Рішення № 139382414, 31.08.2026, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/9151/25

2/215/1264/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Данилевського М.А., секретаря судового засідання Потніченко Ю.В., позивачки ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження м. Кривому Розі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПУЛЬС- КОМПАНІ» про стягнення заборгованості по заробітній платі,

ВСТАНОВИВ:

01.12.2025 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ТОВ «ІМПУЛЬС- КОМПАНІ» про стягнення заборгованості по заробітній платі, в якій просила стягнути з відповідача заборгованість по доплаті за роботу у нічний час за період роботи з 01.06.2023 по 04.09.2025 включно в сумі 12 494 грн.

В обґрунтування позову позивачка зазначає, що вона з 01.06.2025 по 04.09.2025 працювала в ТОВ «ІМПУЛЬС- КОМПАНІ» на посаді прибиральниці службових приміщень, на об`єкті клінінгу ЦГЗК, фабрика збагачування. Трудові відносини були оформлені наказом від 31.05.2023 №12 з окладом (тарифною ставкою) в розмірі 6700 грн. Весь цей час вона, як і інші 7 прибиральниць, працювала на ЦГЗК за графіком «одна доба праці три доби відпочинку». Але у наказі про прийняття на роботу у неї був зазначений режим роботи як сорок годин роботи на тиждень, а мав бути застосований підсумковий облік робочого часу. Такий облік вівся бригадиром ОСОБА_2 , який здавався до бухгалтерії підприємства, але доплату за роботу у «нічні» години позивачці не доплачували. Згідно із ст. 108 КЗпП робота у нічний час (з 22.00 до 06.00 год.) оплачується у підвищеному розмірі, встановленому Генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час. З 01 червня 2023 року по 04 вересня 2025 року позивач відпрацювала 193 зміни, що складає 4632 (193*24) години, з яких третина, тобто 1544 (4632/3) години фактично відпрацьовано у нічний час. Враховуючи, що її тарифний оклад згідно наказу про прийняття на роботу складає 6700 гривень, що в погодинному розмірі становить 40,46 грн. на годину, має місце недоплата їй з боку відповідача коштів за роботу у нічний час. Отже, недоплата за роботу у нічний час позивачці складає 12494 грн. згідно розрахунку: Дн = 1544*40,46*20%, де 1544 год. кількість відпрацьованих годин у нічний час, 40,46 грн. погодинний розмір тарифного окладу.

Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29.05.2026 суд перейшов до подальшого розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

13.01.2026 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву з документами: виписки з табелю обліку використання робочого часу прибиральниці службових приміщень ОСОБА_1 з липня 2023 по січень 2025 років, звіт-рахунок за період з 01.06.2023 по 31.12.2025 про зарахування їй на банківську картку заробітної плати та рух коштів по картці.

Позивач 26.01.2026 надіслала відповідь на відзив, в якому просила викликати в судове засіданні для допиту свідків.

20.02.2026 до суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 , в якій вона зазначила, що відповідачем не було виконано вимоги ухвали про відкриття провадження у справі, якою зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «ІМПУЛЬС-КОМПАНІЯ» надати довідку про нараховані та виплачені ОСОБА_1 суми заробітної плати.

Від позивача по справі надійшло клопотання про витребування доказів, виклик свідків, залучення у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, винесення окремої ухвали що відповідача.

Судом задоволені частково клопотання позивача, суд витребував з Відділення поліції №5 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області копію протоколу допиту свідка ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12023046760000432, викликав свідків зазначених позивачем для допиту, зобов`язав Товариство з обмеженою відповідальністю «ІМПУЛЬС-КОМПАНІЯ» надати довідку про нараховані та виплачені ОСОБА_1 суми заробітної плати та табелі обліку робочого часу за весь період роботи, на які посилається позивач, повідомити суд, чи працювала ОСОБА_1 під час виконання своїх трудових обов`язків на підприємстві у нічні зміни (з 22.00 по 06.00 години). В задоволенні решти клопотань, зокрема про залучення в якості третьої особи інших прибиральниць підприємства, винесення окремої ухвали щодо відповідача судом відмовлено.

Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.

У наданому до суду відзиві на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_4 зазначив, що відповідач не визнає позовні вимоги та вважає їх необґрунтованими і недоведеними, виходячи з такого, що позивач не довів факту виконання роботи саме у нічний час у заявленому обсязі. Оплата нічних годин є гарантією, але вона нараховується лише за фактично відпрацьовані години у нічний час (22:00-06:00) і у порядку, що підтверджується первинними документами обліку робочого часу та оплати праці. Мінімальний розмір не нижче 20% тарифної ставки (окладу) за кожну годину. У позові ж наведено розрахунок, який виходить із припущення про добовий графік (умовно 24/72 або інший «добовий» режим) і «частку» нічних годин як 1/3 доби. Такий підхід є умоглядним, якщо: не подано належних доказів встановлення змінного/добового режиму (накази/графіки змінності, затвердження підсумованого обліку робочого часу, правила внутрішнього трудового розпорядку тощо); не подано належних доказів фактичного відпрацювання саме у часовому проміжку 22:00-06:00 по конкретних датах (табелі з нічними годинами, листки обліку, розрахункові листи, відомості нарахувань).

