Рішення № 139381402, 01.09.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/19634/25

РІШЕННЯ

іменем України

01 вересня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича агрофірма "Перлина Поділля" до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича агрофірма «Перлина Поділля» (далі позивач) звернулося до суду з позовом до Хмельницької митниці (далі відповідач), у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA400000/2025/000244/2 від 07.10.2025.

Ухвалою суду від 18.11.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно із позовною заявою, позивач позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити з таких підстав.

Позивач вважає оскаржуване рішення протиправним, зокрема, оскільки під час митного оформлення подав документи, які підтверджували заявлену митну вартість товару за основним методом - за ціною договору.

Зазначає, що 07.10.2025 до митного оформлення за митною декларацією №25UA400030004494U0 було заявлено товар - вантажний автомобіль, сідельний тягач MAN TGX 18.500 XLX Intarder, 2019 року випуску.

Стверджує, що до митного оформлення були подані, зокрема, зовнішньоекономічний договір, інвойс, платіжна інструкція, митна декларація країни відправлення, товаротранспортна накладна, документи щодо транспортних витрат, сертифікат відповідності та висновок про вартісні характеристики товару.

На думку позивача, наведені митницею неточності та розбіжності не впливали на правильність визначення митної вартості.

Позивач вказує, що ціна товару підтверджена контрактом, інвойсом і банківським платіжним документом, а транспортні витрати - договором-заявкою та довідкою про транспортно-експедиційні витрати.

Позивач також вважає, що посилання митного органу на інформацію з Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України (далі ЄАІС) та на пропозиції продажу транспортних засобів у мережі Інтернет саме по собі не доводить недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно із відзивом, Хмельницька митниця проти позову заперечує та вважає оскаржуване рішення правомірним з огляду на таке.

Відповідач зазначає, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA400000/2025/000244/2 від 07.10.2025 прийнято під час митного оформлення митної декларації №25UA400030004494U0 від 07.10.2025.

Вказує, що заявлений рівень митної вартості 15239 євро не відповідав рівню, за яким здійснювалося митне оформлення подібних товарів на інших митницях Держмитслужби, а саме 24975 євро.

Крім того, відповідач посилається на такі обставини: вартість ідентичних моделей транспортних засобів на вебсайтах продажу транспортних засобів у ЄС є вищою; продавець товару не є особою, зазначеною у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу; подані документи не підтверджують усіх складових митної вартості, зокрема комісійної чи брокерської винагороди, витрат на транспортування, обробку, страхування; декларант не подав додаткових документів на вимогу митного органу.

Відповідач також посилається на витяг з ЄАІС Держмитслужби «Рівень цін» та на скриншоти із сайтів продажу вантажних автомобілів.

Відповідач заявив клопотання розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Дослідивши клопотання, матеріали справи, суд виходить із такого.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно з ч.ч. 5-7 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Так, із матеріалів справи вбачається, що фактичні обставини у цій справі підтверджуються письмовими доказами, наявними в справі.

Необхідності в отриманні додаткових доказів, які могли б бути здобуті лише шляхом проведення судового засідання з заслуховуванням усних пояснень учасників справи, судом не встановлено.

Відповідач у клопотанні не зазначив жодних конкретних обставин, які неможливо було б з`ясувати в письмовому провадженні та які вимагали б обов`язкового проведення судового засідання.

Разом з тим, суд вказує на те, що у спрощеному позовному провадженні права сторін не обмежені: вони можуть подавати письмові пояснення, докази, клопотання, заперечення тощо, реалізуючи свої процесуальні права, передбачені статтями 44, 47, 159 КАС України.

