповідальності, оскільки з моменту вчинення адміністративного правопорушення минуло майже 4 місяці і справа розглядом ще не розпочата.

Під зловживанням правом, як матеріальним, так і процесуальним, Європейський Суд з прав людини у своїй практиці розуміє таке його використання, яке спрямоване на боротьбу із закладеним у ньому ж позитивним регулятивним потенціалом, в тому числі, що суперечить принципу правової визначеності.

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у п.6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання, шляхом застосування національного законодавства. Суд приймає рішення щодо дотримання вимог Конвенції, переконавшись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою. Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Аналіз викладених вище обставин неявки адвоката Ковальчука А.О. в судові засідання 26.08.2026 та 02.09.2026, якого належним чином було повідомлено про час та місце розгляду справи та який протягом розумного строку перебування справи у суді мав можливість висловити власну позицію, дає підстави стверджувати про неналежне здійснення ним своїх процесуальних прав і виконання обов`язків, взятих перед клієнтом, що виражається у відсутності інтересу до наявного в суді протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , оскільки адвокат двічі ставить у пріоритет інші справи в інших судах, не ініціюючи навіть питання проведення судових засідань в режимі відеоконференції. Такі дії адвоката також суд розцінює як умисне уникнення його від явки до суду та затягування судового розгляду цієї справи, строки притягнення в якій особи до адміністративної відповідальності збігають за кілька тижнів.

Згідно з ч. 6 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення.

При цьому, суддя звертає увагу на те, що ч. 1 ст. 130 КУпАП не відносяться до категорії правопорушень, по яким присутність в судовому засіданні особи, яка притягається до відповідальності, є обов`язковою.

Неявка належним чином повідомленого ОСОБА_1 та його захисника про дату, час та місце судового засідання в даному випадку не перешкоджає суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, оскільки на підставі ст. 129 Конституції України суд здійснює правосуддя в розумні строки.

Окрім того, судом приймається до уваги, що інкриміноване ОСОБА_1 адміністративне правопорушення відносяться до правопорушень, які за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та, відповідно, несе підвищену небезпеку як для самого водія, так і для його пасажирів та інших учасників дорожнього руху.

Таким чином, зважаючи на пріоритет публічного інтересу над приватним, який закріплено у практиці Європейського суду з прав людини як один з принципів судочинства, а також враховуючи завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, якими, зокрема, є охорона встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП), суд дійшов висновку про можливість розгляду цієї справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Зважєаючи на викладене, клопотання захисника про перенесення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Дослідивши наявні матеріали справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до п. 2.9.а Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Положення ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачають адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння, у тому числі наркотичного.

Процедура виявлення у водіїв ознак наркотичного сп`яніння та проведення огляду визначено ст. 266 КУпАП, Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».

Згідно з положенням ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується наступними належними та допустимими доказами, дослідженими в судовому засіданні:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №466779 від 27.09.2025;

- роздруківкою тестування на алкоголь, результат якого становить 2.56 проміле;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно якого огляд проводився за допомогою Алкотест Драгер, результат огляду позитивний;

- розпискою про інформування ОСОБА_2 який підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу, у якій водій розписався;

- розпискою про роз`яснення прав та обов`язків, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, у якій ОСОБА_1 розписався;

- розпискою про ознайомлення водія з вимогами ч.1 ст. 266 КУпАПщодо відсторонення водія від керування транспортним засобом, у якій ОСОБА_1 розписався;

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 27.09.2025 в яких останній вказав, що має у власності автомобіль марки ВАЗ 2115 д.н.з. НОМЕР_1 , який придбав близько півтора роки тому. 27.09.2025 близько 14:30 год. він на вказаному автомобілі виїхав з місця проживання дружини с. Панасівка Любарського району та прямував до с. Райгородок. Поблизу с. Певна Бердичівського району останній не впорався з керуванням та з`їхав у кювет , внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження;

- копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5818692 щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.1 ст. 130 КУпАП;

- довідкою про отримання посвідчення водія на право керування транспортним засобом та щодо притягнення до адміністративної відповідальності згідно якої у водія ОСОБА_1 вилучено посвідчення водія серії НОМЕР_2 ;

