Рішення № 139381424, 01.09.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/19316/25

РІШЕННЯ

іменем України

01 вересня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом, у якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі відповідач 1 ) від 09.09.2025 №221750004756; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі відповідач 2) зарахувати до його страхового стажу періоди підприємницької діяльності з 01.11.1997 по 01.01.2000 та з 01.04.2000 по 31.12.2003, а також призначити пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 01.09.2025.

Ухвалою суду від 11.11.2025 відкрито провадження в адміністративній справі; ухвалено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно із позовом, позивач позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити з таких підстав.

Зазначає, що 01.09.2025 звернувся із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Вказує, що рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 09.09.2025 №221750004756 йому відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу тривалістю 15 років.

Стверджує, що у рішенні зазначено, що страховий стаж позивача становить 10 років 6 місяців 9 днів, при цьому для права враховано 10 років 6 місяців 27 днів.

Позивач вважає таке рішення протиправним, оскільки пенсійний орган безпідставно не зарахував до його страхового стажу періоди здійснення підприємницької діяльності з 01.11.1997 по 01.01.2000 та з 01.04.2000 по 31.12.2003.

Згідно із відзивом на позов, ГУ ПФУ в Донецькій області проти позову заперечує з таких підстав.

Відповідач 1 зазначає, що заява позивача від 01.09.2025 про призначення пенсії була опрацьована за принципом екстериторіальності саме ГУ ПФУ в Донецькій області.

Вказує, що на дату звернення вік позивача становив 65 років 3 місяці, необхідний страховий стаж у 2025 році - від 15 до 22 років, а страховий стаж позивача, за розрахунком відповідача 1, становив 10 років 6 місяців 9 днів, при цьому для права враховано 10 років 6 місяців 27 днів.

ГУ ПФУ в Донецькій області вказує, що до страхового стажу позивача не зараховано: період здійснення підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування з 01.11.1997 по 01.01.2000 згідно з довідкою ГУ ДПС у Хмельницькій області від 15.08.2025 №11936/6/22-01-24-10, оскільки відсутні дані про сплату страхових внесків до ПФУ; період здійснення підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування з 01.04.2000 по 31.12.2003 згідно з довідкою ГУ ДПС у Хмельницькій області від 13.02.2025 №2006/6/22-01-24-10, оскільки відсутні дані про сплату єдиного податку.

Також відповідач 1 вважає, що вимога про призначення пенсії є втручанням у дискреційні повноваження органу Пенсійного фонду.

За відзивом на позов, ГУ ПФУ в Хмельницькій області також заперечує проти позову з огляду на таке.

ГУ ПФУ в Хмельницькій області зазначає, що позивач 01.09.2025 звернувся із заявою про призначення пенсії, однак рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 09.09.2025 №221750004756 йому відмовлено у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу тривалістю 15 років.

ГУ ПФУ в Хмельницькій області підтримує позицію про те, що спірні періоди не підтверджені належними документами щодо сплати страхових внесків/єдиного податку, а також вважає, що суд не повинен підміняти собою орган Пенсійного фонду щодо призначення пенсії.

Відповідач 2 у відзиві просив розглядати справу за участю представника ГУ ПФУ в Хмельницькій області.

Дослідивши клопотання, матеріали справи, суд виходить із такого.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно з ч.ч. 5-7 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Частиною першою статті 263 КАС України встановлено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: 1) оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію; 2) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; 3) припинення за зверненням суб`єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців у випадках, визначених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; 4) стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб`єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження та сума яких не перевищує: для юридичних осіб - ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо в`їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію.

Так, суд вказує на те, що предметом спору у цій справі є оскарження фізичною особою рішення пенсійного органу, яке стосується призначення пенсії позивачеві.

Із матеріалів справи вбачається, що фактичні обставини у цій справі підтверджуються письмовими доказами, наявними в справі.

Необхідності в отриманні додаткових доказів, які могли б бути здобуті лише шляхом проведення судового засідання з заслуховуванням усних пояснень учасників справи, судом не встановлено.

Відповідач у клопотанні не зазначив жодних конкретних обставин, які неможливо було б з`ясувати в письмовому провадженні та які вимагали б обов`язкового проведення судового засідання.

Разом з тим, суд вказує на те, що у спрощеному позовному провадженні права сторін не обмежені: вони можуть подавати письмові пояснення, докази, клопотання, заперечення тощо, реалізуючи свої процесуальні права, передбачені статтями 44, 47, 159 КАС України.