Позивач на підтвердження своїх доводів долучив до позову копії документів під назвою «Табель учета рабочего времени» за лютий-вересень 2025. Водночас зазначені табелі не підтверджують факту виконання Позивачем роботи у нічний час у заявленому обсязі та не можуть бути використані як належна база для розрахунку заявленої суми. Зокрема, у табелях передбачені окремі підсумкові графи для обліку спеціальних режимів оплати, у тому числі «НОЧНЫЕ» (нічні години), однак вказана графа не заповнена, тобто нічні години за даними цього табеля не відображені. Крім того, на відміну від інших працівників, щодо яких у табелі проставлено погодинний облік (наприклад, позначення «8» годин щоденно та підсумок «20 змін/160 годин»), у рядку щодо Позивача проставлені умовні позначки/цифри, які не ідентифікують кількість відпрацьованих годин, а підсумкові графи «СМЕНЫ/ЧАСЫ» у спосіб, що дає змогу перевірити фактичний час роботи, не заповнені.

Отже, самі по собі долучені табелі не дозволяють встановити: кількість фактично відпрацьованих Позивачем годин у відповідному місяці, і тим більше кількість годин у проміжку 22:00-06:00, що є нічним часом. У зв`язку з цим розрахунок Позивача щодо «8 нічних годин на кожну зміну» має характер припущення та не підтверджений належними й допустимими доказами.

Надані Позивачем «журнали/пояснення» не замінюють первинні документи обліку робочого часу і зарплати. Долучені журнали передачі змін чи письмові пояснення третіх осіб, не є первинними бухгалтерськими/кадровими документами нарахування заробітної плати; самі по собі не підтверджують кількість нічних годин, бо не фіксують часовий інтервал 22:00-06:00 та не містять належного розрахунку по кожному місяцю.

Відповідач зазначає, що облік робочого часу та нарахування заробітної плати здійснювались відповідно до затверджених документів підприємства, а виплати працівникам згідно з розрахунково-платіжними відомостями/розрахунковими листами.

В додаткових поясненнях, наданих суду, представник позивача повідомив, що відповідно до наданих табелів обліку робочого часу, позивач не виконувала свої трудові обов`язки у нічні зміни, тобто у період з 22:00 по 06:00 годину. Вказаний факт підтверджується первинними обліковими документами підприємства, які вже перебувають у матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, надані сторонами та витребувані судом докази, допитавши свідка, суд дійшов наступних висновків.

Для вирішення цієї цивільної справи (трудового спору) суду необхідно з`ясувати основні наступні питання:

-чи дійсно мав місце факт роботи позивачки за графіком «одна доба роботи три дні відпочинку», які включали в себе 8 годин роботи в нічний час,

-в разі встановлення такого факту яка сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки за роботу у нічні години.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

У випадку порушення вказаних прав особа має право звернутися до суду за їх захистом.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України.

При цьому, названий Кодекс є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, що виникають у сфері трудового права, та визначає, зокрема, основні трудові права громадянина, до яких і належить право на звернення до суду про вирішення спору.

Частиною 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Положеннями статті 21 КЗпП України встановлено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з частиною першою статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються з частиною першою статті 1 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття "заробітна плата" і "оплата праці", які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Частиною другою другої статті 97 КЗпП України передбачено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Відповідно до положень статті 21 Закону України "Про оплату праці" працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

У статті 115 КЗпП України передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ст. 108 КЗпП робота у нічний час (ст. 54 КЗпП встановлює, що нічним вважається час з 10 години вечора до 6 години ранку) оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.

Судом встановлено та не оспорюється відповідачем, що 01.06.2023 ОСОБА_1 було прийнято на роботу до ТОВ «ІМПУЛЬС-КОМПАНІ» на основне місце, до структурного підрозділу Імпульс-ЦГЗК, на посаду прибиральника службових приміщень, тривалість робочого дня (тижня) 40 год 00 хв., оклад 6700 грн., що підтверджується наказом №12 про прийняття на роботу від 31.05.2023.

На підтвердження своєї позиції по справі суду позивачем додано акт, підписаний членами профспілки ТОВ «ІМПУЛЬС-КОМПАНІ» про графік змінності прибиральниць службових приміщень (лазень) фабрики збагачування ЦГЗК, згідно якого, вони підтверджують, що є працівниками ТОВ «ІМПУЛЬС-КОМПАНІ» та з 01.03.2023 до теперішнього часу працюють за графіком змінності доба праці-три доби відпочинку на об`єкті клінінгу фабрика збагачування ЦГЗК.

