Вирок № 139387308, 01.09.2026, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/5721/26

(1-кп/199/812/26)

ВИРОК

іменем України

01.09.2026 року м. Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

представника потерпілого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026052230000106 від 09.02.2026, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця

м. Золотоноша Черкаської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, який не має на утриманні малолітніх (неповнолітніх) дітей, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період на посаді старший водій автомобільного відділення 3 мінометного взводу мінометної батареї 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні солдат, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Солдат ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період та, проходячи її на посаді старшого водія автомобільного відділення 3 мінометного взводу мінометної батареї НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст. ст. 3, 17, 28, 29, 65, 68 Конституції України, п. п. 1, 2 ст. 1, п. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 28-33, 115-116 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1-4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, вчинив злочин за наступних обставин.

08 лютого 2026 року військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 перебував разом військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 , де вони разом вживали алкогольні напої. Того ж дня, близько 17 годині 30 хвилин, більш точного часу не встановлено, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 перебував в приміщенні коридору домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 де між ним та військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_8 , виникла конфліктна ситуація. Під час конфліктної ситуації у ОСОБА_6 виник злочинний умисел, направлений на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_8 .

Реалізуючи свій злочинний намір, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, під час конфліктної ситуації, яка відбувалась у приміщенні будинку, безпосередньо в коридорі, відштовхнув ОСОБА_8 від себе, опинившись тим самим на значній відстані від нього.

В цей час ОСОБА_6 залишив ОСОБА_8 в зазначеній кімнаті вказаного домоволодіння, тим часом пройшов до сусідньої кімнати, де біля ліжка знаходився ввірений йому для службового користування автомат «АКМ» № НОМЕР_3 .

Далі, ОСОБА_9 взяв до рук ввірениййому для службового користування автомат «АКМ» № НОМЕР_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, зняв зброю з запобіжника, перевів перемикач вогню в положення одиночної стрільби, чим привів автомат у бойову готовність та достовірно знаючи, що патрон вже знаходиться в патроннику навів відповідну зброю в бік ОСОБА_8 та попередив, що здійснить в його бік постріл.

В подальшому реалізуючи свій злочинний намір, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, у зазначений час, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою заподіяння тілесних ушкоджень здійснив один постріл в бік ОСОБА_8 , який знаходився в спальній кімнаті домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , в результаті чого спричинив ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді вогнепального кульового проникаючого поранення передньої черевної стінки з множинними пошкодженнями петель тонкої кишки, правого сечоводу, наскрізним пораненням позаочеревинного відділу прямої кишки з наявністю стороннього тіла (кулі) в м?яких тканинах правої сідниці, що ускладнилось гемоперитонеум, що відноситься до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя в момент спричинення, а також вогнепальне осколкове поранення м`яких тканин правої кисті з вогнепальним переломом 1,3 п?ясткових кісток, що відноситься до СЕРЕДНЬОГО ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, що спричиняють за собою тривалий розлад здоров?я на термін понад двадцять один день.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав частково. Пояснив, що 08.02.2026 року приблизно о 14 год. він з ОСОБА_8 після служби повернулися до місця їх тимчасової дислокації в місцевому будинку в м.Білозерське, де вони вдвох мешкали. Там вони готували обід та вживали алкоголь, випили 0,7 л горілки на двох. Потім вони віднесли рештки їжі сусідці, пробули в неї приблизно 20 хв. та повернулися додому, постояли на ганку та зайшли в будинок. Коли ОСОБА_6 заходив в першу кімнату, його ззаду схопив ОСОБА_8 , повалив на підлогу та почав душити. Він вирвався, підвівся та побачив, що ОСОБА_8 також підвівся та загородив йому вихід з будинку, продовжуючи проявляти агресію. Тоді він зайшов в кімнату, де вони спали, біля ліжка взяв свій автомат, він вже був споряджений магазином та попередив, що буде стріляти. В цей час він привів автомат в бойову готовність. ОСОБА_8 його попередження проігнорував та продовжив наближатися до нього в спальну кімнату. Йому нічого не залишалося робити, щоб врятуватися, ані ж зробити постріл в бік ОСОБА_8 , коли той був на відстані 1,5-2 м. Це був неприцільний постріл, він просто направив автомат на нього. Часу робити попереджувальний постріл в повітря не було. Після чого, ОСОБА_8 впав на підлогу, він оглянув поранення та побіг до командування по допомогу відвезти потерпілого до лікарні. Біля місця їх дислокації знаходився автомобіль, на якому він поїхав до командира ОСОБА_10 , разом з яким та іншим військовослужбовцем вони повернулися за потерпілим. ОСОБА_8 в будинку не було, вони знайшли його в домоволодіння сусідки. ОСОБА_10 зробив ОСОБА_8 пов`язку, після чого його відвезли до лікарні, де ОСОБА_11 чекав працівників поліції. Шкодує, що в результаті чого дій побратиму були завдані тяжкі тілесні ушкодження, проте від діяв з метою самооборони, ОСОБА_8 накинувся на нього перший, він фізично сильніший, в результаті бійки пошкодив йому руку. Якби він не вирвався та в подальшому не вистрелив, ОСОБА_8 міг би його задушити. Уникнути цього він не міг, оскільки ОСОБА_8 перегородив йому вихід з будинку, протистояти йому іншим способом він не намагався, оскільки не зорієнтувався, все було дуже швидко. Конфліктів між ними ані в цей день, ані напередодні не було, проте чув, що ОСОБА_8 в стані алкогольного сп`яніння намагався душити іншого військовослужбовця. Військову службу вони разом проходили близько 3 місяців.

