Рішення № 13938648, 11.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/56611.02.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Арис –Юг»

доМалого приватного підприємства «ВСВ»

простягнення 191444,00 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:          

від позивача: Лісовал О.В. –дов. № б/н від 07.11.2010 року;

від відповідача: Авраменко В.В. - директор;

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Арис –Юг»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Малого приватного підприємства «ВСВ» про стягнення 176385,97 грн. –основного боргу, 15058,03 грн. –пені.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобов’язання за Договорами № 123, 123/1, 123/2 від 04.03.2008 року та № 123/3 від 01.07.2009 року щодо оплати наданих послуг по заправці автотранспорту дизельним пальним на автозаправочних станціях.

Ухвалою від 09.12.2010 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 27.12.2010 року.

Представники сторін в судове засідання 27.12.2010 року не з’явилися, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконали, про причину неявки суд не повідомили, про час та дату проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

У зв’язку з неявкою в судове засідання представників сторін, а також, у зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою від 27.12.2010 року розгляд справи було відкладено на 04.02.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні 04.02.2011 року подав заяву про уточнення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 156385,97 грн. –основного боргу, 15058,03 грн. –пені та судові витрати. Також, в судовому засіданні представник позивача подав обґрунтований розрахунок пені та додаткові документи по справі.

В судовому засіданні 04.02.2011 року представник відповідача подав документи на доказ часткового погашення заборгованості та надав усні пояснення по суті спору.

Представники сторін в судовому засіданні 04.02.2011 року подали клопотання про продовження строку вирішення спору по справі № 41/566, яке судом розглянуто та задоволено.

В судовому засіданні 04.02.2011 року у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 11.02.2011 року.

В судовому засіданні 11.02.2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 11.02.2011 року надав усні пояснення по справі.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 11.02.2011 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, а також, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04 березня 2008 року та 01 липня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Арис –Юг», іменоване надалі «Товариство»(позивач) та Малим приватним підприємством «ВСВ», іменоване надалі «Підприємство»(відповідач) були укладені договори № 123, № 123/1, № 123/2 та № 123/3 (далі –Договори), відповідно до пункту 1.1 яких товариство у відповідності з Договорами доручення № 04/01 від 04.01.2008 року та № 1/07 від 01.07.2003 року, від імені та за рахунок довірителя зобов’язується надати послуги по заправці автотранспорту підприємства та надати додаткові послуги на основі пред’явлених підприємством пластикових карт.

Відповідно до пункту 2.3.3 Договорів підприємство зобов’язалося приймати від товариства та підписувати рахунки –фактури, реєстри та акти приймання –передачі наданих послуг, які являються підтвердженням факту приймання підприємством нафтопродуктів по пластикових картках «ARIS». При отриманні рахунку –фактури від товариства підприємство зобов’язано поставити на ньому свою печатку, підпис уповноваженої особи та протягом 3-х днів з його отримання відправити по факсу або поштою товариству в підтвердження того, що підприємство вказаний рахунок –фактуру. Якщо підприємство не відправило товариству рахунок –фактуру в установленому порядку, то такий рахунок вважається прийнятим підприємством.

При отриманні підприємством від товариства рахунку –фактури та реєстру до нього, а також акту звірки взаєморозрахунків та за відсутності заявлених заперечень підприємства в письмовому вигляді протягом 7 (семи) календарних днів з моменту їх отримання, факт заправки підприємства нафтопродуктами по пластиковій карті вважається підтвердженим. Відповідно, по закінченню 7 (семи) календарних днів з моменту їх отримання, зазначені документи вважаються прийнятими підприємством без претензій до товариства та є належним доказом, що засвідчує факт заправки та узгодження всіх істотних умов (ціна, кількість, вид, якість) по відпуску нафтопродуктів.