З урахуванням характеру спірних правовідносин, предмета доказування, а також того, що всі істотні обставини підтверджуються письмовими доказами, наявними у матеріалах справи, суд доходить висновку, що для повного та всебічного встановлення обставин справи не вимагається проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на викладене, клопотання відповідача є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

07.10.2025 позивач подав до Хмельницької митниці митну декларацію №25UA400030004494U0 для митного оформлення товару: вантажний автомобіль - сідельний тягач для перевезення напівпричепів, марки MAN, тип L.2007.46.001, модель TGX 18.500 XLX Intarder, 2019 року випуску, VIN НОМЕР_1 .

З митної декларації вбачається, що фактурна вартість товару становила 14000,00 євро, а заявлені декларантом складові митної вартості, додані до ціни договору, становили 59794,11 грн.

У графі 44 митної декларації зазначено документи, подані митному органу, зокрема: інвойс №2351 від 16.09.2025, банківський платіжний документ №189 від 22.09.2025, документ №0610-2 від 06.10.2025 щодо транспортно-експедиційних витрат, зовнішньоекономічний договір №09/2025/1 від 15.09.2025, договір-заявка №25/09/1 від 25.09.2025 на перевезення, акт фізичного огляду від 06.10.2025, митна декларація країни відправлення №25PL3010100020DGB4 від 03.10.2025, сертифікат відповідності №UA.021.007690-25 від 06.10.2025.

Транспортування товару підтверджувалося договором-заявкою №25/09/1 від 25.09.2025 та довідкою про транспортно-експедиційні витрати №0610-2 від 06.10.2025.

У довідці зазначено, що транспортні витрати за маршрутом Hannover, Німеччина - ПП Ягодин, Україна становлять 59794,11 грн, а за маршрутом ПП Ягодин - Білогір`я, Україна - 16142,35 грн.

У цьому ж документі зазначено, що страхування вантажу не проводилося, а завантажувальні витрати включені до фрахту.

Під час митного оформлення митний орган направив декларанту повідомлення про необхідність надання додаткових документів.

У повідомленні митниця зазначила, що подані документи містять розбіжності та не підтверджують усіх складових митної вартості.

Митниця вказала, зокрема, на вищу вартість ідентичних моделей транспортних засобів на вебсайтах продажу транспортних засобів у ЄС, невідповідність продавця власнику, зазначеному у свідоцтві про реєстрацію, відсутність підпису уповноваженої особи платника у платіжній інструкції, недоліки висновку експерта, а також відсутність числових значень окремих складових митної вартості.

На виконання вимоги митного органу декларант повідомив, що документи для підтвердження митної вартості за митною декларацією №25UA400030004494U0 надані, документи не містять розбіжностей чи ознак підробки та містять усі необхідні відомості, а інші додаткові документи надати немає змоги.

07.10.2025 Хмельницька митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA400000/2025/000244/2.

Зі змісту рішення вбачається, що митниця визначила митну вартість товару за резервним методом.

Заявлена митна вартість декларанта становила 15238,75 євро, ціна товару - 14000,00 євро, а митна вартість, визначена митним органом, - 24975,00 євро.

Код методу визначення митної вартості декларанта - 1, код методу митного органу - 6.

В оскаржуваному рішенні митниця зазначила, що заявлена митна вартість 15239 євро не відповідає рівню, за яким здійснюється митне оформлення ідентичних товарів на інших митницях Держмитслужби; вартість ідентичних моделей транспортних засобів є значно вищою на сайтах продажу автомобілів у ЄС; продавець товару не відповідає власнику, зазначеному у свідоцтві про реєстрацію; у платіжній інструкції відсутній підпис уповноваженої особи платника; висновок експерта не може бути прийнятий до уваги; подані документи не містять числових значень витрат, передбачених частиною десятою статті 58 Митного кодексу України.

Джерелом числового значення митної вартості у розмірі 24975,00 євро митниця визначила митну декларацію №25UA102210002319U4 від 14.05.2025 щодо транспортного засобу MAN TGX 18.500, 2019 року.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також суд вказує на те, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення, вчинення дій або бездіяльності.

