Рішення № 139394852, 01.09.2026, Борзнянський районний суд Чернігівської області

БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 3-50-01

Справа №730/1040/26

Провадження № 2-а/730/11/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2026 р. м. Борзна

Борзнянський районний суд Чернігівської області в складі головуючого судді Ріхтера В.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Борзнянського районного суду Чернігівської області з вищезазначеним адміністративним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 02.07.2026 відносно нього старшим сержантом поліції Зінченком О.А. була винесена постанова серії ЕНА №7481117 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП за порушення вимог дорожнього знака 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено».

З даною постановою не погоджується та уважає її незаконною і такою, що підлягає скасуванню. На момент проїзду дорожній знак 2.2 був суттєво закритий гілками та листям дерев, у зв`язку з чим його неможливо було своєчасно побачити та виконати його вимоги. Після винесення постанови ним були зроблені фотографії та відеозапис місця події з різних ракурсів, які підтверджують, що знак був закритий рослинністю. Також, є матеріали, зроблені вранці наступного дня, які підтверджують аналогічний стан дорожнього знаку.

Відповідно до вимог законодавства та стандартів щодо встановлення дорожніх знаків, вони повинні бути добре видимими для всіх учасників дорожнього руху. Якщо знак закритий деревами або іншими перешкодами, водій об`єктивно позбавлений можливості своєчасно виконати його вимоги.

Підсумовуючи, уважає, що у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки порушення сталося не з його вини, а через неналежне утримання дорожнього знаку.

Ухвалою суду від 07 липня 2026 року адміністративну позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін, залучено належного співвідповідача.

У встановлений судом строк відповідач ГУНП в Чернігівській області подав суду відзив, згідно якого убачається, що відповідач із позовними вимогами не погоджується, вважає їх необґрунтованими, такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами, а постанову серії ЕНА №7481117 від 02.07.2026 року - законною, такою, що винесена уповноваженою посадовою особою в межах наданих повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства.

Як далі зазначено у відзиві, у ході вивчення матеріалів адміністративної справи встановлено, що 02 липня 2026 року о 22 год. 16 хв. 04 сек. в м.Борзна по вул.Шевченка, 8 старшим сержантом поліції Зінченком Олександром Анатолійовичем під час виконання службових обов`язків було виявлено факт порушення водієм ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом MERCEDES-BENZ C 300, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , п.8.4 Правил дорожнього руху України. Встановлено, що водій, рухаючись у напрямку перехрестя, перед яким встановлено дорожній знак 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», не виконав його вимоги, чим порушив п..8.4 ПДР України, а саме не здійснив обов`язкової повної зупинки транспортного засобу перед зазначеним дорожнім знаком та продовжив рух через перехрестя, за що передбачена адміністративна відповідальність відповідно до частини першої статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення старшим сержантом поліції Зінченком Олександром Анатолійовичем було винесено постанову серії ЕНА №7481117 від 02.07.2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

02.07.2026 старшим сержантом поліції Зінченком Олександром Анатолійовичем була винесена постанова серії ЕНА №7481117 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення за порушення вимог дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено». Підставою для винесення постанови стало встановлення факту проїзду транспортного засобу позивача через перехрестя без виконання вимоги дорожнього знаку 2.2, а саме без повної зупинки перед дорожнім знаком. Позивач, звертаючись до суду, зазначає, що дорожній знак нібито був закритий гілками та листям дерев, у зв`язку з чим він не мав можливості своєчасно його побачити. Вказані доводи не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами. Факт позивачем адміністративного правопорушення підтверджується матеріалами наданими відповідачем. Із відеозапису події від 02.07.2026 вбачається: рух транспортного засобу позивача в напрямку перехрестя; відсутність повної зупинки перед дорожнім знаком 2.2; продовження руху через перехрестя без виконання вимоги дорожнього знаку. Таким чином, об`єктивна сторона адміністративного правопорушення підтверджується належними та допустимими доказами.

Посилання позивача на те, що дорожній знак 2.2 був закритий рослинністю, не підтверджуються належними та допустимими доказами. Надані позивачем фотоматеріали були зроблені після події та з інших ракурсів, ніж ті, з яких водій повинен був сприймати дорожню обстановку під час керування транспортним засобом. Сам факт наявності рослинності поблизу дорожнього знаку не свідчить автоматично про неможливість його сприйняття водієм. Визначальним є не фотографування окремої ділянки дорожнього знаку після події, а фактична можливість водія своєчасно побачити знак та виконати його вимоги у момент руху. Водночас відеозапис, здійснений працівниками поліції, підтверджує, що з напрямку руху транспортного засобу дорожній знак 2.2 був видимим.

