Рішення № 139391822, 26.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.08.2026Справа № 910/5853/25 (910/6741/26)За позовом Ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фор`ярд" (61000, м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 9, ідентифікаційний номер 42627209) арбітражного керуючого Ципляка Павла Сергійовича

до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

про визнання недійсним Договору та стягнення 2 665 880,00грн.

в межах справи №910/5853/25

За заявою Акціонерного товариства "Банк Альянс" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 50, ідентифікаційний номер 14360506)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фор`ярд" (61000, м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 9, ідентифікаційний номер 42627209)

про банкрутство

Суддя Мандичев Д.В.

Секретар судового засідання Улахли О.М.

Представники сторін:

позивач - Ципляк П.С.,

від відповідача - не з`явилися,

вільний слухач - ОСОБА_2

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справи №910/5853/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фор`ярд" .

04.06.2026 ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю «Фор`ярд» звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_1 про визнання недійсним Договору купівлі-продажу транспортного засобу та стягнення 2 665 880,00грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на укладення спірного правочину з порушеннями законодавства.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 22.07.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2026 відкладено судове засідання на 19.08.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2026 відкладено судове засідання на 26.08.2026. Позивачу у строк до 25.08.2026 (включно) подати суду: письмові пояснення стосовно того, чи було сплачено ОСОБА_1 на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Фор`ярд" суму вартості транспортного засобу в розмірі 822 000,00грн.; документи на підтвердження такої оплати (банківські виписки, касові ордери, тощо).

24.08.2026 до суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення та клопотання про долучення доказів.

У судове засідання 26.08.2026 з`явився представник позивача.

Судом встановлено, що відповідач у судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не надіслав.

Частиною 2 статті 178 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2026, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Під час виконання своїх повноважень арбітражним керуючим встановлено, що 16.03.2023 ТОВ «Фор`ярд» відчужено на користь ОСОБА_1 , яка на той була керівником ТОВ «Фор`ярд», транспортний засіб - автомобіль Toyota Land Cruiser 200, 2020 року випуску, № шасі НОМЕР_2 , за ціною 822 000,00 грн. за договором купівлі-продажу 8045/2023/3709868.

Вказаний договір оформлено та зареєстровано в РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві (ТСЦ 8045).

Із аналізу фінансово-господарського стану боржника встановлено, що за даними руху коштів на банківських рахунках від відповідача надійшла оплата в наступному розмірі: 125 000,00 грн з призначенням платежу "Оплата за авто зг дог купівлі продажу транспортного засобу від 15.03.2023 (Toyota Land Cruiser 200)" 200 000,00 грн з призначенням платежу "Оплата за автомобіль зг дог купівлі продажу транспортного засобу від 15.03.2023 (Toyota Land Cruiser 200)" 264 500,00 грн з призначенням платежу "Договір купівлі-продажу транспортного засобу від 15.03.2023", тобто в загальному розмірі 589 500,00 грн.

Відповідно до звіту про незалежну оцінку вживаного колісного транспортного засобу, складеного суб`єктом оціночної діяльності Лахтіоновим С.Б., ринкова вартість вживаного колісного транспортного засобу TOYOTA LAND CRUISER 200 VIN: НОМЕР_2 станом на 16.03.2023 могла складати від 2 665 880,00 грн. до 2 861 160,00 грн. без ПДВ.

У подальшому, 28.01.2025 відповідач на підставі договору купівлі-продажу 8045/2025/5087706 продав транспортний засіб - автомобіль Toyota Land Cruiser 200, 2020 року випуску, № шасі НОМЕР_2 , ОСОБА_3 за ціною 2 100 000,00 грн.

Даний договір оформлено та зареєстровано в РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві (ТСЦ 8045).

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку задовольнити подану позовну заяву частково з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (наразі - КУзПБ), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

21.10.2019 року введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон про банкрутство.

Законодавство у сфері банкрутства містить спеціальні та додаткові, порівняно із нормами ЦК України та ГК України, підстави для визнання оспорюваних правочинів недійсними, і застосовуються коли боржник перебуває в особливому правовому режимі, який врегульовано законодавством про банкрутство.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з договорів та інших правочинів.

За змістом статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5 статті 203 ЦК України).

Так, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені нормами статті 215 ЦК України.

Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16 тощо.

Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Недійсність договору як приватно - правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати (висновок об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17).

Відповідно до частини 1 статті 42 КУзПБ (у редакції, чинній на момент укладення спірного правочину) господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Згідно з частиною 2 статті 42 КУзПБ (у редакції, чинній на момент укладення спірного правочину) правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування.

Відтак, приписи статті 42 КУзПБ розширюють визначені приписами статті 215 ЦК України підстави для визнання недійсними правочинів та надають можливість визнати недійсною угоду, яка відповідає вимогам цивільного та господарського законодавства, проте вчинена у період протягом трьох років, що передував відкриттю процедури банкрутства або після порушення справи про банкрутство, та вчинена на шкоду боржнику або його кредиторам (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №920/10/21 (920/868/21)).

Положення статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначають, що заінтересованими особами стосовно боржника є: юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.

