Ухвала суду № 139393838, 28.08.2026, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

вул. Мирослава Симчича 65, м. Запоріжжя, 69106, тел.099-55-49-125 , inbox@zv.zp.court.gov.ua

Справа № 332/5383/26

Провадження №: 1-кс/332/504/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 р. м. Запоріжжя

Слідчий суддя Заводського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 (у режимі відеоконференції),

слідчої ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

захисника адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Запоріжжя клопотання слідчої СВ ВП № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області лейтенанта поліції ОСОБА_4 , погоджене прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері та оборони Східного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, одруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України у військовому званні солдат, який має середню освіту, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

До Заводського районного суду м. Запоріжжя звернулася слідча за погодженням із прокурором із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України

Клопотання слідчого обґрунтоване тим, що у провадженні СВ ВП № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області перебувають матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 січня 2026 року за № № 62025080100001287 від 11 лютого 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 25.02.2022 наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) № 43 ОСОБА_5 зараховано в списки особового складу частини та на всі види забезпечення, та призначено на посаду водія 4-ї обслуги гармати 2-го гаубичного самохідно-артилерійського взводу 1-ї гаубичної самохідно-артилерійської батареї гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону. У подальшому, 12.08.2024 наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) № 238 ОСОБА_5 призначено на посаду старшого кулеметника (бронеавтомобіля) 2-го кулеметного відділення кулеметного взводу роти вогневої підтримки НОМЕР_2 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у військовому званні «солдат».

Відповідно до Указу Президента України ОСОБА_7 від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому, відповідними Указами Президента України ОСОБА_7 , правовий режим воєнного стану в Україні продовжувався та діє до теперішнього часу.

Згідно з вимогами ст. 1 Закону України « Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно ст.ст. 11,16,49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» (далі - Статуту внутрішньої служби ЗС України) солдат ОСОБА_5 , як військовослужбовець, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, поважати честь і гідність кожної людини, додержуватися правил поведінки військовослужбовців, беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, берегти державне майно, завжди пам?ятати, що за його поведінкою судять про Збройні Сили України в цілому.

Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

Відповідно до ст.ст. 1,4,6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі - Дисциплінарний статут ЗС України), військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця бездоганно та неухильно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, застосовувати зброю лише в бойовій обстановці, а в мирний час - у виняткових випадках, відповідно до вимог Статуту внутрішньої служби ЗС України.

Будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, солдат ОСОБА_5 відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України (надалі Статуту), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Разом з цим, солдат ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за таких обставин.

Так, 28.10.2024 солдат ОСОБА_5 , реалізуючи свій умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою ухилитися від військової служби самовільно залишив місце тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, розташоване у АДРЕСА_3 , після чого , свої обов`язки військової служби не виконував, проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для з`явлення у військову частину для подальшого проходження військової служби, звернення до правоохоронних або інших державних органів чи органів військового управління, за наявності реальної можливості для цього, до моменту повернення на службу 22.11.2024.

Таким чином, військовослужбовець ОСОБА_5 за викладених вище обставин підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, яке кваліфіковано як самовільне залишення місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

04.09.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру.

04.09.2025 скеровано клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Хортицького районного суду м. Запоріжжя.

01.06.2026 Хортицьким районним судом м. Запоріжжя у задоволенні клопотання прокурора про звільнення від кримінальної відповідальності підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовлено, клопотання повернуто до Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону для продовження досудового розслідування у загальному порядку.

22.07.2026 визначено строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, а саме до 14.09.2026.

Посилаючись на наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідча звернулася із зазначеним клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для забезпечення виконання підозрюваним своїх обов`язків, а також запобігання вищевказаним ризикам, зазначаючи, що менш суворі запобіжні заходи недостатні для запобігання вищевказаним ризикам.

У судовому засіданні слідча та прокурор клопотання підтримали, просили його задовольнити у повному обсязі, пояснили, що підозра є обґрунтованою та наявні ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, зазначивши, що інший, більш м`який запобіжний захід, не може бути застосований відповідно до чинного кримінального процесуального законодавства.

