Ухвала суду № 139382617, 01.09.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/16522/26-Е

Провадження № 2-з/522/497/26

УХВАЛА

01 вересня 2026 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Чорнуха Юлія Вікторівна, розглянувши заяву, подану позивачем ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гелексі Фінанс» про визнання договорів недійсними, припинення іпотеки та обтяження, визначення дійсного розміру кредитного зобов`язання та зобов`язання здійснити перерахунок,-

ВСТАНОВИВ:

На адресу Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гелексі Фінанс» про визнання договорів недійсними, припинення іпотеки та обтяження, визначення дійсного розміру кредитного зобов`язання та зобов`язання здійснити перерахунок.

За результатами автоматизованого розподілу справа передана для розгляду судді Приморського районного суду міста Одеси Чорнусі Ю.В.

Одночасно з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову, у якій просить:

- вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Гелексі Фінанс» (ЄДРПОУ 42305986, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Предславинська, 28 офіс 401) вчиняти будь-які дії щодо звернення стягнення, набуття у власність, продажу, дарування, передачі в оренду, укладення договорів про задоволення вимог іпотекодержателя або будь-якого іншого відчуження нерухомого майна, а саме квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 73,6 кв.м, житлова площа 35,3 кв.м, номер об`єкта в РПВН 25440519, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2739522451100, яке є предметом Іпотечного договору від 29.07.2024 року, зареєстрованого в реєстрі за №2442, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ладіною Л.С., до набрання рішенням суду у цій справі законної сили;

- вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони будь-яким фізичним чи юридичним особам, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, приватним та державним нотаріусам, іншим суб`єктам, що наділені повноваженнями державних реєстраторів, вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов`язані з державною реєстрацією права власності, реєстрацією зміни власника, обтяжень, чи припиненням права власності щодо нерухового майна, а саме квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 73,6 кв.м, житлова площа 35,3 кв.м, номер об`єкта в РПВН 25440519, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2739522451100, яке є предметом Іпотечного договору від 29.07.2024 року, зареєстрованого в реєстрі за №2442, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ладіною Л.С., до набрання рішенням суду у цій справі законної сили.

- вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Гелексі Фінанс» (ЄДРПОУ 42305986, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Предславинська, 28 офіс 401) та будь-яким іншим уповноваженим ним особам вчиняти дії щодо нарахування процентів (відсотків), комісій, неустойки (штрафів, пені) та будь-яких інших фінансових санкцій за Договором №29-07-2024-01 надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 29.07.2024 року, укладеним між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гелексі Фінанс», до набрання рішенням суду у цій справі законної сили.

Заява обґрунтована тим, що позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гелексі Фінанс» про визнання недійсними додаткових угод, скасування незаконно нарахованих штрафних санкцій та зобов`язання здійснити перерахунок заборгованості за Договором №29-07-2024-01 надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 29.07.2024 року. Забезпеченням виконання зобов`язань за вказаним договором є нерухоме майно, а саме квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить позивачу на праві власності.

Позивач зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову створює реальну загрозу звернення відповідачем стягнення на предмет іпотеки, набуття його у власність або відчуження на користь третіх осіб до вирішення спору по суті, що може призвести до зміни власника спірної квартири, істотно ускладнити або унеможливити ефективний захист його прав у межах даної справи та спричинити необхідність звернення до суду з новими позовами.Крім того, позивач зазначає, що продовження нарахування відповідачем процентів, комісій та штрафних санкцій під час розгляду справи призводить до подальшого збільшення спірної заборгованості та правової невизначеності.

Посилаючись на положення ст. ст. 149, 150 ЦПК України, позивач вважає обрані ним заходи забезпечення позову співмірними із заявленими позовними вимогами, необхідними для забезпечення ефективного захисту його прав та такими, що не порушують прав та інтересів інших осіб.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 14 червня 2021 у справі № 308/8567/20, згідно якої системне тлумачення частини першої статті 153, частини тринадцятої статті 158, частини першої статті 187 ЦПК України дає можливість дійти висновку, що: законодавець передбачив відповідний процесуальний порядок розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі;

для розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі встановлені різні процесуальні строки: два та п`ять днів відповідно;

першочерговим при надходженні на розгляд суду заяви про забезпечення позову є надання оцінки щодо порядку звернення з нею до суду, за умови дотримання якого здійснюється її розгляд по суті;

у випадку одночасного подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, розгляд заяви про забезпечення позову не залежить від вирішення питання про відкриття провадження у справі. Законодавець не покладає обов`язку на суд відкрити провадження у справі, а тільки потім вирішувати питання про забезпечення позову;

у разі повернення позовної заяви, відмови у відкритті провадження у справі передбачений процесуальний механізм скасування заходів забезпечення позову,

Отже, заява про забезпечення позову, подана разом з позовною заявою, має бути розглянута не залежно від вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Дослідивши заяву про забезпечення позову, матеріали позовної заяви у межах вирішення зазначеної заяви позивача, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п. 2, 4 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, в тому числі, забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При цьому, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.10.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза не виконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

При цьому під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже зазначене питання є предметом дослідження суду під час розгляду спору по суті.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 381/4019/18 викладена правова позиція, згідно з якою заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 08.03.2024 у справі № 725/1512/23, у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20.

У постанові від 15.02.2023 у справі № 932/5035/22 Верховний Суд виклав правову позицію, згідної якої при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів заявника та інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; у імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Судом встановлено, що між сторонами існує спір щодо правомірності правочинів, укладених у межах кредитних правовідносин, а також щодо розміру заборгованості за Договором №29-07-2024-01 надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 29.07.2024 року.

