Рішення № 139394985, 02.09.2026, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 743/1581/25

Провадження № 2/743/167/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року селище Ріпки

Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Макаревича Я.М.,

за участю секретаря судового засідання Середи Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Ріпки в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 21.05.2024 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та відповідачем укладено договір № 1619599 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний одноразовим ідентифікатором відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» виконало свої зобов`язання та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 10 000 гривень шляхом перерахування на банківську картку

№ НОМЕР_1 .

27.06.2025 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» (клієнт) і позивачем (фактор) укладено Договір факторингу № 27062025, за яким позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 1619599 від 21.05.2024 в обсязі, зафіксованому в Реєстрі боржників та Акті прийому-передачі Реєстру боржників від 27.06.2025, а саме в розмірі 68 700 гривень.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 68 700 гривень: тіло кредиту 10 000 гривень, прострочені проценти 53 700 гривень, штраф 5 000 гривень.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 04.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 20.03.2026.

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 20.03.2026 підготовче засідання відкладено до 27.05.2026 з метою повторного виклику відповідача.

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 27.05.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 02.09.2026.

Позивач та відповідач у судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце його проведення.

Ухвалою від 02.09.2026 суд постановив розглянути справу заочно на підставі наявних доказів відповідно до частини 4 статті 223, статей 280, 281 ЦПК України.

Фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалося (частина 2 статті 247 ЦПК України).

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

21 травня 2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» (код ЄДРПОУ 42350798) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт НОМЕР_3 , виданий 23.03.2023) в електронній формі укладено договір № 1619599 про надання споживчого кредиту на суму 10 000 гривень строком на 360 днів з 21.05.2024 по 16.05.2025 (пункти 1.3, 1.4 договору). Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором Х727.

За умовами пункту 1.5.1 договору за користування кредитом встановлено фіксовану процентну ставку в розмірі 1,5 % на день.

Кредитні кошти в розмірі 10 000 гривень надано відповідачу шляхом перерахування на платіжну картку № НОМЕР_1 через платіжного провайдера ТОВ «ПЕЙТЕК», реквізити якої зазначені відповідачем особисто під час укладення договору.

Згідно з Графіком платежів (Додаток № 1 до договору) погашення кредиту та сплата процентів мали здійснюватися 24 періодичними платежами кожні 15 днів, з останнім платежем 16.05.2025.

Відповідач жодних платежів на погашення заборгованості не здійснювала.

27 червня 2025 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» (клієнт) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (фактор, ідентична юридична особа з попередньою назвою ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», перейменована рішенням єдиного учасника від 25.11.2024, код ЄДРПОУ 44559822) укладено Договір факторингу

№ 27062025, за яким клієнт відступив факторові право вимоги заборгованостей до боржників, зазначених у Реєстрі боржників. Відповідно до Акта прийому-передачі Реєстру боржників від 27.06.2025, Реєстру боржників (позиція щодо ОСОБА_1 ) та Розрахунку заборгованості, наданого первісним кредитором, обсяг права вимоги до відповідача на дату переходу становив 68 700 гривень, з яких: 10 000 гривень - тіло кредиту, 53 700 гривень проценти за користування кредитом, нараховані в межах погодженого строку кредитування (21.05.202416.05.2025) відповідно до Графіка платежів, з урахуванням часткового списання первісним кредитором 300 гривень процентів, 5 000 гривень штраф, нарахований відповідно до пункту 6.4 договору за порушення строків сплати кредиту та процентів.

Відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором щодо повернення кредиту, сплати процентів та штрафу не виконала, доказів погашення заборгованості матеріали справи не містять.

IV. Норми права, які застосував суд, та оцінка аргументів сторін.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 3, 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом оферти та акцепту, підписаного відповідно до статті 12 цього Закону. Моментом підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (частина 1 статті 12 Закону).

Факт підписання договору одноразовим ідентифікатором підтверджується матеріалами справи. Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що номер телефону, зазначений в договорі, не належить відповідачу або що ідентифікатор Х727 було використано іншою особою.

Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом у розділі ІІІ цього рішення, право грошової вимоги за кредитним договором № 1619599 від 21.05.2024 перейшло до позивача на підставі Договору факторингу № 27062025 від 27.06.2025, укладеного між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» і позивачем. Обсяг переданого права підтверджується Реєстром боржників та Актом прийому-передачі Реєстру боржників від 27.06.2025. Позивач набув це право в обсязі, який існував на момент його переходу, у розмірі 68 700 гривень.

