Ухвала суду № 139391243, 01.09.2026, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Справа № 331/2372/26

Провадження № 1-кп/331/623/2026

УХВАЛА

іменем України

01.09.2026

Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Запоріжжі кримінальне провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025080100005102 від 09.07.2025 року за обвинуваченням

ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Тернівка Дніпропетровської області, громадянину України, який перебував на посаді кухара їдальні взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні солдат, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Олександрівського районного суду м. Запоріжжя знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбачених ч. 4 ст. 408 КК України.

У судовому засіданні прокурором було заявлене клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В обґрунтування клопотання посилається на те, що відповідно до положення п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України встановлено наявність ризиків передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_5 може: переховуватись від суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення. Прокурором вказано, що будь-який більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти зазначеним у клопотанні ризикам.

Наявність цих ризиків обґрунтовується тяжкістю інкримінованого ОСОБА_5 злочину і тяжкістю покарання, яке йому загрожує у випадку визнання його винним у вчиненні цього злочину. Застосувати до обвинуваченого більш м`які запобіжні заходи прокурор не вбачає за можливе, оскільки вони не зможуть належним чином запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання, у судовому засіданні зазначив, що ризики, на які йдеться посилання в клопотанні, прокурором не доведені, прохав суд обрати відносно нього домашній арешт.

Захисник адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні зазначив, що ризики, на які йдеться посилання в клопотанні, прокурором не доведені, прохав суд відмовити у задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обрати відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Заслухавши клопотання прокурора, з`ясувавши думку учасників судового процесу, суд дійшов наступного висновку.

Ухвалою суду від 06.07.2026 року відносно обвинуваченого ОСОБА_5 продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, термін дії якого закінчується 03.09.2026 року.

Згідно з ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до положень ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, вказавши крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин кримінального правопорушення та обвинуваченої особи (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців тощо), її поведінки під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків тощо).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Вирішуючи питання щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд виходить із необхідності уникнення ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, які встановлені під час обрання запобіжного заходу та про які зазначено стороною обвинувачення, із ступеня тяжкості злочину та особи обвинуваченого, а також приймає до уваги те, що підстави, за яких судом було обрано обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою, на теперішній час не відпали.

Наявність обґрунтованої підозри підтверджується фактом направлення обвинувального акту до суду, що може свідчити про те, що сторона обвинувачення зібрала достатньо доказів для того, щоб доводити винуватість особи перед безстороннім судом.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого ОСОБА_5 переховуватися від суду, суд приймає до уваги, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, який відносяться до тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п`яти до дванадцяти років, що дає суду підстави вважати, що залишаючись на волі, усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого злочину та невідворотність покарання за його вчинення в разі доведення вини, обвинувачений може переховуватись від суду з метою уникнення можливого покарання. Вказана позиція узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», згідно з яким суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Ризик протиправного впливу на свідків , суд вважає високим, оскільки розгляд даного провадження ще триває, а тому існує ризик можливого впливу свідків з боку обвинуваченого, який може перешкодити кримінальному провадженню.

Стосовно ризику повторного вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_5 , то суд вважає його низьким, оскільки обвинувачений визнається таким, що не має судимості.

Наявність декількох ризиків дають підстави для продовження обвинуваченому найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За таких обставин суд вважає, що ризики не зменшилися та продовжують існувати, а застосування більш м`якого запобіжного заходу є недостатнім для їх нейтралізації, оскільки існує реальна ймовірність ухилення обвинуваченого від суду та невиконання процесуальних обов`язків.

Зазначені обставини і наявність вказаних ризиків є виправданими та необхідними елементами, які визначають потребу в продовженні раніше обраного щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Доводи ОСОБА_5 з приводу того, що він є особою раніше не судимою та має постійне місце проживання, не є слушними, оскільки вказані обставини не зменшують вищезазначених ризиків.

Крім того, суд зазначає, що характер та ступінь тяжкості діянь, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 , та сукупність інших обставин, зазначених прокурором у клопотанні про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, однозначно свідчать про наявність конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості та кореспондується з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_5 , на даному етапі судового розгляду кримінального провадження не встановлено та учасниками справи не доведено.

Частиною 8 статті 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому та позбавляє його можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, запобіганню спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, і можливості вчинити інше кримінальне правопорушення, беручи до уваги відсутність тяжких хвороб, які б перешкоджали обвинуваченому знаходитись у місцях попереднього ув`язнення, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Разом з тим, відповідно до вимог ч.4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого, зокрема статтями 407 та 408 Кримінального кодексу України.

Отже, сама по собі наявність обвинувачення у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення не виключає можливості визначення застави, а лише надає суду право вирішити це питання з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, особи обвинуваченого та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

За таких обставин суд дійшов висновку, що існують правові підстави для одночасного визначення розміру застави при продовженні застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Такий підхід відповідає вимогам чинного кримінального процесуального законодавства, зокрема положенням ч. 4 ст. 183 КПК України.

Відповідно до ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, його майнового та сімейного стану, а також ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і має достатньою мірою забезпечувати виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, не будучи завідомо непомірним.

Згідно з п.3 ч.5 ст. 182 КПК України щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Беручи до уваги характер та обставини інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, його майновий і сімейний стан, встановлені ризики, суд вважає за необхідне визначити заставу в розмірі 120 (ста двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Такий розмір застави, на думку суду, є співмірним, не є завідомо непомірним для обвинуваченого та буде достатнім для забезпечення виконання ним покладених процесуальних обов`язків у разі її внесення.

Керуючись ст. ст. 183, 199, 331, 372 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів по 30 жовтня 2026 року включно в Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор».

Визначити одночасно із застосуванням до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу, - 120 (сто двадцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 399 360 (триста дев`яносто дев`ять тисяч триста шістдесят) гривень.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена, як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою заставодавцем на відповідний рахунок ТУ ДСА України в Запорізькій області, ЄДРПОУ 26316700, Банк отримувача Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок отримувача (IBAN) UA928201720355289002015001205, МФО 820172.

Роз`яснити, що обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в цій ухвалі.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_5 обов`язки, передбачені ч. 5 ст.194 КПК України, а саме:

- прибувати за викликом до суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання, або роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками цьому кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (у разі їх наявності).

Роз`яснити ОСОБА_5 , що в разі невиконання ним покладених обов`язків, застава буде звернена на користь держави та до нього може бути застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якою застосовано запобіжний захід у виді застави.

Копію ухвали направити обвинуваченому, прокурору та направити начальнику ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» за місцем утримання обвинуваченого.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, прокурором безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали оголошено 02.09.2026 року о 10-00 годині.

Суддя ОСОБА_1