Рішення № 139381400, 01.09.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/19562/25

РІШЕННЯ

іменем України

01 вересня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, у якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 23.09.2025 №6100/04-16 про утримання з ОСОБА_1 надміру виплачених сум пенсії за період з 10.04.2018 по 30.09.2025 у загальному розмірі 1 612 294,68 грн; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області припинити утримання коштів із сум нарахованої ОСОБА_1 пенсії, що здійснюється в рахунок погашення переплати пенсії за період з 10.04.2018 по 30.09.2025 у загальному розмірі 1 612 294,68 грн, та повернути неправомірно утримані за рішенням від 23.09.2025 №6100/04-16 кошти.

Ухвалою суду від 17.11.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно із заявами по суті справи, позивач позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити повністю з таких підстав.

В обґрунтування позову, зокрема зазначає, що стаття 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачає можливість повернення або стягнення надміру виплачених сум пенсії лише у разі, якщо такі суми виплачені внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних.

Позивач вказує, що відповідач у рішенні від 23.09.2025 №6100/04-16 не встановив, у чому саме полягали зловживання з боку позивача, не зазначив, які саме недостовірні дані були подані страхувальником, та не навів доказів на підтвердження таких обставин.

Також зазначає, що сам відповідач визнає дві самостійні підстави для відшкодування надміру сплаченої пенсії: зловживання з боку пенсіонера або подання недостовірних відомостей страхувальником.

На думку позивача, покладення обов`язку повернути переплату на пенсіонера можливе лише у разі встановлення його свідомої, активної та винної поведінки.

Крім того, позивач посилається на те, що рішення експертної команди від 07.08.2025 №ЦО-18583 оскаржується ним в іншій судовій справі, тоді як у цій справі предметом перевірки є не законність рішення експертної команди, а правомірність рішення Пенсійного фонду про утримання переплати.

Відповідно до відзиву на позов, відповідач проти позову заперечує та просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з огляду на таке.

Зазначає, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та у період з 18.06.2018 по 09.04.2025 отримував пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Вказує, що відповідно до виписки з акта огляду МСЕК від 10.04.2018 позивача визнано особою з інвалідністю ІІ групи загального захворювання з 10.04.2018 довічно.

Стверджує, що 26.08.2025 на адресу Головного управління надійшов витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» від 07.08.2025 №ЦО-18583, згідно з яким ОСОБА_1 визнаний особою з інвалідністю ІІІ групи з 10.04.2018 по 09.04.2019.

На думку відповідача, у зв`язку з цим пенсійна справа була приведена у відповідність до норм чинного законодавства, а за період з 10.04.2018 по 30.09.2025 утворилася переплата пенсії у сумі 1 612 294,68 грн.

Посилається на те, що відрахування надміру виплаченої суми пенсії можливе лише у зв`язку із зловживаннями з боку пенсіонера або поданням страхувальником недостовірних даних, а будь-які інші підстави для утримання з пенсії пенсіонера надміру виплачених коштів чинним законодавством не передбачені.

У відзиві на позов відповідачем заявлене клопотання провести розгляд справи в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін та повідомити про час та місце розгляду справи з метою участі в судовому засіданні представника управління.

Дослідивши клопотання, матеріали справи, суд виходить із такого.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно з ч.ч. 5-7 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Частина 1 ст. 263 КАС України встановлює, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: 1) оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію; 2) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; 3) припинення за зверненням суб`єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців у випадках, визначених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; 4) стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб`єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження та сума яких не перевищує: для юридичних осіб - ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо в`їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію.

Суд звертає увагу, що предметом розгляду у цій справі є позовні вимоги фізичної особи щодо оскарження рішення і дій суб`єкта владних повноважень, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Також із матеріалів справи вбачається, що фактичні обставини у цій справі підтверджуються письмовими доказами, наявними в справі.

Необхідності в отриманні додаткових доказів, які могли б бути здобуті лише шляхом проведення судового засідання з заслуховуванням усних пояснень учасників справи, судом не встановлено.

Відповідач у клопотанні не зазначив жодних конкретних обставин, які неможливо було б з`ясувати в письмовому провадженні та які вимагали б обов`язкового проведення судового засідання.

Разом з тим, суд вказує на те, що у спрощеному позовному провадженні права сторін не обмежені: вони можуть подавати письмові пояснення, докази, клопотання, заперечення тощо, реалізуючи свої процесуальні права, передбачені статтями 44, 47, 159 КАС України.

