Рішення № 139388560, 28.08.2026, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/2304/26

Номер провадження 2/213/1702/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2026 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Попова В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу №213/2304/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 21 серпня 2020 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір № 0466-8679. Кредитор свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а відповідач кредит та відсотки за його користування не сплачує, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

28 жовтня 2021 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір факторингу №02/10/2021, відповідно до умов якого позивач набув права вимоги, зокрема до відповідача за кредитним договором №0466-8679.

Просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 17 228,52 грн, судовий збір та витрати на правничу допомогу.

Процесуальні дії у справі.

27 травня 2026 року позовна заява отримана судом.

04 червня 2026 року судом отримана інформація про реєстрацію місця проживання відповідача.

05 червня 2026 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювались

Заяви, клопотання.

Заяв, клопотань від учасників справи не надходило.

Враховуючи, що відповідач відзив не подав, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у справі доказів.

Фактичні обставини, встановлені судом.

21 серпня 2020 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір №0466-8679, за умовами якого позикодавець надав відповідачу кредит у розмірі 5 500,00 грн строком на 14 днів, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити нараховані проценти.

Процентна ставка 2 % в день, термін платежу 03 вересня 2020 року.

Згідно з п. 8 договору позичальник має право пролонгувати договір на умовах, в порядку та у спосіб, що визначені Правилами. На строк пролонгації процентна ставка складає 2 % (два відсотки) від суми кредиту за кожен день користування.

Відповідно до п. 9 договору сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення терміну платежу, визначеного в п. 3.1. цього договору, з урахуванням продовження терміну платежу у випадку використання позичальником права пролонгації відповідно до умов цього договору та Правил, є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Пунктами 7.1-7.3 Правил надання грошових коштів у кредит ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», які є невід`ємною частиною укладеного кредитного договору, визначено, що позичальник має право у будь-який момент пролонгувати договір на такий самий строк, на який договір було первинно укладено.

Для використання права пролонгувати договір позичальнику необхідно сплатити нараховані проценти та неустойку (у разі наявності). Після отримання кредитодавцем відповідних коштів (відкладальна обставина) договір вважається пролонгованим без вчинення будь-яких додаткових дій з боку сторін.

Сторони підтверджують, що здійснення пролонгації є свідомим використанням відповідного права позичальника за договором. При сплаті заборгованості через особистий кабінет або визначені на сайті термінали самообслуговування кредитодавець чітко інформує позичальника про необхідну суму грошових коштів, перерахування яких призведе до пролонгації (подовження користування кредитом) та про суму грошових коштів, перерахування якої призведе до повної сплати заборгованості (фактичного закриття заборгованості / припинення дії договору).

Відповідно до п. 7.5 Правил пролонгація передбачає продовження кредиту на такий самий строк (з наступного календарного дня після настання останньої з трьох можливих подій: (1) настання терміну платежу; (2) закінчення строку попередньо здійсненої пролонгації; (3) отримання кредитодавцем грошових коштів від позичальника у розмірах, визначених у пункті 7.2. зазначених Правил та сплата яких (зазначених грошових коштів) відповідно до згаданого пункту передбачає пролонгацію.

Пунктом 7.6 Правил передбачено, що пролонгація здійснюється на тих самих умовах, на яких було первинно надано кредит, з урахуванням спеціальних умов, які стосуються пролонгації та викладені у кредитному договорі та цих Правилах.

Підписавши договір, відповідач погодився з його умовами.

Кредитор умови договору виконав, надавши відповідачу грошові кошти.

Відповідач умови договору з повернення кредиту та сплати процентів не виконав.

Відповідно до розрахунку ТОВ «ФК «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість відповідача становить 16 940,00 грн: 5 500,00 грн тіло кредиту; 11 440,00 грн проценти. Проценти нараховані по 04 січня 2021 року включно.

28 жовтня 2021 року між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» укладено договір факторингу №02/10/2021, відповідно до умов якого ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» відступлене право грошової вимоги до боржників.

Згідно з реєстром боржників № 1 до договору факторингу №02/10/2021 позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 0466-8679 на загальну суму 16 940,00 грн (номер запису в реєстрі 5511).

Після набуття права вимоги за договором № 0466-8679 позивачем здійснено нарахування інфляційних збитків та 3 % річних.

Відповідно до розрахунку позивача заборгованість відповідача становить 17 228,52 грн: 5 500,00 грн тіло кредиту; 11 440,00 грн проценти; 240,16 грн інфляційні збитки, 48,36 грн 3 % річних.

Наявність заборгованості відповідачем не спростовано.

Зміст спірних правовідносин.

Встановленим обставинам відповідають правовідносини із зобов`язань за кредитним договором та недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов`язань, а також щодо наслідків неналежного виконання зобов`язань.

Норми права, які застосовує суд.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до пункту 6 частини 1 цієї статті Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Крім того відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Нормою ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. За приписами ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Відповідно до ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно з положеннями ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст.1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

Стаття 1082 ЦК України передбачає, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Висновок суду.

