Рішення № 139392548, 02.09.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/8077/25

Провадження № 2/487/655/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року м. Миколаїв

Заводський районний суд міста Миколаєва в складі головуючого судді Сухаревич З. М., за участю секретаря судового засідання Марченко Л. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

13 листопада 2025 року до Заводського районного суду м. Миколаєва за підсудністю з Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (далі також - позивач) до ОСОБА_1 (далі також відповідач), в якій просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 53 180,14 грн, судовий збір 2422,40 грн та 16 000,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги банк зазначає, що ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» отримало право вимоги за договорами, укладеними відповідачем: № 555151943266 від 16.07.2021, укладеним з ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ»; № 500744 від 03.02.2021, укладеним з ТОВ «СЛОН КРЕДИТ»; № 5603405 від 27.06.2021, укладеним з ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС». За цими договорами відповідач не виконав зобов`язань у повному обсязі і після відступлення права вимоги також не здійснив платежу, в наслідок чого має заборгованість у сумі 53 180,14 грн, з яких: 1) за договором № 555151943266 від 16.07.2021 у сумі 6079,60 грн, з яких: 2 800,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 3279,60 грн заборгованість за процентами; 2) за договором № 500744 від 03.02.2021 у сумі 23 205,21 грн, з яких: 18 976,21 грн заборгованість за тілом кредиту; 4229,00 грн заборгованість за процентами; 3) за договором № 5603405 від 27.06.2021 у сумі 23 895,33 грн, з яких: 10 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 13 470,00 грн заборгованість за процентами, 353,83 грн інфляційні збитки, 71,50 грн 3% річних.

17 листопада 2025 року судом відкрито провадження у даній справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

17 грудня 2025 року надійшла заява відповідача про застосування строків позовної давності.

Представник позивача надіслав заяву, в якій просив про розгляд справи за його відсутності, позов підтримує.

Відповідач в судове засідання не прибув, причину неявки не повідомив, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу без участі сторін, на підставі наявних у ній даних і доказів.

Дослідивши докази в сукупності, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що 16 липня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 555151943266 за умовами якого останній отримав грошові кошти у сумі 2800,00 грн строком на 15 календарних днів (пункт 1.1.) зі сплатою процентів: знижені 1,75 % за день (640,00% річних) від суми позики у межах строку надання позики,зазначеного у п. 1.1. цього договору, якщо споживач здійснить повне погашення заборгованості або здійснить таке погашення протягом 1 календарного дня, що слідують за датою закінчення такого строку (п.1.1.1.1 Договору); стандартна процента ставка 2,60% за день (950% річних) від суми позики застосовується у межах строку надання позики, зазначеного у п. 1.1. цього Договору, якщо позичальник не виконав умови зазначені в п.п. 1.1.1.1 Договору для застосування зниженої процентної ставки, та у межах періоду прострочення, але не більше 30 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України.

Позика надана шляхом перерахування позикодавцем на банківський картковий рахунок позичальника за реквізитами його банківської платіжної картки, зазначений у реєстраційній анкеті клієнта (квитанція від 16.07.2021).

Вказаний договір, паспорт позики, загальні умови надання грошових коштів у позику підписані електронним підписом одноразовим ідентифікатором ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки по договору позики № 555151943266 від 16.07.2021, ОСОБА_1 має заборгованість за договором у сумі 6079,60 грн, з яких: 2 800,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 3279,60 грн заборгованість за процентами.

18 грудня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір факторингу № 18/12-2023, за умовами якого, з урахуванням Додаткового Договору №1 від 21 грудня 2023 року, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло право вимоги за договором № 555151943266 від 16.07.2021 на суму 6079,60 грн, з яких: 2 800,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 3279,60 грн заборгованість за процентами, що підтверджується актом приймання-передавання Реєстру Боржників в електронному вигляді від 22.12.2023, платіжною інструкцією №793 від 27.12.2023, витягом з реєстру боржників від 22.12.2023.

Крім того, 03 лютого 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір № 500744 про надання споживчого кредиту, за умовами якого ОСОБА_1 надано кредит у загальній сумі 36 875,00 грн строком на 365 днів, з кінцевим терміном повернення 03.02.2022 (включно) зі сплатою процентів за користування кредитом за перший день користування 25% в день, за всі наступні дні користування кредитом, починаючи з другого дня (включно) й до кінця строку надання кредиту 85% річних.