Таким чином, позивач є належним кредитором у спірних правовідносинах і має право вимагати від відповідача виконання зобов`язання за кредитним договором.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України проценти за користування кредитом є платою, яку позичальник вносить за правомірне користування наданими йому коштами; їх розмір і порядок нарахування встановлюються договором. Пунктом 1.5.1 договору сторони погодили розмір процентної ставки 1,5 % на день, а пунктом 3.1 договору порядок їх нарахування на залишок фактичної заборгованості за кожен день користування кредитом у межах строку кредитування. Заявлені до стягнення проценти в розмірі 53 700 гривень нараховані виключно в межах погодженого строку кредитування (до 16.05.2025) відповідно до Графіка платежів і не включають нарахувань за період після закінчення цього строку.

Згідно з частиною 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції Закону України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», чинного з 24 грудня 2023 року) максимальний розмір денної процентної ставки за договором про споживчий кредит не може перевищувати 1 відсотка.

Згідно з пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово встановлено перехідне обмеження максимального розміру денної процентної ставки: з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року включно не більше 2,5 відсотка; з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року включно не більше 1,5 відсотка; з 20 серпня 2024 року і надалі не більше 1 відсотка. Згідно з частиною 5 статті 12 цього Закону умова договору про споживчий кредит, що суперечить цьому Закону, є нікчемною.

Як встановлено судом у розділі ІІІ цього рішення, договірна денна процентна ставка за кредитним договором становить 1,5 відсотка на день і застосовується без змін протягом усього строку кредитування з 21.05.2024 по 16.05.2025. Строк дії договору охоплює період з 20 серпня 2024 року, для якого максимально допустима денна ставка становить 1 відсоток. Нарахування процентів за договірною ставкою 1,5 відсотка на день у частині, що перевищує максимально допустиму ставку за відповідний період, є нікчемним на підставі частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З урахуванням наведеного суд здійснює перерахунок процентів за користування кредитом із застосуванням максимально допустимої ставки за відповідні періоди:

за період з 21.05.2024 по 19.08.2024 (91 день) за ставкою 1,5 % на день, що відповідає максимально допустимій ставці для цього періоду, 13 650 гривень;

за період з 20.08.2024 по 16.05.2025 (269 днів) за максимально допустимою ставкою

1 % на день 26 900 гривень.

Перерахована сума процентів за користування кредитом становить 40 550 гривень (13 650 + 26 900).

Відповідно проценти за користування кредитом підлягають стягненню в розмірі 40 550 гривень. Нарахування процентів понад цей розмір, а саме в розмірі 13 150 гривень (53 700 40 550), є нікчемним, а тому в задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Відповідно до статей 549, 551 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення зобов`язання; розмір неустойки встановлюється договором. Пунктом 6.4 договору передбачено штраф у розмірі 500 гривень на четвертий день невиконання зобов`язання та 100 гривень за кожний наступний день невиконання, починаючи з п`ятого дня.

Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня), нарахована включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання за такими договорами, підлягає списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23 роз`яснив, що зазначена норма поширюється на кредитний договір, у тому числі договір про споживчий кредит, а період її дії охоплює весь період дії в Україні воєнного стану та тридцятиденний строк після його припинення.

Як встановлено судом у розділі ІІІ цього рішення, перше прострочення відповідачем виконання зобов`язання за кредитним договором виникло 05.06.2024, тобто в період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року

№ 64/2022 і продовженого відповідними законами. Штраф у розмірі 5 000 гривень нарахований позивачем (його правопопередником) за весь період прострочення, який повністю припадає на період дії воєнного стану.

За цих обставин на підставі пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України відповідач звільняється від обов`язку сплати штрафу за прострочення, що виникло і триває в період дії воєнного стану. Нарахування позивачем штрафу за цей період є таким, що суперечить наведеній нормі.

Відповідно штраф у розмірі 5 000 гривень стягненню не підлягає. У задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Належне виконання зобов`язань передбачає дотримання боржником усіх умов договору, у тому числі щодо строку виконання, способу виконання та розміру належних платежів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свого зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, встановлений судом, не подала, наявність та розмір заборгованості не оспорила, доводів позивача про укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та порушення зобов`язання щодо їх повернення не спростувала.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» і відповідачем виникли кредитні правовідносини, у межах яких ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» належним чином виконало свої зобов`язання, надавши відповідачу кредитні кошти. Право грошової вимоги за цим кредитним договором у тому обсязі, який існував на момент його переходу, набув позивач. Водночас відповідач своїх зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів у строки, визначені договором, не виконала.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором від 21.05.2024 № 1619599 є обґрунтованими частково та підлягають задоволенню в розмірі 50 550 гривень (10 000 гривень тіла кредиту та 40 550 гривень процентів) з мотивів, наведених вище в розділі IV цього рішення. У задоволенні решти позовних вимог у розмірі 18 150 гривень слід відмовити.