Із матеріалів справи слідує, що спірний правочин вчинений між ТОВ «Фор`ярд» та ОСОБА_1 , яка саном на 16.03.2023 була керівником ТОВ «Фор`ярд», що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Таким чином, оспорюваний договір укладений боржником у підозрілий період із заінтересованою особою.

Якщо правочини у підозрілий період вчиняються із заінтересованими особами, повинна діяти ще одна правова презумпція, оскільки заінтересована особа знає про стан неплатоспроможності боржника при вчиненні правочину. Ця презумпція стосується осіб, передбачених у статті 1 КУзПБ, де визначено коло заінтересованих осіб, а дія такої презумпції повинна накладати тягар доказування і на заінтересовану особу (аналогічний висновок викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду від 09.05.2023 у справі № 906/43/22 (906/458/22)).

Відповідно до частини першої статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства необхідною умовою для визнання правочину недійсним, з підстав передбачених у ній, є встановлення обставин щодо порушення прав боржника або кредиторів внаслідок укладення такого правочину. Тоді як частиною другою статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства не встановлено додаткових умов для визнання правочину недійсним, з підстав передбачених у ній, а визначено окремі, самостійні підстави для визнання недійсними відповідних правочинів.

Тобто саме по собі вчинення правочину із заінтересованою особою має наслідком його недійсність.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 02.04.2024 у справі № 910/862/22 (910/5477/23), від 24.04.2024 у справі № 925/1577/20 (925/288/23), від 23.04.2024 у справі № 925/1577/20 (925/129/23), від 30.05.2024 у справі № 925/1577/20(925/287/23).

Одночасно, судом прийнято до уваги, що за умовами спірного договору купівлі-продажу 8045/2023/3709868, відчуження транспортного засобу - автомобіля Toyota Land Cruiser 200, 2020 року випуску, № шасі НОМЕР_2 , здійснено боржником на користь заінтересованої особи за ціною 822 000,00 грн.

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У той же час, відповідно до звіту про незалежну оцінку вживаного колісного транспортного засобу, складеного суб`єктом оціночної діяльності Лахтіоновим С.Б., ринкова вартість вживаного колісного транспортного засобу TOYOTA LAND CRUISER 200 VIN: НОМЕР_2 станом на 16.03.2023 могла складати від 2 665 880,00 грн. до 2 861 160,00 грн. без ПДВ.

До того ж, у подальшому, відповідач 28.01.2025 на підставі договору купівлі-продажу 8045/2025/5087706 продав транспортний засіб - автомобіль Toyota Land Cruiser 200, 2020 року випуску, № шасі НОМЕР_2 , ОСОБА_3 за ціною 2 100 000,00 грн.

Дані обставини свідчать про відчуження майна боржником на користь заінтересованої особи за заниженою вартістю.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача ринкової вартості відчуженого за договором купівлі-продажу 8045/2023/3709868 від 16.03.2023 транспортного засобу (Toyota Land Cruiser 200, 2020 року випуску, № шасі НОМЕР_2 ) в розмірі 2 665 880,00 грн., суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з частинами 1, 2 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У частині 3 ст. 42 КУзПБ встановлено, що у разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, сторона за таким правочином зобов`язана повернути боржнику майно, яке вона отримала від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину

Так, під час здійснення аналізу фінансово-господарського стану боржника було встановлено за даними руху коштів на банківських рахунках оплату від відповідача в наступному розмірі: 125 000,00 грн з призначенням платежу "Оплата за авто зг дог купівлі продажу транспортного засобу від 15.03.2023 (Toyota Land Cruiser 200)" 200 000,00 грн з призначенням платежу "Оплата за автомобіль зг дог купівлі продажу транспортного засобу від 15.03.2023 (Toyota Land Cruiser 200)" 264 500,00 грн з призначенням платежу "Договір купівлі-продажу транспортного засобу від 15.03.2023", тобто в загальному розмірі 589 500,00 грн.

Отже, з урахуванням вже сплачених відповідачем грошових коштів у розмірі 589 500,00 грн. на користь ТОВ "Фор`ярд", із відповідача підлягають стягненню 2 076 380,00 грн. у відшкодування ринкової вартості транспортного засобу Toyota Land Cruiser 200, 2020 року випуску, № шасі НОМЕР_2 , виходячи з наступного розрахунку: 2 665 880,00 грн. - 589 500,00 грн. = 2 076 380,00 грн.

З огляду на викладене, позов у цій частині підлягає задоволенню частково.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати недійсним Договір 8045/2023/3709868 від 16.03.2023 купівлі-продажу транспортного засобу Toyota Land Cruiser 200, 2020 року випуску, № шасі НОМЕР_2 , укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фор`ярд" (ідентифікаційний номер 42627209) та ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

3. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фор`ярд" (61000, м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 9, ідентифікаційний номер 42627209) 2 076 380 (два мільйони сімдесят шість тисяч триста вісімдесят) грн. 00 коп. заборгованості та 27 583 (двадцять сім тисяч п`ятсот вісімдесят три) грн. 05 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. В решті вимог відмовити.

5. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 31.08.2026

Суддя Д.В. Мандичев