Рішення № 139382474, 31.08.2026, Славутицький міський суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

Справа №377/260/26

Провадження №2/377/351/26

31 серпня 2026 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої - судді Теремецької Н.Ф., за участю секретаря судового засідання - Кононової Н.О., за відсутності учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Славутичі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

У С Т А Н О В И В:

До суду в підсистемі «Електронний суд» надійшла позовна заява, у якій позивач, від імені якого діє представник Лебідь К.В., посилаючись на статті 525,526, 530, 610, 626, 628, 1049, 1050 ЦК України, просить стягнути із відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за договором № 511873-КС-002 про надання кредиту від 15.02.2025 в розмірі 16350 гривень, що складається з: 6000 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 7560 гривень - заборгованість за процентами, 2700 гривень - заборгованість за процентами, нарахованими відповідно до статті 625 ЦК України, 90 гривень - заборгованість за комісією, судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2662,40 гривень.

В обґрунтування позову позивач послався на те, що 15.02.2025 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено договір № 511873-КС-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» 15.02.2025 було направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 511873-КС-002 про надання кредиту. 15.02.2025 ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору №511873-КС-002 про надання кредиту, на умовах, визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-0385, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), який відповідачем було введено/відправлено. Таким чином, 15.02.2025 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА та ОСОБА_1 було укладено договір № 511873-КС-002 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до пункту 1 договору ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 6000 гривень, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит. ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 6000 гривень шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 (котру позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про перерахування коштів (або платіжним дорученням). До теперішнього часу боржник свої зобов`язання за кредитним договором № 511873-КС-002 про надання кредиту належним чином не виконала, а лише часткового сплатила кошти, розрахунок та розмір яких зазначені у розрахунку заборгованості за договором № 511873-КС-002. Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 511873- КС-002 відповідач на виконання умов договору здійснила часткову оплату на загальну суму 3990 гривень. Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинила конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту. Зважаючи на ті обставини, що відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, станом на 15.02.2026 утворилась заборгованість за договором № 511873-КС-002 про надання кредиту в розмірі 16350 гривень, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 6000 гривень; суми прострочених платежів по процентах - 7560 гривень, суми заборгованості по процентах, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України - 2700 гривень, суми прострочених платежів за комісією - 90 гривень, яка підлягає стягненню з урахуванням положень статей 525-526, 530, 610, 626, 628, 1049-1050 ЦК України з відповідача на користь позивача (а. с. 2-11).

Ухвалою судді від 27 квітня 2026 року після виконання вимог, передбачених частиною шостою статті 187 ЦПК України, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання у справі на 21 травня 2026 року. Вказаною ухвалою судді за клопотанням позивача, від імені якого діє представник Лебідь К.В., витребувано із Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» докази (а.с. 87-59).

Ухвалою суду від 21 травня 2026 року було відкладено судовий розгляд справи на 24 червня 2026 року на підставі частини четвертої статті 223 ЦПК України (а.с. 99-100).

24 червня 2026 року цивільну справу було знято з розгляду та призначено судове засідання на 31 серпня 2026 року (а.с. 111).

28 червня 2026 року до суду від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на виконання ухвали судді від 27 квітня 2026 року надійшли: інформація № 20.1.0.0.0/7-260506/109268-БТ від 18.05.2026, виписка по рахунку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_4 ) за період з 15.02.2025 по 02.08.2025, які долучені до матеріалів справи ухвалою суду від 31 серпня 2026 року ( а.с. 119-120).

Позивач свого представника в призначене судове засідання не направив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. В позовній заяві позивач, від імені якого діє представник Лебідь К.В., просила розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач ОСОБА_1 повторно в призначене судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином через електронний кабінет. Відзив на позовну заяву відповідач не надіслала, заяву про розгляд справи за її відсутності до суду не направила, причини неявки суд не повідомила.

За наявності умов, передбачених статтями 280-282 ЦПК України, відповідно до ухвали суду від 31 серпня 2026 року суд ухвалив заочне рішення у справі (а. с. 119-120).

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на викладене, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15 лютого 2025 року Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства на сайті www.my.bizpozyka.com (http://my.tpozyka.com) було направлено ОСОБА_1 в її особистий кабінет Пропозицію (оферту) укласти договір № 511873-КС-002 про надання кредиту, відповідно до умов якої кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 6000 гривень на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором і Правилами надання споживчих кредитів Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (а. с. 32-42).

15 лютого 2025 року відповідач ОСОБА_1 в особистому кабінеті в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» на сайті www.my.bizpozyka.com, після ознайомлення з умовами, викладеними в Пропозиції (оферті) укласти договір № 511873-КС-002 про надання кредиту, акцептувала умови оферти, шляхом надсилання Товариству акцепту (прийняття) пропозиції (оферти) укласти договір № 511873-КС-002 про надання кредиту (а. с. 43).

