Ухвала суду № 139393823, 28.08.2026, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

28.08.2026

Справа № 753/13170/22

Провадження № 6/331/540/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Олександрівській районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Антоненко М.В., за участю секретаря судового засідання Волотко М.П. розглянувши заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "КОЗАЧА 5" про встановлення або зміну способу виконання судового рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "КОЗАЧА 5" в особі представника Нікітенко А.С. звернулось до суду із заявою про встановлення або зміну способу виконання судового рішення.

В обґрунтування заяви зазначено, що Постановою Запорізького апеляційного суду від 05 вересня 2025 року по справі №753/13170/22 (залишено без змін ухвалою Верховного Суду у складі колегії від 25.09.2025 р.) за позовом ОСББ КОЗАЧА 5" до відповідача ОСОБА_1 в особі законного представника ОСОБА_2 про стягнення заборгованості було скасовано рішення Олександрівського (Жовтневого) районного суду міста Запоріжжя від 30 січня 2025 року та ухвалено нове рішення у вигляді постанови:

Позов ОСББ КОЗАЧА 5" задовольнити; Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 на користь ОСББ КОЗАЧА 5" заборгованість за несплату щомісячних внесків за період з березня 2022 року по 01.08.2024 року у розмірі 24205,00 грн.; Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 на користь ОСББ КОЗАЧА 5"судові витрати, пов`язані із розглядом цієї справи судом першої інстанції, у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5788,80 грн.; Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 , на користь ОСББ КОЗАЧА 5" судові витрати, пов`язані із розглядом цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій, у вигляді судового збору у розмірі 6661,60 грн.

ОСББ "КОЗАЧА 5" (позивач, стягувач) 25.09.2025 р. подавало на виконання виконавчий лист по справі №753/13170/22, який видано 17.09.2025 року Олександрівським районним судом міста Запоріжжя до Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).

Однак, в ході виконання виконавчого листа Дарницьким відділом Державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України стягувачу 25 листопада 2025 року було надіслано повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання у зв`язку з тим, що виконавчий лист було видано на неповнолітню особу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , а щодо законного представника ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП НОМЕР_1 не було зазначено дати народження.

Власник нежитлового приміщення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є малолітньою особою відповідно до ст. 6 Сімейного кодексу України, законним представником якої є її матір ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідно до ст.242 Цивільного Кодексу України та заочного рішення Дарницького районного суду м.Києва від 29.08.2018 року по справі №753/15135/17 (визначено місце проживання дитини разом із матір`ю).

За станом на травень 2026 року рішення суду не виконано законним представником ОСОБА_2 у зв`язку з чим виникає необхідність в порядку статті 435 Цивільного процесуального кодексу України змінити порядок та спосіб виконання рішення суду щодо стягнення заборгованості.

Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок,- ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі "Валерій Фуклєв проти України" від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі "Apostol v. Georgia" від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).

Згідно з чч. 1-3 ст.435 Цивільного процесуального кодексу України:

1. За заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.

2. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

3. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Невиконання боржником судового рішення про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна стягувача або майна, присудженого на користь стягувача, протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з боржника суми вартості відповідного майна, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, вартість майна неможливо визначити або майно відповідно до закону не може оцінюватися.

Враховуючи викладене, Відповідач по справі ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 є малолітньою особою, що у зв`язку з неповною цивільною дієздатністю ускладнює виконання рішення суду про що зазначалося у повідомленні Дарницького відділу ДВС у місті Києві від 25.11.2025. Таким чином до досягнення Відповідачем (боржником) повноліття виникає необхідність у зміні порядку виконання рішення суду шляхом стягнення заборгованості з законного представника відповідача, тобто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ).

Посилаючись на вищенаведені обставини, заявник просить суд:

1. Змінити порядок виконання постанови Запорізького апеляційного суду від 05.09.2025 року по справі №753/13170/22 шляхом стягнення заборгованості за рішенням суду з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 (адреса реєстрації АДРЕСА_1 ), а саме:

- заборгованість за несплату щомісячних внесків за період з березня 2022 року по 01.08.2024 року у розмірі 24205,00 грн.;

- судові витрати, пов`язані із розглядом цієї справи судом першої інстанції, у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5788,80 грн.;

- судові витрати, пов`язані із розглядом цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій, у вигляді судового збору у розмірі 6661,60 грн.