З урахуванням характеру спірних правовідносин, предмета доказування, а також того, що всі істотні обставини підтверджуються письмовими доказами, наявними у матеріалах справи, суд доходить висновку, що для повного та всебічного встановлення обставин справи не вимагається проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на викладене, клопотання відповідача 2 є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 01.09.2025 звернувся із заявою про призначення пенсії за віком.

Заява позивача була розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Донецькій області, яке 09.09.2025 прийняло рішення №221750004756 про відмову у призначенні пенсії за віком.

З оскаржуваного рішення вбачається, що пенсійний орган встановив: дата народження позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; дата звернення - 01.09.2025; вік заявника - 65 років 3 місяці; необхідний страховий стаж у 2025 році - від 15 до 22 років; страховий стаж особи - 10 років 6 місяців 9 днів; для права враховано - 10 років 6 місяців 27 днів.

Підставою відмови у призначенні пенсії стала відсутність необхідного страхового стажу тривалістю 15 років.

Із мотивувальної частини рішення від 09.09.2025 №221750004756 видно, що пенсійний орган не зарахував до страхового стажу позивача два періоди підприємницької діяльності: 01.11.199701.01.2000 - період здійснення підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування згідно з довідкою ГУ ДПС у Хмельницькій області від 15.08.2025 №11936/6/22-01-24-10, оскільки відсутні дані про сплату страхових внесків до ПФУ; 01.04.200031.12.2003 - період здійснення підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування згідно з довідкою ГУ ДПС у Хмельницькій області від 13.02.2025 №2006/6/22-01-24-10, оскільки відсутні дані про сплату єдиного податку.

Суд встановив, що довідка ГУ ДПС у Хмельницькій області від 15.08.2025 №11936/6/22-01-24-10 містить відомості про те, що ОСОБА_1 перебував на податковому обліку в ГУ ДПС у Хмельницькій області, а в таблиці зазначено період 01.11.199701.01.2000 та систему оподаткування - загальна система.

Суд також встановив, що довідка ГУ ДПС у Хмельницькій області від 13.02.2025 №2006/6/22-01-24-10 містить відомості про перебування позивача на податковому обліку з 11.04.2000 по 28.12.2016, а в таблиці зазначено період 01.04.200031.12.2003 та систему оподаткування - єдиний податок.

Разом із тим, суд встановив, що витяг з Реєстру застрахованих осіб, на який посилається позивач, сформований 29.09.2025, тобто після прийняття оскаржуваного рішення від 09.09.2025.

Отже, витяг з Реєстру застрахованих осіб від 29.09.2025 як окремий документ не був предметом оцінки відповідачем 1 під час прийняття рішення від 09.09.2025 та не міг бути оцінений у такій якості, оскільки був сформований після прийняття оскаржуваного рішення.

З витягу з Реєстру застрахованих осіб від 29.09.2025 вбачається, що загальний стаж позивача до 2004 року за даними оцифрованих документів становить 16 років 1 місяць 22 дні, а загальний страховий стаж за періоди з 2004 року - 1 рік 0 місяців 12 днів.

Однак, з огляду на ретроспективний характер перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, ці відомості не можуть бути використані судом як підстава для висновку, що пенсійний орган протиправно не врахував їх саме 09.09.2025, оскільки відповідний витяг не існував як документ на дату прийняття оскаржуваного рішення та не був предметом оцінки пенсійного органу.

Копії квитанцій про сплату пенсійних внесків від 02.06.2003, 03.06.2003, 28.07.2003, 30.07.2003, 27.11.2003, 03.12.2003, подані позивачем до суду з клопотанням від 08.12.2025, тобто також після прийняття оскаржуваного рішення відповідачем 1.

І судом не встановлено, що вказані платіжні документи були долучені позивачем до своєї заяви про призначення пенсії і були предметом розгляду ГУ ДПС в Донецькій області на дату прийняття оскаржуваного рішення.

Окрім того, сам позивач не посилається на це у позовній заяві.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також суд вказує на те, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення, вчинення дій або бездіяльності.

Отже, суд, оцінюючи оспорювані рішення, дії або бездіяльність виходить лише з тих мотивів, якими керувався суб`єкт владних повноважень при прийнятті рішень, вчиненні дій або бездіяльності.

Такий підхід неодноразово відображений у практиці Верховного Суду при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема, у постанові від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18.

За ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Суд застосовує Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV) у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону №1058-IV, у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 15 до 16 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 15 до 17 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 15 до 18 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 15 до 19 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 15 до 20 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 15 до 23 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 15 до 24 років; починаючи з 1 січня 2028 року - від 15 до 25 років.

Відповідно до пункту 3-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску); 2) проходження військової служби по 31 грудня 2017 року включно; 3) перебування у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами з 1 січня 2004 року по 30 червня 2013 року включно; 4) перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку з 1 січня 2004 року до часу запровадження сплати страхових внесків (єдиного внеску) за жінок, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; 5) перебування у довготерміновому відрядженні працівників дипломатичної служби у період з 1 січня 2004 року по 30 квітня 2016 року, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру.

Суд застосовує Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі Порядок № 637), у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 1 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

Відповідно до пункту 4 Порядку №637, періоди роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства, зараховуються до стажу роботи за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ, інших документів про сплату страхових внесків або інформації Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності).

Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).

Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Суд застосовує Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"» (далі Порядок № 22-1), у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).

За періоди роботи на спецпоселенні депортованими особами, які знаходилися на спецпоселенні (період якого визначається з моменту депортації до моменту зняття режиму спецпоселень включно), додатково надаються документи, які підтверджують їх належність до цих осіб (посвідчення) та період перебування на спецпоселенні (довідка або інші документи, видані компетентними органами України, інших держав колишніх республік СРСР).

За період роботи до 01 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього СРСР, а також на острові Шпіцберген надаються договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.

Час перебування на інвалідності у зв`язку із нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням підтверджується випискою з акта огляду медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК). Для зарахування цього періоду до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах, додатково додається акт розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався (сталося/сталася) (форма Н-1 (Н-1/П)) (далі - форма Н-1 (Н-1/П)) або акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) (форма П-4), форми яких наведено відповідно у додатках 11, 21 до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337.

Період отримання допомоги по безробіттю підтверджується до 01 січня 2010 року на підставі записів у трудовій книжці або відомостей про трудову діяльність із реєстру застрахованих осіб, а починаючи з 01 січня 2010 року - індивідуальними відомостями про застраховану особу.

Період догляду у 2004 році особою за дитиною до досягнення нею трирічного віку, одним з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікуном, піклувальником - за дитиною з інвалідністю, непрацюючою працездатною особою - за особою з інвалідністю І групи або за престарілим, який за висновком закладу охорони здоров`я потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку, підтверджується довідкою органів соціального захисту населення про отримання (неотримання) допомоги, передбаченою додатком 10 до Інструкції щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 вересня 2006 року № 345, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06 жовтня 2006 року за № 1098/12972.

Період перебування у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами у період з 01 січня 2004 року по 30 червня 2013 року включно підтверджується свідоцтвом про народження дитини, наказом про надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, індивідуальними відомостями про застраховану особу. Період перебування у відпустці визначається як період, що відповідає тривалості такої відпустки, встановленій статтею 17 Закону України «Про відпустки», а для жінок, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, - тривалості, передбаченій пунктом 10 частини першої статті 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та передує даті надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Якщо за відпусткою для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку жінка не зверталась (у тому числі у разі смерті дитини до закінчення відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами або мертвонародження, про що додатково надається свідоцтво про смерть дитини), надається свідоцтво про народження дитини. У цьому випадку період перебування у відпустці визначається як період непрацездатності за відомостями реєстру застрахованих осіб, що не може перевищувати тривалості такої відпустки, встановленої статтею 17 Закону України «Про відпустки», а для жінок, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи,- тривалості, передбаченої пунктом 10 частини першої статті 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Період перебування у відпустці без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2004 року підтверджується свідоцтвом про народження дитини та наказом про надання такої відпустки.

У разі якщо за період з 01 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб відсутні відомості, необхідні для призначення пенсії військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, поліцейським відповідно до Закону, страховий стаж та заробітна плата (дохід) обчислюються на підставі довідки про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески, форма якої затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 04 лютого 2021 року № 3-1 «Про затвердження форми довідки про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески та Порядку розрахунку сум грошового забезпечення, якщо документи про його нарахування та про сплачені страхові внески зберігаються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та міста Севастополя або знищено», зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 07 квітня 2021 року за № 463/36085.

Особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, (в тому числі документи, що підтверджують стаж роботи, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і за вислугу років), передбачені Порядком підтвердження наявного стажу роботи, а за періоди роботи після 01 січня 2004 року додатково надається інформація, отримана органами, що призначають пенсію, від відповідних фондів держав-учасниць міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення (в довільній формі) про сплату страхових внесків;

Суд вказує на те, що у системному зв`язку з пунктом 4 Порядку №637 та пунктом 3-1 розділу XV Закону №1058-IV періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01.01.2004 можуть підтверджуватися, зокрема, спеціальним торговим патентом, свідоцтвом про сплату єдиного податку, патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, довідкою про сплату страхових внесків або довідкою про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.

Відповідно до пункту 4.2 розділу IV Порядку №22-1, при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії; з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Відповідно до пункту 4.7 розділу IV Порядку №22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.

Верховний Суд у постанові від 26.03.2020 у справі №414/1864/16-а зазначив, що для підтвердження страхового стажу до 01.01.2004 подаються документи про стаж, визначені Порядком №637, а періоди підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування з 01.01.1998 по 31.12.2003 можуть зараховуватися до стажу, зокрема, на підставі документів, які підтверджують статус особи як суб`єкта підприємницької діяльності та застосування відповідної системи оподаткування.

У постанові від 31.01.2025 у справі №120/8471/23 Верховний Суд наголосив, що орган Пенсійного фонду, відмовляючи у зарахуванні стажу через відсутність відомостей про сплату внесків, повинен використовувати передбачені законом інструменти для перевірки та підтвердження необхідних даних, а не обмежуватися формальною відмовою.

У цій же постанові Верховний Суд, керуючись пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України, застосував спосіб захисту у вигляді скасування рішення пенсійного органу та зобов`язання повторно розглянути заяву з урахуванням висновків і мотивів суду.

Верховний Суд у постанові від 03.04.2024 у справі №560/6217/21 зазначив, що суб`єкт владних повноважень не може обґрунтовувати правомірність оскаржуваного рішення іншими обставинами, ніж ті, що зазначені безпосередньо у цьому рішенні. За такого підходу адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення повинен оцінювати саме ті обставини, які стали підставою для його прийняття.

Так, предметом судового контролю є рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 09.09.2025 №221750004756.

Суд перевіряє його правомірність ретроспективно, тобто з огляду на обставини, які існували на момент прийняття цього рішення, та з урахуванням мотивів, які були наведені самим пенсійним органом.

Суд вказує на те, що у рішенні від 09.09.2025 відповідач 1 назвав дві конкретні підстави незарахування стажу: щодо періоду 01.11.199701.01.2000 - відсутність даних про сплату страхових внесків до ПФУ; щодо періоду 01.04.200031.12.2003 - відсутність даних про сплату єдиного податку.

Отже, саме ці мотиви підлягають перевірці судом.

Додаткові міркування відповідачів, наведені у відзивах, не можуть підміняти або розширювати мотиви оскаржуваного рішення.

Щодо періоду 01.11.199701.01.2000, то суд зазначає про таке.

З довідки ГУ ДПС у Хмельницькій області від 15.08.2025 №11936/6/22-01-24-10 вбачається, що у період з 01.11.1997 по 01.01.2000 позивач перебував на загальній системі оподаткування.

Суд виходить з того, що ця довідка підтверджує факт перебування позивача на податковому обліку та систему оподаткування, однак не містить відомостей про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Спеціальні правила підтвердження періодів підприємницької діяльності без окремого підтвердження сплати страхових внесків стосуються діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку або відповідних прирівняних режимів, а не діяльності на загальній системі оподаткування.

Тому суд доходить висновку, що довідка від 15.08.2025 №11936/6/22-01-24-10 сама по собі не давала пенсійному органу правових підстав для зарахування до страхового стажу позивача зазначеного періоду.

У цій частині доводи позивача про обов`язковість зарахування періоду 01.11.199701.01.2000 лише на підставі цієї довідки є необґрунтованими.

Із приводу періоду 01.04.200031.12.2003, то суд вказує на таке.

З довідки ГУ ДПС у Хмельницькій області від 13.02.2025 №2006/6/22-01-24-10 вбачається, що ОСОБА_1 перебував на податковому обліку з 11.04.2000 по 28.12.2016, а у таблиці прямо зазначено, що у період з 01.04.2000 по 31.12.2003 система оподаткування - єдиний податок.

Отже, ця довідка підтверджує не лише факт перебування позивача на податковому обліку, а й застосування ним спрощеної системи оподаткування у спірний період.