Окрім показань обвинуваченого в судовому засіданні, його вина підтверджується такими дослідженими в ході судового розгляду доказами в обсязі, визначеному з урахуванням думки учасників судового розгляду.

Потерпілий ОСОБА_8 в судовому засіданні показав, що під час проходження військової служби 08.02.2026 року після обіду він зайшов в будинок, в якому мешкав разом з ОСОБА_6 в м.Білозерське, та сів за стіл в першій кімнаті. ОСОБА_6 в цей час знаходився надворі та через деякий час також зайшов в будинок. В кімнаті, де знаходилися їх ліжка, ОСОБА_6 взяв в руки автомат та вийшов до нього зі словами «Я ж казав, що застрелю». ОСОБА_8 відповів « ОСОБА_12 », після чого ОСОБА_6 , стоячи напроти нього на відстані 2-3 метра вистрелив йому в живіт. Причину цього потерпілий пояснити не може, напередодні конфліктів з ОСОБА_6 в нього не було, військову службу вони разом проходили близько 3 місяців, раніше ОСОБА_6 йому погрожував також безпричинно. 07.02.2026 року до них в будинок навідувався командир, ніяких конфліктів не було. На момент події в будинку вони з ОСОБА_6 були вдвох. Після пострілу ОСОБА_8 намагався зробити телефонний дзвінок, однак втратив свідомість і не пам`ятає, як його госпіталізували. Під час лікування він отримав грошовий переказ від обвинуваченого в розмірі 10000 грн., які були витрачені під час операції.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показав, що він проходить військову службу на посаді командира мінометної батареї військової частини НОМЕР_1 . 08.02.2026 року, приблизно о 17:50 він перебував за місцем своєї тимчасової дислокації в м.Білозерське, куди прибув військовослужбовець ОСОБА_6 та повідомив, що він зробив постріл в іншого військовослужбовця ОСОБА_8 , з яким вона на той час разом мешкали. Свої дії ОСОБА_6 пояснив тим, що вони з ОСОБА_8 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, з`ясовували, хто є кращим водієм. ОСОБА_10 разом з ОСОБА_13 та ОСОБА_6 на автомобілі поїхали за місцем проживання останнього, яке знаходилося в 5 хвилинах їзди. В будинку, в кімнаті (коридорі) був безлад та сліди крові; в кімнаті, де вони спали, на ліжку ОСОБА_8 також була кров. Однак, останнього в будинку не було. Вони пройшли за слідами крові та знайшли потерпілого на підлозі сусіднього домоволодіння, надали йому першу медичну допомогу (зробили пов`язку), після чого помістили до автомобіля та відвезли до штаб-пункту в н.п. Іверське, звідки його госпіталізували до лікарні в н.п. Олександрівка. За кермом був ОСОБА_6 . Під час спілкування ОСОБА_6 повідомляв, що зробив постріл в потерпілого зі зброї, яка йому була видана, оскільки вони збиралися на виконання бойового завдання. Зброю ОСОБА_6 та гільзу в подальшому виявили в будинку. Потерпілий зі слів ОСОБА_6 накинувся на нього. Він попереджав, що буде стріляти і вистрелив, коли ОСОБА_8 не відреагував і почав наближатися, зброї при собі останній не мав. Під час госпіталізації від ОСОБА_8 був запах алкоголю, в нього була рана на руці та основне поранення в живіт. ОСОБА_6 робили тест на алкоголь, який підтвердив перебування в стані сп`яніння. Свідок є командиром обох військовослужбовців. У ОСОБА_8 раніше були конфлікти з побратимами, ОСОБА_6 може охарактеризувати, як врівноваженого та відповідального.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні показав, що він проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . 08.02.2026 року, приблизно о 17:50, за місцем тимчасової дислокації в АДРЕСА_2 , де він перебував разом з командиром ОСОБА_10 прибув військовослужбовець ОСОБА_6 та повідомив, що він зробив постріл у ОСОБА_8 зі своєї зброї, оскільки останній почав його душити. Прибувши до будинку, де мешкали ОСОБА_6 з ОСОБА_8 , останнього там не було. Вони знайшли його в домоволодінні сусідки на підлозі та відвезли до лікарні. Від ОСОБА_6 та ОСОБА_8 відчувався запах алкоголю, в першій кімнаті їх будинку був безлад, також були сліди крові в цій кімнаті та в спальні. У ОСОБА_8 в стані алкогольного сп`яніння бували конфлікти, до їх військової частини він був переведений в 2025 році.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні показав, що він проходить військову службу на посаді хірурга, був на чергуванні, коли 08.02.2026 року до передового хірургічного відділення в н.п. Олександрівка був доставлений військовослужбовець з вогнепальним пораненням в живіт. В нього була вилучена куля, яку в подальшому було передано працівникам поліції. Інших обставин щодо отримання травми та стану цього потерпілого на теперішній час він не пам`ятає. Згідно з медичною картою дослідження щодо визначення в нього стану алкогольного сп`яніння не проводилося.