15 лютого 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 був укладений електронний договір № 511873-КС-002 про надання кредиту, паперова копія якого додана до позовної заяви, шляхом підписання сторонами електронними підписами, зокрема, відповідачем ОСОБА_1 15.02.2025 о 15:38:12 електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-0385, номер телефону: НОМЕР_1 (а. с. 43-52).

Відповідно до пункту 2 договору № 511873-КС-002 кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 6000 гривень на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА». Тип кредиту: кредит. Строк, на який надається кредит: 24 тижні. Стандартна процентна ставка за кредитом: в день 1%, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Комісія за видачу кредиту: 1200 гривень. Комісія нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту. Загальний розмір наданого кредиту: 6000 гривень. Строк дії договору: до 02.08.2025. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 14743,42 гривень. Загальні витрати за кредитом: 8743,43 гривень. Орієнтовна реальна річна процентна ставка: шість тисяч шістсот шістдесят дев`ять цілих вісімнадцять сотих процентів. Денна процентна ставка: 0,86 процентів. Дата видачі кредиту 15.02.2025. Дата повернення кредиту 02.08.2025. Мета (цілі) отримання кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Цей кредит є споживчим кредитом.

Пунктом 4.2. договору № 511873-КС-002 визначено, що позичальнику здійснюється нарахування процентів за зниженою процентною ставкою, вказаною у п. 10.2. договору, починаючи з першого для користування кредитом. Позичальник зберігає можливість сплати процентів за зниженою процентною ставкою, протягом усього періоду дії договору за умови сплати позичальником своєчасно і у повному обсязі процентів, комісії та частини суми наданого кредиту, в порядку та в розмірах, зазначених в графіку платежів, що вказаний в п. 4.2.2. та Додатку № 1 до договору. У разі несплати позичальником у повному обсязі платежу, передбаченого графіком платежів та не погашення заборгованості із внесення платежу, передбаченого графіком платежів протягом наступних 7 (семи) діб, починаючи з 8 (восьмого) дня прострочення внесення платежу, передбаченого графіком платежів, подальше нарахування процентів здійснюється за стандартною процентною ставкою до закінчення строку кредитування за цим договором.

В пункті 4.2.2. договору № 511873-КС-002 зазначений графік платежів.

Відповідно до пункту 7.5. договору № 511873-КС-002 у разі прострочення виконання позичальником грошового зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитом та/або комісії та/або комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів (якщо умови додаткової угоди до цього договору передбачають сплату комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів) та/або суми кредиту у визначені цим договором терміни, позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 700 000 % (сімсот тисяч) процентів річних від суми заборгованості в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України. Проценти річних нараховуються за кожен день прострочення на суму заборгованості, що включає прострочені проценти за користування кредитом та/або суму простроченої комісії та/або комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів (якщо умови додаткової угоди до цього договору передбачають сплату комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів) та/або суму неповернутого кредиту, та не нараховуються на раніше нараховані проценти на підставі статті 625 Цивільного кодексу України. При цьому проценти річних нараховуються на суму заборгованості за кожен день прострочення у сумі, що не перевищує 1 (один) відсоток від неповернутої позичальником суми кредиту. Кредитодавець не нараховує проценти річних відповідно до цього пункту договору на суму заборгованості, яка є меншою ніж 100 (сто) гривень 00 копійок. Сукупна сума нарахованих процентів річних на підставі цього пункту договору та інших платежів, що підлягають сплаті позичальником за порушення виконання зобов`язань на підставі договору, не може перевищувати половини суми кредиту, одержаної позичальником від кредитодавця за цим договором, з урахуванням додаткових грошових коштів, одержаних позичальником від кредитодавця на підставі укладених додаткових угод до цього договору, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Пунктом 11.3.1. договору № 511873-КС-002 визначено, що до укладення договору уважно ознайомився з текстом цього договору та Правилами, а також отримав від кредитодавця інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, зокрема, частиною другою та п`ятою статті 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та статтями 9, 25 Закону України «Про споживче кредитування» на вебсайті кредитодавця, що забезпечує вірне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.

Послідовність дій ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та клієнта в ІТС, їх опис, дата та час вчинення зазначені у візуальній формі послідовності дій клієнта (а. с. 53).

Порядок і умови надання ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» споживчих кредитів, права та обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення і належного виконання умов договору, визначаються Правилами надання споживчих кредитів Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», що також регулюють відносини, які виникають між кредитодавцем і фізичною особою, які є сторонами договору (а. с. 56-68).

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правилом частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як зазначено у частини третій статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина перша цієї статті). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої цієї статті).