Як стверджує позивач, на забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором між сторонами укладено іпотечний договір від 29.07.2024 року, зареєстрований у реєстрі за №2442, предметом якого є квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 73,6 кв. м, житловою площею 35,3 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2739522451100. Копія відповідного договору додана до позовної заяви.

Наявність спору між сторонами щодо підстав та обсягу грошових зобов`язань за Договором №29-07-2024-01 надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 29.07.2024 року, у поєднанні з наявністю іпотечного обтяження, свідчить про існування об`єктивного ризику вчинення до завершення розгляду справи дій, спрямованих на реалізацію предмета іпотеки. Зокрема, у разі звернення стягнення на квартиру та проведення відповідних реєстраційних дій може відбутися зміна власника спірного нерухомого майна до того, як справа буде розглянута судом по суті.

За таких обставин суд погоджується з доводами позивача про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист його прав та інтересів у межах даної справи. У разі переходу права власності на спірну квартиру до іншої особи, поновлення первісного правового становища може вимагати вчинення додаткових юридичних дій та ініціювання нових судових спорів, у тому числі щодо оскарження відповідних правочинів та реєстраційних дій.

З огляду на наведене суд вважає обґрунтованими вимоги позивача в частині необхідності вжиття заходів забезпечення позову щодо недопущення звернення стягнення на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , та вчинення реєстраційних дій, наслідком яких може бути перехід права власності на вказану квартиру до іншої особи, до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

Водночас, формулювання позивача в частині заборони «будь-якого іншого відчуження» та «інших дій» є надмірно широким, оскільки судове рішення про забезпечення позову має містити чітко визначений перелік заборонених дій, що відповідають меті забезпечення позову.

Таким чином, суд вважає за необхідне конкретизувати заходи забезпечення позову та заборонити відповідачу і визначеним законом суб`єктам вчиняти дії, спрямовані саме на звернення стягнення на предмет іпотеки, набуття права власності на нього і державну реєстрацію переходу права власності до вирішення спору по суті.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо заявленої вимоги про заборону Товариству з обмеженою відповідальністю «Гелексі Фінанс» та уповноваженим ним особам нараховувати проценти, комісії, неустойку (штрафи, пеню) та інші фінансові санкції за Договором №29-07-2024-01 від 29.07.2024 року, суд не вбачає достатніх правових підстав для її задоволення.

Позивачем не наведено та не підтверджено належними і допустимими доказами обставин, які б свідчили про існування реальної, а не лише припущеної небезпеки того, що продовження нарахування відповідачем платежів за договором може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду у даній справі.

Саме по собі нарахування спірних сум, правомірність та розмір яких є предметом судового розгляду, не свідчить про неможливість у подальшому здійснити відповідний перерахунок заборгованості у разі задоволення позовних вимог.

У позовній заяві позивачем заявлено вимоги, зокрема, про визнання такими, що не підлягаю нарахуванню процентів річних, штрафних санкцій та зобов`язанням відповідача здійснити перерахунок заборгованості. Отже, питання правомірності нарахування процентів, комісій, штрафних санкцій та інших платежів безпосередньо пов`язане з предметом спору та підлягає встановленню судом під час розгляду справи по суті.

Водночас, заборона відповідачу до набрання законної сили рішенням суду здійснювати будь-які нарахування за договором, фактично встановлюватиме наперед певний правовий режим виконання спірного зобов`язання та обмежуватиме відповідача у реалізації прав, які він вважає такими, що випливають із договору, до встановлення судом правомірності відповідних нарахувань.

При цьому забезпечення позову не може використовуватися як спосіб попереднього вирішення спору по суті, що чітко передбачено ч. 10 ст. 150 ЦПК України.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 26.06.2023 року у справі № 925/731/18, згідно якої, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів».

Таким чином, з урахуванням характеру заявлених позовних вимог, змісту запитуваного позивачем заходу забезпечення позову, відсутності належного обґрунтування реального ризику утруднення чи неможливості виконання можливого рішення суду, а також недопустимості фактичного вирішення спору по суті шляхом забезпечення позову, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення заяви в частині заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Гелексі Фінанс» та уповноваженим ним особам нараховувати проценти, комісії, неустойку (штрафи, пеню) та інші фінансові санкції за Договором №29-07-2024-01 від 29.07.2024.

За таких обставин у задоволенні заяви про забезпечення позову в цій частині слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ст. 2, 149, 150, 151, 153, 258-261, 352-355 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву, подану ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гелексі Фінанс» (ЄДРПОУ 42305986, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Предславинська, 28, офіс 401) про визнання договороів недійсними, припинення іпотеки та обтяження, визначення дійсного розміру кредитного зобов`язання та зобов`язання здійснити перерахунок - задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Гелексі Фінанс» (ЄДРПОУ 42305986, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Предславинська, 28, офіс 401) вчиняти дії щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, набуття у власність, передачі у власність іншій особі, укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя щодо квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 73,6 кв. м, житловою площею 35,3 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2739522451100 - до набрання законної сили рішенням суду у справі № 522/16522/26-Е.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно, приватним та державним нотаріусам, іншим суб`єктам, уповноваженим на проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, проводити державну реєстрацію переходу права власності, зміни власника або припинення права власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 73,6 кв. м, житловою площею 35,3 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2739522451100 - до набрання законної сили рішенням суду у справі № 522/16522/26-Е.

У задоволенні інших вимог заяви про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала про забезпечення позову набуває законної сили з моменту її підписання суддею та підлягає негайному виконанню незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Строк пред`явлення ухвали до виконання три роки.

Суддя Юлія ЧОРНУХА