Рішення № 139390567, 01.09.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/4588/26

Провадження № 2/752/8143/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01 вересня 2026 року м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Кирильчук І. А.,

при секретарі - Сінчук І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - КП «Київтеплоенерго») звернулося до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача що є власником/зареєстрованим/проживає за адресою: АДРЕСА_1 :

- заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року у розмірі 33701,20 грн, інфляційна складова боргу у розмірі 6436,93 грн, 3 % річних у розмірі 1939,00 грн;

- заборгованість за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року у розмірі 6012,76 грн, інфляційна складова боргу у розмірі 1148,44 грн, 3 % річних у розмірі 345,97 грн;

- заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії за період з 01 листопада 2021 року у розмірі 33701,20 грн, інфляційна складова боргу у розмірі 6436,93 грн, 3 % річних у розмірі 1939,00 грн, пеня у розмірі 2359,00 грн;

- заборгованість за спожиті послуги з постачання гарячої води за період з 01 листопада 2021 року у розмірі 6012,76 грн, інфляційна складова боргу у розмірі 1148,44 грн, 3 % річних у розмірі 345,97 грн, пеня у розмірі 420,44 грн;

- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1724,23 грн;

- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 942,60 грн, що разом складає 104615,35 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що КП «Київтеплоенерго» з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року є виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води. З 01 листопада 2021 у зв`язку зі зміною у законодавстві, позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води. На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року на підставі типового договору, підготовлено та опубліковано договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085) та на офіційному веб-сайті позивача оприлюднені типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води (ТЕ/ПГВ). Свідоцтвом повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов договору є факт отримання послуг споживачем. Квартира за адресою: АДРЕСА_1 , під`єднана до внутрішньобудинкової системи теплопостачання, а тому відповідач є споживачем послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води (ЦО/ЦПГВ), а з 01 листопада 2021 року з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води (ТЕ/ПГВ).

Підключення будинку за адресою: АДРЕСА_1 , до мереж тепло- та водопостачання свідчить про виконання послуг позивачем. Відповідач від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому законом порядку не відмовлявся. Відповідач є споживачем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, а з 01 листопада 2021 року споживачем послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач своєчасно не сплачував за спожиті послуги, внаслідок чого утворилася заборгованість, яку позивач просить стягнути з нього на свою користь з урахуванням інфляційних втрат, трьох процентів річних та пені.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 02 березня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; учасникам процесу роз`яснено право подати заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань відповідно до положень чинного ЦПК України.

31 березня 2026 року до суду надійшов відзив ОСОБА_1 , у якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог у частині стягнення 54 900,00 грн та просив покласти на позивача відповідну частину судового збору.

На обґрунтування заперечень відповідач посилався на сплив загальної позовної давності щодо щомісячних платежів за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за період із 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року, а також спеціальної позовної давності щодо пені, нарахованої за період із 01 січня до 31 грудня 2024 року. Крім того, зазначав про відсутність підписаного сторонами індивідуального договору, непогодження строків оплати послуг, безпідставність абонентської плати, інфляційних втрат, трьох процентів річних і пені, відсутність досудового врегулювання спору та недостатність поданих позивачем розрахунків. На думку відповідача, позивач тривалий час не вживав заходів для стягнення боргу з метою збільшення додаткових нарахувань.

20 квітня 2026 року представник позивача подала письмові заперечення на відзив, у яких не погодилась з доводами відповідача та наполягала на задоволенні позову в повному обсязі. На обґрунтування своєї позиції представник позивача зазначила, що з 01 травня 2018 року КП «Київтеплоенерго» є належним виконавцем послуг із централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, а надалі послуг із постачання теплової енергії та постачання гарячої води. За квартирою відповідача закріплений відповідний особовий рахунок, будинок приєднаний до внутрішньобудинкової системи теплопостачання, а відповідач у встановленому законодавством порядку від отримання послуг не відмовлявся та від мереж централізованого теплопостачання не відключався. Заяв про непроживання або невикористання послуг від відповідача до позивача не надходило. Представник позивача указувала, що відсутність письмового індивідуального договору не звільняє споживача від обов`язку оплатити фактично отримані житлово-комунальні послуги. Строк їх оплати визначений законодавством, зокрема пунктом 18 Правил, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, відповідно до якого плата вноситься не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим. Отже, прострочення оплати кожного щомісячного платежу починається з 21 числа наступного місяця. Заперечуючи проти застосування позовної давності, представник позивача посилалась на пункт 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, яким строки, визначені статтями 257 і 258 цього Кодексу, було продовжено на період дії карантину, встановленого у зв`язку з поширенням COVID-19, а також пункт 19 цього розділу, яким передбачалося зупинення перебігу позовної давності на період дії воєнного стану. Щодо інфляційних втрат і трьох процентів річних представник позивача зазначила, що такі нарахування передбачені частиною другою статті 625 ЦК України та є наслідком прострочення виконання грошового зобов`язання. Правовою підставою для нарахування пені позивач визначив статтю 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». За наведених обставин представник позивача стверджувала, що основна заборгованість і додаткові нарахування визначені відповідно до вимог чинного законодавства, та просила урахувати подані заперечення і задовольнити позовні вимоги.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд приходить до таких висновків.