Отже, суд, оцінюючи оспорювані рішення, дії або бездіяльність виходить лише з тих мотивів, якими керувався суб`єкт владних повноважень при прийнятті рішень, вчиненні дій або бездіяльності.

Такий підхід неодноразово відображений у практиці Верховного Суду при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема, у постанові від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18.

За ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Так, предметом судового контролю у цій справі є правомірність рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA400000/2025/000244/2 від 07.10.2025.

Як зазначено вище, адміністративний суд перевіряє рішення суб`єкта владних повноважень ретроспективно, тобто з урахуванням обставин, які існували на момент прийняття оскаржуваного рішення.

Тому суд оцінює не абстрактну правильність можливої ринкової вартості транспортного засобу, а те, чи були у митного органу на момент прийняття оскаржуваного рішення належні та достатні підстави для невизнання заявленої митної вартості, витребування додаткових документів, відмови від основного методу та застосування резервного методу.

Суд вказує на те, що доводи, наведені відповідачем у відзиві, можуть пояснювати позицію митного органу в суді, однак не можуть замінити собою мотиви, які мали бути викладені в самому оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною першою статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов`язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій із митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Частина перша статті 53 МК України передбачає, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з пунктами 2-6 частини другої статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів

Частина третя статті 53 МК України передбачає, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант на письмову вимогу митного органу зобов`язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

За частинами першою - третьою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини п`ятої статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, серед іншого: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За частинами першою, другою статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до частин першої - третьої статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

За частинами четвертою, дев`ятою, десятою статті 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності.

Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Частина перша статті 64 МК України передбачає, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Вирішуючи цю справу, суд враховує висновки Верховного Суду щодо застосування статей 53-58 МК України у спорах про коригування митної вартості.

Так, у постанові від 27.02.2025 у справі №300/784/24 Верховний Суд зазначив, що при перевірці рішення про коригування митної вартості суд має встановити, щодо яких саме обставин у митного органу виникли сумніви, чи були обґрунтованими підстави витребування додаткових документів, а також чи була доведена неможливість визначення митної вартості за методом, обраним декларантом.

У цій постанові також зазначено, що правильність визначення митної вартості за ціною договору та об`єктивна неможливість застосування основного методу мають бути спростовані митним органом належними доказами.

У постанові від 20.03.2024 у справі №815/762/18 Верховний Суд виходив із того, що якщо подані декларантом документи ідентифікують оцінюваний товар та містять об`єктивні й достовірні числові дані, які піддаються обчисленню, митний орган повинен довести наявність розбіжностей, ознак підробки або відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Формальні зауваження до платіжних документів самі по собі не є достатньою підставою для невизнання митної вартості.

Суд також враховує постанову Верховного Суду від 06.05.2020 у справі №140/1713/19, у якій різні дані щодо продавця та власника транспортного засобу оцінювалися як обставина, що могла зумовити обґрунтовані сумніви митного органу.

Водночас, суд вказує на те, що ця правова позиція не означає, що будь-яка невідповідність продавця особі, зазначеній у реєстраційних документах, автоматично доводить недостовірність митної вартості.

Така обставина має оцінюватися у зв`язку з усіма документами щодо оплати товару, умов договору та числових значень складових митної вартості.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам у цій справі, суд виходить із того, що наявність у митного органу сумнівів щодо правильності визначення митної вартості є правовою підставою для здійснення контролю та, за наявності умов частини третьої статті 53 МК України, для витребування додаткових документів.

Однак сам факт виникнення сумнівів не є тотожним доведеності неповноти або недостовірності заявленої митної вартості.

Суд зазначає, що для прийняття рішення про коригування митної вартості митний орган повинен довести, що подані документи містять розбіжності, ознаки підробки або не містять відомостей щодо числових значень складових митної вартості, які унеможливлюють застосування основного методу.

Щодо поданих декларантом документів відповідачу, суд зазначає про таке.