Згідно протоколу допиту свідка ОСОБА_5 регіонального керівника ТОВ «ІМПУЛЬС-КОМПАНІ», від 06.02.2024 у кримінальному провадженні №12023046760000432, свідок ОСОБА_5 , будучи попередженою про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, зазначила, що ОСОБА_1 працевлаштована з літа 2023 року на підприємстві прибиральницею службових приміщень на території ПРАТ «ЦГЗК». Графік роботи ОСОБА_1 двозмінний, бригадний, а саме 24 години праці, після чого має 72 години відпочинку. Також свідок зазначила, що щодо ОСОБА_1 було складено акт №1 від 25.10.2023 про відсутність останньої на робочому місці о 06 годині 45 хвилин. Зазначене підтверджує факт режиму роботи позивачки за графіком «одна доба роботи три доби відпочинку». Також свідок зазначила, що перемінці прибиральники повинні передати зміну одна одній.

Згідно угоди між первинною профспілковою організацією незалежної профспілки гірників України товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПУЛЬС-КОМПАНІ» та директором товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПУЛЬС-КОМПАНІ» Яковенко-Коршун Ю.Л. від 02 травня 2025 року, сторони домовилися зокрема про здійснення оплати праці згідно з дійсним графіком змінності, в тому числі за роботу у нічний час.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 зазначила, що працювала у 2023 2025 роках у ТОВ «ІМПУЛЬС-КОМПАНІ» у лазні ПРАТ «ЦГЗК» разом прибиральницею з ОСОБА_1 . Графік роботи: одна доба роботи через три, з 07 години ранку до 07 години ранку наступного дня, тобто 24 години роботи 72 години відпочинку. Працювало 8 чоловік на різних поверхах. Пізніше дізналась, що облік робочого часу вівся таким чином: 2 дні роботи два дні відпочинку. Вівся журнал прийому здачі добових змін.

Згідно Журналу «передачи смен 3-й этаж баня обогатительная фабрика» працівники підприємства дату та час передачі зміни, які тривали з 07 години ранку до 07 години ранку наступного дня.

Оглядом зазначеного журналу в судовому засіданні, встановлено, що таких змін в журналі за період з 01.06.2023 по 04.09.2025 у ОСОБА_1 за підрахунком суду було 189.

При оцінці досліджених доказів суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ст. 81 ЦПК України зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17 (провадження № 11-1329апп18) зазначила, що виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога, тощо).

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Враховуючи, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату (частина перша ст. 21 КЗпП України), обов`язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату.

Посилання відповідача на те, що у позові наведено розрахунок, який виходить із припущення про добовий графік (умовно 24/72 або інший «добовий» режим) і «частку» нічних годин як 1/3 доби, і такий підхід є умоглядним, оскільки не подано належних доказів встановлення змінного/добового режиму (накази/графіки змінності, затвердження підсумованого обліку робочого часу, правила внутрішнього трудового розпорядку тощо), не подано належних доказів фактичного відпрацювання саме у часовому проміжку 22:00-06:00 по конкретних датах (табелі з нічними годинами, листки обліку, розрахункові листи, відомості нарахувань), судом не може бути взятий до уваги.

Працівник є слабшою стороною у взаємовідносинах «працівник роботодавець», не має доступу до бухгалтерських документів, документів обліку робочого часу, тому надав суду докази, які на думку суду, доводять факт роботи позивачки у нічні години.

Таким чином, судом встановлено, що мав місце факт роботи позивачки на підприємстві відповідача за графіком роботи «одна доба роботи три доби відпочинку», що безумовно включає в себе і роботу у нічні години (з 22 години до 06 години наступного дня).

Щодо обраного позивачем способу захисту прав суд дійшов наступного висновку.

Захист прав - це передбачені законом способи охорони прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника.

Позивач як особа, якій належить право на звернення до суду з позовом за захистом свого права та інтересу, самостійно визначає порушене, невизнане чи оспорюване право або охоронюваний законом інтерес, що потребують судового захисту, та спосіб захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі №334/3161/17).

Якщо обраний позивачем спосіб захисту порушеного права враховує зміст порушеного права, характер його порушення, наслідки, які спричинило порушення, правову мету, якої прагне позивач, обставини, наслідки порушення, такий спосіб захисту відповідає властивості (критерію) належності.

Іншою не менш важливою, окрім належності, є така властивість (критерій) способу захисту порушених прав та інтересів, як ефективність можливість за наслідком застосування засобу захисту відновлення, наскільки це можливо, порушених прав та інтересів позивача.