Суд зазначає, що станом на дату прийняття відповідачем 1 оскаржуваного рішення законодавство передбачало можливість підтвердження таких періодів, зокрема документами, які підтверджують застосування спрощеної системи оподаткування та/або сплату відповідних платежів, залежно від періоду та виду документа.

З огляду на це висновок відповідача 1 про незарахування періоду 01.04.200031.12.2003 лише з мотиву відсутності даних про сплату єдиного податку є передчасним, формальним та таким, що не відповідає критерію обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень.

Суд доходить висновку, що пенсійний орган не мав підстав відмовляти у врахуванні періоду 01.04.200031.12.2003 лише з мотиву відсутності даних про сплату єдиного податку без належної оцінки змісту довідки ГУ ДПС у Хмельницькій області від 13.02.2025 №2006/6/22-01-24-10, інших поданих документів та без використання механізмів перевірки, передбачених Порядком №22-1.

Щодо витягу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відносно позивача, то суд виходить із таких міркувань.

Суд окремо оцінює значення витягу з Реєстру застрахованих осіб від 29.09.2025.

Суд вказує на те, що цей документ сформований після прийняття оскаржуваного рішення від 09.09.2025, а тому сам по собі не може бути доказом того, що відповідач 1 протиправно не оцінив його під час прийняття оскаржуваного рішення.

Водночас, витяг є письмовим доказом у справі, проте його значення у цій справі обмежується встановленням наявності відомостей у Реєстрі після прийняття оскаржуваного рішення.

З огляду на предмет спору суд не може підміняти собою пенсійний орган і вперше на підставі документа, сформованого після прийняття оскаржуваного рішення, остаточно вирішити питання про призначення пенсії.

Такий підхід відповідає ретроспективному характеру судового контролю та практиці Верховного Суду, за якою суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь особи лише тоді, коли встановлено виконання всіх умов для цього та відсутність у суб`єкта владних повноважень права діяти на власний розсуд.

З урахуванням цього, суд зазначає, що витяг з Реєстру застрахованих осіб від 29.09.2025 може бути врахований пенсійним органом під час нового розгляду заяви позивача, якщо цей документ буде поданий позивачем, однак він не може бути самостійною підставою для висновку суду про обов`язок призначити пенсію саме в цьому судовому рішенні.

Аналогічний підхід суд застосовує і до поданих позивачем вже в ході розгялді цієї справи копій квитанцій про сплату пенсійних внесків від 02.06.2003, 03.06.2003, 28.07.2003, 30.07.2003, 27.11.2003, 03.12.2003.

Так, судом не встановлено, що вказані платіжні документи були долучені позивачем до своєї заяви про призначення пенсії і були предметом розгляду ГУ ДПС в Донецькій області на дату прийняття оскаржуваного рішення.

Із приводу наявності підстав для прямого зобов`язання судом пенсійного органу призначити пенсію позивачеві, суд виходить із такого.

Судом встановлено, що на дату звернення із заявою про призначення пенсії - 01.09.2025 - позивач досяг 65 років.

У 2025 році особи після досягнення 65 років мають право на призначення пенсії за віком за наявності страхового стажу від 15 до 22 років.

Разом із тим, на підставі тих доказів, які безпосередньо були предметом оцінки відповідачем 1 при прийнятті оскаржуваного рішення від 09.09.2025, суд встановив безумовні підстави лише для висновку про передчасність та необґрунтованість незарахування періоду 01.04.200031.12.2003 з мотиву відсутності даних про сплату позивачем єдиного податку.

Отже, якщо до стажу, врахованого пенсійним органом для права, - 10 років 6 місяців 27 днів - додати період 01.04.200031.12.2003, це не дає можливості однозначно встановити наявність у позивача необхідного страхового стажу понад 15 років без оцінки інших документів і даних, які не були предметом розгляду відповідачем 1 09.09.2025.

Тому суд не вбачає підстав для прямого зобов`язання пенсійного органу призначити позивачу пенсію за віком з 01.09.2025.

Суд виходить з того, що ефективним способом захисту є скасування протиправного рішення відповідача 1 та зобов`язання пенсійного органу повторно розглянути заяву позивача з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цього рішення суду.

Щодо належного відповідача у спірних правовідносинах, то суд зазначає про таке.

Оскаржуване рішення від 09.09.2025 №221750004756 прийняте саме ГУ ПФУ в Донецькій області.