Судом установлено, що Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» є виконавцем комунальних послуг, а саме: з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року є виконавцем послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води (послуги з ЦО/ЦПГВ); з 01 листопада 2021 року, у зв`язку із зміною законодавства, Позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води (послуги з ТЕ/ПГВ).

Правовідносини у сфері надання послуг з ЦО/ЦПГВ регулювались Законом України «Про житлово - комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-ІУ та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630 (далі - постанова КМУ від 21.07.2005 року № 630).

Правовідносини у сфері надання послуг з ТЕ/ПГВ регулюються Законом України «Про житлово - комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VІІІ, Постановою КМУ від 11 грудня 2019 № 1182 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуг з постачання гарячої води» (далі - постанова КМУ від 11.12.2019 № 1182) та Постановою КМУ від 21 серпня 2019 року № 830 «Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії» (далі - постанова КМУ від 21.08.2019 року № 830).

Відповідно до вимог вказаних вище нормативно - правових актів, послуги з ЦО/ЦПГВ та послуги з ТЕ/ПГВ, надаються споживачеві згідно з договорами, що оформлюються на основі типових договорів про надання відповідних комунальних послуг, які є договорами приєднання.

На виконання вимог законодавства, КП «Київтеплоенерго», на підставі типових договорів, підготовлені та опубліковані/оприлюднені - договір про надання послуг з ЦО/ЦПГВ опублікований в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085) та на офіційному веб-сайті позивача оприлюднені типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води (ТЕ/ПГВ).

Відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України «Про житлово комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач) (частини перша, друга статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку (частина перша статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Договір про надання комунальних послуг укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (частина третя статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до частини четвертої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п`ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором. Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону договір про надання послуг з центрального опалення, послуг з центрального постачання холодної води, послуг з центрального постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання.

На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води (ЦО/ЦПГВ) в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085) та на офіційному веб-сайті позивача за посиланням: https://kte.kmda.gov.ua/ukladannya-dogovoru-z-kp-kyyivteploen/ опубліковані договори, а саме: типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води; типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (ТЕ/ПГВ).

Зміст зазначених договорів відповідає змісту типового договору, затверджених: постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630 та постановою КМУ від 11 грудня 2019 року № 1182. Такі договори є договорами приєднання. Можуть бути укладені лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови.

Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі статтею 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до норм ЦК України встановлено, що, якщо особа вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, то договір вважається укладеним.

Підключення будинку до мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води свідчить про надання відповідних послуг позивачем.

Відповідач від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлявся (не відключався).

Отже, свідченням повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов як договору про надання послуг з ЦО/ЦПГВ, так і договору про надання послуг з ТЕ/ПГВ є, у тому числі, факт отримання послуг споживачем.

Виникнення цивільних прав та обов`язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачає гарячу воду, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату послуг, а споживач має здійснювати оплату виставлених рахунків.

Будинок за адресою: АДРЕСА_2 , в цілому під`єднаний до мереж тепло- та водопостачання. Як наслідок, квартира 60 у цьому будинку під`єднана до внутрішньобудинкових систем тепло- та водопостачання, а особа, яка користується відповідним житловим приміщенням, є споживачем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Виникнення цивільних прав та обов`язків підтверджується діями сторін: позивач надає послуги та формує платіжні документи на їх оплату, а споживач отримує такі послуги і зобов`язаний оплатити їх вартість.