З урахуванням характеру спірних правовідносин, предмета доказування, а також того, що всі істотні обставини підтверджуються письмовими доказами, наявними у матеріалах справи, суд доходить висновку, що для повного та всебічного встановлення обставин справи не вимагається проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на викладене, клопотання відповідача є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

17.07.2017 Хмельницькою обласною медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_1 вперше встановлено ІІ групу інвалідності строком до 01.08.2020, що підтверджується випискою до акта огляду МСЕК серії АВ №0942981.

10.04.2018 Хмельницькою обласною медико-соціальною експертною комісією за результатами переогляду позивачу встановлено ІІ групу інвалідності довічно, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії АВ №4092931.

У матеріалах справи також наявний заочний висновок Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» від 25.11.2020 №387, складений за результатами аналізу медико-експертної справи ОСОБА_1 .

У цьому документі зафіксовано зміст проведеного медико-експертного аналізу; суд оцінює цей документ лише як письмовий доказ, не роблячи власних медичних висновків.

Наказом Хмельницької обласної прокуратури позивача з 01.02.2025 увільнено від виконання обов`язків у зв`язку зі вступом на військову службу за призовом під час мобілізації зі збереженням місця роботи і посади.

З довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 видно, що ОСОБА_1 призваний на військову службу за мобілізацією та проходить військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_2 з 01.02.2025 дотепер.

07.08.2025 експертною командою Центру оцінювання функціонального стану особи прийнято рішення №ЦО-18583 щодо перевірки обґрунтованості рішення МСЕК стосовно ОСОБА_1 .

Зі змісту цього документа вбачається, що експертна команда зазначила підстави перевірки, склад експертної команди, обґрунтування та підсумкові пункти рішення, зокрема щодо скасування попереднього рішення та формування нового рішення.

На підставі отриманого витягу з рішення експертної команди відповідач прийняв рішення від 23.09.2025 №6100/04-16 про утримання надміру виплачених сум пенсії з ОСОБА_1 .

У цьому рішенні зазначено, що переплата у сумі 1 612 294,68 грн утворилася за період з 10.04.2018 по 30.09.2025 у зв`язку зі зміною групи інвалідності з ІІ на ІІІ та невстановленням групи інвалідності з 10.04.2019.

Також у рішенні передбачено, що у разі ненадходження коштів добровільно протягом місяця з дня повідомлення пенсіонера про прийняття рішення відповідач утримуватиме переплату у розмірі 20% пенсії щомісячно, починаючи з 01.11.2025, до повного погашення.

Ухвалою суду від 14.11.2025 про забезпечення позову, якою зупинено дію рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №6100/04-16 від 23.09.2025 та заборонено відповідачу вчиняти дії з утримання будь-яких сум із пенсії за вислугу років ОСОБА_1 на підставі цього рішення до набрання законної сили рішенням суду у справі №560/19562/25.

При цьому, матеріали справи не містять належних доказів того, що з пенсії позивача відповідачем фактично було утримано кошти на підставі рішення від 23.09.2025 №6100/04-16, а також не містять доказів конкретної суми таких утримань.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також суд вказує на те, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення, вчинення дій або бездіяльності.

Отже, суд, оцінюючи оспорювані рішення, дії або бездіяльність виходить лише з тих мотивів, якими керувався суб`єкт владних повноважень при прийнятті рішень, вчиненні дій або бездіяльності.

Такий підхід неодноразово відображений у практиці Верховного Суду при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема, у постанові від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18.

За ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати.

З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру: на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку зі смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках.

З усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.

За статтею 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі Закон №1788-XII у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), суми пенсії, над міру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Відрахування на підставі рішень органу, що призначає пенсії, провадяться в розмірі не більше 20 процентів пенсії понад відрахування з інших підстав.

В усіх випадках звернення стягнень на пенсію за пенсіонером зберігається не менш як 50 процентів належної пенсії.

У разі припинення виплати пенсії (внаслідок відновлення здоров`я тощо) до повного погашення заборгованості решта заборгованості стягується в судовому порядку.

Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, визначає Порядок повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 №6-4 «Про затвердження Порядку повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 15.05.2003 за №374/7695 (далі у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 3 цього Порядку, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії (додаток 1).

У постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі №299/3616/16-а зазначено, що порядок утримання надміру виплачених сум пенсії визначається статтею 50 Закону №1058-IV та статтею 103 Закону №1788-XII, а такі суми можуть бути стягнуті лише за умов, передбачених цими нормами.

У постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №173/424/17 зроблено висновок, що відповідальність за достовірність даних, які враховуються при виплаті пенсії, несуть пенсіонери - у разі неповідомлення органу Пенсійного фонду про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати, а страхувальники - у разі несвоєчасного оформлення чи подання пенсійних документів або видачі недостовірних документів.

