Рішення № 13938924, 16.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/60416.02.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОАВТОГАЗ»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «МАДІНАС ГРУП»

Простягнення 163894,96 грн.                     Суддя Гавриловська І.О.

Представники сторін:

від позивача : Пасюрківська В.В. –дов. № б/н від 25.01.11 р.

від відповідача : не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОАВТОГАЗ»до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАДІНАС ГРУП»про стягнення 139866,62 грн. основного боргу, 15768,56 грн. пені та 8259,78 грн. штрафних санкцій (з яких 6511,45 грн. інфляційні нарахування, 1748,33 грн. три відсотки річних), у зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань за договором комісії № 25 від 26.08.09 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.10 р. було порушено провадження у справі № 37/604, розгляд справи призначено на 31.01.11 р., зобов’язано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 31.01.11 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити та надав суду документи на виконання вимог ухвали суду від 10.12.10 р. та оригінали документів для огляду в судовому засіданні, копії яких було додано до позовної заяви, а також надав суду письмове клопотання про продовження строку розгляду справи № 37/604, яке було судом задоволено.

Представник відповідача у судове засідання 31.01.11 р. не з’явився, вимог ухвали суду від 10.12.10 р. не виконав, відзиву на позов не надав, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 27.12.10 р., які підтверджують отримання відповідачем 04.01.11 р. та 14.01.11 р. ухвали про порушення провадження у даній справі.

Враховуючи наведене, приймаючи до уваги нез’явлення представника відповідача у призначене судове засідання та невиконання ним вимог ухвали суду від 10.12.10 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, судом було відкладено розгляд справи № 37/604 на 16.02.11 р.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, зважаючи на те, що представник позивача не заперечує проти вирішення справи без участі представника відповідача, а також приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду спору по суті, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРОАВТОГАЗ»(комітент) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАДІНАС ГРУП»(комісіонер) був укладений договір комісії №25 від 26.08.09 р., відповідно до умов якого комісіонер зобовзується за дорученням комітента в інтересах і за рахунок останнього здійснити від свого імені продаж скрапленого газу (СГ) споживачам на умовах окремих розпоряджень за п. 1.2 цього договору в рамках даного договору.

Умови зазначеного договору № К00634 від 24.11.06 р. свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором комісії.

Відповідно до статті 1011 Цивільного кодексу України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

У відповідності до п. 1.2. договору комісії № 25 від 26.08.09 р., комісіонер проводить реалізацію скрапленого газу за готівку та у безготівковому порядку.

Ціноутворення визначається комітентом індивідуально виходячи з кон’юнктури ринку в регіоні та особливостей ведення власної господарської діяльності останнього.

Конкретні умови, кількість, якість, асортимент СГ зазначаються в окремих розпорядженнях даног договору, а ціна продажу СГ, а також інші умови та вказівки комітента довдяьтся до комісіонера розпорядженнями, які є невід’ємною частиною даного договору.

Згідно з п 1.3. вищевказаного договору, виступаючи від свого імені, комісіонер самостійно укладає правочини купівлі-продажу з третіми особами (покупцями).

Відповідно до п. 1.5. договору комісії № 25 від 26.08.09 р., скраплений газ, переданий комісіонеру, а також кошти, отримані від реалізації, за виключенням винагороди комісіонера, власністю комітента згідно зі ст. 1018 Цивільного кодексу України.

Пунктом 2.1.1 вищевказаного договору визначено, що комісіонер зобов’язаний прийняти товар на комісію і оформити належним чином факт прийняття товару на комісію (підписати акт приймання-передачі товару на комісію та видати довіреність, форма якої затверджена наказом Мінстату України № 192 від 21.06.96 р., а генеральну довіреність на уповноважених осіб щодо отримання товару у комітента, комісіонер зобов’язується оформити і передати комітенту заздалегідь до моменту отримання товару для комісійної торгівлі).

У відповідності до п. 3.1.1. договору комісії № 25 від 26.08.09 р., комітент зобов’язаний здійснювати доставку скрапленого газу на комісію власним транспортом.

Згідно з п. 4.2. договору комісії № 25 від 26.08.09 р., скраплений газ передається комітентом безпосередньо злитим у резервуари АГЗП за кількістю у відповідності до товарно-транспортних накладних, у випадках розбіжностей в об’ємах переданого СГ, кінцевим показником, що підтверджує кількість реалізованого по комісії СГ є показники ПРК АГЗП.

Відповідно до п. 5.1. договору комісії № 25 від 26.08.09 р., за виконання даного договору комітент сплачує комісіонеру щомісячну комісійну винагороду в розмірі 50 % від доходу комітента, який він отримує внаслідок виконання цього договору. Дохід комітента визначається як різниця між вартістю роздрібного продажу газу на АГЗП і собівартістю скрапленого газу. Собівартість скрапленого газу включає в себе: закупівельну вартість, вартість доставки С від заводу до ГЗП автотранспортом та витрати на утримання АГЗП (вартість регламентних, сервісних та ремонтних робіт, страхування перевезень, оренда СЗГ). Розрахунок собівартості скрапленого газу надається комісіонеру в письмовій формі щомісячно. Остаточна комісійна винагорода погоджується сторонами щомісячно і визначається в акті приймання-передачі наданих послуг, що складається на підставі звіту комісіонера в кінці кожного звітного періоду і становить невід’ємну частину даного договору.