V. Розподіл судових витрат.

Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору із застосуванням коефіцієнта 0,8 для пониження розміру ставки судового збору відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» у сумі 2 422,40 гривень.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Загальний розмір позовних вимог становив 68 700 гривень, з яких задоволено 50 550 гривень, що становить 73,58 % від заявлених вимог (50 550 / 68 700 ? 100 %). Відповідно з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 782,42 гривень (2 422,40 ? 73,58 %).

Позивач заявив до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі

10 000 гривень, на підтвердження чого надав Договір про надання правової допомоги

№ 10/12-2024 від 10.12.2024, Заявку на виконання доручення, Акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 12497 від 19.11.2025 з детальним переліком 10 позицій робіт.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України витрати, пов`язані з розглядом справи, включають витрати на професійну правничу допомогу. За змістом частин 1 і 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а за результатами розгляду справи підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Витрати на позицію № 9 Акта «складання та оформлення процесуальних документів необхідних для розгляду цивільної справи в суді першої інстанції (відповідь на відзив, письмові пояснення, заяви (клопотання), клопотання про витребування доказів, тощо)» у розмірі 1 640 гривень не підлягають відшкодуванню. Як встановлено судом у розділі ІІ цього рішення, відповідач відзиву на позовну заяву не подавала, отже послуга з підготовки відповіді на відзив фактично не надавалася. Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 31 липня 2024 року у справі № 758/11022/21: заява сторони про подання доказів понесених витрат, а також процесуальні заяви і клопотання, що готуються самим адвокатом для суду в інтересах своєї сторони, не є правничою допомогою у розумінні статті 137 ЦПК України, а становлять процесуальні дії адвоката як представника, тому витрати на їх підготовку не підлягають окремому відшкодуванню.

З урахуванням викладеного, документально підтвердженими та такими, що належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи, є витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 8 360 гривень.

Водночас, відповідно до частини 4 статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони. Аналогічних критеріїв дотримується і Європейський суд з прав людини при присудженні судових витрат за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: за висновком ЄСПЛ у рішенні від 23 січня 2014 року у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України (заява № 19336/04, пункт 268), заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній

розмір обґрунтованим.

Дана справа за своїм змістом не є складною: спірні правовідносини стосуються стягнення заборгованості за кредитним договором, обставини справи підтверджуються обмеженим обсягом письмових доказів, відповідач відзиву на позов не подала і обставин, на які посилався позивач, не спростовувала. Заявлені адвокатом роботи зводяться переважно до складання позовної заяви, яка за своєю структурою є типовою для цієї категорії спорів. З огляду на це, заявлений позивачем обсяг витрат на правничу допомогу є неспівмірним з фактично виконаною адвокатом роботою.

За цих обставин суд визнає обґрунтованими і такими, що відповідають критеріям співмірності, передбаченим частиною 4 статті 137 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 гривень.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позовні вимоги задоволено в розмірі 73,58 %, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню частина обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 207,42 гривень (3 000 ? 73,58 %).

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 12, 19, 141, 263, 264, 265, 268, 280 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (код ЄДРПОУ 44559822, місцезнаходження: 03150, місто Київ, вулиця Загородня, будинок 15, офіс 118/2) заборгованість за кредитним договором від 21.05.2024 № 1619599 у розмірі 50 550 (п`ятдесят тисяч п`ятсот п`ятдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (код ЄДРПОУ 44559822, місцезнаходження: 03150, місто Київ, вулиця Загородня, будинок 15, офіс 118/2) понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 207 (дві тисячі двісті сім) гривень 42 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (код ЄДРПОУ 44559822, місцезнаходження: 03150, місто Київ, вулиця Загородня, будинок 15, офіс 118/2) понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 782 (одна тисяча сімсот вісімдесят дві) гривні 42 копійки.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Чернігівського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 02.09.2026.

Суддя Я. М. МАКАРЕВИЧ