Так, у цій справі декларант подав митному органу контракт, інвойс, банківський платіжний документ, документи щодо транспортних витрат, митну декларацію країни відправлення, сертифікат відповідності, акт фізичного огляду та інші документи, зазначені у графі 44 митної декларації.

Суд вказує на те, що фактурна вартість товару 14000,00 євро узгоджується з документами, поданими декларантом, а заявлена митна вартість 15238,75 євро включала також транспортні витрати до місця ввезення на митну територію України.

При цьому, суд не встановив суперечностей між даними про ціну товару, інвойсом, платіжним документом і заявленою митною вартістю, які б самі по собі унеможливлювали перевірку числового значення митної вартості.

Із приводу транспортних витрат, страхування та завантаження, суд вказує на таке.

Одним із мотивів митного органу було те, що подані документи не містять числових значень витрат на транспортування, обробку, страхування, комісійну та брокерську винагороду.

Суд оцінює цей мотив відповідача критично з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що до митного оформлення були подані договір-заявка №25/09/1 від 25.09.2025 та довідка про транспортно-експедиційні витрати №0610-2 від 06.10.2025.

У той же час, довідка містить окреме числове значення витрат за маршрутом Hannover - ПП Ягодин у сумі 59794,11 грн, тобто до місця ввезення на митну територію України, а також окреме числове значення витрат за маршрутом ПП Ягодин - Білогір`я у сумі 16142,35 грн.

У цій же довідці зазначено, що страхування вантажу не проводилося, а завантажувальні витрати включені до фрахту.

Отже, твердження митного органу про відсутність числових значень транспортних витрат не узгоджується з документами, які були подані до митного оформлення і зазначені у графі 44 митної декларації.

Водночас, митниця не довела, що зазначена довідка не стосувалася оцінюваного товару, не могла бути ідентифікована або містила такі розбіжності, які впливали на правильність визначення митної вартості.

Щодо посилання відповідача на ЄАІС, то суд виходить із таких міркувань.

Суд погоджується, що інформація з ЄАІС «Рівень цін» могла бути підставою для виникнення сумніву у відповідача та проведення додаткової перевірки заявленої митної вартості.

Водночас, суд виходить з того, що використання інформації ЄАІС як джерела сумніву не звільняє митний орган від обов`язку довести, що документи декларанта містять конкретні недоліки, визначені частиною третьою статті 53 МК України.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що митниця визначила митну вартість за резервним методом на рівні 24975,00 євро, пославшись на митну декларацію №25UA102210002319U4 від 14.05.2025.

Однак саме по собі посилання на іншу митну декларацію не доводить недостовірності ціни товару, заявленої позивачем.

Для використання такої інформації як джерела числового значення митної вартості митний орган повинен обґрунтувати співставність оцінюваного товару з товаром, митне оформлення якого взято за основу: за технічними характеристиками, умовами поставки, часом ввезення, пробігом, станом, комплектацією, обсягом партії та іншими істотними параметрами.

В оскаржуваному рішенні таке обґрунтування наведено недостатньо.

Митниця не пояснила, чому саме митна декларація №25UA102210002319U4 від 14.05.2025 є достатньо співставною з оцінюваним товаром для переходу до митної вартості 24975,00 євро, якщо декларант подав документи, які підтверджують фактурну вартість, оплату товару та транспортні витрати.

Із приводу скриншотів із сайтів продажу транспортних засобів, то суд зазначає про таке.

Суд враховує, що в матеріалах справи є скриншоти з вебсайтів Autoline.ua та Truck1 щодо пропозицій продажу транспортних засобів MAN TGX 18.500 / MAN TGX 18.500 4x2 BLS 2019 року.

Судом встановлено, що у цих скриншотах містяться різні ціни залежно від конкретної моделі, стану, пробігу, продавця та комплектації.

Водночас, суд зазначає, що такі матеріали можуть мати допоміжне інформаційне значення, однак вони не є доказом ціни саме оцінюваного товару, придбаного позивачем за конкретним контрактом.