У постанові Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц) зазначено таке.

У залежності від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газопостачання, централізоване опалення тощо), 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, освітлення місць загального користування, поточний ремонт тощо), 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо) (частина перша статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання таких послуг, регулюються як нормами Цивільного кодексу України, так і Законом України «Про житлово-комунальні послуги», а також іншими нормативно-правовими актами у галузі цивільного, житлового законодавства та актів, що регулюють відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача вчасно одержувати якісні житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та згідно з умовами договору на надання таких послуг. Водночас відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 цього Закону такому праву прямо відповідає обов`язок споживача оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживач зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично ними користувався. Водночас відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати фактично отриманих послуг.

Відповідно до інформації про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Голосіївської РДА № 146483310 від 02 березня 2026 року ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 14 липня 2025 року по теперішній час.

А тому відповідач набув статусу споживача послуг із постачання теплової енергії та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 , саме з установленої судом дати реєстрації за цією адресою - 14 липня 2025 року.

З огляду на викладене вимоги позивача є обґрунтованими лише в частині заборгованості, що виникла за період із 14 липня 2025 року до 31 грудня 2025 року. Покладення на відповідача обов`язку з оплати послуг, наданих до дати його реєстрації за відповідною адресою, матеріалами справи не обґрунтовано.

Суд ураховує, що відповідачем не надано належних і допустимих доказів того, що після 14 липня 2025 року послуги за відповідним житловим приміщенням надавалися іншою юридичною особою, не надавалися взагалі або надавалися неналежної якості.

Також матеріали справи не містять доказів звернення відповідача у цей період до КП «Київтеплоенерго» із заявою про ненадання послуг, їх неналежну якість, непроживання у квартирі чи припинення їх отримання, а квартира у встановленому законодавством порядку від мереж централізованого теплопостачання не відключалася.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок і строки не визначені відповідним договором, та не звільняється від оплати послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Наданий позивачем розрахунок охоплює період із 01 травня 2018 року до 31 грудня 2025 року. Водночас, оскільки відповідач зареєстрований за адресою надання послуг лише з 14 липня 2025 року, нарахування, здійснені до цієї дати, не можуть бути покладені на нього та підлягають виключенню з розміру заявлених вимог.

Здійснивши перерахунок на підставі наданих позивачем відомостей про помісячні нарахування, суд установив, що за період із липня 2025 року до грудня 2025 року включно заборгованість відповідача за послуги з постачання теплової енергії становить 0,00 грн, за послуги з постачання гарячої води - 0,00 грн, із плати за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії - 246,99 грн, із плати за абонентське обслуговування послуги з постачання гарячої води - 158,85 грн, а всього - 405,84 грн.

Оскільки у період до 31 жовтня 2021 року відповідач не був зареєстрований за адресою надання послуг, вимоги про стягнення з нього заборгованості за послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води та внесків за обслуговування вузлів комерційного обліку задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно положень статей 525, 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що наданими позивачем доказами підтверджено виникнення у відповідача після його реєстрації за відповідною адресою обов`язку зі сплати плати за абонентське обслуговування в загальному розмірі 405,84 грн. Водночас із помісячних розрахунків позивача вбачається, що протягом цього періоду нарахування безпосередньо за послуги з постачання теплової енергії та гарячої води становили 0,00 грн, а тому підстав для стягнення з відповідача заборгованості за фактично спожиті комунальні послуги немає. Доказів сплати нарахованої плати за абонентське обслуговування відповідачем не надано.

Оцінюючи доводи відзиву про відсутність підписаного сторонами індивідуального договору, суд виходить із того, що відповідні договори є публічними договорами приєднання та вважаються укладеними у порядку, визначеному статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Крім того, частина перша статті 9 цього Закону прямо передбачає, що відсутність укладеного договору не звільняє споживача від оплати фактично отриманих послуг. Тому сама по собі відсутність окремого письмового примірника договору, підписаного відповідачем, не спростовує виникнення зобов`язання з оплати послуг.

Посилання відповідача на непогодження строків оплати суд також відхиляє. Строк внесення плати визначений не лише договором, а й законом та правилами надання відповідних послуг. Оплата здійснюється щомісяця не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, а тому з 21 числа у разі несплати виникає прострочення грошового зобов`язання.