Верховний Суд також зазначив, що за відсутності у рішенні Пенсійного фонду обґрунтованих обставин щодо зловживання з боку пенсіонера таке рішення є протиправним.

У постанові Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №487/1362/17 Верховний Суд підтримав спосіб захисту, який полягав не лише у скасуванні рішення Пенсійного фонду, а й у зобов`язанні припинити утримання коштів із пенсії на підставі незаконного рішення та повернути конкретно встановлену суму неправомірно утриманих коштів.

У постанові Верховного Суду від 09.04.2025 у справі №520/32557/23 зазначено, що критеріями обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень є, зокрема, логічність і структурованість мотивів, пов`язаність мотивів з конкретними нормами права, наявність правової оцінки фактичних обставин, відповідність висновків фактичним обставинам справи та відсутність немотивованих висновків.

Так, предметом цього спору є правомірність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 23.09.2025 №6100/04-16 про утримання з позивача надміру виплачених сум пенсії.

При цьому, суд не перевіряє у цій справі правильність медичного висновку щодо групи інвалідності позивача, не встановлює групу інвалідності та не вирішує питання законності чи обґрунтованості рішення експертної команди від 07.08.2025 №ЦО-18583.

Рішення експертної команди оцінюється судом лише як документ, на який відповідач послався при прийнятті рішення про утримання переплати.

Отже, суд здійснює лише правову оцінку дій відповідача як суб`єкта владних повноважень у сфері пенсійного забезпечення.

Як зазначено вище, адміністративний суд перевіряє рішення суб`єкта владних повноважень ретроспективно, тобто з урахуванням тих обставин і правових підстав, які існували на момент його прийняття.

Тому правомірність рішення від 23.09.2025 №6100/04-16 має оцінюватися саме виходячи з мотивів, зазначених відповідачем у цьому рішенні.

Так, зі змісту оскаржуваного рішення від 23.09.2025 №6100/04-16 вбачається, що підставою для визначення переплати відповідач зазначив зміну групи інвалідності позивача з ІІ на ІІІ за період з 10.04.2018 по 09.04.2019 та невстановлення групи інвалідності з 10.04.2019 згідно з витягом з рішення експертної команди від 07.08.2025 №ЦО-18583.

Водночас, суд вказує на те, що зміст статті 50 Закону №1058-IV не передбачає можливості стягнення з пенсіонера будь-якої переплати лише з тієї підстави, що після виплати пенсії відбувся перегляд, зміна або інша оцінка обставин, які впливали на право чи розмір пенсії.

Суд виходить з того, що за змістом частини першої статті 50 Закону №1058-IV для прийняття рішення про стягнення переплати з пенсіонера необхідно встановити одну з двох юридичних підстав: надмірна виплата пенсії стала наслідком зловживань з боку пенсіонера; надмірна виплата пенсії стала наслідком подання страхувальником недостовірних даних.

Саме наявність цих обставин є необхідною умовою для покладення на пенсіонера обов`язку повернути надміру виплачені суми пенсії.

Суд звертає увагу, що відповідач у відзиві фактично визнав цей підхід, зазначивши, що відрахування надміру виплаченої суми пенсії можливе лише у зв`язку із зловживаннями з боку пенсіонера або поданням страхувальником недостовірних даних, а інші підстави для такого утримання чинним законодавством не передбачені.

Однак у самому оскаржуваному рішенні від 23.09.2025 №6100/04-16 відповідач не встановив, у чому саме полягали зловживання позивача.

У вказаному рішенні відповідачем не зазначено, які конкретні дії позивача були недобросовісними, які документи з явно неправильними відомостями він подав, коли саме він знав або повинен був знати про неправильність таких відомостей, а також який причинний зв`язок існує між поведінкою позивача та виникненням переплати.

Також відповідач не встановив у рішенні, які саме недостовірні дані були подані страхувальником, хто саме є таким страхувальником, яким документом підтверджується недостовірність таких даних та чому за наявності такої підстави обов`язок повернення коштів покладається саме на пенсіонера, а не на страхувальника.

Посилання відповідача на витяг з рішення експертної команди від 07.08.2025 №ЦО-18583 саме по собі не замінює встановлення передбачених законом умов для стягнення переплати з пенсіонера.

При цьому, суд погоджується, що отримання відповідачем витягу з рішення експертної команди могло бути підставою для перевірки пенсійної справи, перерахунку пенсії або вирішення питання про подальшу виплату пенсії відповідно до компетенції відповідача.