З протоколу огляду місця події від 08.02.2026 року вбачається, що було оглянуто домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , де було виявлено та вилучено: предмет, ззовні схожий на автомат «АКМ» № НОМЕР_3 , 1974 року випуску; магазин чорного кольору; предмети, ззовні схожі на патрони калібру 7,62 мм у кількості 28 шт.; предмет, ззовні схожий на патрон калібру 7.62 мм у кількості 1 шт.; предмет, ззовні схожий на гільзу калібру 7,62 мм у кількості 1 шт.; мобільний телефон марки «Redmi» в чорному чохлі; мобільний телефон марки «Орро» в прозорому чохлі; виріз з ковдри на якій наявні сліди речовини бурого кольору; змиви речовини бурого кольору: з підлоги під ліжком спальної кімнати, з підлоги при вході до спальної кімнати, контрольний змив; змиви з предмету, ззовні схожого на автомат «АКМ» № НОМЕР_3 , 1974 року випуску: рукоятки, спускового гачка, затвору, цівки, каналу ствола.

Дослідженням в судовому засіданні додатку на флеш-носії встановлено, що його зміст відповідає зафіксованій в протоколі інформації.

Постановою слідчого від 09.02.2026 року уточнено місце вчинення злочину в Єдиному реєстрі досудових розслідування, відомості до якого внесені за номером №12026052230000106 від 09.02.2026, а також протоколі огляду місця події, а саме: АДРЕСА_2 , замість помилково зазначеної адреси: АДРЕСА_3 .

Ухвалою слідчого судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 10.02.2026 (справа №199/1404/26) надано дозвіл на проведення огляду домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2

Постановою слідчого від 09.02.2026 вищезазначені вилучені під час огляду речі визнані речовими доказами у кримінальному провадженні, на які ухвалою слідчого судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 10.02.2026 (справа №199/1404/26) накладено арешт.

Згідно з протоколом огляду від 08.02.2026 року були оглянуті вилучені в приміщенні КНП «Олександрівська ЛПЛ» за адресою: Донецька область, Краматорський район, с-ще Олександрівна, вул. Навчальна, буд. 8-А наступні речі: предмет, ззовнісхожий на кулю калібру 7,62 мм; футболку зеленого кольору та кофту темно зеленого кольору, які залежать ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які постановою слідчого від 09.02.2026 визнані речовими доказами у кримінальному провадженні. Ухвалою слідчого судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 10.02.2026 (справа №199/1404/26) на вказане майно накладено арешт.

Відповідно до протоколу слідчого експерименту від 09.02.2026 року свідок ОСОБА_15 відтворила на місці обставини, за яких увечері 08.02.2026 року близько 18-00 год. вона почула стук в двері її будинку, відчинивши який, на порозі вона побачила військовослужбовця, який мешкав по сусідству, в крові з пораненнями руки та животу. Він пройшов по коридору, зайшов в одну з кімнат, впав на підлогу та втратив свідомість. Після чого, вона побігла на вулицю, шукати допомогу, однак нікого не знайшла. Коли вона повернулася, біля пораненого був командир та ще двоє військових, вони надавали йому допомогу, після чого забрали з собою.

З протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 09.02.2026 року вбачається, що ОСОБА_6 був затриманий 09.02.2026 о 14:46 год.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №1 від 09.02.2026 на тілі ОСОБА_6 будь-яких тілесних ушкоджень або об`єктивних слідів від них на шкірі голови, тулуба та кінцівок не виявлено.

Постановою слідчого від 09.02.2026 визнані речовими доказами у кримінальному провадженні отримані від ОСОБА_6 зразок букального епітелію на бавовняному іплікаторі; зрізи нігтів з пальців лівої та правої рук; змиви з правої та лівої рук; зразок крові на марлевому тампоні.

Відповідно до протоколу слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_6 останній розповів та відтворив за допомогою статиста в умовах, наближених до фактичних, обставини, за яких він зробив постріл в потерпілого ОСОБА_8 , аналогічно повідомленим в судовому засіданні.

Постановою слідчого від 16.03.2026 визнані речовими доказами у кримінальному провадженні отримані від ОСОБА_8 марлевий тампон з кров`ю та пробірку з кров`ю.

Згідно з актом службового розслідування на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.02.2026 № 333 за фактом застосування закріпленої вогнепальної зброї солдатом ОСОБА_6 встановлено, що причинами та умовами, що сприяли вчиненню правопорушення, є особиста недисциплінованість останнього, недбале ставлення до військової служби та невиконання своїх службових обов`язків, нехтування ними вимогами Конституції та Законів України, Статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів щодо обов`язку захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та встановленого у зв`язку з цим порядку несення військової служби в умовах воєнного стану.

З відомості закріпленої зброї за особовим складом 1 мінометної батареї військової частини НОМЕР_1 вбачається, що за солдатом ОСОБА_6 закріплено автомат «АКМ» № НОМЕР_3 та 4 магазини.

З акту №00167 від 08.02.2026 року щодо проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу АлкоФор 505 вбачається, що огляд ОСОБА_6 був проведений 08.02.2026 року о 19:37 год., результат позитивний 1,65 проміле (№00165).

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №15-МК від 10.03.2026 на одязі ОСОБА_8 виявлені такі пошкодження на джемпері: в ділянці переду 1 наскрізне пошкодження тканини; на фуфайці (футболці): в ділянці переду 1 наскрізне пошкодження тканини, які носять ознаки вхідних кульових отворів, що виникли від пострілу з вогнепальної зброї, спорядженої снарядом (оболонковою кулею) який в поперечному перерізі мав округлу форму, діаметр в межах 7-8мм, значну кінетичну енергію та швидкість, а в його склад входять сполуки заліза (ІІ), міді та свинцю. На обох представлених на експертизу предметах одежі, в ділянці переду, виявлено по 1-му пошкодженню тканини, які приблизно збігаються по локалізації та носять ознаки вхідних вогнепальних отворів. Враховуючи наявність розривів тканини в межах пошкоджень, що, ймовірно, виникли від дії порохових газів, позитивну реакцію на нітросполуки, дані контактно-дифузійного методу, дослідження при якому виявлено сліди металізації в межах ушкоджень, можна припустити, що постріл міг бути здійснений в межах дії додаткових чинників пострілу - з близької відстані. Снаряд (куля), що спричинив пошкодження одягу, в поперечному перерізі мав округлу форму та діаметр в межах 7-8 мм.

Відповідно до висновку судової експертизи дослідження вибухових речовин, продуктів вибуху та пострілу№ № СЕ-19/105-26/1621ФХВР від 18.02.2026 на поверхні марлевого тампону (змив з правої руки ОСОБА_6 ) виявлено речовини, які характерні для продуктів пострілу одноосновним бездимним порохом, а саме: нітрит-йони та дифеніламін, які можуть використовуватися в якості стабілізатора бездимних (нітроцелюлозних) порохів. На поверхні марлевого тампона (змив з лівої руки ОСОБА_16 ) виявлено речовини, які характерні для продуктів пострілу одноосновним бездимним порохом, а саме: нітрит-йони та дифеніламін, які можуть використовуватися в якості стабілізатора бездимних (нітроцелюлозних) порохів. На поверхні марлевого тампона «контрольний зразок» слідів згоряння бездимного пороху не виявлено.

Відповідно до висновку судової експертизи зброї № СЕ-19/105-26/1628-БЛ від 10.03.2026 автомат, наданий на дослідження, є ручною бойовою нарізною вогнепальною зброєю 7,62-мм модернізованим автоматом Калашникова «АКМ» № НОМЕР_3 промислового виробництва (СРСР, 1974 р.в.) Двадцять вісім патронів, надані на дослідження, є бойовими припасами (боєприпасами) - бойовими проміжними патронами калібру 7,62 х 39 мм з кулею зі сталевим осердям (7.62 ПС), виготовленими промисловим способом, призначеними для стрільби з бойової нарізної вогнепальної зброї калібру 7,62 мм (автоматам і кулеметам конструкції Калашникова АК-47; АКС-47, АКМ, АКМС, АК-103, АК-104, РПК-47, самозарядного карабіну Сімонова - СКС, кулеметів - РПД та ін.). Патрони, надані на дослідження, придатні до стрільби. Один патрон, наданий на дослідження, є бойовим припасом (боеприпасом) - бойовим проміжним патроном калібру 7,62 х 39 мм з кулею зі сталевим осердям (7.62 ПС), виготовленим промисловим способом, призначеним для стрільби з бойової нарізної вогнепальної зброї калібру 7.62 мм (автоматам і кулеметам конструкції Калашникова АК-47; АКС-47, АКМ, АКМС, АК-103, АК-104, РПК-47, самозарядного карабіну Сімонова - СКС, кулеметів - РПД та ін.). Патрон, наданий на дослідження, придатний до стрільби. Один предмет, схожий на гільзу, вилучений під час огляду місця події 08.02.2026, наданий на дослідження, є частиною бойового припасу (боеприпасу) - стріляною гільзою бойового проміжного патрону калібру 7,62x39 мм, промислового виробництва. До категорії боєприпасів не відноситься. Одна гільза, надана на дослідження, вистріляна з 7,62-мм модернізованого автомата Калашникова «АКМ» серійний номер « НОМЕР_3 », промислового виробництва (СРСР, 1974 р.в.), наданого на дослідження.

Один предмет схожий на кулю, вилучений під час огляду предмету 09.02.2026, наданий на дослідження, є частиною бойового припасу (боеприпасу) - стріляною кулею зі сталевим осердям проміжного патрону калібру 7,62x39 мм, промислового виробництва. До категорії боєприпасів не відноситься. Одна куля, надана на дослідження, стріляна з 7,62-мм модернізованого автомата Калашникова «АКМ» серійний номер « НОМЕР_3 », промислового виробництва (СРСР, 1974 р.в.), наданого на дослідження.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №938/992-БД від 01.04.2026 у потерпілого ОСОБА_8 встановлена група А з ізогемаглютиніноманти-В за ізосерологічною системою АВ0.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №938/993-БД від 01.04.2025 на двох марлевих серветках зі змивами - об`єкти №№ 1, 2 (речовина бурого кольору зі підлоги під ліжком спальної кімнати та з підлоги при вході до спальної кімнати) встановлено наявність крові з вмістом гемоглобіну людини. При серологічному дослідженні в слідах крові на двох марлевих серветках зі змивами (об`єкти №№ 1, 2) виявлений антиген А та ізогемаглютинін анти-В, що вказує на походження крові в цих слідах від особи (осіб) групи А з ізогемаглютиніном анти-В, в тому числі від потерпілого ОСОБА_8 . На фрагменті тканини - об`єкт №3 (сліди речовини бурого кольоруна вирізі з ковдри)встановлено наявність крові з вмістом гемоглобіну людини.При серологічному дослідженні в слідах крові на двох марлевих серветках зі змивами (об`єкт №3) виявлений антиген А та ізогемаглютинін анти-В, що вказує на походження крові в цих слідах від особи (осіб) групи А з ізогемаглютиніном анти-В, в тому числі від потерпілого ОСОБА_8 .

Відповідно до висновку молекулярно-генетичної експертизи №СЕ-19/105-26/1691-БД від 11.05.2026 встановлені генетичні ознаки зразка крові ОСОБА_6 та генетичні ознаки клітин з ядрами на змиві з рукоятки автомату «АКМ» №БН6047, які належать особі чоловічої статі. Генетичні ознаки клітин з ядрами, виявлених на наданому н дослідження змиві з рукоятки автомату «АКМ» №БН6047збігаються із генетичними ознаками крові ОСОБА_6 . Ймовірність походження даних генетичних ознак від однієї особи становить 99,99999999%. Встановлено генетичні ознаки клітин з ядрами на наданому на дослідження змиві з спусковою гачка автомату «АКМ» № НОМЕР_3 , які належать особі чоловічої генетичної статі. Генетичні ознаки клітин з ядрами на наданому н

а дослідження змиві з спускової о гачка автомату «АКМ» № НОМЕР_3 збігаються із генетичними ознаками крові ОСОБА_6 . Ймовірність походження даних генетичних ознак від однієї особи становить 99,99999999%. Встановлено наявність поодиноких клини з ядрами на наданому на дослідження змиві з цівки автомату «АКМ» №БН6047,які належать особі чоловічої генетичної статі.Генетичні ознаки клітин з ядрами на наданому н

а дослідженнязмиві з цівки автомату «АКМ» №БН6047збігаються із генетичними ознаками крові ОСОБА_6 .

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 347 від 04.05.2026 року на підставі вивчення наданих медичних документів у ОСОБА_8 виявлені наступні тілесні ушкодження: вогнепальне кульове проникаюче поранення передньої черевної стінки з множинними пошкодженнями петель тонкої кишки, правого сечоводу, наскрізнимпораненням поза очеревинного відділупрямої кишки з наявністю стороннього тіла (кулі) в м?яких тканинах правої сідниці, що ускладнилось гемоперитонеум, які відносяться до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя в момент спричинення; вогнепальне осколкове поранення м`яких тканин правої кисті з вогнепальним переломом 1,3 п?ясткових кісток відноситься до СЕРЕДНЬОГО ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, що спричиняють за собою тривалий розлад здоров?я на термін понад двадцять один день. Виходячи з локалізації вогнепальної рани в ділянці передньої черевної стінки можливо висловити припущення, що під час контакту з травмуючим чинником ОСОБА_8 міг бути обернений передньою частиною тулуба до нього. Показання, надані ОСОБА_6 під час проведення слідчого експерименту за його участю від 09.02.2026 року в цілому не суперечать механізму, обставинам та часу утворення тілесного ушкодження, а саме: вогнепального поранення від 08.02.2026 року у вигляді вогнепального кульового проникаючого поранення передньої черевної стінки з множинними пошкодженнями петель тонкої кишки, правого сечоводу, наскрізним пораненням позаочеревинного відділу прямої кишки з наявністю сторонього тіла і (кулі) в м`яких тканинах правої сідниці, що ускладнилось гемоперитонеум.

Оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними, допустимими та достовірними, а з огляду на їх системну оцінку і достатніми для обґрунтованого висновку про наявність в діях обвинуваченого складу інкримінованих йому злочинів, доведеності вини у їх вчиненні та для прийняття законного та обґрунтованого рішення у кримінальному провадженні.

Допустимість досліджених доказів стороною захисту не оспорювалася. Визнані судом доведеними обставини вчинення обвинуваченим інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджуються процесуальними джерелами доказів, передбаченими ст. 84 КПК України, а саме: показаннями в судовому засіданні потерпілого та свідків, протоколом огляду місця події, протоколом огляду предмету, речовими доказами, протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, протоколами проведення слідчого експерименту, висновками судових експертиз.