Саме цей орган за принципом екстериторіальності розглянув заяву позивача та прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії.

Отже, належним відповідачем щодо скасування рішення та повторного розгляду заяви позивача є саме ГУ ПФУ в Донецькій області.

Водночас, ГУ ПФУ в Хмельницькій області є пенсійним органом, до якого позивач звернувся за призначенням пенсії, однак оскаржуване рішення прийняте не цим пенсійним органом.

Тому суд зобов`язує належного відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії та прийняти рішення за результатами такого розгляду з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цього рішення суду.

З огляду на викладене вище, за результатами розгляду справи, суд дійшов до таких висновків.

Рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 09.09.2025 №221750004756 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач 1 без достатніх підстав відмовив у врахуванні можливості зарахування до страхового стажу позивача періоду підприємницької діяльності з 01.04.2000 по 31.12.2003, підтвердженого довідкою ГУ ДПС у Хмельницькій області від 13.02.2025 №2006/6/22-01-24-10, обмежившись посиланням на відсутність даних про сплату єдиного податку.

Разом із тим, довідка від 15.08.2025 №11936/6/22-01-24-10 сама по собі не підтверджує право на зарахування до страхового стажу періоду 01.11.199701.01.2000, оскільки стосується загальної системи оподаткування та не містить відомостей про сплату страхових внесків.

Суд також не встановив підстав для прямого зобов`язання відповідача 1 призначити позивачеві пенсію за віком з 01.09.2025, оскільки документи, які були предметом розгляду ГУ ПФУ в Донецькій області на дату винесення оскаржуваного рішення, не підтверджують наявність у позивача необхідного страхового стажу.

Отже, позовні вимоги в цій справі підлягають задоволенню частково.

Інші аргументи сторін не спростовують висновків суду за результатами розгляду справи, які зазначені вище.

Щодо інших доводів сторін, то суд також зазначає, що, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

У рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.

Щодо розподілу судових витрат у цій справі, то суд зазначає про таке.

За ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Так, позивач сплатив судовий збір у розмірі 1211, 50 грн.

Відповідно до змісту пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання фізичною особою до адміністративного суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установила прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 у розмірі 3028 грн.

Отже, належна до сплати сума судового збору становить 1211,20 грн: 3028 грн х 0,4.

За таких обставин, позивач сплатив судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом, на 0,30 грн.

Позов у цій справі підлягає задоволенню частково, оскільки суд скасовує оскаржуване рішення та зобов`язує належний пенсійний орган повторно розглянути заяву позивача з урахуванням правової оцінки суду, викладеній у мотивувальній частині рішення суду.

У задоволенні інших позовних вимог суд відмовляє.

Водночас, суд вважає, що судовий збір у належному розмірі 1211, 20 грн підлягає стягненню на користь позивача повністю, а не пропорційно в меншій частині, з таких підстав.

По-перше, спір виник унаслідок прийняття ГУ ПФУ в Донецькій області протиправного рішення про відмову у призначенні пенсії, і основна вимога позивача про визнання протиправним та скасування цього рішення задоволена.

По-друге, обраний судом спосіб захисту - повторний розгляд заяви з урахуванням висновків суду - спрямований на відновлення того самого порушеного права, для захисту якого позивач звернувся до суду.

Той факт, що суд не зобов`язує безпосередньо призначити пенсію, а застосовує інший належний спосіб захисту, не свідчить про безпідставність звернення позивача до суду.

По-третє, покладення обов`язку на належного відповідача - ГУ ПФУ в Донецькій області - замість пенсійного органу, зазначеного позивачем у прохальній частині позову, не є відмовою у задоволенні позову в цій частині та не може зменшувати розмір судових витрат, що підлягають відшкодуванню позивачу.

По-четверте, частковість задоволення позову у цій справі зумовлена не відсутністю порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а необхідністю обрання судом належного способу захисту з урахуванням меж ретроспективного судового контролю.

З огляду на це, суд дійшов висновку про необхідність стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Донецькій області судового збору у належному до сплати розмірі - 1211,20 грн.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 09.09.2025 №221750004756 про відмову в призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.09.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цього рішення суду.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідачі:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,29005 , код ЄДРПОУ - 21318350) Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, 3,м. Слов`янськ,Донецька обл., Краматорський р-н,84122 , код ЄДРПОУ - 13486010) Головуючий суддя Є.В. Печений