Доводи про безпідставність плати за абонентське обслуговування є необґрунтованими, оскільки така плата є складовою платежу виконавцю за індивідуальним договором про надання комунальної послуги та прямо передбачена статтею 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Її нарахування не залежить від наявності окремо підписаного договору про абонентське обслуговування.

Відсутність доказів досудового врегулювання спору не є підставою для відмови у позові, оскільки законом для цієї категорії спорів не встановлено обов`язкового досудового порядку. Обов`язок щомісячно оплачувати послуги виникає у споживача незалежно від направлення виконавцем окремої претензії або вимоги про погашення боргу.

Посилання відповідача на недостатність розрахунку саме по собі не спростовує позовних вимог. Позивачем подано відомості про помісячні нарахування за кожним видом послуг, які дають можливість визначити рух коштів та розмір заборгованості. Відповідач не зазначив конкретного помилкового нарахування або неврахованого платежу та не подав власного контррозрахунку. Водночас суд ураховує ці відомості лише в межах установленого періоду відповідальності відповідача та здійснює відповідне коригування заявлених сум.

Таким чином, наведені у відзиві заперечення не спростовують обов`язку відповідача оплатити послуги, отримані після 14 липня 2025 року, однак установлене судом обмеження періоду його відповідальності є підставою для часткового задоволення позову.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з ТЕ/ПГВ включає в себе також й плату за абонентське обслуговування.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої особи (кредитора) певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Отже, позивач і відповідач є сторонами у зобов`язанні, а згідно із статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Отже, передбачені статтею 625 ЦК України інфляційні втрати та три проценти річних є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання і мають компенсаційний, а не штрафний характер.

Суд зазначає, що зобов`язання відповідача щодо оплати спожитих житлово-комунальних послуг є грошовими, а їх прострочення тягне нарахування інфляційних втрат та 3% річних відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до статті 26 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року № 1405, яка набрала чинності 30 грудня 2023 року, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 та припинено дію загальної заборони на нарахування і стягнення пені, інфляційних втрат і процентів річних за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг, збереженої лише для прямо визначених постановою випадків.

Оскільки протягом періоду після реєстрації відповідача нарахування безпосередньо за послуги з постачання теплової енергії та гарячої води становили 0,00 грн, прострочена заборгованість за цими послугами у нього не виникла. Відповідно, інфляційні втрати та три проценти річних за цей період також становлять 0,00 грн.

Заявлені позивачем інфляційні втрати та три проценти річних нараховані на заборгованість, сформовану до реєстрації відповідача за адресою надання послуг, а тому не можуть бути покладені на нього та задоволенню не підлягають.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності суд зазначає, що позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи, яка звернулася до суду.

Оскільки вимоги про стягнення заборгованості, пені, інфляційних втрат і трьох процентів річних, нарахованих за період до 14 липня 2025 року, не підлягають задоволенню через відсутність у відповідача в цей період обов`язку споживача за відповідною адресою, підстав для застосування позовної давності до таких вимог немає.

Щодо заборгованості з плати за абонентське обслуговування, нарахованої за період із липня до грудня 2025 року, встановлений законом строк позовної давності на момент звернення позивача до суду не сплив.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Витрати позивача на сплату судового збору підтверджені випискою на суму 3 328,00 грн. Оскільки позов задоволено на 0,39 % від заявленої ціни позову, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 12,91 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 509, 525, 526, 611, 625, 629, 901, 903 ЦК України, статтями 81, 89, 133, 259, 263-265, 353 ЦПК України, Законом України «Про житлово-комунальні-послуги», суд

у х в а л и в:

Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість у загальному розмірі 405,84 грн (чотириста п`ять гривень 84 копійки), з яких:

- заборгованість із плати за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії за період із 14 липня 2025 року до 31 грудня 2025 року у розмірі 246,99 грн;

- заборгованість із плати за абонентське обслуговування послуги з постачання гарячої води за період із 14 липня 2025 року до 31 грудня 2025 року у розмірі 158,85 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судовий збір у розмірі 12,91 грн (дванадцять гривень 91 копійка).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», 01001, м. Київ, пл. І. Франка, буд. 5, код ЄДРПОУ 40538421; поточний рахунок НОМЕР_1 у ТВБВ № 10026/020 філія - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк», МФО 322669.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повне рішення суду виготовлено 01 вересня 2026 року

Суддя ? І. А. Кирильчук