Рішення № 13938435, 16.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/2116.02.11 За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр-Україна»

До           Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс Україна»

Про стягнення 18572,69 грн.

                                                                                           Суддя Хрипун О.О.

Представники сторін:

Від Позивача Малюк О.А. –ю/к,

Від Відповідача не з’явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоцентр-Україна»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс Україна»про стягнення 18360,79 грн. заборгованості та 211,90 грн. 3% річних від суми заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов’язань за Договором про гарантійний ремонт автомобілів № 028 С від 03.12.2008 в частині оплати виконаних робіт.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, повноважних представників в судове засідання не направив, про причини неявки представників суд належним чином не повідомив, жодних заяв та клопотань від сторони не надійшло.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

03.12.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоцентр-Україна»(далі –Виконавець, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс Україна»(далі - Відповідач, Замовник) укладено Договір про гарантійний ремонт автомобілів № 028 (далі –Договір), відповідно до умов якого Виконавець за завданням Замовника зобов’язується виконати усунення недоліків автомобілів, на які поширюється гарантія Замовника в обсязі згідно з Сервісним контрактом клієнта, а Замовник зобов’язаний оплачувати Виконавцю роботи з усунення недоліків автомобілів та складових частин автомобілів в обсязі та на умовах Сервісного контракту, укладеного між Замовником та власником автомобіля.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір № 028 С від 03.12.2008 про гарантійний ремонт автомобілів є договором підряду.

Стаття 317 Господарського кодексу України встановлює, що загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з п. 4.1 Договору Замовник здійснює оплату послуг Виконавця після отримання від останнього комплекту документів, передбаченого Договором, за відсутності розбіжностей, протягом двох банківських днів.

Так, на виконання умов Договору Позивачем протягом травня-червня 2010 року були виконані роботи по гарантійному ремонту автомобілів, що підтверджується замовленнями-нарядами № Н000049533, № Н000049837, № Н000049877, № Н000049954, №Н000050018, № Н000050017, № Н000049790 та № Н000050419, що мають юридичну силу акта виконаних робіт.

Зобов’язання щодо оплати в повному обсязі виконаних Позивачем робіт Відповідачем здійснені не були, що підтверджується підписаними сторонами актами звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 30.06.2010 від 21.07.2010.

Таким чином, Відповідач, порушуючи взяті на себе за Договором № 028 С від 03.12.2008 зобов’язання, виконані Позивачем роботи в повному обсязі не оплатив, чим заборгував перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоцентр-Україна»суму в розмірі 18360,79 грн.

Претензія Позивача № 146 від 01.10.2010 щодо погашення заборгованості Відповідачем залишена без задоволення.

Доказів оплати Позивачу заборгованості в сумі 18360,79 грн. Відповідачем до матеріалів справи не надано. Обставини, викладені Позивачем, Відповідач належними та допустимими доказами не спростував.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов’язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами. Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт наявності заборгованості у Відповідача перед Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв’язку чим, суд вважає заявлені вимоги про стягнення з Відповідача 18360,79 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума 3% річних розрахована Позивачем відповідно до періодів прострочення і підлягає стягненню з Відповідача в силу положень закону.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс Україна»(01033, м. Київ, вул. Володимирська, б. 69, оф. 19, код 35092378) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр-Україна»(49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, б. 22, код 30696054) 18360,79 грн. заборгованості, 211,90 грн. 3% річних від суми заборгованості, 185,73 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                     О.О.Хрипун

Дата підписання рішення: 21.02.2011