Ухвала суду № 13938825, 21.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 УХВАЛА Справа № 22/43221.02.11 За позовом           Акціонерного комерційного банку «Трансбанк» до           Державної іпотечної установи про           припинення обтяження

суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача:           не з’явились;

від відповідача:           Боков І.О. (довіреність № 4887-1 від 23.09.2010р.);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про припинення обтяження рухомого майна позивача згідно записів від 15.04.2008р. за № 7024848 та від 16.12.2008р. за № 8460332 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (Обтяжувач: Державна іпотечна установа, ЄДРПОУ 33304730).

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем, в порушення норм пп. 7 ч. 1 ст. 91 Закону України «Про банки і банківську діяльність»станом на 25.06.2010р. не вилучені записи про реєстрацію обтяжень від 15.04.2008р. за № 7024848 та від 16.12.2008р. № 8460332.

Відповідно до ч.1 ст. 1, ч.1 ст. 2 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Таким чином, особа має право звертатись до суду за захистом саме порушених або оспорюваних своїх прав і охоронюваних законом інтересів. Порушення своїх прав та необхідність їх захисту, особи, що звертаються до суду, повинні довести належними та допустимими доказами.

Враховуючи, що підстави якими обґрунтовані заявлені вимоги стверджуються позивачем станом на 25.06.2010р. (невилучення записів про реєстрацію обтяжень), а в матеріалах справи наявний витяг з державного реєстру обтяжень рухомого майна станом на 01.07.2010р., необхідним для вирішення спору є встановлення обставин щодо наявності записів в реєстрі станом на час розгляду спору, або ж хоча б на дату звернення позивача з позовом до суду (08.09.2010р.).

Вимог суду, які зокрема викладались і в ухвалах від 01.10.2010р., від 06.12.2010р. щодо надання витягу з реєстру заборон та обтяжень рухомого майна, з реєстру застав рухомого майна на підтвердження наявності станом на час розгляду справи зареєстрованих обтяжень, позивачем не виконано, поважних причин з яких виявилось неможливим виконання вимог суду позивачем не повідомлено.

Враховуючи, що на розгляд суду позивачем заявлені вимоги про припинення обтяження рухомого майна позивача згідно записів від 15.04.2008р. за № 7024848 та від 16.12.2008р. за № 8460332 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, при порушенні провадження у справі, судом було зобов’язано позивача надати письмові обґрунтування заявлених позовних вимог із врахуванням можливості виконання судового рішення щодо припинення обтяження, вказавши які саме вимоги пред’являються до відповідача у справі, які дії останнім мають бути вчинені за наявності відповідного обов’язку передбаченого законом тощо.

Слід зазначити, що предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, припинення обтяження, оскільки зазначене підтверджує наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов’язання утриматись від їх вчинення.

Предмет позову у вигляді припинення обтяження, яке наступає в силу закону, носить декларативний характер і в разі задоволення такого позову, судове рішення не буде виконане шляхом державно-примусової діяльності, яка не може відбуватись шляхом вчинення дій, які неможливо присудити виконати в натурі, в даному випадку, по припиненню обтяження.

Позивачем не зазначено які саме дії слід вчинити відповідачу до якого пред’являються вимоги, не заявлено таких вимог на розгляд суду.

Встановити та з’ясувати які саме положення закону передбачають обраний позивачем спосіб захисту, не виявилось можливим через невиконання в цій частині позивачем вимог суду. Жодних підстав до примушування сторін у справі виконувати ухвалу суду, яка в силу положень ГПК України є обов’язковою до виконання, процесуальним законом не передбачено, всі можливі дії з метою з’ясування вимог позивача, залучення до справи документів на які посилається позивач, судом вчинені.