Щодо показань обвинуваченого в судовому засіданні, то вони відповідають його показанням під час проведеного за його участю слідчого експерименту, проте згідно з висновком судово-медичної експертизи №1 від 09.02.2026 на тілі ОСОБА_6 будь-яких тілесних ушкоджень або об`єктивних слідів від них на шкірі голови, тулуба та кінцівок не виявлено, як і не зафіксовано таких згідно з протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 09.02.2026 року.

За таких обставин, показання обвинуваченого, як в судовому засіданні, так і під час проведення слідчого експерименту в частині того, що потерпілий ОСОБА_8 напав на нього ззаду, повалив на підлогу та душив, у зв`язку з чим створив загрозу його життю та здоров`ю, суд вважає неспроможними і розцінює, як такий спосіб захисту, викликаний бажанням пом`якшити покарання за вчинене.

Надаючи кримінально-правову оцінку діям обвинуваченого, суд враховує, що відповідно до вимог ч. 1 ст.36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було перевищення меж необхідної оборони.

Згідно з постановою Верховного Суду від 12 липня 2022 року у справі № 127/11469/18 особливістю злочину, вчиненого з перевищенням меж необхідної оборони, є специфіка його мотиву, а саме: прагнення захистити інтереси особи, держави, суспільні інтереси, життя, здоров`я чи права того, хто обороняється, чи іншої особи від суспільно небезпечного посягання. Намір захистити особисті чи суспільні інтереси від злочинного посягання є визначальним мотивом не тільки у разі необхідної оборони, а й при перевищенні її меж. При цьому перевищення меж оборони може бути зумовлене й іншими мотивами, наприклад, наміром розправитися з нападником через учинений ним напад, страхом тощо. Проте існування різних мотивів не змінює того, що мотив захисту є основним стимулом, який визначає поведінку особи, яка перевищила межі необхідної оборони. Мотивація дій винного при перевищенні меж необхідної оборони має бути в основному зумовлена захистом від суспільно небезпечного посягання охоронюваних законом прав та інтересів.

Право на необхідну оборону виникає лише тоді, коли суспільно небезпечне посягання, викликає в того, хто захищається, невідкладну необхідність у заподіяння шкоди тому, хто посягає, для негайного відвернення або припинення його суспільно-небезпечного посягання. Втім, стан необхідної оборони виникає не тільки в момент учинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з`ясуванні наявності такої загрози необхідно з`ясувати поведінку нападника, зокрема, спрямованість умислу, інтенсивність та характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу, як реальну.

Вирішуючи питання про правомірність заподіяння шкоди, належить встановити, чи захищалася особа від реального, вже розпочатого і ще незакінченого суспільно небезпечного посягання.

Обґрунтовуючи свою версію самооборони, обвинувачений посилався на те, що потерпілий ОСОБА_8 фізично сильніший за нього, був агресивно налаштований та загородив собою вихід з будинку. Цю ситуацію ОСОБА_6 розцінив як загрозу для себе та, звільнившись від нападу ОСОБА_8 , зайшов в спальню кімнату, взяв автомат, направив на останнього, привів його у бойову готовність, попередив, що буде стріляти, після чого зробив постріл. Потерпілий в цей час знаходився на відстані близько 2 метрів, зброї чи інших предметів в руках не мав та такими не погрожував.

Таким чином, суд вважає, що потерпілий не становив для обвинуваченого такої загрози, яка б викликала підстави для його самозахисту в обраний ним спосіб. Крім того, суд враховує, що обвинувачений був військовослужбовцем Збройних Сил України, тобто він мав певну фізичну підготовку, навики та розумів наслідки пострілу в область животу потерпілого з автоматичної зброї з відстані близько 2 метрів. В такому випадку, коли визначальним у поведінці обвинуваченого було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому через конфлікт, який виник між ними, такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні повністю доведена вина ОСОБА_6 в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто умисному тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння, а його дії вірно кваліфіковані за ч.1 ст. 121 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд керується вимогами статей 65-67 КК України івиходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Так, при призначені обвинуваченому покарання, суд враховує характер та ступінь тяжкості інкримінованого йому кримінального правопорушення, яке належать до категорії тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи, характеризуються прямим умислом, а також обставини його вчинення. Так, судом встановлено, що здійсненню пострілу обвинуваченим в бік потерпілого передувало обопільне вживання ними алкогольних напоїв під час несення військової служби та конфліктна ситуація, що між ними виникла.