Проте, суд виходить з того, що приведення пенсійної справи у відповідність і прийняття рішення про стягнення з пенсіонера переплати за минулий період є різними правовими діями, які мають різні юридичні передумови.

Так, для стягнення переплати з пенсіонера відповідач повинен був встановити саме ті обставини, з якими стаття 50 Закону №1058-IV пов`язує можливість такого стягнення.

У той же час, у цій справі відповідач таких обставин не встановив і не довів.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів, що на момент прийняття рішення від 23.09.2025 №6100/04-16 мав належні та допустимі докази зловживань з боку позивача або подання страхувальником недостовірних даних.

Крім того, відповідач не може під час судового розгляду доповнити оскаржуване рішення новими мотивами, яких воно не містило на момент прийняття.

Суд перевіряє рішення суб`єкта владних повноважень за тими підставами і мотивами, які були покладені в основу цього рішення самим суб`єктом владних повноважень.

Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 23.09.2025 №6100/04-16 прийняте без належного встановлення юридично значущих обставин, без доведення наявності зловживань з боку позивача або подання страхувальником недостовірних даних, а тому не відповідає вимогам частини другої статті 2 КАС України та статті 50 Закону №1058-IV.

За таких обставин, позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення від 23.09.2025 №6100/04-16 підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача припинити утримання коштів із пенсії, то суд зазначає, що рішення від 23.09.2025 №6100/04-16 передбачає можливість утримання 20% пенсії щомісячно, починаючи з 01.11.2025, у разі добровільного неповернення коштів.

Водночас, матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що відповідач фактично здійснював утримання коштів із пенсії позивача на підставі оскаржуваного рішення.

Окрім того, суд зазначає, що визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 23.09.2025 №6100/04-16 усуває правову підставу для здійснення будь-яких утримань із пенсії позивача на підставі цього рішення.

Тому окреме зобов`язання відповідача припинити утримання коштів не є необхідним способом захисту та ґрунтувалося б на недоведеному факті здійснення таких утримань.

За таких обставин, у задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити.

Із приводу вимоги про повернення утриманих коштів, то суд виходить із таких міркувань.

Позивач також просить зобов`язати відповідача повернути кошти, неправомірно утримані за рішенням від 23.09.2025 №6100/04-16.

Водночас, суд зазначає, що такий спосіб захисту може бути застосований лише за наявності доказів фактичного утримання коштів та доказів конкретної суми, яка підлягає поверненню.

У матеріалах справи наявне рішення відповідача, яким передбачено можливість утримання 20% пенсії щомісячно, починаючи з 01.11.2025, однак це рішення саме по собі підтверджує лише наявність припису відповідача щодо можливого подальшого утримання, а не факт уже проведеного утримання та його суму.

Ухвалою суду від 14.11.2025 у цій справі забезпечено позов, зокрема шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення №6100/04-16 та забороною відповідачу вчиняти дії з утримання будь-яких сум із пенсії позивача на підставі цього рішення до набрання законної сили рішенням суду у справі.

Надані суду сторонами докази не містять довідки, розрахунку, виписки з пенсійної справи або іншого документа, який би підтверджував, що з пенсії позивача фактично утримано конкретну суму коштів за оскаржуваним рішенням від 23.09.2025 №6100/04-16.

У той же час, твердження про можливе або очікуване утримання коштів саме по собі не є достатньою доказовою підставою для ухвалення судом рішення про повернення невизначеної суми.

Суд також враховує, що у постанові Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №487/1362/17 повернення утриманих коштів було підтримано за умови встановлення конкретної суми неправомірно утриманих коштів.

У цій справі такої суми матеріалами справи не підтверджено.

За таких обставин, позовна вимога про зобов`язання відповідача повернути утримані кошти є недоведеною і задоволенню не підлягає.

Водночас, відмова у цій частині не спростовує висновку суду про протиправність рішення від 23.09.2025 №6100/04-16 та не позбавляє позивача права звернутися за захистом у разі фактичного утримання конкретної суми коштів і наявності доказів такого утримання.

За таких обставин, за результатами розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій справі підлягають задоволенню частково.

Інші аргументи сторін не спростовують висновків суду за результатами розгляду справи, які зазначені вище.

Щодо інших доводів сторін, то суд також зазначає, що, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

У рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.

За ч. 3 ст. 139 КАС України, на користь позивача належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати зі сплати судового збору в сумі 484,48 грн.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 23.09.2025 №6100/04-16 про утримання надміру виплачених сум пенсії.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області судовий збір у розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн 48 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29013 , код ЄДРПОУ - 21318350) Головуючий суддя Є.В. Печений