Рішення № 13939526, 18.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 31/1718.02.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Імекс", м. Київ

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю "Хіммед.ua", м. Київ

Простягнення заборгованості - 84820,90 грн.

Суддя Качан Н.І.

Представники:

Від позивачаГрищенко В.І. - директор

Від відповідачаСтратіло В.І. пред. по довір. (запізнився)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 84820,90 грн. заборгованості, штрафу, витрат за послуги митного терміналу та витрат за послуги зберігання вантажу, посилаючись на порушення відповідачем, як замовником, умов розрахунків за послуги перевезення вантажу у міжнародному сполученні вантажним автомобілем державний номер № 33544КА/22314 в жовтні 2009р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2010р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 20.01.2011р.

В судовому засіданні 20.01.2011р. було оголошено перерву до 09.02.2011р., відповідно до ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні оголошувалися перерви до 10.02.2011р., 16.02.2011р. та 18.02.2011р., відповідно до ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував та надав письмовий відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач не погодився з сумою основного боргу, оскільки вважає, що необхідно застосовувати курс НБУ станом на 29.10.2009р. щодо нарахованої суми штрафних санкцій та витрат за послуги зберігання вантажу відповідач просить суд відмовити, посилаючись на відсутність у заявці умов щодо нарахування штрафних санкцій, витрати на зберігання позивачем взагалі вважає не підтвердженими документально. По суті відповідач визнав лише суму витрат сплачену за послуги митного терміналу.

Представник позивача надав суду письмові пояснення, в яких проти доводів відповідача заперечував повністю та посилався на те, що вказані у відзиві обставини були предметом розгляду справи № 3/142.

Представником відповідача було надано додатковий відзив, в якому він наголошував на тому, що позивачем було підроблено заявку в частині зазначення додаткових умов.

В судовому засіданні 18.02.2011р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09 жовтня 2009 року між сторонами була укладена угода у формі Заявки, згідно якої позивач зобовязався перевезти хімічну сировину вагою 2500 кг за маршрутом Німеччина, м. Ліліетхаль до України, м. Київ.

Завантаження повинно відбутися 13-14.10.2009р., а строк доставки визначався 19.10.2009р.

За перевезення відповідач зобовязався сплатити позивачу по безготівковому рахунку, у термін відразу по прибуттю вантажу на митницю призначення, 700,00 євро по курсу НБУ. Також, у Заявці було зазначено строк нормативного простою, а саме на завантаження та замитнення 48 годин і на вивантаження та розмитнення 48 годин.

У додаткових умовах було погоджено, що перевезення відбудеться через митний перехід Ягодин та вартість понад нормованого простою у сумі 100,00 євро за добу. Також у Заявці вказано, що під завантаження подається автомобіль держ. № НОМЕР_2 та прізвище водія ОСОБА_1.

Машина прибула на завантаження і була завантажена 13.10.2009р., що підтверджується CMR № 131009.

17.10.2009р. машина з вантажем прибула на митний перехід Ягодин де з'ясувалося, що на частину вантажу відсутній дозвіл Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, і в'їзд автомобіля з таким вантажем на територію України забороняється.

Державною екологічною інспекцією у Волинській області був складений акт від 17.10.2009р. на підставі якого у контрольному талоні Ягодинської митниці м/п «Ягодин»(серія ВЛ №283810) митниками був зроблений припис про повернення вантажу до Польщі.

Відповідно до п. 4 Постанови Кабінету міністрів України №440 питання по видачу дозволу розглядається протягом 60 днів від дня подання заявки. Як наголошує позивач, станом на 19.10.2009року Міністерство охорони навколишнього середовища України заявки від відповідача на видачу дозволу на ввезення до України бензин хлориду не отримувало.

Згідно зі ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт»організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень. Такі правовідносини врегульовані Конвенцією про договір міжнародного перевезення вантажів від 19 травня 1956 року (надалі - Конвенція) товарно-транспортна накладна (СМР) посвідчує факт укладення договору перевезення вантажу. При цьому слід зазначити, що договір перевезення вантажу є самостійним договором, (ст. 4 Конвенції).

В порушення вимог ст. 11 Конвенції відповідачем не було надано всіх необхідних документів для митного оформлення його вантажу, що призвело до вимушеного простою не з вини перевізника. Цією ж статтею передбачено, що винна сторона відповідальна перед перевізником за збитки, які можуть бути нанесені відсутністю, неповнотою або неправильністю документів.

Відповідно до ст. 11 Конвенції: «Отправитель обязан до передачи груза присоединить к накладной или предоставить в распоряжение транспортера необходимые документы и сообщить все требуемые сведения для выполнения таможенных и иных формальностей.

Проверка правильности и полноты этих документов не лежит на обязанности транспортера. Отправитель ответственен перед транспортером за всякий ущерб, который может быть причинен отсутствием, недостаточностью или неправильностью этих документов и сведений, за исключением случаев вини транспортера.»

