Рішення № 139394983, 02.09.2026, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 743/296/26

Провадження № 2/743/341/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року селище Ріпки

Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Макаревича Я. М.,

за участю секретаря судового засідання Коваль Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Ріпки в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 21.09.2020 між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем укладено договір № 2952030 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний одноразовим ідентифікатором відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

ТОВ «Авентус Україна» виконало свої зобов`язання та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 5500 гривень шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 .

Право вимоги за кредитним договором перейшло до позивача на підставі договору відступлення права вимоги № ККАУ-21042021, укладеного 21.04.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал».

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 15 905 гривень: тіло кредиту 5500 гривень, прострочені проценти 10 405 гривень.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 19.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 27.05.2026.

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 27.05.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 02.09.2026.

Позивач та відповідач у судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце його проведення.

Ухвалою від 02.09.2026 суд постановив розглянути справу заочно на підставі наявних доказів відповідно до частини 4 статті 223, статей 280, 281 ЦПК України.

Фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалося (частина 2 статті 247 ЦПК України).

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

21.09.2020 між ТОВ «Авентус Україна» (далі первісний кредитодавець) та ОСОБА_1 укладено договір № 2952030 про надання споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями з підписанням електронним підписом одноразовим ідентифікатором М436548, використаним 21.09.2020 о 09:57:13.

За умовами договору відповідачу надано кредит у розмірі 5500 гривень. Строк кредитування становить 30 днів, дата повернення кредиту 21.10.2020 (пункт 1.4 договору, Графік платежів Додаток № 1 до договору).

Пунктом 1.5 договору передбачено два види процентної ставки: знижена 0,01 % на день (застосовується виключно у разі повернення кредиту в межах строку, зазначеного в пункті 1.4 договору, або протягом трьох календарних днів після його спливу); стандартна 1,90 % на день (застосовується у межах строку надання кредиту, якщо споживач не виконав умов для застосування зниженої ставки, а також у межах періоду прострочення).

Пунктом 3.1 договору передбачено, що нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення.

Кредитні кошти в розмірі 5500 гривень перераховано відповідачу 21.09.2020 на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується листом ТОВ ФК «Вей Фор Пей» від 16.12.2025 № 6511-ВП.

21.04.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення права вимоги № ККАУ-21042021.

Обсяг права вимоги, набутого позивачем, підтверджується карткою обліку договору (розрахунком заборгованості), відповідно до якої заборгованість ОСОБА_1 станом на дату переходу права вимоги становила 15 905 гривень.

Відповідач зобов`язання за кредитним договором щодо повернення кредиту та сплати процентів у строк, встановлений договором, не виконала.

За карткою обліку договору (розрахунком заборгованості) проценти за стандартною ставкою нараховувалися з першого дня користування кредитом (21.09.2020) і продовжувалися по 19.01.2021 включно (120 днів), склавши в сукупності 12 540 гривень. Відповідачем сплачено 2135 гривень, які позивач зарахував у рахунок процентів. Позивач заявляє до стягнення тіло кредиту в розмірі 5500 гривень та проценти в розмірі 10 405 гривень (12 540 ? 2135), а всього 15 905 гривень.

ІV. Норми права, які застосував суд, та оцінка аргументів сторін.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частинами 1, 3, 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом оферти та акцепту, підписаного відповідно до статті 12 цього Закону. Моментом підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (частина 1 статті 12 Закону).

Факт підписання договору одноразовим ідентифікатором підтверджується матеріалами справи. Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що номер телефону, зазначений у договорі, не належить відповідачу або що ідентифікатор М436548 було використано іншою особою.

Згідно з абзацом 2 частини 1 статті 1048 ЦК України проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, якщо інше не встановлено договором.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 5 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 констатувала, що припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Якщо умови кредитного договору передбачають можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування, суду необхідно здійснити тлумачення умов відповідного договору та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності за період після закінчення строку кредитування, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника.

Як встановлено судом у розділі ІІІ цього рішення, відповідно до пункту 3.1 кредитного договору нарахування процентів здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення. Системне тлумачення цього пункту дозволяє дійти висновку, що сторони передбачили нарахування процентів і за період після закінчення строку кредитування, тобто за неправомірну поведінку позичальника.

Водночас за період після спливу строку кредитування користування коштами позичальником є неправомірним позичальник не має права правомірно не повертати кредит, він зобов`язаний його повернути. Наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання врегульовані спеціальною нормою частиною 2 статті 625 ЦК України, згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За цих обставин нарахування позивачем процентів за період поза межами строку кредитування на підставі пункту 3.1 кредитного договору і статті 1048 ЦК України не ґрунтується на вимогах закону, оскільки правовий режим таких платежів визначається спеціальною нормою частиною 2 статті 625 ЦК України.

Строк кредитування за договором закінчився 21.10.2020. Нарахування позивачем процентів за період з 22.10.2020 по 19.01.2021 на загальну суму 9405 гривень здійснено з порушенням наведеного вище правового режиму.