03 лютого 2021 року кошти у сумі 29 500,00 грн надані відповідачу у безготівковій формі шляхом перерахування за реквізитами платіжної картки НОМЕР_1 , відповідно до умов п. 2.1. Договору (лист ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІІШЕННЯ» від 05.02.2025).

Вказаний договір та паспорт споживчого кредиту підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до розрахунку заборгованість, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором становить 23 205,21 грн, з яких: 15 180,54 грн заборгованість за тілом кредиту; 3795,67 грн проценти за перший день користування кредитом, 4229,00 грн проценти з другого дня користування кредитом.

31 січня 2025 року між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» укладено Договір надання послуги з факторингу №31012025, за умовами якого ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло право вимоги за договором № 500744 від 03.02.2021 в розмірі 23 205,21 грн, з яких: 15 180,54 грн заборгованість за тілом кредиту; 8 024,67 грн заборгованість за процентами (3795,67 грн проценти за перший день користування кредитом, 4229,00 грн проценти з другого дня користування кредитом).

Крім цього, 27 червня 2021 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 5603405, за умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 10 000,00 грн та зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти на умовах та у порядку, встановленому цим Договором.

Сторони погодили строк кредиту 30 днів (основний строк, строк А), термін повернення кредиту 17.09.2021 (пункт 1.5.), сплату позичальником процентів: з 1-го по 30-й день за кожен день користування кредитом у розмірі 1,99% (пункт 1.6.).

Також сторони домовилися, що загальний строк надання кредиту може бути автоматично продовжений (пролонгований) у разі невиконання позичальником в повному обсязі зобов`язань зі сплати процентів згідно п. 1.6. та повернення кредиту у визначений в п. 1.5 термін (після спливу строку А). У такому разі строк надання кредиту автоматично пролонгується на строк 30 календарних днів (Строк Б, пролонгований строк), а зазначена в п. 1.5 Договору дата повернення кредиту продовжується на відповідну кількість днів. Під час пролонгованого строку (Строку Б) позичальник сплачує проценти за користування кредитом у розмірі 2,5 % від суми кредиту за кожний день пролонгованого строку.

Вказаний договір, заявка на отримання кредиту, паспорт споживчого кредиту підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Отримання відповідачем кредитних коштів за цим договором підтверджується довідкою ТОВ ФК «Елаєнс».

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеному ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС», відповідачем погашались проценти 18.08.2021 у сумі 11470,00 грн, заборгованість за період з 28.06.2021 до 17.10.2021 станом на 29.11.2021 складає 23 470,00 грн, з яких: 10 000,00 грн сума кредиту, 13 470,00 грн проценти.

29 листопада 2021 року між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір відступлення прав вимоги № 29/11-1, за умовами якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло право вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників від 29 листопада 2021 року ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» відступив ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право вимоги за кредитним договором № 5603405 від 27.06.2021 укладеним з ОСОБА_1 : сума кредиту 10 000,00 грн, нараховані проценти 13 470,00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеному ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» станом на 10.01.2023, ним нараховано за період з 29.11.2021 по 23.02.2022 3% річних 71,50 грн та за період з грудень 2021 р. лютий 2022 р. інфляційні втрати 353,83 грн. Загальна заборгованість складає 23 895,33 грн, з яких: 10 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 13 470,00 грн заборгованість за процентами, 353,83 грн інфляційні збитки, 71,50 грн 3% річних.

10 січня 2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, за умовами якого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 5603405 від 27.06.2021 у сумі 23 895,33 грн, з яких: 10 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 13 470,00 грн заборгованість за процентами, 353,83 грн інфляційні збитки, 71,50 грн 3% річних ( реєстр боржників від 10.01.2023).

28 серпня 2025 року між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір № 28-08/2025 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, за умовами якого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 5603405 від 27.06.2021 у сумі 23 895,33 грн, з яких: 10 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 13 470,00 грн заборгованість за процентами, 353,83 грн інфляційні збитки, 71,50 грн 3% річних (акт прийому-передачі реєстру боржників в електронному вигляді, акт зарахування зустрічних однорідних вимог, реєстр боржників).