Відповідачем виконано обов`язок доказування, передбачений частиною другою статті 77 КАС України. Матеріали справи підтверджують: факт порушення позивачем вимог дорожнього знаку 2.2; законність винесення постанови; відповідність дій працівника поліції вимогам законодавства. Натомість доводи позивача ґрунтуються переважно на припущенні про неможливість своєчасного сприйняття дорожнього знаку та не підтверджуються належними і достатніми доказами. Надані після події фотографії та відеозаписи не спростовують обставин, встановлених під час фіксації адміністративного правопорушення, а тому не можуть бути підставою для висновку про відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, за що передбачена адміністративна відповідальність відповідно до частини першої статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

На підставі викладеного, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, які знаходяться у змішаному виді, оскільки частина доказів є в електронному виді (додатки, надані сторонами до документів по суті: фото та відеоматеріали) суд уважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 02.07.2026 щодо позивача працівником поліції Зінченком О.А. була винесена постанова серії ЕНА №7481117 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП за порушення вимог дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено».

Згідно вказаної постанови Приходько А.Р. 02 липня 2026 року о 22 год. 16 хв. керував транспортним засобом MERCEDES-BENZ C 300, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , п.8.4 Правил дорожнього руху України, рухаючись у напрямку перехрестя, перед яким встановлено дорожній знак 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», не виконав його вимоги, чим порушив п.8.4 ПДР України, а саме не здійснив обов`язкової повної зупинки транспортного засобу перед зазначеним дорожнім знаком та продовжив рух через перехрестя.

За доводами сторін, фактично, у цій справі перед судом поставлено лише єдине питання: оцінити докази щодо видимості/не видимості водіями дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», оскільки факт проїзду перехрестя без попередньої повної зупинки сторонами не оспорюється. Спірним є питання, чи утворює така дія склад адміністративного правопорушення за умов, коли видимість дорожнього знаку 2.2 була обмежена зеленими насадженнями, тобто суду слід дослідити не лише факт існування знаку, а й відповідність його розміщення вимогам законодавства.

Ураховуючи зміст позовних вимог та заперечень відповідача, суд зазначає, що факт проїзду позивачем відповідної ділянки дороги без повної зупинки сторонами фактично не оспорюється.

Водночас саме по собі встановлення факту руху транспортного засобу без зупинки не є достатнім для висновку про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Спірним у цій справі є питання про те, чи мав позивач за конкретних дорожніх умов об`єктивну можливість своєчасно сприйняти вимогу дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», а отже чи доведена його вина у невиконанні цієї вимоги.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Отже, для притягнення особи до адміністративної відповідальності недостатньо встановлення лише зовнішнього прояву певної поведінки; підлягає встановленню також винність особи у її вчиненні.

За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний, серед іншого, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до п. 8.2-1 Правил дорожнього руху України дорожні знаки застосовуються відповідно до цих Правил та повинні відповідати вимогам національного стандарту. Дорожні знаки повинні розміщуватися таким чином, щоб їх було добре видно учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби. При цьому дорожні знаки не повинні бути закриті повністю або частково від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами. Крім того, дорожні знаки повинні бути видимими на відстані не менш як 100 м за напрямком руху.

Аналогічні вимоги містить п. 14.1.1 ДСТУ 4100:2021 «Безпека дорожнього руху. Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування», відповідно до якого дорожні знаки потрібно розташовувати так, щоб їх добре бачили учасники дорожнього руху як у світлий, так і в темний час доби; вони не повинні бути затулені від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами, у тому числі зеленими насадженнями, та повинні бути видимими за відстані не менше ніж 100 м за напрямком руху.

Отже, обов`язку водія виконувати вимоги дорожніх знаків кореспондує обов`язок уповноважених суб`єктів забезпечити таке їх розміщення та утримання, за якого інформація, що передається дорожнім знаком, є своєчасно доступною для сприйняття учасником дорожнього руху.

При цьому для вирішення даної справи визначальним є не те, чи можна було в принципі розпізнати дорожній знак, перебуваючи безпосередньо поблизу нього, а те, чи був він за напрямком руху позивача видимим своєчасно та на відстані, яка відповідала вимогам Правил дорожнього руху і забезпечувала реальну можливість сприйняти його значення та виконати відповідну вимогу.