Проценти в межах строку кредитування (за період з 21.09.2020 по 21.10.2020 включно, 30 днів за стандартною ставкою 1,90 % на день) становлять 3135 гривень (30 ? 104,50 гривень). Сплачені відповідачем 2135 гривень підлягають зарахуванню в рахунок процентів, нарахованих у межах строку кредитування, як таких, що є обґрунтованими. З урахуванням цього зарахування стягненню підлягають проценти в межах строку кредитування у розмірі 1000 гривень (3135 ? 2135).

Розмір нарахованих позивачем сум відповідає умовам кредитного договору та вимогам закону в частині тіла кредиту та процентів у межах строку кредитування за вирахуванням сплаченого, окрім процентів за період після закінчення строку кредитування у розмірі 9405 гривень, нарахування яких є неправомірним. У цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Водночас відмова в стягненні процентів, нарахованих поза межами строку кредитування, не позбавляє позивача правового захисту в охоронних правовідносинах. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 5 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 констатувала, що права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. У межах цієї справи позивач таких вимог не заявляв, а тому суд їх не оцінює.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Належне виконання зобов`язань передбачає дотримання боржником усіх умов договору, у тому числі щодо строку виконання, способу виконання та розміру належних платежів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свого зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом у розділі ІІІ цього рішення, право грошової вимоги за кредитним договором № 2952030 перейшло від товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» до позивача на підставі договору відступлення права вимоги

№ ККАУ-21042021.

Позивач набув це право в обсязі, який існував на момент його переходу, у розмірі 15 905 гривень.

Таким чином, позивач є належним кредитором у спірних правовідносинах і має право вимагати від відповідача виконання зобов`язання за кредитним договором.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, встановлений судом, не подала, наявність та розмір заборгованості не оспорила, доводів позивача про укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та порушення зобов`язання щодо їх повернення не спростувала. Жодних доказів недійсності кредитного договору в цілому або окремих його умов, погашення заборгованості в більшому розмірі, ніж враховано позивачем у розрахунку, або інших обставин, які б свідчили про неправильність обчислення суми боргу, відповідач суду не надала. Власного контррозрахунку заборгованості відповідач також не подала.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом частини 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Зважаючи на те, що позиція позивача обґрунтована письмовими доказами, які узгоджуються між собою, а відповідач жодних обставин, зазначених у позові, не спростував, суд вважає твердження позивача такими, що відповідають дійсним обставинам справи, за винятком висновків щодо розміру процентів, наведених вище в цьому розділі рішення. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 23 березня 2020 року у справі № 331/7975/13-ц.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» і відповідачем виникли кредитні правовідносини, у межах яких товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» належним чином виконало свої зобов`язання, надавши відповідачу кредитні кошти. Право грошової вимоги за цим кредитним договором у тому обсязі, який існував на момент його переходу, набув позивач. Водночас відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів у строки, визначені договором, не виконала.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором від 21.09.2020 № 2952030 є обґрунтованими частково та підлягають задоволенню в розмірі 6500 гривень з мотивів, наведених вище в розділі IV цього рішення. У задоволенні решти позовних вимог у розмірі 9405 гривень слід відмовити.

V. Розподіл судових витрат.

Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору із застосуванням коефіцієнта 0,8 для пониження розміру ставки судового збору відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» у сумі 2662,40 гривень.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Загальний розмір позовних вимог становив 15 905 гривень, з яких задоволено 6500 гривень, що становить 40,87 % від заявлених вимог (6500 / 15 905 ? 100 %). За цим відсотком пропорційний розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 1088,12 гривень (2662,40 ? 40,87 %).

Позивач заявив до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 гривень, на підтвердження чого надав такі документи: договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, акт наданих послуг правової (правничої) допомоги та детальний опис наданих послуг.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України витрати, пов`язані з розглядом справи, включають витрати на професійну правничу допомогу. За змістом частин 1 і 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а за результатами розгляду справи підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Дана справа за своїм змістом не є складною: спірні правовідносини стосуються стягнення заборгованості за кредитним договором, обставини справи підтверджуються обмеженим обсягом письмових доказів, відповідач відзиву на позов не подав і обставин, на які посилався позивач, не спростовував. Заявлені адвокатом роботи зводяться переважно до складання позовної заяви, яка за своєю структурою є типовою для цієї категорії спорів. З огляду на це, заявлений позивачем обсяг витрат на правничу допомогу є неспівмірним з фактично виконаною адвокатом роботою.

Суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України від 23.01.2014 (заява № 19336/04), відповідно до якого стороні відшкодовуються лише витрати на правничу допомогу, що є розумними за розміром.

За цих обставин суд визнає обґрунтованими і такими, що відповідають критеріям співмірності, передбаченим частиною 4 статті 137 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 гривень.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позовні вимоги задоволено в розмірі 40,87 %, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню частина обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1226,10 гривень (3000 ? 40,87 %).

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 12, 19, 141, 263, 264, 265, 268, 280 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія

«Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79029, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, 4 поверх) заборгованість за кредитним договором від 21.09.2020 № 2952030 у розмірі 6500 (шість тисяч п`ятсот) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79029, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, 4 поверх) понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1226 (одна тисяча двісті двадцять шість) гривень 10 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79029, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, 4 поверх) понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 1088 (одна тисяча вісімдесят вісім) гривень 12 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Чернігівського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 02.09.2026.

Суддя Я. М. МАКАРЕВИЧ