2. Видати виконавчий лист про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 (адреса реєстрації АДРЕСА_1 ).

В судовому засіданні представник ОСББ КОЗАЧА 5" заяву підтримав, наполягав на її задоволенні.

Від представника відповідачки ОСОБА_2 до суду через підсистему «Електронний суд» надійшли письмові заперечення на заяву про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення, в яких зазначено наступне.

Зміна порядку та способу виконання рішення не може змінювати суті рішення та визначати нового боржника. Позивач у своїй заяві просить суд змінити порядок виконання постанови Запорізького апеляційного суду від 05.09.2025 р. шляхом стягнення заборгованості безпосередньо з законного представника - ОСОБА_2 . Проте, такий підхід повністю суперечить інституту зміни способу і порядку виконання судового рішення (ст. 435 ЦПК України). Постановою Запорізького апеляційного суду від 05.09.2025 р. позовні вимоги були задоволені саме до власника нежитлового приміщення - неповнолітньої ОСОБА_1 (2014 р.н.). ОСОБА_2 брала участь у справі виключно як законний представник своєї неповнолітньої дитини (процесуальне представництво), а не як самостійний відповідач за матеріальним зобов`язанням. Задоволення заяви Позивача означатиме фактичну зміну рішення суду по суті та покладення фінансового тягаря на особу, яка не є боржником за рішенням суду.

Велика Палата Верховного Суду та Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду неодноразово наголошували, що під поняттям «зміна способу та порядку виконання судового рішення» слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб. Правова позиція Верховного Суду: Зміна способу і порядку виконання рішення суду не може змінювати змісту ухваленого рішення, торкатися суті правовідносин сторін, визначених рішенням, або змінювати суб`єктний склад учасників (стягувача чи боржника). При розв`язанні питань про зміну способу та порядку виконання суд не має права змінювати рішення суду по суті. Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово роз`яснював, що поняття «спосіб» і «порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 16 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб. Водночас, на переконання Верховного Суду, для зміни способу виконання судового рішення суд має також з`ясувати питання, чи не призведе така зміна способу виконання до зміни первісно обраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів, оскільки судова практика пішла тим шляхом, що змінюючи спосіб виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті. З огляду на це значна кількість рішень, які передбачали зобов`язання боржника вчинити певні дії щодо майна стягувача або майна, присудженого на користь стягувача, залишались невиконаними. Так, Верховний Суд України у постанові від 25.11.2015 у справі № 6 1829цс15 зазначив, що суди попередніх інстанцій, задовольняючи заяву про зміну способу виконання судового рішення з повернення майна (відновлення становища, яке існувало до порушення, п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України) на стягнення його вартості (відшкодування майнової шкоди, п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України) фактично змінили рішення суду по суті та самостійно змінили спосіб захисту, передбачений статтею 16 України.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 10 червня 2019 року у справі № 350/426/16 ц зазначив, що задоволення заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду про витребування з володіння ОСОБА_2 автомобіля та причепа до нього на стягнення грошових коштів у розмірі їх вартості фактично змінює рішення суду по суті та спосіб захисту, передбачений статтею 16 ЦК України. З огляду на це, на переконання ВС, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про зміну способу виконання рішення суду, оскільки цим буде змінено саме рішення суду по суті, а не спосіб його виконання, правильно застосувавши при цьому норми статті 373 ЦПК України. Так, послідовність вчинення виконавчих дій визначена Законом України «Про виконавче провадження ». Це послідовність звернення стягнення на майно боржника, черговість його реалізації тощо. Щодо застосування терміна «зміст вчинення виконавчих дій», то в такому випадку вбачається, що більш точним буде зазначення про застосування того чи іншого виду заходу примусового виконання. З метою забезпечення своєчасного захисту та відновлення порушеного права особи ч. 3 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення. Суд першої інстанції не має правових підстав перебирати на себе повноваження та змінювати суть постанови апеляційного суду, яка чітко встановила, що позовні вимоги сформовані та задоволені саме до власника приміщення.

Повернення виконавчого листа ДВС через відсутність реквізитів не є підставою для зміни рішення суду по суті. Відсутність певних відомостей у виконавчому листі (дати народження представника тощо) є підставою для його повернення стягувачу для усунення недоліків або для звернення до суду за виправленням помилки / внесенням додаткових відомостей (ст. 432 ЦПК України), а не для зміни способу виконання рішення із заміною особи боржника.