Пропозиція продажу транспортного засобу в мережі Інтернет не доводить, що товар був фактично проданий за цією ціною, а також не спростовує документально підтверджену ціну договору, якщо митний орган не довів недостовірності контракту, інвойсу чи платіжного документа.

Щодо невідповідності продавця особі, зазначеній у свідоцтві про реєстрацію, то суд вказує на таке.

Суд погоджується, що невідповідність продавця особі, зазначеній у реєстраційних документах транспортного засобу, може бути підставою для додаткової перевірки митним органом.

Однак така обставина сама по собі не доводить, що позивач сплачував комісійні, брокерські або інші посередницькі платежі, які не були включені до митної вартості.

При цьому, митниця не встановила факту сплати позивачем будь-яких додаткових платежів третім особам, не навела відомостей про конкретний договір посередництва або комісії, не довела, що такі платежі фактично існували і підлягали включенню до митної вартості відповідно до пункту 1 частини десятої статті 58 МК України.

Отже, посилання відповідача на ризик незаявлення посередницьких послуг не є достатнім для висновку про недостовірність митної вартості.

Із приводу платіжної інструкції, то суд виходить із такого.

Митниця зазначила, що у платіжній інструкції відсутній підпис уповноваженої особи платника.

Так, суд враховує, що банківський платіжний документ був поданий до митного оформлення та зазначений у графі 44 митної декларації.

У той же час, відповідач не довів, що платіжна інструкція не була виконана банком, що кошти фактично не були перераховані продавцю або що платіж не стосувався оцінюваного товару.

За таких обставин, формальне зауваження щодо відсутності підпису у платіжній інструкції саме по собі не доводить недостовірності заявленої митної вартості та не спростовує інші документи, які підтверджують ціну товару.

Щодо висновку про вартісні характеристики товару, то суд зазначає про таке.

Митниця також зазначила, що висновок експерта не може бути прийнятий до уваги, оскільки ґрунтується на порівнянні з транспортним засобом іншої моделі, з відмінними характеристиками, потужністю та пробігом, а також містить зауваження щодо дати огляду.

Із цього приводу, суд зазначає, що висновок про вартісні характеристики товару не є обов`язковим документом, який декларант зобов`язаний подати відповідно до частини другої статті 53 МК України.

Тому навіть за наявності у митного органу зауважень до такого висновку це не означає автоматичної недостовірності митної вартості, якщо ціна договору, оплата товару та транспортні витрати підтверджені іншими документами.

При цьому, суд жодним чином не підміняє собою митний орган та не встановлює ринкову вартість транспортного засобу.

Предметом перевірки є те, чи довела митниця неможливість застосування основного методу.

У цій справі зауваження до висновку про вартісні характеристики товару не спростовують контракт, інвойс, платіжний документ і транспортні документи.

Із приводу неподання позивачем додаткових документів на вимогу відповідача, суд вказує на таке.

Митний орган посилається на те, що декларант не подав додаткових документів на вимогу митниці.

Суд зазначає, що неподання додаткових документів може мати правове значення лише тоді, коли вимога митного органу ґрунтується на об`єктивно встановлених розбіжностях, ознаках підробки або відсутності відомостей щодо числових значень складових митної вартості.

У цій справі декларант повідомив митницю, що документи, необхідні для підтвердження митної вартості, подані, не містять розбіжностей чи ознак підробки, а інші додаткові документи надати немає змоги.

З урахуванням поданих до митного оформлення документів суд не встановив, що неподання додаткових документів саме по собі унеможливлювало перевірку ціни товару, факту оплати та транспортних витрат до місця ввезення на митну територію України.

Із приводу застосування відповідачем резервного методу, то суд виходить із такого.

Перехід до резервного методу можливий лише після того, як митний орган обґрунтує неможливість визначення митної вартості за попередніми методами, насамперед за основним методом - за ціною договору.