Позивач листом №273 від 21.10.2009р. повідомив відповідача, що простій буде рахуватися з 17.10.2009р. у відповідності до порядку визначеному у Заявці.

21.10.2009р. листом №02/2110 відповідач просив позивача перевантажити вантаж «бензил хлорид»з автомобіля держ. № НОМЕР_2 на автомобіль держ. № НОМЕР_1 який відповідач надає.

Автомобіль від відповідача для перевантаження надійшов тільки 23.10.2009р. В той же день перевантаження відбулося з 18-50 до 19-20, що зафіксовано у Акті про проведення митного огляду товарів №2632 від 23.10.2009р.

Таким чином, зрив строку доставки 19.10.2009р. стався з вини відповідача, що в свою чергу, призвело до простою вантажівки на митному переході Яготин 7 діб, про що відповідача повідомляли листом № 274 від 26.10.2009р. Перелічені докази залучені до матеріалів справи і відповідно досліджувалися під час судового розгляду спору. Згадані докази визнаються судом належним та такими, що посвідчують наведені позивачем факти.

Відповідно до ст. 16 Конвенції перевізник має право на відшкодування витрат, які виникли на виконання наданих інструкцій стосовно вантажу так, як вони виникли не з його власної вини.

Ст. 16 Конвенції: «Транспортер имеет право на возмещение расходов, вызванных просьбой об инструкциях или выполнением полученных инструкций, поскольку эти расходы не являются следствием его собственной вины.

В случаях, указанных в пункте 1 статьи 14 и в статье 15, транспортер может немедленно выгрузить груз за счет лица, правомочного по договору; после такой выгрузки перевозка считается законченной. В таком случае транспортер принимает на себя хранение груза. Он может, однако, доверить хранение груза какому-либо третьему лицу и в этом случае несет ответственность лишь за осмотрительньый выбор такого лица. Груз остается при этом обремененным лежащими на нем долговыми обязательствами, основанными на накладной, и всеми прочими произведенными расходами.

Транспортер может продать груз, не выжидая инструкций правомочного по договору лица, если груз является скоропортящимся или если того требует его состояние, или же если хранение груза влечет за собой расходы, слишком высокие по сравнению с его стоимостью. В других случаях транспортер может также продать груз, если в надлежащий срок им не будет получено от правомочного по договору лица противоположных инструкций, выполнение которых может быть по справедливости потребовано.

В случае продажи груза согласно положениям настоящей статьи, вырученная сумма, за вычетом лежащих на грузе и подлежащих уплате расходов, должна быть передана в распоряжение правомочного по договору лица, которое должно, если выручка не покрывает указанных расходов, доплатить недостающую сумму.

Применяемая при продаже процедура определяется действующими на месте продажи законами или обычаями».

27.10.2009 року частина вантажу надійшла на митницю призначення ЗМК ДНПП «Електронмаш», митне оформлення здійснено 28.10.2009р.

Оплата перевезення, згідно Заявки, повинна відбутися в час доставки вантажу на митницю призначення.

28.10.2009р. позивач передав відповідачу рахунок № 173 на оплату послуг по перевезенню з врахуванням простою на суму 1 400,00 євро (700 євро вартість перевезення та 700 євро (7діб по 100 євро за добу) вартість штрафу за простій на митному переході, що згідно з курсом НБУ 11,9105 на 28.10.2009р. становить 16 674,70 гривень. Оплата згідно умови заявки не поступила.

Пізніше 29.10.2009р. позивач отримав частину оплати рахунку у сумі 8 300 гривень.

Суд не приймає доводи відповідача щодо застосування курсу НБУ станом на день здійснення проплати, оскільки, оплата мала відбутися за курсом на день митного оформлення, а саме, 28.10.2009р.

Таким чином, сума боргу відповідача перед позивачем за перевезення обліковується наведеними доказами позивача та розрахунком до позову і безумовно становить 37,35 грн.

Після розмитнення вантажу відповідач не здійснив оплати за послуги митного терміналу і автомобіль з вантажем не мав змоги покинути територію митного терміналу для вивантаження.

29.10.2009р. на митному терміналі був розмитнений вантаж іншого вантажоотримувача і знову машину не випускали з території митного терміналу бо у їхньої перепустки було зроблено заборонений запис, що без перепустки №7570/7652 оформленої на відповідача ви'їзд заборонено.

У листі №275 від 29.10.2009р. позивач просив відповідача врегулювати свої фінансові відношення з власниками митного терміналу (ЗАТ «Орії») для надання можливості зробити доставку двох вантажів які знаходилися у вантажівці у т.ч. і відповідача.

Станом на 30.10.2009р. відповідачем не було зроблено жодної дії для врегулювання фінансових питань з ЗАТ «Орії»про сплату послуг митного терміналу.

Позивач для запобігання збільшення збитків інших вантажовласників сплатив за відповідача вартість послуг митного терміналу по прибутковому касовому ордеру №163 у сумі 942 грн., що дало можливість доставити вантаж власнику іншого вантажу 30.10.2009р. без штрафних санкцій та додаткових витрат, повязаних із зберіганням вантажу на митному терміналі.