Ефективним є спосіб захисту, який забезпечує відновлення порушеного права позивача (спричиняє потрібні результати) без необхідності вчинення інших дій з метою захисту такого права, повторного звернення до суду задля відновлення порушеного права. Тобто спосіб захисту, який виходячи з характеру спірних правовідносин та обставин справи здатен призвести до відновлення порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів (має найбільший ефект у відновленні) (подібні висновки викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.11.2023 у справі № 910/12832/21).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що застосування способу захисту має бути об`єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто повинне залежати як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків (постанови від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17, від 04.07.2023 у справі № 373/626/17).

У зв`язку з тим, що відповідачем категорично заперечується факт роботи позивачки за графіком «одна доба роботи три доби відпочинку», а облік робочого часу позивачки здійснювався як за роботу виключно у «денні» часи, відмова Держпраці захистити позивачку шляхом проведення перевірки підприємства, єдиним можливим та ефективним способом захисту трудових прав ОСОБА_1 є стягнення з відповідача недонарахованої заробітної плати за роботу у нічний час.

Верховний Суд послідовно підкреслює, що ефективний спосіб захисту це той, який призводить до конкретного правового результату. Іншими словами, суд має оцінювати не лише юридичну правильність вимоги, а й її практичні наслідки: чи досягне позивач тієї мети, заради якої звернувся до суду (зокрема, постанова КЦС ВС від 04.10.2023 у справі № 446/1/22).

Саме звідси випливає принцип процесуальної економії: судове рішення повинно усувати потребу у повторному зверненні до суду. Якщо ж обраний спосіб захисту створює передумови для нового спору він визнається неефективним. Такий підхід системно відображений у практиці Великої Палати Верховного Суду (зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц).

Тому суд приходить до висновку, що зобов`язання відповідача провести перерахування належної до виплати заборгованості позивачці за роботу в «нічні» години, не призведе до ефективного захисту її порушеного права на оплату праці, може призвести до подвоєння судового процесу, що не є ефективним способом захисту порушених прав.

Враховуючи те, що в основу розрахунку проведеного судом покладено дні відпрацьовані позивачкою у нічні години у складі цілодобової зміни за графіком роботи «одна доба роботи три доби відпочинку», які очевидно включають в себе роботу з 22 години до 06 години наступного дня, тарифний оклад позивачки, який дорівнює мінімальній заробітній платі встановленій законодавством, та мінімально встановлена законодавством заробітна плата за роботу в нічний час в розмірі 20%, для розрахунку належних для сплати позивачці сум відсутня необхідність у спеціальних знаннях для проведення таких розрахунків, оскільки підрахунок відпрацьованих позивачкою годин у нічний час роботи, зводиться до простих арифметичних дій (розрахунків).

Проведеним судом вивченням журналу «Передачи смен 3-й этаж баня обогатительная фабрика» встановлено, що ОСОБА_1 за час роботи з 01.06.2023 по 04.09.2025 відпрацювала 189 змін, а не 193, як позивачка зазначає у позові.

Таким чином, позивачка виконувала роботу у нічний час 189 змін, тобто 4536 (189*24) години, з яких третина, тобто 1512 (4536/3) години фактично відпрацьовано у нічний час. Враховуючи, що її тарифний оклад згідно наказу про прийняття на роботу складає 6700 гривень (мінімальна заробітна плата), що в погодинному розмірі становить 40,46 грн. на годину, має місце недоплата їй з боку відповідача коштів за роботу у нічний час. Отже, недоплата за роботу у нічний час позивачці складає 12235,10 грн. згідно розрахунку: Дн = 1512*40,46*20%, де 1512 год. кількість відпрацьованих годин у нічний час, 40,46 грн. погодинний розмір тарифного окладу (мінімальної заробітної плати).

Виходячи з викладеного вище, позов слід задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь позивачки недоплачену заробітну плату за роботу в нічний час в сумі 12 235,10 грн.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони. У зв`язку з тим, що позивача звільнено від сплати судового збору за подання даного позову, підлягає стягненню з відповідача судовий збір в дохід держави у розмірі 1331,20 грн.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 43, 49, 76, 89, 133, 141, 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПУЛЬС-КОМПАНІ» про стягнення коштів за роботу в нічний час задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПУЛЬС-КОМПАНІ» на користь ОСОБА_1 недоплачену заробітну плату за роботу в нічний час в сумі 12 235,10 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПУЛЬС-КОМПАНІ» судовий збір в сумі 1331,20 гривень в дохід держави.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 31 серпня 2026 року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП відсутній, паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Жовтневим РВ УМВС України у Дніпропетровські області, 24.05.1996, місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ІМПУЛЬС-КОМПАНІ», місцезнаходження за адресою: 49000, м. Дніпро, вул. Василя Корнієнка, 72, код ЄДРПОУ 39318031.

Суддя: