Рішення № 13938719, 16.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 56/1116.02.11 Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В., при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія Будмонтаж"

доУправління освіти Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації

простягнення 56598,83 грн.

Представники сторін: від позивача не з‘явились; від відповідача Моренко Ю.І. –представник ОБСТАВИНИ СПРАВИ: На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія Будмонтаж" про стягнення з Управління освіти Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації заборгованості на загальну суму 56598,83 грн..

Позовні вимоги мотивованим порушенням відповідачем договірних зобов‘язань щодо оплати виконаних позивачем робіт по договору від 03.10.2008 №20/06-д.

Відповідач письмовий відзив на позов не надав, заборгованість не спростував.

Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

В С Т А Н О В И В:

03.10.2008 між Управлінням освіти Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, як замовником (відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мрія Будмонтаж", як підрядником (позивач) укладено договір № 20/06/д, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов‘язання по виконанню додаткових робіт по капітальному ремонту харчоблоку в ДНЗ № 53 по вул. Райдужна, 17-Б.

Вартість робіт становить 49999,00 грн.(п. 2.1 договору).

На виконання умов договору, позивачем виконано роботи на загальну суму 49999,00 грн., що підтверджується підписаним сторонами та скріпленими печатками актом приймання робіт за жовтень 2008 року від 16.10.2008.

Відповідно до п. 4.1 договору остаточні розрахунки за виконані підрядником роботи здійснюються щомісячно по представленим актам, підписаних та скріплених печаткою завідуючих або директорів, а також замовником. Кінцевий термін проведення розрахунків за фактично виконані роботи –31.12.2008.

Відповідач вартість виконаних позивачем робіт не оплатив, що також підтверджується відповідачем, заборгованість відповідача становить 49999,00 грн..

Відповідачем жодних доказів в підтвердження факту здійснення повного розрахунку з позивачем до матеріалів справи не надано.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно із ст. 854 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач доказів повного виконання договору щодо оплати робіт не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань на загальну суму 49999,00 грн. підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 49999,00 грн. підлягають задоволенню.

У зв‘язку з порушенням відповідачем грошових зобов‘язань, позивач нарахував 3% річних у розмірі 1449,96 грн. за 2010 рік та інфляційні втрати у розмірі 5149,87 грн. за період з 01.01.2010 по 01.02.2011.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу Українипередбачено, що боржник, який прострочив виконання грошовогозобов’язання, на вимогу кредиторазобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргузурахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат позивача, суд визнає його вірним.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю на суму основного боргу у розмірі 49999,00 грн., на суму 3% річних у розмірі 1499,96 грн. та інфляційних втрат у розмірі 5149,87 грн., всього на суму 56598,83 грн.

Крім того, позивач просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно та грошові суми у розмірі ціни позову.

Розглянувши заяву, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про звільнення цього майна з-під арешту.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що не вжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»від 22.12.2006 р. № 9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ст. ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст. ст. 33-34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст. ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.

За змістом інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/2776 від 12.12.2006 р. «Про деякі питання практики забезпечення позову», адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів, без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача.

Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Позивачем не представлено доказів, які б свідчили, що відповідач має намір приховати кошти, наявні на банківських рахунках, а також не зазначено перелік майна та рахунків на які має бути накладено арешт.

Тому, клопотання позивач про забезпечення позову, задоволенню не підлягає.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Управління освіти Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації (02105, м. Київ, проспект Миру, 6-а, код 26063920 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія Будмонтаж" (03039, м. Київ, пр. Саперно –Слободський, 24, код 33052092) заборгованість на загальну суму 56598 (п‘ятдесят шість тисяч п‘ятсот дев‘яносто вісім) грн. 83 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 565 (п‘ятсот шістдесят п‘ять) грн.99 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          У задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя

В.В. Джарти Дата складання повного рішення 21.02.2011