Підозрюваний ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечував, вказав, що повістки про виклик до Хортицького районного суду м. Запоріжжя не отримував, про необхідність явки до суду не знав, самостійно шукав місце подальшої служби і здійснював заходи, направлені на забезпечення подальшої військової служби. Так, ним досягнуто домовленості з військовою частиною НОМЕР_3 , яка надала згоду на його зарахування до вказаної частини.

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_6 також заперечував проти задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зазначаючи, що зазначені стороною обвинувачення ризики є недоведеними. Так, захисник зазначив, що наразі військова частина НОМЕР_3 надала згоду на подальше зарахування ОСОБА_5 у вказану частину для продовження проходження ним військової служби. Натомість, сторону обвинувачення не влаштовує документ, виданий військовою частиною. Крім того, ОСОБА_5 від органу досудового розслідування не переховувався, перебував вдома, чекав документів з військової частини НОМЕР_3 . Про перебування у провадженні Хортицького районного суду м. Запоріжжя клопотання прокурора про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_5 останній не знав, повістки про виклик до суду для участі у розгляді клопотання не отримував. Захисник просив відмовити стороні обвинувачення у задоволенні клопотання.

Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, вивчивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя дійшла такого висновку.

Слідчим суддею встановлено, що у провадженні СВ ВП № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області перебувають матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 січня 2026 року за № 62025080100001287 від 11 лютого 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

04.09.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а виходячи лише з фактичних даних, що містяться в долучених до клопотання матеріалах кримінального провадження, слідчий суддя доходить висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення за викладених у клопотанні обставин. Тобто стороною обвинувачення надано суду докази на підтвердження підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

При цьому, слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу.

Так, під час судового розгляду слідчий суддя з`ясувала про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих кримінального правопорушення, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема:

- наказом військової частини НОМЕР_1 НГУ про проведення службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_5 ;

- протоколами допитів свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 НГУ, які пояснили обставини відсутності ОСОБА_5 на службі;

- іншими матеріалами кримінального провадження у сукупності.

У відповідності до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, спотворити або сховати речі, документи, які мають важливе значення для встановлення обставин кримінального провадження, а саме речі та предмети, що містять відомості про його злочинну діяльність, які зберігаються у місцях, які підлягають встановленню під час проведення досудового розслідування; незаконно впливати на потерпілого, свідків, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення.

Слідчий суддя вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України: переховування від органів досудового розслідування та/або суду, незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення.

Так, органом досудового розслідування ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі від п`яти до десяти років. Ураховуючи тяжкість вчиненого злочину та усвідомлення ОСОБА_5 невідворотності покарання за його скоєння, є ризик того, що підозрюваний буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Очікуване покарання, хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

На існування ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду вказує той факт, що у судові засідання з розгляду клопотання про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 407 КК України останній не з`явився.

Слідчий суддя відхиляє доводи сторони захисту щодо неотримання підозрюваним ОСОБА_5 повісток про виклик до Хортицького районного суду м. Запоріжжя з огляду на таке.

Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 01.06.2026 у задоволенні клопотання прокурора Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 407 КК України відмовлено, клопотання повернуто прокурору.

В ухвалі суду зазначено, що 11.11.2025, 19.11.2025, 26.11.2025, 16.12.2025, 19.01.2026, 10.02.2026, 05.03.2026, 01.04.2026, 18.05.2026, 01.06.2026 підозрюваний ОСОБА_5 не з`явився. Крім того, за повідомленням прокурора, ОСОБА_5 05.09.2025 повторно самовільно залишив військову частину, його теперішнє місцезнаходження невідоме.

Згідно з ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Стороною захисту на теперішній час не надано до суду переконливих доказів того, що ОСОБА_5 не був належним чином сповіщений про розгляд його клопотання у Хортицькому районному суді м. Запоріжжя.

Слідчий суддя також зазначає, що наданий стороною захисту рекомендаційний лист військової частини НОМЕР_3 не замінює письмову згоду військової частини на продовження проходження військової служби ОСОБА_5 у даній військовій частині. Так, наданий рекомендаційний лист адресований начальнику Кадрового центру ЗСУ та містить у собі рекомендацію ухвалити зазначеному Центру позитивне рішення про призначення та зарахування ОСОБА_5 до військової частини НОМЕР_3 .