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з вимогами частини четвертої статті 203 ЦК України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

За змістом статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом частини першої статей 626, 628-629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять пункти, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У частині першій статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1049 цього Кодексу , позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

З позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що договір № 511873-КС-002 про надання кредиту від 15.02.2025 укладено в електронній формі.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року (далі - Закон № 675-VIII), який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У пункті 5 частини першої статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами частини 7 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону № 675-VIII).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них (частина п`ята статті 11 Закону України № 675-VIII).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону № 675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами частини восьмої статті 11 Закону № 675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Статтею 12 Закону № 675-VIII визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону № 675-VIII передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону № 675-VIII).

Згідно із частиною першою статті 13 Закону № 675-VIII розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до Законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.

Частиною другою вказаною статті передбачено, що способи, строки та порядок розрахунків у сфері електронної комерції визначаються в електронному договорі з урахуванням вимог законодавства України.

Пунктом 159 розділу VIII «Загальні правила документообігу за операціями з використанням платіжних інструментів» Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України 29.07.2022 за №164, передбачено, що документи за операціями з використанням платіжних інструментів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.

За змістом частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так, на підтвердження своїх вимог позивач надав паперову копію електронного договору № 511873-КС-002 про надання кредиту від 15.02.2025, який містить інформацію про його підписання відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором, особисті дані останньої, реквізити паспорта, адресу місця реєстрації, РНОКПП та номер особистого платіжного засобу № НОМЕР_2 . Доказів на спростування відповідності анкетних даних ОСОБА_1 в зазначеному договорі матеріали справи не містять.

Отже, для підписання кредитного договору ОСОБА_1 було використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до вимог статей 11 і 12 Закону № 675-VIII.

Таким чином, вказаний договір підписано електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

Зазначений висновок узгоджується з правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20-ц, від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18.

Відповідно до підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів, виданого ТОВ «ПРОФІТГІД», в рамках договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів № ПГ-5 від 04.11.2020 та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТГІД» було здійснено наступний успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача: номер платіжної інструкції - 22f67bb3-eba2-11ef-b90a-000c29d57ed2_1; надавач платіжних послуг - ТОВ «ПрофітГід», код ЄДРПОУ: 39932827, ліцензія на переказ коштів без відкриття рахунку Національного банку України № 21/991-рк від 29.05.2023 року; платник - ТОВ БІЗНЕС ПОЗИКА, код ЄДРПОУ: 41084239; номер транзакції - 43962-67406-39363; дата/час здійснення переказу коштів - 15.02.2025 15:39; сума переказу - 6000 гривень; номер платіжної картки отримувача - НОМЕР_2 ; емітент платіжної картки отримувача - PRIVAT BANK; код авторизації - 202213; код RRN - 504615621831; призначення переказу - перерахування коштiв ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_6 згідно договору № 511873-КС-002 про надання кредиту від 15.02.2025 (а. с. 55).

Згідно інформації № 20.1.0.0.0/7-260506/109268-БТ від 18.05.2026 Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», на ім`я ОСОБА_1 було емітовано карту № НОМЕР_2 ( НОМЕР_4 ) (а. с. 115).

З виписки по картковому рахунку НОМЕР_4 , який обслуговується за допомогою банківської картки № НОМЕР_2 , ОСОБА_1 за період з 15.02.2025 по 02.08.2025 вбачається, що 15.02.2025 на картковий рахунок було зараховано грошові кошти в розмірі 6000 гривень (а. с. 116-117).

Таким чином, доказами підтвердження отримання коштів відповідачем ОСОБА_1 є підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів, видане ТОВ «ПРОФІТГІД», виписка по картковому рахунку НОМЕР_4 , який обслуговується за допомогою банківської картки № НОМЕР_2 , ОСОБА_1 за період з 15.02.2025 по 02.08.2025, відповідно до яких 15.02.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» перерахувало відповідачу ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 6000 гривень згідно договору № 511873-КС-002 про надання кредиту від 15.02.2025.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною першою статті 626 цього Кодексу, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 526 цього Кодексу передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 610 цього Кодексу, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 611 цього Кодексу передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Із розрахунку заборгованості станом на 17.02.2026 вбачається, що сума наданого кредиту ОСОБА_1 складає 6000 гривень; дата надання кредиту - 15.02.2025. Станом на 17.02.2026 загальна заборгованість становить 16350 гривень, що складається з: 6000 гривень заборгованості за кредитом; 7560 гривень заборгованості за процентами за період з 15.02.2025 по 02.08.2025 включно, тобто в межах строку кредитування; 2700 гривень заборгованості за процентами, нарахованими за статтею 625 ЦК України, за період з 16.03.2025 по 17.03.2025, 31.03.2025 та з 13.04.2025 по 02.08.2025, комісія 90 гривень (а. с. 12-17)

Таким чином, позивач, від імені якого діє представник - ОСОБА_2 , просить стягнути з відповідача крім заборгованості за тілом кредиту, процентів за користування кредитом в межах строку кредитування, також заборгованість за процентами, нарахованими за статтею 625 ЦК України, та комісію.