Розглядаючи питання про особу винного, суд враховує, що ОСОБА_6 раніше не судимий, є військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період на посаді старшого водія автомобільного відділення 3 мінометного взводу мінометної батареї НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні солдат, за місцем служби характеризується позитивно, має на утриманні дружину та матір, які є особами з інвалідністю ІІ групи, на обліках у лікаря нарколога, лікаря психіатра не перебуває.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому, суд визнає надання допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, що підтверджується показаннями допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_13 , згідно з якими саме ОСОБА_6 покликав їх, брав участь в наданні першої медичної допомоги та поміщенні ОСОБА_8 в автомобіль, на якому відвіз останнього до медичного закладу. При цьому, в судовому засіданні обвинувачений повідомляв, що шкодує про вчинене, однак суд не визнає вказану обставину щирим каяттям, враховуючи позицію ОСОБА_6 щодо часткового визнання ним вини. Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому, є вчинення злочину особою, яка перебуває в стані алкогольного сп`яніння.

Враховуючи вищевказане, а також позицію потерпілого, суд не вбачає підстав для застосування ст.ст. 69, 75 КК України та вважає, що виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів можливо тільки в умовах його ізоляції від суспільства шляхом призначення покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.1 ст. 121 КК України, що буде відповідати меті призначення покарання відповідно до ст. 50 КК України.

Враховуючи, що обвинуваченому призначається покарання у виді позбавлення волі, суд вважає необхідним до набрання вироком законної сили залишити ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки інші запобіжні заходи в такому випадку не здатні забезпечити його належну процесуальну поведінку.

При цьому, прокурором в інтересах держави в особі військово-медичного клінічного центру Східного регіону (військова частина НОМЕР_4 ) пред`явлено цивільний позов до обвинуваченого про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого. В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що в результаті спричинення тілесних ушкоджень згідно з листом військової частини НОМЕР_4 від 16.06.2026 №555/19398 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходився на стаціонарному лікуванні з 09.02.2026 по 11.02.2026, вартість його перебування в лікувальному закладі склала 35705,27 грн., які підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_6 .

Також, прокурором в інтересах держави в особі комунального некомерційного підприємства «Дрогобицька міська лікарня №1» Дрогобицької міської ради та Національної служби здоров`я України пред`явлено цивільний позов до обвинуваченого про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого. В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що в результаті спричинення тілесних ушкоджень згідно з листом комунального некомерційного підприємства «Дрогобицька міська лікарня №1» Дрогобицької міської ради від 19.05.2026 №833 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходився на стаціонарному лікуванні 11 ліжко-днів, а саме: з 10.04.2026 по 21.04.2026, вартість його перебування в лікувальному закладі склала всього 15 708 грн., а саме: витрати НСЗУ - 15 079,68 грн., витрати місцевого бюджету - 628,32 грн., які підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_6 .

Потерпілим ОСОБА_8 був пред`явлений цивільний позов до обвинуваченого про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог потерпілий ОСОБА_8 посилається на те, що внаслідок злочинних дій обвинуваченого він перебував на безперервному стаціонарному лікуванні понад 70 днів, з 09.02.2026 по 21.04.2026, у п`яти медичних закладах, пройшов щонайменше 9 оперативних втручань під загальним наркозом, а саме: ВМКЦ Східного регіону, в/ч НОМЕР_4 ( АДРЕСА_2 ), Національний ВМКЦ «ГВКГ» (м. Київ), ВМКЦ Західного регіону (м. Львів), в/ч НОМЕР_5 ( АДРЕСА_4 ), КНП «Дрогобицька міська лікарня № 1» (м. Дрогобич), в результаті чого він поніс витрати, безпосередньо пов`язані з лікуванням та реабілітацією, в розмірі 3451,52 грн.

Крім того, злочинними діями відповідача потерпілому було завдано значної моральної шкоди, яка полягає у: фізичних стражданнях (зазнав вкрай інтенсивного болю та фізичних мук внаслідок вогнепального кульового поранення живота з множинними пошкодженнями внутрішніх органів; пережив дев`ять оперативних втручань під загальним наркозом, у тому числі операцію тривалістю 7 год. 35 хвилин; тривалий час перебував у стані медикаментозної седації на апаратній ШВЛ у відділенні реанімації); психологічних та моральних стражданнях; стійкій зміні якості життя та інвалідизуючих наслідках; тривалій непрацездатності. На момент виписки в нього зберігається: кінцева сигмостома у лівій клубовій ділянці (виведення сигмоподібної кишки на передню черевну стінку), незагоєні рани промежини та куприкової ділянки з частковим загоєнням вторинним натягом, обмеження рухів у правій кисті та зап`ястному суглобі. Стент правого сечоводу та уретральний катетер видалені лише наприкінці лікування у Львові. Подальше неминуче хірургічне втручання операція з відновлення безперервності кишківника (закриття стоми). Розмір моральної шкоди потерпілий оцінює у 1 000 000 (один мільйон) гривень.

В судовому засіданні потерпілий, представник потерпілого на задоволенні цивільного позову наполягали, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини. Потерпілий повідомив, що отримані від обвинуваченого 10 000 грн. були ним витрачені під час операції і не стосуються витрат, які він просить стягнути в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні цивільні позови прокурора та потерпілого про відшкодування матеріальної шкоди визнав в повному обсязі, в частині відшкодування моральної шкоди, в розмірі не більше 400 000 грн.

Вирішуючи цивільні позови суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

За загальним правилом ст.ст. 1166, 1167 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Статтею 1206 ЦК України передбачено, що особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілої від цього злочину.