- - відеофайлом, долученим до протоколу про адміністративне правопорушення. З відеозапису ID реєстратора 857731 вбачається, що поліцейський запитує особу, яка перебуває за кермом, де водій, на що останній вказує на особу, яка сидить на пасажирському сидінні. Інші пасажири пояснюють, що водія везуть в лікарню, оскільки він потребує медичної допомоги. У подальшому транспортні засоби вирушають до місця ДТП. На місці ДТП, на якому транспортний засіб в побитому стані у кюветі, невстановлена особа з явними ознаками травм голови заявила поліцейському, що водій транспортного засобу втік у ліс, а його хлопці мали підкинути до м. Бердичів, чий транспортний засіб перебуває у кюветі, він не знає. На вимогу поліцейського пред`явити документи відповів, що нічого не має. У подальшому назвав себе ОСОБА_3 , однак після перевірки через бази на планшеті поліцейський встановив, що особа сказала не правду. У подальшому особа називається ОСОБА_1 , відкрив бардачок транспортного засобу та надає документи на автомобіль, а саме страховий поліс, оформлений на нього ж, ОСОБА_1 . Після цього розповів поліцейському, що їхав в сторону м. Бердичева, перед тим за дві години вживав пиво. Через деякий час підійшла дружина ОСОБА_1 , повідомила, що чоловік їхав до мами. Поліцейський запропонував пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або у найближчому медичному закладі. ОСОБА_1 почав заперечувати, що перебував за кермом, відмовившись називати прізвище водія, однак у подальшому погодився. Під час проведення огляду на місці прилад Драгер показав результат 2,56 проміле. Під час надання пояснень на місці повідомив, що транспортний засіб ВАЗ2115, д.н.з. НОМЕР_1 , перебуває у фактичному його користуванні, виїхав на ньому близько 14 год 30 хв від дружини з с. Панасівка Любарського району, чи був сам в автомобілі, не пам`ятає, однак потім повідомив, що сам. Пояснення писались працівником поліції, однак ОСОБА_1 погоджувався з ними, а дружина підтвердила. Висловився, що з приводу ДТП претензій ні до кого не має. Після прочитання пояснень підтвердив їх правдивість своїм підписом. Під час складання адміністративних матеріалів, в тому числі за ч. 2 ст. 126 КУпАП, ОСОБА_1 ознайомлено з його правами та обов`язками.

Таким чином, як вбачається з матеріалів цієї справи ОСОБА_1 у вказаній дорожній обстановці вимог наведених Правил дорожнього руху не дотримався, його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю доведена сукупністю належних, допустимих та достовірних доказів, які узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного.

Підстав, що виключають адміністративну відповідальність згідно ст. 17 КУпАП, у справі не встановлено. Строки притягнення до адміністративної відповідальності не збігли.

Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, та для запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.

Отже, враховуючи характер вчиненого правопорушення, беручи до уваги, що умисні протиправні дії правопорушника безпосередньо створюють загрозу для інших учасників дорожнього руху та оточуючих, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку скоєного адміністративного правопорушення, враховуючи особу правопорушника, а також інші обставини, що мають істотне значення, суд дійшов висновку, що до ОСОБА_1 необхідно застосувати адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, визнавши його таким, що забезпечить мету адміністративного стягнення у вигляді належної міри відповідальності за вчинення правопорушення, з метою виховання порушника в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

Згідно ст. 40-1 КУпАП, з особи, на яку накладено адміністративне стягнення, стягується судовий збір у розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 36, 40-1, 130, 268, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень(рахунок для сплати: UA368999980313060149000006001, отримувач коштів: ГУК в Житомир.обл/Житомир.обл/21081300, ЄДРПОУ 37976485) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп. (рахунок для сплати: UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Киї/22030106/ 22030106, ЄДРПОУ 37993783).

Роз`яснити ОСОБА_1 що відповідно до вимог статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу в установлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначений постановою Кабінету Міністрів України.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Ірина БІЛЕРА