Вирішуючи вимоги про стягнення заборгованості за процентами, нарахованими відповідно до статті 625 ЦК України в розмірі 2700 гривень, суд виходить з такого.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.

Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З огляду на наведене, суд вважає, що заборгованість за процентами відповідно до статті 625 ЦК України в розмірі 2700 гривень, нарахована позивачем у період дії воєнного стану в Україні, підлягає списанню кредитодавцем. Крім того, з розрахунку заборгованості судом встановлено, що відповідачем 18.03.2025 було сплачено коштів в розмірі 1410 гривень, з яких 180 гривень було зараховано на проценти, нараховані 18.03.2025 відповідно до статті 625 ЦК України, та 31.03.2025 було сплачено коштів на суму 1350 гривень, з яких 120 гривень зараховано на проценти, нараховані 31.03.2025 відповідно до статті 625 ЦК України. Враховуючи, що заборгованість за процентами відповідно до статті 625 ЦК України, нарахована позивачем у період дії воєнного стану в Україні, підлягає списанню кредитодавцем, то кошти сплачені відповідачем в розмірі 300 гривень повинні були зараховані на сплату тіла кредиту та процентів, чого кредитодавцем зроблено не було.

Вирішуючи вимоги про стягнення заборгованості за комісією в розмірі 90 гривень, суд виходить з такого.

Пунктом 2.5. договору № 511873-КС-002 від 15.02.2025 передбачено нарахування комісії за надання кредиту в розмірі 1200 гривень одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

На підставі частини шостої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.

Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022року у справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021року у справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021року у справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021року у справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У справі, що розглядається, в пункті 2.5 договору № 511873-КС-002 від 15.02.2025, передбачено сплату позичальником комісії за видачу кредиту в розмірі 1200 гривень у день надання кредиту.

Отже, пункт 2.5 укладеного між сторонами договору не містить зазначення переліку банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з наданням кредиту. Значення переліку таких банківських послуг не містить і паспорт споживчого кредиту та Правила надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», які набули чинності з 28 листопада 2024 року ( а.с 43-52, 56-68).

Оскільки надання кредиту це обов`язок кредитодавця за кредитним договором, то така дія як надання кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь кредитодавця.

Суд звертає увагу, що комісія за надання кредиту в розмірі 1200 гривень є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику. Крім того, позивачем у договорі не зазначено, які послуги надаються за комісію, пов`язану з наданням кредиту.

За таких обставин положення договору про надання грошових коштів у кредит № 511873-КС-002 від 15.02.2025 про сплату позичальником на користь товариства комісії за надання кредиту є нікчемними.

З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем 01.03.2025 було сплачено коштів в розмірі 1230 гривень, 18.03.2025 - 1410 гривень, 31.03.2025 - 1350 гривень, з них на сплату комісії за надання кредиту позивачем було зараховано 1110 гривень.

Таким чином, сплачену суму комісії в розмірі 1110 гривень необхідно зарахувати на погашення суми кредиту і процентів за користування кредитом, тим самим зменшивши борг в розмірі 13560 гривень, який складається із заборгованості за тілом кредиту - 6000 гривень та заборгованості за процентами за користування кредитом - 7560 гривень на вказану суму. Також сплачену суму процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, в розмірі 300 гривень необхідно зарахувати на погашення суми кредиту і процентів за користування кредитом. Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума боргу за договором про надання грошових коштів у кредит № 511873-КС-002 від 15.02.2025 в розмірі 12150 гривень (13560 гривень - 1110 гривень -300 гривень).

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню, оскільки стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за договором № 511873-КС-002 від 15.02.2025 про надання кредиту в розмірі 12150 гривень.

В іншій частині позовні вимоги є безпідставними, тому задоволенню не підлягають.

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до платіжної інструкції № 6906 від 16 березня 2026 року позивачем сплачено судовий збір в сумі 2 662,40 гривень (а. с. 2). Вказана сума судового збору була зарахована до спеціального фонду державного бюджету України (а. с. 1).

Згідно з пунктом 36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати» вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-VI).

Виходячи з того, що позивачем сплачено судовий збір в сумі 2 662,40 гривень, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог, виходячи з наступного розрахунку: 12150 гривень х 100 % : 16350 гривень = 74,31 % (відсоток розміру задоволеного позову); 2 662,40 гривень х 74,31 % :100 % = 1978,43 гривень (сума судових витрат, пропорційна відсотку задоволеного позову).

За таких обставин необхідно стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1978,43 гривень пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статями 258- 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за договором № 511873-КС-002 про надання кредиту від 15.02.2025 в розмірі 12150 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1978 гривень 43 копійки.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок № 26, офіс 411.

Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повне заочне рішення суду складено 31 серпня 2026 року.

Суддя Н. Ф. Теремецька