Крім того, існують ризики того, що ОСОБА_5 , перешкоджаючи проведенню швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування, а також встановленню обставин, які згідно ст. 91 КПК України підлягають доказуванню, може вжити заходів щодо незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.

При цьому слід враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

Тому суд вважає доведеною наявність ризику незаконного впливу на свідків з метою уникнення покарання у тому числі й шляхом погроз, умовлянь схилити їх до дачі неправдивих показів.

Також стороною обвинувачення доведена наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки встановлено, що ОСОБА_5 22.03.2025 не повернуся з лікування у місце несення служби в районі н.п. Запоріжжя Запорізької області та без поважних причин був відсутній по 30.03.2025, у зв`язку з чим 22.03.2025 відомості про вчинене кримінальне правопорушення було внесено до ЄРДР за № 62025080100007877 від 18.11.2025, що свідчить про стійке нехтування ОСОБА_5 вимогами військової дисципліни, неналежне ставлення до виконання обов`язків військової служби та його схильність до повторного вчинення аналогічних порушень.

Вказані факти свідчать про наявність ризику повторного вчинення інших кримінальних правопорушень в тому числі проти встановлено порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення) та інші злочини.

Отже, слідчий суддя доходить висновку, що у кримінальному провадженні наявні обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування до особи одного із запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України, у тому числі і тримання під вартою.

Частиною 1 ст. 183 КПК України встановлено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Разом з тим, відповідно до ч. 7 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тримання під вартою).

Слідчий суддя при обранні запобіжного заходу також враховує конкретні обставини вчинення злочину, сам характер його скоєння, соціальний рівень свідомості підозрюваного та його ставлення до скоєного, і вважає доцільним з метою запобігання визначеним пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризикам застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Слідчий суддя вважає, що застосований до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, хоча й обмежує права та свободи останнього, однак, відповідає характеру суспільного інтересу, підставам та меті його застосування, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Суд також приймає до уваги запровадження в Україні військового стану, що ускладнює здійснення контролю за виконанням зобов`язань обвинуваченим.

Отже, слідчим суддею встановлено, що інший, менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваною особою покладених на неї процесуальних обов`язків, що випливають зі змісту ст. 177 КПК України, і тримання підозрюваного під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції».

Таким чином, з метою дотримання балансу між суспільним інтересом та правом особи на особисту свободу, слідчий суддя доходить висновку, що для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та уникнення встановлених слідчим суддею ризиків доцільно обрати щодо ОСОБА_5 запобіжний захід саме у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Як встановлено ч. 5 ст.182 КПК України, щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, встановлюється розмір застави від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначаючи розмір застави, суд виходить з вимог ст.ст. 178, 182 КПК України, враховує матеріальне становище підозрюваного, тяжкість та специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 . У зв`язку з чим слід визначити заставу у розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (із розрахунку 3328 гривень), що складає 99 840 гривень, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України суд вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов`язки, а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; не відлучатися з місця проживання (м. Запоріжжя) без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи (місця несення служби); здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому перебуває ОСОБА_5 , відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193-197, 205, 309 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання слідчої СВ ВП № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області лейтенанта поліції ОСОБА_4 , погоджене прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері та оборони Східного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити частково.

Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування, тобто до 14 вересня 2026 року включно, з утриманням у ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».

Одночасно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначити розмір застави для забезпечення виконання обов`язків, визначених КПК України.

Розмір застави визначити у межах 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в сумі 99 840 (дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот сорок) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок № UA928201720355289002015001205, відкритий в Держказначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ: 26316700, в призначенні платежу обов`язково зазначати інформацію про ПІБ підозрюваного, номер справи і суд, в якому обрано запобіжний захід.

У випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;

- не відлучатися з місця проживання (м. Запоріжжя) без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи (місця несення служби);

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваній особі наслідки невиконання вказаних обов`язків, а саме: у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, без поважних причин, не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується в порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Строк дії ухвали визначити до 14.09.2026.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 02 вересня 2026 року о 10 годині 00 хвилин.

Слідчий суддя ОСОБА_1