Аналізуючи спірні правовідносини в контексті зазначених норм права, судом встановлено, що позивачем підтверджений факт укладення відповідачем кредитного договору з первісним кредитором, порушення ним взятих на себе зобов`язань.

Встановлено, що позичальник не виконав зобов`язання за договором, вчасно отримані в кредит кошти не повернув, відсотки за користування такими коштами у повному обсязі не сплатив, заборгованість не погашена.

Відповідачем не спростовано факт укладення договору, отримання кредитних коштів та наявності заборгованості.

При визначенні розміру заборгованості суд бере до уваги наданий позивачем розрахунок заборгованості первісного кредитору, який містить відомості про щоденні нарахування, складові заборгованості та їхній розмір.

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість відповідача за тілом кредиту становить 5 500,00 грн.

Тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

При вирішенні питання про доцільність стягнення заборгованості за процентами суд враховує правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16.

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що підхід, за якого проценти за "користування кредитом" могли нараховуватися та стягуватися за період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, не тільки не відповідає правовій природі таких процентів, а й призводить до вочевидь несправедливих результатів.

Отже, у разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Також Велика Палата Верховного Суду нагадує, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (пункт 8.22)).

При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за "користування кредитом" (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за "користування кредитом", до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Отже, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Вказаний висновок сформульований в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (пункт 54) та від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від цього висновку немає.

Під час розгляду справи встановлено, що кредит надано на 14 днів, дата повернення кредиту 27 липня 2021 року.

При цьому пунктом 8 договору та розділом 7 Правил, що є невід`ємною частиною договору, передбачено можливість пролонгації договору.

Встановлено, що відповідачем здійснювалися платежі, внаслідок яких продовжувався строк користування кредитом.

Останній платіж відповідачем здійснено 22 вересня 2020 року, тому згідно з умовами договору з 23 вересня 2020 року строк кредитування продовжено на 14 днів до 06 жовтня 2020 року включно.

За період з 21 серпня 2020 року по 06 жовтня 2020 року розмір нарахованих процентів становить 5 170,00 грн, відповідачем сплачено 3 630,00 грн. Таким чином розмір заборгованості за процентами за цей період становить 1 540,00 грн (5 170,00 3 630,00).

Оскільки умовами договору не передбачено пролонгації на автоматичних умовах, доказів продовження строку користування кредитом на автоматичних умовах позивачем не надано, суд вважає безпідставним нарахування процентів за правомірне користування кредитом з 07 жовтня 2020 року по 04 січня 2021 року в сумі 9 900,00 грн.

Після спливу визначеного договором строку кредитування права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Позивачем позовні вимоги про стягнення процентів у сумі 9 900,00 грн заявлено не в порядку ст. 625 ЦК України.

Тому таке нарахування процентів за правомірне користування позикою є неправомірним та не відповідає умовам договору.

Таким чином, заборгованість з процентів становить 1 540,00 грн. Саме ця сума підлягає стягненню з відповідача.

Оскільки відповідач не виконав обов`язку щодо повернення грошових коштів і сплати процентів за їх користування в строки, встановлені умовами договору, на неї повинна бути покладена відповідальність за прострочення грошового зобов`язання.

Щодо вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц зазначила, що передбачене ч.2 ст. 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника.

Зобов`язання, яке виникло між сторонами, є грошовим. Матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем умов кредитного договору. Інших підстав, що б свідчили про припинення між сторонами грошового зобов`язання, судом не встановлено. Інфляційні втрати та 3% річних нараховані за період до 24 лютого 2022 року, тому вимоги п.18 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України не підлягають застосуванню. Такі нарахування здійснені на розмір тіла кредиту, без врахування розміру процентів.

Враховуючи викладене з відповідача також підлягають стягненню інфляційні втрати та 3% річних.

Отже, оцінивши кожний доказ з точки зору їх належності та допустимості, а сукупність доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: стягненню з відповідача заборгованості за договором у розмірі 7 328,52 грн, що складається із: заборгованості за тілом позики 5 500,00 грн, заборгованості за процентами 1 540,00 грн, 3% річних 48,36 грн, інфляційних збитків 240,16 грн.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідачки підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 1 132,58 грн (42,54%).

Щодо стягнення з відповідача судових витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 9 000,00 грн, суд виходить з такого.

Як передбачено статтею 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір здійснених позивачем витрат на правничу допомогу підтверджується належними доказами. Клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу та будь-яких доказів їх неспівмірності від відповідача не надійшло.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню пропорційно розміру задоволених вимог 3 828,60 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (42,54%).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 10, 12, 19, 76-81, 89, 95, 137, 141, 258-259, 263-265, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за кредитним договором №0466-8679 від 21 серпня 2020 року в розмірі 7 328 (сім тисяч триста двадцять вісім) грн 52 коп., яка складається з: 5 500,00 грн тіло кредиту; 1 540,00 грн проценти; 240,16 грн інфляційні збитки, 48,36 грн 3 % річних.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 132,58 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 828,60 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС", ЄДРПОУ 42640371, адреса: вул. Гедройця Єжи, буд.6, офіс 521, м. Київ.

Відповідач ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складено 28 серпня 2026 року.

Головуючий суддя В.В. Попов