У цій справі митний орган не довів, що документи декларанта не підтверджували ціну договору, не давали змоги ідентифікувати оплату товару або не містили числових значень транспортних витрат.

Тому підстави для відмови від основного методу та переходу до резервного методу митницею не доведені.

Суд підкреслює, що цей висновок не означає встановлення судом ринкової вартості транспортного засобу.

Суд лише перевіряє правомірність конкретного рішення митниці та доходить висновку, що це рішення не містить достатнього обґрунтування для невизнання заявленої митної вартості й застосування резервного методу.

З огляду на викладене, Хмельницька митниця як суб`єкт владних повноважень не довела правомірності рішення про коригування митної вартості товарів №UA400000/2025/000244/2 від 07.10.2025.

Отже, позовна вимога про визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення відповідача підлягає задоволенню.

З огляду на викладене вище, оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що Хмельницька митниця не довела правомірності рішення про коригування митної вартості товарів №UA400000/2025/000244/2 від 07.10.2025.

Подані декларантом документи давали змогу перевірити ціну товару, факт оплати та числове значення транспортних витрат до місця ввезення на митну територію України.

При цьому, митний орган не довів наявності таких недоліків у поданих позивачем документах, які унеможливлювали застосування основного методу визначення митної вартості.

Тому адміністративний позов у цій справі підлягає задоволенню повністю.

Інші аргументи сторін не спростовують висновків суду за результатами розгляду справи, які зазначені вище.

Щодо інших доводів сторін, то суд також зазначає, що, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

У рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.

Із приводу розподілу судових витрат за результатами розгляду справи, суд зазначає про таке.

За ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем у цій справі сплачений судовий збір в сумі 3028,00 грн.

Отже, судовий збір в сумі 3028,00 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Позивач також заявив до відшкодування витрати на переклад документів у сумі 3450,00 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно із ч.ч. 5-8 ст. 137 КАС України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).

У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження зазначених вище витрат позивачем надано рахунок №92-25 від 11.11.2025, з якого вбачається, що ПП «Бюро перекладів Адванс» надало послуги письмового перекладу з німецької/англійської мови на українську мову в обсязі 11,5 сторінок за ціною 300,00 грн за сторінку, всього на суму 3450,00 грн.

Також у матеріалах справи наявна платіжна інструкція №15296 від 11.11.2025, з якої вбачається сплата 3450,00 грн за переклад документів для оскарження рішення митниці про коригування митної вартості товарів №UA400000/2025/000244/2 від 07.10.2025.

Суд вказує на те, що у матеріалах справи наявні документи іноземною мовою та їх переклади, зокрема документи щодо транспортного засобу та митного оформлення, які були необхідні для підтвердження обставин справи.

Відповідачем клопотання про зменшення витрат на переклад до суду не подано.

З огляду на викладене вище, суд вважає, що витрати на переклад у сумі 3450,00 грн є документально підтвердженими, пов`язаними з розглядом цієї справи та обґрунтованими за розміром.

Отже, витрати на переклад документів у сумі 3450,00 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 132, 137, 139, 244, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича агрофірма «Перлина Поділля» - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA400000/2025/000244/2 від 07.10.2025.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича агрофірма «Перлина Поділля» за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької митниці судові витрати у загальній сумі 6 478 (шість тисяч чотириста сімдесят вісім) грн 00 копійок, з яких: 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп - судовий збір, 3 450 (три тисячі чотириста п`ятдесят) грн 00 коп - витрати на переклад документів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича агрофірма "Перлина Поділля" (вул. Миру, 10,с-ще Білогір`я,Шепетівський р-н, Хмельницька обл.,30200 , код ЄДРПОУ - 30557165) Відповідач:Хмельницька митниця (вул. Пілотська, 2,м. Хмельницький, Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29010 , код ЄДРПОУ - 43997560) Головуючий суддя Є.В. Печений