Правові підстави для задоволення заяви Позивача про зміну способу та порядку виконання рішення повністю відсутні ще й тому, що вказане судове рішення вже виконане в добровільному порядку. Так, законним представником Відповідача ОСОБА_2 , в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , було повністю та в добровільному порядку сплачено суму заборгованості, стягнуту на підставі постанови Запорізького апеляційного суду від 05.09.2025 р. Добровільне виконання судового рішення підтверджується належними та допустимими доказами, а саме квитанції. Згідно з ч. 2 ст. 432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо обов`язок боржника відсутній повністю або частково у зв`язку з його припиненням, зокрема проведенням розрахунку після ухвалення судового рішення. Оскільки зобов`язання за судовим рішенням припинилося його фактичним та добровільним виконанням з боку законного представника, будь-які примусові заходи виконання (у тому числі зміна способу чи порядку виконання) є безпідставними та незаконними.

Посилаючись на вищенаведені обставини, просить суд, у задоволенні заяви Позивача про встановлення або зміну способу та порядку виконання постанови Запорізького апеляційного суду від 05 вересня 2025 року у справі № 753/13170/22 відмовити у повному обсязі; визнати виконавчий лист, виданий на підставі постанови Запорізького апеляційного суду від 05 вересня 2025 року у справі № 753/13170/22, таким, що не підлягає виконанню повністю, у зв`язку з його фактичним добровільним виконанням законним представником ОСОБА_2 .

Заслухавши пояснення заявника, дослідивши документи, надані на підтвердження зазначених у заяві обставин та всебічно розглянувши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання боржником судового рішення про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна стягувача або майна, присудженого на користь стягувача, протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з боржника суми вартості відповідного майна, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, вартість майна неможливо визначити або майно відповідно до закону не може оцінюватися.

05.10.2016 набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII.

Відповідно до частини 3 статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року №1404-VIII, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

За приписами ст.124, ч.3 ст.129-1 Конституції України, судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України, а обов`язковість рішень суду визнається однією з основних засад судочинства.

Обов`язковість судових рішень гарантується, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод: право на судовий захист було б примарним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове судове рішення залишалося недіючим на шкоду одній зі сторін. Якщо органи влади відмовляються виконувати чи затримують виконання судових рішень, гарантії статті 6, якими користується особа на час судової стадії розгляду, втрачають зміст.

Судові рішення, що набрали законної сили, а також ті, що підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягають виконанню на всій території України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.1 ст.18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України - і за її межами.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України.

Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19, від 1 лютого 2022 року у справі 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справі №140/279/21.

Подібний підхід був застосований Верховним Судом у Постанові від 26 січня 2021 року у справі №611/26/17, у якій Суд зазначив, що обов`язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України та статтею 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів. Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).

Суд зазначає, що в цивільному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань цивільного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 435 ЦПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

З аналізу положень ч. 3 ст. 435 ЦПК України суд робить висновок, що підставою для застосування правил цієї норми є настання обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Тобто, зміна способу і порядку виконання рішення суду - це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими судом. Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, однак не змінюючи при цьому його змісту, або ж відмовити в задоволенні такої заяви.

Подібна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 12 червня 2019 року у справі № 800/203/17. З наведеної норми вбачається, що суд може змінити спосіб або порядок виконання рішення лише у виняткових випадках, за наявності обставин, що ускладнюють його виконання за умови надання достатніх доказів наявності таких обставин.

Отже, під зміною способу і порядку виконання рішення необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленому раніше порядку і способом. При цьому, змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Обґрунтовуючи необхідність зміни способу та порядку виконання постанови Запорізького апеляційного суду від 05 вересня 2025 року по справі №753/13170/22, заявник зазначив, що в ході виконання виконавчого листа Дарницьким відділом Державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України стягувачу 25 листопада 2025 року було надіслано повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання у зв`язку з тим, що виконавчий лист було видано на неповнолітню особу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , а щодо законного представника ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП НОМЕР_1 не було зазначено дати народження.

Вказане, на думку заявника, свідчить про необхідність зміни способу та порядку виконання постанови Запорізького апеляційного суду від 05 вересня 2025 року.