Вирішуючи даний спір суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із частинами 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 6 цього Кодексу передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За приписами ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини 1 стаття 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 526 ЦК України презюмується, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (статті 610, 611 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Тлумачення ч.1 ст. 512 ЦК України дає підстави для висновку, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: купівлі-продажу чи міни (ч.3 ст.656 ЦК України); дарування (ч.2 ст.718 ЦК України); факторингу (гл.73 ЦК України).

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 року у справі №6-979цс15 «… боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

Згідно з статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі матеріалів справи встановлено, що договори № 555151943266 від 16.07.2021 , № 500744 від 03.02.2021 , та № 5603405 від 27.06.2021 підписані електронними підписами в порядку передбаченому ст. ст. 638, 639 ЦК України, ст. ст. 3, 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію» та ЗУ «Про електронний цифровий підпис», про що свідчить зміст Договору та не заперечувалось відповідачем.

Отже ці договори вчинені сторонами в електронній формі, яка відповідно до ст. 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми.

В укладених між сторонами договорах визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування, наслідки невиконання умов договору. З зазначеними умовами договору відповідач погодився, підписавши електронним підписом.

Кредитодавці свої зобов`язання за цими договорами виконали, а саме перерахували на картковий рахунок відповідача вказані в договорі кошти, що не заперечувалось відповідачем.

Також встановлено, що відповідач не виконала умов договору у повному обсязі, що також не заперечувалось відповідачем.

Враховуючи наведене, позивачем доведено укладення сторонами договору в електронній формі, виконання кредитором своїх обов`язків за цим договором, а саме надання грошових коштів позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором та невиконання відповідачем умов вищевказаного договору, у зв`язку із чим і виникла заборгованість.

У справі також наявні докази переходу права вимоги до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», а тому у позивача, який є новим кредитором, виникло право вимоги до ОСОБА_1 .

Відповідно до розрахунків заборгованості, заборгованість відповідача складає 53 180,14 грн, з яких: 1) за договором № 555151943266 від 16.07.2021 у сумі 6079,60 грн, з яких: 2 800,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 3279,60 грн заборгованість за процентами; 2) за договором № 500744 від 03.02.2021 у сумі 23 205,21 грн, з яких: 18 976,21 грн заборгованість за тілом кредиту; 4229,00 грн заборгованість за процентами; 3) за договором № 5603405 від 27.06.2021 у сумі 23 895,33 грн, з яких: 10 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 13 470,00 грн заборгованість за процентами, 353,83 грн інфляційні збитки, 71,50 грн 3% річних.

Перевіряючи розрахунки заборгованості, суд встановив, що кредитодавцем неправомірно нараховано проценти за договором позики № 555151943266 від 16.07.2021 після закінчення 15 денного строку, на який було надано кредит, виходячи з такого.

У постанові від 05 квітня 2023 року Велика Палата Верховного Суду у справі №910/4518/16 зробила висновок про те, що «надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондується жодному праву кредитодавця. Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов`язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати. Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання».

Також ВП ВС зазначила, що якщо умови кредитного договору передбачають можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування, судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, мали на увазі сторони встановлення нарахування процентів як міри відповідальності в певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. «verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem», тобто «слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав»).

Укладаючи договір № 555151943266 від 16.07.2021 між сторонами було узгоджено строк кредитування: 15 календарних днів, до 30.07.2021 року (п. 1.1.).

Відповідно розрахунку заборгованості (ас. 69), кредитодавцем нараховано проценти за 44 календарні дні.

Отже позивачем нараховані проценти поза межами визначеного договором строку кредитування, .

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів продовження строку користування кредитом.

Таким чином, оскільки за договором сторони узгодили строк кредитування, а саме 15 днів, за цим договором підлягають стягненню проценти за цей строк в розмірі 2184,00 грн, які обраховані за ставкою 2.6% умовам п. 1.1.1.2 Договору.

За іншими договорами суд погоджується з розрахунками заборгованості.

Водночас, слід зазначити, що за договором № 500744 від 03.02.2021 позивачем помилково додано до тіла кредиту 3795,67 грн, тоді як за умовами цього договору ця сума є процентами за перший день користування кредитом, а тому має бути включена до складу процентів.

Відповідачем існування заборгованості не спростовано, власного розрахунку суду не надано.

Підсумовуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідача на користь позивача:

1) за договором № 555151943266 від 16.07.2021 у сумі 4 984,00 грн, з яких: 2 800,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 2 184,00 грн заборгованість за процентами.