Оцінюючи надані сторонами докази в їх сукупності, суд установив, що дорожній знак 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» на час, максимально наближений до події, був істотно закритий листям дерева, яке росло безпосередньо біля місця його встановлення.

Наявність рослинності, яка частково закривала дорожній знак, фактично не заперечується і відповідачем. Спір між сторонами стосується лише того, наскільки така перешкода впливала на можливість водія своєчасно сприйняти знак.

Суд бере до уваги, що надані позивачем фотографії та відеозаписи зроблені після події, однак ця обставина сама по собі не позбавляє їх доказового значення. Предметом фіксації на них є стан зелених насаджень та їх розташування відносно дорожнього знаку обставини, які за своєю природою не є короткочасними або миттєвими.

Крім того, позивачем надані матеріали, виготовлені як після винесення постанови, так і вранці наступного дня. Відповідачем не надано будь-яких доказів того, що в проміжку між часом події та здійсненням позивачем відповідної фото- та відеофіксації положення гілок чи листя відносно дорожнього знаку змінювалося або проводились роботи з обрізання зелених насаджень.

За таких обставин суд уважає зазначені матеріали належними доказами стану дорожнього знаку на час, безпосередньо наближений до вчинення дій, які були підставою для винесення оскаржуваної постанови.

Суд також враховує, що подія відбулася 02 липня 2026 року о 22 год. 16 хв., тобто при оцінці можливості своєчасного сприйняття дорожнього знаку має значення не лише його видимість у світлу пору доби, а саме видимість у дорожніх умовах, які існували на момент події.

Посилання відповідача на відеозапис як на доказ того, що дорожній знак був видимим, суд оцінює критично в частині такого висновку.

Наданий відеозапис підтверджує факт руху транспортного засобу позивача без повної зупинки, однак сам по собі не дає можливості достовірно встановити відстань, з якої відстані дорожній знак 2.2 уперше ставав доступним для належного сприйняття водієм саме за напрямком його руху, та, відповідно, не доводить дотримання встановленої п. 8.2-1 ПДР України вимоги щодо видимості дорожнього знаку на відстані не менш як 100 метрів. Тим більше, відеозапис, наданий відповідачем, є фактично відеозаписом з відеореєстратора, який встановлений на службовому авто, та яке наближалося до перехрестя зовсім з іншої сторони.

Можливість розпізнати дорожній знак на окремому кадрі відеозапису або вже при безпосередньому наближенні до нього не є тотожною встановленій законодавством вимозі щодо його своєчасної видимості за напрямком руху.

Відповідач не надав будь-яких об`єктивних даних щодо відстані, з якої спірний знак був фактично видимим за напрямком руху позивача, у тому числі у темну пору доби. Відповідних вимірювань, безперервної відеофіксації, яка б дозволяла достовірно визначити момент першого належного сприйняття дорожнього знаку, або інших доказів, які б усували сумніви щодо цієї обставини, матеріали справи не містять.

Отже, твердження відповідача про те, що, незважаючи на закриття дорожнього знаку рослинністю, позивач мав реальну можливість своєчасно його побачити та виконати його вимогу, не підтверджене сукупністю належних та достатніх доказів.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що процесуальний обов`язок доказування правомірності постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності покладається саме на суб`єкта владних повноважень, а покладення на особу обов`язку доводити власну невинуватість суперечить встановленому законом розподілу тягаря доказування.

Верховний Суд зазначає, що в силу принципу презумпції невинуватості, який застосовується і у справах про адміністративні правопорушення, усі сумніви щодо події правопорушення та винуватості особи, яка притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведені подія та вина особи мають прирівнюватися до доведеної невинуватості.

У даному випадку матеріалами справи підтверджено наявність об`єктивної перешкоди для сприйняття дорожнього знаку зелених насаджень, які істотно його закривали. Водночас відповідач, на якого покладено обов`язок доведення правомірності свого рішення, не усунув обґрунтованого сумніву щодо того, чи був цей знак доступним для своєчасного сприйняття позивачем відповідно до вимог п. 8.2-1 ПДР України.

За таких обставин сам факт проїзду позивачем без повної зупинки не є достатнім для висновку про доведеність його вини у порушенні вимог дорожнього знаку.