Позивач зазначає, що не мав можливість вивантажити вантаж відповідача, оскільки, звязку з відповідачем не було (телефони не відповідали), зазначена адреса у заявці та CMR по суті є адресою офісу, а додаткової інформації про місце вивантаження продукції або іншої суттєвої інформації сторони не зазначили у транспортних документах та своєчасно не узгодили.

Доводи відповідача, що позивач не прийняв залежних від нього заходів доставити вантаж за місцем призначення протирічать тим діям, які провели сторони після зустрічі на терміналі та вказує на ті обставини, що саме відповідач не прийняв залежних від нього розпоряджень щодо доставки залишеної частини вантажу та не вказав на можливість альтернативного телефонного звязку.

В порядку передбаченому п. 2 ст. 14 Конвенції та з метою зменшення витрат по зберіганню вантажу та ризиків псуванню вантажу при зберіганні його у машині і не маючи власних складських приміщень позивач, розшукав складське приміщення і розвантажив вантажівку про, що відповідача було повідомлено листом №276 від 02.11.2009року.

Відповідачу був наданий рахунок № 174 від 30.10.2009р. на суму 5706,20 грн., що включає відшкодування витрат за послуги митного терміналу 942 грн. та штрафу за простій автомобіля з 29.10.2009р. по 02.11.2009р. за 4 доби на суму 4 764,20 грн. згідно Заявки за понаднормовий простій.

Станом на 18.11.2009 року не маючи від відповідача відповіді на листи позивач направив до відповідача листа за №277 від 18.11.2009р. з проханням зв'язатися.

05.12.2009р. позивач отримав від відповідача листа за №576/19 від 30.10.2009р. з проханням повернути раніше частково сплачену суму 8 300 грн.

Позивач у відповідь направив лист №278 від 07.12.2009р. в якому повідомив відповідача про заборгованість у розмірі 14 080,90грн.

У відповідності до п. 4 ст. 916 ЦК України перевізник має право притримати переданий йому для перевезення вантаж для забезпечення внесення провізної плати та інших платежів, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами або не випливає із суті зобов'язання.

Позивачем було укладено Договір зберігання вантажу з ТОВ «Шик-ГРУПП»від 02.11.2009р., згідно якого вартість одного квадратного метра займаної площі складає 36 грн. у т.ч. ПДВ-20% за добу. Вантаж займає 5 кв.м., що становить 180 грн. за добу зберігання. З 02.11.2009р. по 30.11.2010р. становить 393 діб і плата за збереження становить 70 740 гривень.

Позивачем надано суду докази, які підтверджують факт оплати послуг оренди, а саме, платіжні доручення № 1419 від 22.06.2010р. та № 2071 від 08.02.2011р. Суд приймає до уваги дійсний розмір проведеної позивачем оплати і факт оплати послуг частково після подачі позову до суду.

Згідно ст. 173 ГК України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобовязання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

До матеріалів справи долучені копії постанови Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2010р. та постанови Вищого господарського суду України від 12.10.2010р. по справі № 3/142 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хіммед.uа»до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВ Імекс»про витребування майна з чужого незаконного володіння. Вказаними постановами рішення суду від 03.06.2010р. залишено без змін, а скарги без задоволення.

Вказаним вище рішенням суд відмовив у задоволенні вимог щодо витребування майна з чужого незаконного володіння.

Судами першої та апеляційної інстанції досліджувалися всі обставини на які посилаються сторони у даній справі.

Суд не приймає доводи відповідача щодо підробки заявки, і не знання цієї обставини під час розгляду справи № 3/142, оскільки в самому тексті рішення вказано, що судом досліджувався як оригінал заявки позивача по справі, так і оригінал заявки відповідача по справі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача, підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог та свідчили про відсутність його вини у спричиненні збитків.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, але таким, що підлягає частковому задоволенню. Уточненню підлягає розмір штрафу, який має нараховуватися не за одинадцять днів, а за десять.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, повязані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то витрати за інформаційно технічне забезпечення судового процесу відшкодовуються за рахунок відповідача, а державне мито покладається на сторони порівну (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст. 916 ЦК України, ст. 173 ГК України, ст.ст. 35, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Заявкою сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хіммед.uа»(04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 3, код ЄДРПОУ 32161600) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ВВ Імекс" (02093, м. Київ, вул. Бориспільська 11-А, оф. 905, код ЄДРПОУ 32156999), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, заборгованість у розмірі 37 (тридцять сім) грн. 35 коп., штраф у розмірі 11910 (одинадцять тисяч девятсот десять) грн. 50 коп., витрати за послуги митного терміналу у розмірі 942 (девятсот сорок дві) грн., витрати за послуги зберігання вантажу у розмірі 70740 (сімдесят тисяч сімсот сорок) грн., державне мито у розмірі 424 (чотириста двадцять чотири) грн. 11 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В решті позову відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

СуддяН. І. Качан

Повне рішення складено 24 лютого 2011 року.