Рішення № 139393108, 02.09.2026, Путивльський районний суд Сумської області

Справа № 584/181/26

Провадження № 2/584/376/26

РІШЕННЯ

Іменем України

02.09.2026 Путивльський районний суд Сумської області

у складі: головуючого - судді Токарєва С.М.,

за участі: секретаря Зікрати Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Путивль в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду з указаним позовом, який обґрунтовує тим, що 30 жовтня 2023 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та відповідачем укладено кредитний договір №1088512, у вигляді електронного документу із застосуванням електронного підпису, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , за умовами якого ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» надало йому кредит у розмірі 3000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом, але всупереч укладеному договору відповідач порушив строки погашення кредиту та процентів, в зв`язку з чим має заборгованість в розмірі 18510 грн., в т.ч.: 3000 грн. заборгованості за кредитом, 15510 грн. - заборгованості за відсотками.

21 червня 2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 21062024 про відступлення права вимоги, в тому числі і за кредитним договором №1088512 від 30 жовтня 2023 року.

Посилаючись на вказане, позивач просить стягнути з відповідача борг в розмірі 18510 грн. та понесені судові витрати та витрати на правничу допомогу.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог у частині нарахованих процентів, вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів зміни кредитора, не надано документального підтвердження розрахунку нарахованих процентів, а також не погоджується з відшкодуванням витрат на професійну правничу допомогу. Крім того, відповідач просив розстрочити виконання рішення суду строком на 24 місяці, через скрутне матеріальне становище він не має можливості погасити заборгованість відразу (а.с.18-30).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, при подачі позову клопотав про розгляд справи у його відсутність.

Відповідач в судове засідання не з`явився, заяви про розгляд справи за його відсутності не подавав, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с.37,38).

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, 30 жовтня 2023 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1088512, у вигляді електронного документу із застосуванням електронного підпису, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , за умовами якого ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» надав йому кредит у розмірі 3000 грн, на строк 360 днів, зі сплатою відсотків протягом пільгового періоду 0,01% на день (15 днів), протягом поточного періоду 2,2% на день (90 днів).

Відповідач прострочив виконання свого зобов`язання, оскільки порушив строки повернення кредиту та сплати нарахованих процентів, внаслідок чого станом на 29 січня 2026 року має заборгованість в розмірі 18510 грн., в т.ч.: 3000 грн. заборгованості за кредитом, 15510 грн. - заборгованості за відсотками, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором.

21 червня 2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №21062024 про відступлення права вимоги, в тому числі і за кредитним договором № 1088512 від 30 жовтня 2023 року, що підтверджується копією витягу з реєстру боржників до договору факторингу.

Відповідно до досудової вимоги від 9 січня 2026 року №23684654 позивач повідомляв відповідача про наявну заборгованість у розмірі 18510 грн.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст. 64 ЦПК України.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що спірний договір укладений у спосіб, визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Згідно з ч.1 ст.526, ч.1 ст.530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з п.4.4 кредитного договору, споживач зобов`язаний у встановлений договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі передбачені договором.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч.1 ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Водночас, суд частково не погоджується із розрахунком відсотків за період з 23 квітня 2024 року по 21 червня 2024 року з огляду на наступне.

Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, була доповнена частиною п`ятою згідно із Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Згідно з ч.5 ст.94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Зважаючи на те, що Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року, а нарахування відсотків за користування кредитом здійснювалося після набрання чинності цим Законом, до спірних правовідносин слід застосовувати ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування».

Також суд враховує, що п.17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

У зв`язку з наведеним суд приходить до висновку, що розмір заборгованості з 23 квітня 2024 року по 21 червня 2024 року підлягає перерахунку, виходячи з встановленого п.17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» максимального розміру денної процентної ставки.

А саме з відповідача підлягають стягненню відсотки за користування кредитом у розмірі 1,5% у день з 23 квітня 2024 року по 21 червня 2024 року: 3000 грн. х 1,5% х60 днів =2700 грн.

Таким чином, враховуючи зазначений вище перерахунок відсотків, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача відсотків у розмірі 14250 грн.

Зважаючи на викладене, відповідно до розрахунку заборгованості, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову в сумі 17250 грн. (3000 грн. - заборгованості за тілом кредиту, 14250 грн. - заборгованість за відсотками).

Крім того, відповідач просив суд розстрочити йому сплату заборгованості перед позивачем строком на 24 місяці, оскільки з огляду на його матеріальне становище він не матиме можливості відразу погасити вказану заборгованість.

Відповідно до частини 1 статті 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Згідно з частиною 4 статті 435 ЦПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року №14" Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконані провадження" роз`яснено, що при вирішенні заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

З урахуванням того, що відповідачем не надано жодних документально підтверджених доказів (довідки про доходи, медичні довідки), що свідчать про неможливість виконання рішення суду в повному обсязі суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення суду слід відмовити, оскільки вона є не обґрунтованою.

У зв`язку із частковим задоволенням позову, відповідно до ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 2368 грн. 80 коп. витрат по сплаті судового збору при подачі позову, пропорційно розміру задоволених вимог ((17250х2662,40)/ 18510=2481,17) та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 7455 грн. 43 коп. витрат на правничу допомогу ((17250х8000)/18510=7455,43).

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст.526-527, 610, 611, 1054 ЦК України, ст.ст.142, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (79000, м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236) 17250 грн. (сімнадцять тисяч двісті п`ятдесят гривень) заборгованості по кредитному договору № 1088512 від 30 жовтня 2023 року, 2368 грн. 80 коп. (дві тисячі триста шістдесят вісім гривень вісімдесят копійок) витрат по сплаті судового збору та 7455 грн. 43 коп. (сім тисяч чотириста п`ятдесят п`ять гривень сорок три копійки) витрат на правничу допомогу.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити

Рішення суду може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М.Токарєв