Суд наголошує, що встановлення нормативних вимог до видимості дорожніх знаків має не формальний характер. Їх призначення полягає саме в тому, щоб учасник дорожнього руху отримав інформацію про встановлений режим руху завчасно та мав реальну можливість скоригувати свою поведінку відповідно до такої інформації. Покладення негативних наслідків недотримання цих вимог на водія за відсутності доказів того, що він попри неналежний стан знаку міг і повинен був своєчасно сприйняти його вимогу, не узгоджувалося б із принципом винної адміністративної відповідальності.

Таким чином, відповідачем не доведено належними та достатніми доказами наявність усіх елементів складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, зокрема вини позивача у невиконанні вимоги дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено».

З огляду на викладене оскаржувана постанова серії ЕНА №7481117 від 02.07.2026 не відповідає критерію обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, оскільки належними та достатніми доказами не підтверджено винуватість позивача у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Відтак постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення.

При вирішенні справи судом також враховано результати проведеного в порядку ст. 81 КАС України огляду дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» та прилеглих до нього зелених насаджень за їх місцезнаходженням.

Необхідність проведення такого огляду була обумовлена суперечністю позицій сторін саме щодо фактичного впливу зелених насаджень на можливість своєчасного сприйняття дорожнього знаку за напрямком руху транспортного засобу позивача.

Під час огляду, результати якого зафіксовано у відповідному протоколі, фотознімках, встановлено, що безпосередньо біля дорожнього знаку росте дерево, гілки та листя якого розташовані перед площиною знаку за напрямком руху транспортних засобів та істотно обмежують його візуальне сприйняття.

При наближенні до місця встановлення знаку саме за напрямком, у якому рухався транспортний засіб позивача, частина знаку тривалий час перекрита зеленими насадженнями, а можливість його належного розпізнавання виникає лише при істотному наближенні до місця його встановлення й то, лише частково.

Суд усвідомлює, що зазначений огляд проведено після події 02 липня 2026 року, а тому його результати окремо не можуть безумовно підтверджувати тотожність стану зелених насаджень станом саме на час вчинення інкримінованого позивачу правопорушення.

Водночас результати огляду підлягають оцінці не ізольовано, а в сукупності з іншими доказами у справі.

Так, надані позивачем фотографії та відеозаписи, зроблені безпосередньо після винесення оскаржуваної постанови та вранці наступного дня, фіксують аналогічне розташування гілок та листя дерева відносно дорожнього знаку.

Під час проведеного судом огляду встановлено наявність тієї самої сталої перешкоди гілок дерева, розташованих безпосередньо перед дорожнім знаком за напрямком руху транспортних засобів.

Таким чином, результати огляду судом не використовуються як самостійний доказ стану дорожнього знаку саме о 22 год. 16 хв. 02 липня 2026 року, проте у сукупності з матеріалами фото- та відеофіксації, здійсненої позивачем у максимально наближений до події час, додатково підтверджують його доводи щодо характеру та сталості перешкоди, яка обмежувала видимість дорожнього знаку.

Відповідачем, зі свого боку, не надано доказів того, що після 02 липня 2026 року розташування зазначених гілок істотно змінилося таким чином, що результати огляду не могли б враховуватися при оцінці інших доказів у справі.

У цій справі суд враховує й таке.

Положеннями ч. 1 ст. 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Аналізуючи вищевикладене, суд зазначає, що умовою надання адміністративним судом захисту прав є встановлення їх порушення відповідачем, який перебуває у відповідних публічних правовідносинах із позивачем, проте своїми протиправними рішеннями, діями (бездіяльністю) впливає на його обов`язки, права чи інтереси.

Суд зазначає, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень. У цій справі таким органом, який є юридичною особою, є Головне управління Національної поліції в Чернігівській області.

Відповідно до ст. 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.

Згідно із висновком Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеному у постанові від 17.09.2020 року у справі № 742/2298/17, при розгляді справ про адміністративні правопорушення посадові особи відповідного органу діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені органу, який уповноважений такі стягнення накладати.

З огляду на викладене суд дійшов висновку що належним відповідачем у цій справі є Головне управління Національної поліції в Чернігівській області.

Отже, в частині вимог до ОСОБА_2 , слід відмовити, оскільки дана особа не є належним відповідачем у цій справі.

Судові витрати відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, слід стягнути із відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 72-77, 79, 90, 139, 241-246, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Скасувати постанову серії ЕНА №7481117 від 02.07.2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 665,60 гривень.

Рішення суду відповідно до ч. 1 ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ріхтер В.В.