Рішення № 139393590, 01.09.2026, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/6794/26

Номер провадження № 2/521/5729/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Громіка Д.Д.,

при секретарі Котигорох Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Фінансова компанія «Айкон Дебт Коллекшн» звернулось до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором кредиту.

Позов мотивовано тим, що 08.11.2021р. року між ТОВ «ФК «Верона» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2003609, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, за умовами яких, відповідачу були надані кредитні кошти, а відповідач зобов`язався їх повернути та сплатити проценти за користування кредитом, інші платежі, визначені даним договорами.

01.12.2023 року ТОВ «ФК «Верона» відступило за договором № 1-01/12/2023 право вимоги за вищевказаним кредитним договором №2003609 ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн».

Посилаючись на те, що ТОВ «ФК «Верона» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов договору, а відповідач в свою чергу взяті на себе зобов`язання, відповідно до кредитного договору не виконав, тобто не надав своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у зв`язку з чим, станом на 20.02.2026 року утворилася заборгованість в розмірі 11604,00 грн. у тому числі: 4000,00 грн. сума заборгованості за тілом кредиту; 7604,00 грн. сума заборгованості за відсотками.

Наведені обставини стали підставою для звернення до суду.

Згідно правил ч. 6 ст. 19 ЦПК України зазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимог ст. 274 ЦПК України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 12.05.2026 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не викликались.

Відповідно до ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

30 червня 2026 року на адресу суду повернувся конверт з копією ухвали суду від 12.05.2026 року та доданими до нього матеріалами. Підставою повернення конверту зазначено «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відзив на позов у визначений в ухвалі суду від 12.05.2026 року строк, відповідачем не надано.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше і, з урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що між ТОВ «ФК «Верона» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №2003609 від 08.11.2021р. за умовами якого:

ТОВ «ФК «Верона» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 4000грн. (п.1.2.);

строком кредитування - 29 календарних днів з 08.11.2021р. по 06.12.2021р.;

сплатою процентів в розмірі 1,90% в день від суми кредиту, що становить 24966% річних.

З огляду на надані позивачем докази, що зворотне не спростовано відповідачем, ТОВ «ФК «Верона» виконало своє зобов`язання за кредитним договором та надало ОСОБА_1 кредитні грошові кошти в розмірі 4000 грн.

01.12.2023 року ТОВ «ФК «Верона» відступило за договором № 1-01/12/2023 право вимоги за вищевказаним кредитним договором №2003609 ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн».

Згідно із розрахунком, заборгованості за кредитним договором №2003609 від 08.11.2021, розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 11604,00 грн. у тому числі: 4000,00 грн. сума заборгованості за тілом кредиту; 7604,00 грн. сума заборгованості за відсотками.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, з огляду на наявні у справі докази, судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за кредитним договорам, внаслідок чого позовні вимоги про стягнення суми тіла кредиту підлягають задоволенню шляхом їх стягнення з відповідача.

Відповідачем не спростовані доводи та аргументи наведені позивачем у позовній заяві та доданих до неї документів.

Щодо стягнення процентів.

Як було заначено вище, згідно п. 1.2 укладеного договору, сторонами обумовлено розмір кредиту 4000 грн. та строк кредитування 29 днів. Розмір процентної ставки за користування кредитом визначений в розмірі 1,90% в день від суми кредиту, що складає 2204,00 грн. за весь період кредитування.

З матеріалів справи слідує, що на виконання умов кредитного договору №2003609 від 08.11.2021р. ОСОБА_1 не сплачувала суму тіла кредиту та проценти за його користування.

З наданого суду розрахунку заборгованості слідує, що позивачем нарахована сума заборгованості по процентам з 08.11.2021р. по 20.02.2026р. на суму 7604,00 грн. Більш детальний розрахунок суду не наданий.

Стаття 1048 ЦК України передбачає, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050, ч.2 ст. 1054 ЦК України позичальник зобов`язується повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним у розмірах та на умовах, встановлених договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Тобто, право кредитора на отримання процентів за кредитним договором може мати місце лише в межах строку кредитування.

З огляду на викладене в своїй сукупності, враховуючи обумовлення сторонами всіх істотних умов кредитування щодо розміру кредиту, процентів за користування кредитними коштами, а також строку кредитування (29 днів), зважаючи на відсутність в матеріалах справи підтвердження пролонгації строку кредитування після 06.12.2021р., суд вважає за необхідне зауважити щодо відсутності наявності підстав для стягнення з відповідача процентів у розмірі заявленого позивачем, а саме в розмірі 7604,00 грн.

Враховуючи, що відповідачем не було сплачено суму процентів, то з нього слід стягнути проценти за 29 днів користування кредитом, в розмірі 2204,00 грн., що відповідає умовам кредитного договору.

Інші нараховані проценти не підлягають стягненню у зв`язку з їх нарахуванням поза межами строку кредитування.

Згідно ст.137,141 ЦПК України, пропорційно задоволеним позовним вимогам (53,46%) з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 1423,32 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 8373,12 грн.

Керуючись ст.ст.12,13,76,137,141,259,263-265,268,279 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» суму заборгованості за Договором позики №2003609 від 08.11.2021р. у розмірі 6204 (шість тисяч двісті чотири) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» суму сплаченого позивачем судового збору в розмірі 1423 грн. 32 коп., а також витрати на правничу допомогу у розмірі 8373,12 грн.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання до Одеського апеляційного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, а у разі її подання - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повне судове рішення складено 01 вересня 2026 року.

Повні відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини 5 статті 265 ЦПК України:

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» (01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, буд. 12, інше, нежитлове приміщення 1008, ЄДРПОУ 44002941).

Відповідач: ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Суддя: Д.Д. Громік