Як про те зазначено у п. 14 Листа Вищого господарського суду від 11.04.2005р. № 01-8/344 у відповідь на запитання чи вправі господарський суд самостійно змінити позовні вимоги позивача у справі чи спонукати сторони до уточнення позовних вимог:

- відповідно до частини 2 статті 19 Конституції органи державної (в тому числі судової) влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

- частина 4 статті 22 ГПК визначає зміну підстави або предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог виключно як право, а не обов'язок позивача;

- пунктом 2 статті 83 ГПК передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог (за наявності передбачених цією нормою умов, і про це є клопотання заінтересованої сторони), але не зміни таких вимог на власний розсуд чи спонукання до їх уточнення.

У клопотанні відповідача про припинення провадження, яке відкликано згідно з заявою поданою в судовому засіданні 21.02.2011р., також фактично відзначено про неналежний спосіб захисту порушеного права, однак в цьому випадку суд бере до уваги, що згідно з існуючою позицією Верховного Суду України (постанова від 13.07.2004р. у справі N 10/732) суд, дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити у позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду.

Враховуючи, що обраний спосіб захисту позивачем не обґрунтований, а вирішити спір по суті не є можливим через ненадання позивачем належних доказів наявності підстав якими обґрунтовані позовні вимоги, заявлений позов підлягає залишенню без розгляду.

Відповідно до частини першої статті 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Частиною першою статті 69 ГПК України встановлено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня отримання позовної заяви.

Зазначені строки вирішення спору при розгляді справи порушені саме через невиконання позивачем вимог суду, які були зазначені судом ще при порушенні провадження у справі –01.10.2010р..

Ненадання позивачем витребуваних судом відомостей перешкоджає всебічно та об‘єктивно встановити обставини справи, повно дослідити обґрунтованість позовних вимог по справі та прийняти правильне та обґрунтоване рішення в межах встановлених процесуальних строків.

Вимог суду викладених в ухвалах від 01.10.2010р., 06.12.2010р. позивачем не виконано, довести вказані обставини, з урахуванням положень ст. 33 ГПК України має позивач та відповідно через невиконання вимог суду позивачем, вирішення відповідних питань є неможливим.

Ухвалою суду від 06.12.2010р. позивача було попереджено про наслідки ухилення від виконання вимог суду, невиконання вимог ухвали та участі в судовому засіданні передбачені п. 5 ст. 81 ГПК України –залишення позову без розгляду, однак позивач вимог суду не виконав, клопотань по справі, в тому числі, про долучення до матеріалів справи витребуваних документів не отримувалось.

В судове засідання призначене на 21.02.2011р. про яке представник позивача був повідомлений під розписку в судовому засіданні 31.01.2011р., позивач не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, вимог суду не виконав, що в свою чергу може свідчить про відсутність необхідності вирішення спору в судовому порядку зі сторони позивача.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Вимоги суду, які в силу положень Господарського процесуального кодексу України (ст. 4-5, 115) є обов’язковими для всіх підприємств, організацій позивачем не виконані, поважних причин з яких виявилось неможливим з’ясувати відповідні обставини, надати суду витребувані документи (отримати витяг з реєстру), повідомити про їх відсутність чи неможливість надання тощо, на виконання вимог викладених в ухвалах суду від 01.10.2010р., 06.12.2010р., які надіслані сторонам 01.10.2010р., 08.12.2010р. (завчасно до призначеного судового засідання та з дотриманням строку передбаченого ст. 87 ГПК України) протягом тривалого строку (з 01.10.2010р.) позивачем не повідомлено.

Згідно п.5 частини першої ст.81 ГПК України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з’явився на виклик у засідання господарського суду і його нез’явлення перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на наведене, враховуючи, що після усунення підстав, з яких заява була залишена без розгляду, позивач має право звернутись до суду в загальному порядку, суд вважає що позов має бути залишений без розгляду.

          Керуючись п.5 ч. 1 ст. 81, ст. 86 ГПК України, господарський суд, -          

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного комерційного банку «Трансбанк»до Державної іпотечної установи про припинення обтяження залишити без розгляду.

Ухвала підлягає оскарженню в порядку передбаченому ст. 106 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Р.І. Самсін