Згідно з пунктом 3.1 Договорів ціна послуг по заправі автотранспорту, яка діє між сторонами для розрахунків по даному Договору (далі - ціна), визначається на основі діючої ціни на автозаправочній станції з умовами, передбаченими в протоколах, які є невід’ємною частиною даного Договору.

Ціна палива та послуг по заправці автотранспорту на АЗС фіксується в платіжній квитанції (чеку виданому терміналом), підписаній оператором АЗС або водієм.

При заправці нафтопродуктами на автозаправочній станції при обслуговуванні по пластикових картках «ARIS»посередництвом автоматичних терміналів, фактом підтвердження заправки (доказом) є інформація у вигляді реєстру, яка поступила на сервер товариства, підписаного товариством та скріплена його печаткою. Прийняття ціни підприємством вважається факт заправки автотранспорту, що направляється підприємством на АЗС,

Пунктом 1 Протоколу № 1/2 узгодження умов розрахунків при обслуговуванні по пластикових картках до Договору № 123 від 01 липня 2009 року сторони узгодили, встановити наступний строк оплати заправки автотранспорту нафтопродуктами: 8 (вісім) календарних днів з моменту виставлення рахунку.

Відповідно до пункту 2 Протоколу № 1/2 узгодження умов розрахунків при обслуговуванні по пластикових картках до Договору № 123/3 від 01 липня 2009 року встановлений наступний строк оплати заправки автотранспорту нафтопродуктами та додаткових послуг: кредитування 8 (вісім) календарних днів з моменту виставлення рахунку.

Пунктом 1 Протоколу № 1/2 узгодження умов розрахунків при обслуговуванні по пластикових картках до Договору № 123/2 від 04 березня 2008 року сторони встановили наступний строк оплати заправки автотранспорту нафтопродуктами та додаткових послуг: 5 (п’ять) календарних днів з моменту виставлення рахунку.

Відповідно до пункту 2 Протоколу № 1 узгодження умов розрахунків при обслуговуванні по пластикових картках до Договору № 123/1 від 04 березня 2008 року строк оплати: передплата.

На виконання умов Договорів позивач передав, а відповідач прийняв в користування пластикові картки, за якими відповідачу надавалися послуги по заправці автотранспорту, на доказ чого надано акти прийому –передачі пластикових карток.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачу були надані послуги по заправці його автотранспорту дизельним паливом на АЗС у кількості 278 059 літри на загальну суму 1709872,85 грн., що засвідчується актами прийому –передачі наданих послуг та актами звірки взаєморозрахунків (копії в матеріалах справи).

Однак, відповідач в супереч умов Договорів, за надані послуги розрахувався частково, на доказ чого надано банківські виписки, у зв’язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 156385,97 грн.

Станом на день розгляду справи в суді заборгованість відповідач не сплатив, належних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем не надав, а тому загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 156385,97 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості за надані послуги нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 156385,97 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 4.2 Договорів при порушенні строку або при умові оплати, передбачених Договорами або Протоколами розбіжностей умов розрахунків, підприємство виплачує товариству пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за надані послуги, керуючись пунктом 4.2 Договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 15058,03 грн.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням пункту 4.2 Договору, дати сплати вказаної в рахунках, прострочення по сплаті грошового зобов’язання та періодів нарахування визначених позивачем, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню повністю в сумі 15058,03 грн., відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Малого приватного підприємства «ВСВ» (місцезнаходження: 04128, м. Київ, Святошинський р –н, вул. Академіка Туполєва, буд. 17-Ж, код ЄДРПОУ 21510780) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арис –Юг»(місцезнаходження: 03028, м. Київ, просп. Науки, 41, оф. 442, код ЄДРПОУ 31745725) 156 385 (сто п’ятдесят шість тисяч триста вісімдесят п’ять) грн. 04 коп. –основного боргу, 15058 (п'ятнадцять тисяч п’ятдесят вісім) грн. 03 коп. –пені, 1 714 (одну тисячу сімсот чотирнадцять) грн. 43 - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення

21.02.2011 року