На підтвердження позовних вимог прокурор посилався на досліджені в судовому засіданні лист військової частини НОМЕР_4 від 16.06.2026 №555/19398, копію виписки із медичної карти стаціонарного хворого та розрахунок на хворого ОСОБА_8 в розмірі 35705,27 грн.; лист комунального некомерційного підприємства «Дрогобицька міська лікарня №1» Дрогобицької міської ради від 19.05.2026 №833, яким підтверджується витрати на стаціонарне лікування ОСОБА_8 в розмірі 15 708 грн., а саме: витрати НСЗУ - 15 079,68 грн., витрати місцевого бюджету - 628,32 грн.

Отже, цивільні позови прокурора в інтересах держави в особі закладів охорони здоров`я про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ґрунтуються на законі, доведені в судовому засіданні, визнані обвинуваченим, тому підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог потерпілого про відшкодування матеріальної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, в розмірі 3451,52 грн., то вони також визнаються обвинуваченим та підтверджуються дослідженими в судовому засіданні виписками з медичних карток стаціонарного хворого ОСОБА_8 , чеками аптек на придбання медичних препаратів, посадковим документом Дрогобич Київ на 20.04.2026 року, отже підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також, суд вважає доведеними доводи потерпілого про завдання йому моральної шкоди, оскільки отримані ним в результаті вчинення кримінального правопорушення тілесні ушкодження призвели до тяжких та тривалих фізичних та душевних страждань, що підтверджується дослідженою судом медичною документацією.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує, що до теперішнього часу його фізичний стан продовжує потребувати відновлення, а його емоційний стан є негативним через неможливість продовжувати звичне життя, втрату певних навичок та здібностей, обмеження в працездатності та зміни в побуті.

Враховуючи обставини та характер злочину, у вчиненні якого вину обвинуваченого ОСОБА_6 визнано доведеною, глибину фізичних та душевних страждань потерпілого ОСОБА_8 , тяжкість вимушених змін в його житті, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині відшкодування йому моральної шкоди підлягають частковому задоволенню в розмірі 600 000 грн. В решті позовних вимог в цій частині слід відмовити за необґрунтованістю, оскільки розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ч.9 ст.100 КПК України, скасувавши арешт майна відповідно до вимог ст. 174 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Керуючись ст.ст. 371, 373-374, ч.15 ст. 615 Кримінального процесуального кодексу України,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишити без змін у вигляді тримання пі двартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з дня набрання вироком законної сили, зарахувавши у строк покарання попереднє ув`язнення день за день, починаючи з 09.02.2026 року.

Цивільні позови прокурора задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь військово-медичного клінічного центру Східного регіону (військова частина НОМЕР_4 ) (адреса: АДРЕСА_5 ; IBAN UA 3482017203132710012020 16999;в ДКСУ м. Київ МФО 820172; ОКПО 08015857) витрати на стаціонарне лікування потерпілого в розмірі 35705 (тридцять п`ять тисяч сімсот п`ять) гривень 27 копійок.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Національної служби здоров`я України (рахунок UA978999980313080115000026011, отримувач: ГУК у м. Києві / Шевченківський район / 24060300, код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, Казначейство України (ел. адм. подат.) витрати на стаціонарне лікування потерпілого в розмірі 15 079 (п`ятнадцять тисяч сімдесят дев`ять) гривень 68 копійок.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь комунального некомерційного підприємства «Дрогобицька міська лікарня №1» Дрогобицької міської ради (UA793204780000026002924441671 в АБ «УКРГАЗБАНК», код за ЄДРПОУ 13815703, одержувач: КНП «Дрогобицька міська лікарня №1» ДМР) витрати на стаціонарне лікування потерпілого в розмірі 628 (шістсот двадцять вісім) гривень 32 копійки.

Цивільний позов потерпілого задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь на користь ОСОБА_8 матеріальну шкоду в розмірі 3451,52 грн. та моральну шкоду в розмірі 600 000 грн., а всього 603451 (шістсот три тисячі чотириста п`ятдесят одну) грн. 52 коп.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалами слідчого судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 10.02.2026 (справа №199/1404/26).

Речові докази у кримінальному провадженні:

-автомат «АКМ» № НОМЕР_3 , 1974 року випуску; магазин чорного кольору; патрони калібру 7,62 мм у кількості 28 шт. та 1 шт. передати у власність держави,

-мобільний телефон марки «Redmi» в чорному чохлі; мобільний телефон марки «Орро» в прозорому чохлі повернути законним володільцям;

-предмет, ззовні схожий на гільзу калібру 7,62 мм у кількості 1 шт.; виріз з ковдри, на якій наявні сліди речовини бурого кольору; змиви речовини бурого кольору, зразки букального епітелію; змиви з рук; зрізи нігтів з пальців рук; марлевий тампон з кров`ю; пробірку з кров`ю; предмет, ззовнісхожий на кулю калібру 7,62 мм; футболку зеленого кольору та кофту темно зеленого кольору знищити.

На вирок може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1