Згідно з пунктами 5.1.1 та 5.1.2. зазначеного договору, акт приймання-передачі наданих послуг укладається сторонами на підставі звіту комісіонера в кінці кожного звітного періоду і становить невід’ємну частину даного договору; звіт подається комісіонером на протязі п’яти банківських днів місяця наступного за звітним (додаток № 1).

У відповідності до п. 6.1. договору комісії № 25 від 26.08.09 р., грошові кошти за продаж СГ комітента надходять на поточний рахунок комітента протягом терміну встановленого сторонами в п. 6.2. цього договору. Кількість продажів СГ за певний період підтверджується показниками ПРК АГЗП та показаннями касового апарату АЗС, остаточним показником об’ємів продажів СГ у випадках виявлення розбіжностей приймається показник ПРК АНЗП.

Пунктами 6.2. та 6.3. договору комісії № 25 від 26.08.09 р. визначено, що комісіонер перераховує комітенту грошові кошти, отримані за реалізований СГ протягом 5 (п’яти) банківських днів з моменту їх отримання від покупця; комітент протягом 5 (п’яти) банківський днів з моменту отримання оплати за п. 6.2. перераховує комісіонеру, належні останньому за договором грошові суми в розмірі комісійної плати (п. 5.1.) з грошових коштів, що надійшли до нього від комісіонера в порядку, передбаченому даним договором, за умови відсутності заборгованості перед комітентом за період терміну дії даного договору.

Позивач пояснив суду, що ним належним чином виконувалися зобов’язання за договором № 25 від 26.08.09 р. щодо доставки скрапленого газу на комісію власним транспортом, однак відповідач виконував свої договірні зобов’язання неналежним чином, у зв’язку з чим в нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 139866,62 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами звірки взаєморозрахунків від 31.07.10 р. та від 25.08.10 р., а також первинним бухгалтерськими документами (належним чином засвідчені копії яких додано до матеріалів справи).

20.10.10 р. ТОВ «ЄВРОАВТОГАЗ»надіслало ТОВ «МАДІНАС ГРУП»претензію вихідний № 230 від 20.10.10 р.) з проханням невідкладно сплатити заборгованість у розмірі 139866,62 грн. (належним чином засвідчені копії доказів поштового відправлення даної претензії додано до матеріалів справи). Однак зазначена претензія була залишена відповідачем буз відповіді та реагування.

За таких обставин, ТОВ «ЄВРОАВТОГАЗ»звернулось до Господарського суду м. Києва з даним позовом до ТОВ «МАДІАС ГРУ»про стягнення 139866,62 грн. основного боргу, 15768,56 грн. пені та 8259,78 грн. штрафних санкцій (з яких 6511,45 грн. інфляційні нарахування, 1748,33 грн. три відсотки річних), у зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань за договором комісії № 25 від 26.08.09 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов’язання виконав належним чином, зауважень щодо поставки скрапленого газу від відповідача не надходило, тоді як відповідач за даний скраплений газ розрахунок здійснив не в повному обсязі.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов ТОВ «ЕВРОАВТОГАЗ»щодо стягнення з ТОВ «МАДІНАС ГРУП»основного боргу за договором комісії № 25 від 26.08.2009 р. у розмірі 139866,62 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

ТОВ «ЄВРОАВТОГАЗ»просить суд також стягнути з відповідача 6511,45 грн. інфляційних нарахувань та 1748,33 грн. трьох річних процентів, у зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань щодо оплати за поставлений товар.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця –червня.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, то з нього за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягають стягненню відповідно 6511,45 грн. інфляційних нарахувань та 1748,33 грн. трьох відсотків річних.

Також ТОВ «ЄВРОАВТОГАЗ»просить суд стягнути з відповідача 15768,56 грн. пені за порушення договірного зобов’язання щодо оплати отриманого скрапленого газу за договором комісії № 25 від 26.08.2009 р.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 8.2. договору комісії № 25 від 26.08.2009 р., комісіонер у випадку прострочення розрахунків за реалізований скраплений газ більше, ніж на 7 календарних днів від строків, вказаних у п. 6.2. цього договору, сплачує на користь комітента пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку від належної до повернення грошової суми.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

За розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягає стягненню з відповідача за порушення грошового зобов’язання за договором комісії № 25 від 26.08.2009 р. відповідно 15768,56 грн. пені.

Враховуючи вищенаведене, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОАВТОГАЗ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАДІНАС ГРУП»підлягає задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 551, 611, 614, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАДІНАС ГРУП»(01054, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44, код ЄДРПОУ 36592776) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОАВТОГАЗ»(02152, м. Київ, проспект Павла Тичини, 13, кв. 230, код ЄДРПОУ 33444141) 139 866 (сто тридцять дев’ять тисяч вісімсот шістдесят шість) грн. 62 коп. основного боргу, 6 511 (шість тисяч п’ятьсот одинадцять) грн. 45 коп. інфляційних нарахувань, 1 748 (одна тисяча сімсот сорок вісім) грн. 33 коп. трьох процентів річних, 15 768 (п’ятнадцять тисяч сімсот шістдесят вісім) грн. 56 коп. пені, 1 639 (одна тисяча шістсот тридцять дев’ять) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.          Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

           Суддя           Гавриловська І.О.