З приводу вищезазначеного суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Як було зазначено вище, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (частина 3 статті 435 ЦПК України).

Тобто, виключною правовою підставою для прийняття судом рішення про встановлення або зміну способу або порядку виконання судового рішення є наявність обставин, які унеможливлюють або ускладнюють його виконання у спосіб чи порядок, які первинно визначені в рішенні суду.

При цьому під зміною способу і порядку виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання в раніше встановлений порядок і спосіб.

Разом з тим, здійснення судом зміни порядку чи способу виконання рішення не повинно змінювати способу захисту порушеного права, обраного судом при вирішенні справи.

Аналогічні правові висновки щодо застосування норм права викладено у Постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №281/1820/14-а, від 16.05.2018 у справі №556/2609/14-а, від 12.04.2018 у справі №759/1928/13-а.

Відтак, зміною способу та порядку виконання судового рішення є прийняття судом нових заходів з метою реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. При цьому суд може змінити порядок і спосіб виконання судового рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

В свою чергу, резолютивна частина постанови Запорізького апеляційного суду від 05 вересня 2025 року має зобов`язальний характер стосовно вчинення певних дій відповідачем ОСОБА_1 .

Проте, заявник просить суд змінити порядок виконання постанови Запорізького апеляційного суду від 05.09.2025 р. шляхом стягнення заборгованості безпосередньо з законного представника ОСОБА_2 , яку суд апеляційної інстанції жодним чином не зобов`язував вчиняти будь-яких дій, спрямованих на виплату заборгованість за несплату щомісячних внесків. ОСОБА_2 брала участь у справі виключно як законний представник своєї неповнолітньої дитини (процесуальне представництво), а не як самостійний відповідач за матеріальним зобов`язанням.

Згідно з ч.1 статті 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Як слідує з повідомлення Дарницького відділу Державної виконавчої служби у місті Києві від 25.11.2025 р., яким повернено виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання, у виконавчому листі № 753/13170/22, виданому 17.09.2025 р. було допущено помилку при його оформленні, а саме, не було зазначено дати народження опікуна.

Аналізуючи вищенаведені норми чинного законодавства суд дійшов висновку про те, що повернення виконавчого листа ДВС через відсутність реквізитів не може бути підставою для зміни рішення суду по суті. Відсутність певних відомостей у виконавчому листі (дати народження представника тощо) є підставою для його повернення стягувачу для усунення недоліків або для звернення до суду за виправленням помилки/внесенням додаткових відомостей (ст. 432 ЦПК України), а не для зміни способу виконання рішення із заміною особи боржника.

Згідно з ч.1 статті 1178 ЦК України, шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, - якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.

Таким чином, виправлення помилки у виконавчому листі надасть можливість державній виконавчі службі стягнути суму боргу з батьків малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Належних доказів щодо ускладнення або неможливість виконання судового рішення суду не надано, а зазначені заявником обставини, які обумовили подання вказаної заяви не є винятковими, які б вказували про ускладнення або неможливість виконання судового рішення.

Резолютивна частина постанови апеляційного суду у даній справі має зобов`язальний характер стосовно вчинення певних дій відповідачем ОСОБА_1 , а тому зміна способу виконання рішення призведе до зміни рішення по суті з виходом, при цьому, за межі підстав та предмету позовних вимог.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про відсутність обґрунтованих та доведених підстав для задоволення заяви про встановлення або зміну способу та порядку виконання постанови Запорізького апеляційного суду від 05 вересня 2025 року по справі №753/13170/22, тому у задоволенні цієї заяви слід відмовити.

Не підлягає, також, задоволенню вимога представника ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа, виданого на підставі постанови Запорізького апеляційного суду від 05 вересня 2025 року у справі № 753/13170/22, таким, що не підлягає виконанню повністю, у зв`язку з його фактичним добровільним виконанням, з огляду на те, що така вимога має бути подана боржником до суду у вигляді окремої заяви в порядку ст. 432 ЦПК України, а не у вигляді заперечень на заяву стягувача про встановлення або зміну способу виконання судового рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 18, 435 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "КОЗАЧА 5" в особі представника Нікітенко А.С. про встановлення або зміну способу виконання судового рішення, відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подано до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя М.В. Антоненко