2) за договором № 500744 від 03.02.2021 у сумі 23 205,21 грн, з яких: 15 180,54 грн заборгованість за тілом кредиту; 8 024,67 грн заборгованість за процентами;

3) за договором № 5603405 від 27.06.2021 у сумі 23 895,33 грн, з яких: 10 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 13 470,00 грн заборгованість за процентами, 353,83 грн інфляційні збитки, 71,50 грн 3% річних.

Щодо застосування строку позовної давності, про що заявлено відповідачем, суд виходить з таких міркувань.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

До позовних вимог позивача про стягнення заборгованості підлягає застосуванню загальна позовна давність, перебіг якої відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України починається зі спливом строку виконання.

Отже, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Водночас, Законом України № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)» (далі Закон України № 540-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Тобто, Закон № 540-ІХ містить пряму вказівку на продовження позовної давності - на строк дії карантину, який, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211, починається саме з 12.03.2020 та надалі продовжувався неодноразово постановами Кабінету Міністрів України.

Отже, строк позовної давності на час спливу строку виконання відповідачем зобов`язання (серпень 2021 р. за договором № 5603405 від 27.06.2021, лютий 2022 року за договором № 500744 від 03.02.2021, жовтень 2022 року за договором № 5603405 від 27.06.2021) був продовжений.

Надалі, постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651, відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS СоV - 2.

Водночас, згідно із Законом України від 15.03.2022 (набув чинності 17.03.2022 року) «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, за яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Надалі Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» від 08.11.2023 № 3450-IX (набрав чинності 30.01.2024) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в такій редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Законом України «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» № 4434-IX від 14.05.2025 (набрав чинності 04.09.2025) виключено Пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України.

Оскільки карантин в Україні діяв до 30.06.2023 року, а згідно з пунктом 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України строк позовної давності було спочатку продовжено, а надалі зупинено, перебіг строку позовної давності не спливав до 04.09.2025 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 263 ЦК України, від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Отже, відлік часу позовної давності продовжився з 4 вересня 2025 року на той залишок днів (місяців, років), який не сплив до зупинення.

У цій справі на час порушення договорів строки позовної давності були продовжені на строк дії карантину, а в подальшому зупинені на час дії воєнного стану. Отже, станом на станом на 04.09.2025 у позивача залишався повний строк (3 роки) позовної давності, тому звернувшись до суду 30.07.2025 він не пропустив строк позовної давності.

Отже позовна давність не може бути застосована.

Розподіл судових витрат.

На підставі статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених вимог (98%), а саме в розмірі 2 373,95 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування (частина п`ята статті 135 ЦПК України).

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Таким чином, за змістом ст. 137 ЦПК України, сторони несуть витрати лише пов`язані з правничою допомогою адвоката.

Отже, витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 ЦПК України.

Цей висновок узгоджується з висновком, викладеним у постанові ВС від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.

Відповідно до матеріалів справи, правнича допомога позивачу надана фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (договір № 02-09/2024-5 від 02.09.2024). У справі відсутні відомості про те, що він має статус адвоката та внесений до Єдиного реєстру адвокатів України.

Оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності у фізичної особи-підприємця Макєєва Є.Ю. статусу адвоката, понесені позивачем витрати на оплату юридичних послуг, наданих цією особою, не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, у зв`язку з чим у стягненні витрат на правничу допомогу слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 10-13, 81, 141, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість у сумі 52 084,54 грн, з яких:

1) за договором № 555151943266 від 16.07.2021 у сумі 4 984,00 грн, з яких: 2 800,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 2 184,00 грн заборгованість за процентами;

2) за договором № 500744 від 03.02.2021 у сумі 23 205,21 грн, з яких: 15 180,54 грн заборгованість за тілом кредиту; 8 024,67 грн заборгованість за процентами;

3) за договором № 5603405 від 27.06.2021 у сумі 23 895,33 грн, з яких: 10 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 13 470,00 грн заборгованість за процентами, 353,83 грн інфляційні збитки, 71,50 грн 3% річних.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» судовий збір в розмірі 2 373,95 грн.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», місцезнаходження юридичної особи: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, ідентифікаційний код: 42640371.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 02 вересня 2026 року.

Суддя: З. М. Сухаревич