Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 560/19607/25
РІШЕННЯ
іменем України
01 вересня 2026 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі позивачка) звернулася до суду з позовом, у якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі відповідач 1) від 18.09.2025 щодо відмови у переведенні її на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати їй до стажу державної служби періоди роботи в органах місцевого самоврядування з 05.10.1993 по 20.04.1994 та з 19.06.2001 по 29.12.2014; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі відповідач 2) з 11.09.2025 перевести її на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII та здійснити нарахування і виплату пенсії у розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, зазначеної у довідках Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради № 5185 від 08.09.2025 та № 5184 від 08.09.2025, з урахуванням виплачених сум.
Ухвалою суду від 17.11.2025 відкрито провадження в адміністративній справі; ухвалено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно із позовною заявою, позивачка позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити з таких підстав.
Зазначає, що отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Вказує, що 11.09.2025 вона звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Стверджує, що у заяві зазначено вид перерахунку - перехід на інший вид пенсії.
На думку позивачки, станом на 01.05.2016 вона мала понад 20 років стажу державної служби.
На її переконання, до цього стажу мають бути зараховані періоди роботи позивачки в органах місцевого самоврядування з 05.10.1993 по 20.04.1994 та з 19.06.2001 по 29.12.2014.
Позивачка вказує, що разом із заявою подала довідки про складові заробітної плати № 5185 та № 5184 від 08.09.2025, видані Управлінням праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради, які мають бути враховані для обчислення пенсії державного службовця.
Позивачка вважає протиправним рішення ГУ ПФУ в Полтавській області від 18.09.2025 № 968200850914, оскільки відповідач неправильно застосував законодавство щодо зарахування періодів роботи в органах місцевого самоврядування до стажу державної служби.
Відповідно до відзиву на позов, ГУ ПФУ в Полтавській області проти позову заперечує та просить у його задоволенні відмовити з таких підстав.
Відповідач 1 зазначає, що заява позивачки була подана до ГУ ПФУ в Хмельницькій області, однак за принципом екстериторіальності її розглянуло ГУ ПФУ в Полтавській області, яке прийняло рішення від 18.09.2025 № 968200850914 про відмову у перерахунку пенсії.
ГУ ПФУ в Полтавській області вважає, що після 04.07.2001 періоди роботи в органах місцевого самоврядування не можуть зараховуватися до спеціального стажу для визначення права на пенсію за нормами Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, оскільки посади місцевого самоврядування не є посадами державної служби.
За розрахунком відповідача 1, стаж роботи позивачки на посадах державної служби становить 7 років 1 місяць 28 днів, а саме: з 20.04.1994 по 29.12.2000 та з 01.01.2001 по 18.06.2001.
Також відповідач 1 зазначає, що питання врахування довідок про складові заробітної плати є похідним від питання наявності права на переведення на пенсію державного службовця, тому відповідні вимоги є передчасними.
Відповідач 2 правом на подачу відзиву не скористався, а тому, суд, на підставі ч. 2 ст. 175 КАС України, вирішує спір за наявними матеріалами справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
Позивачка - ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Отже, на дату звернення із заявою від 11.09.2025 вона досягла пенсійного віку.
11.09.2025 позивачка звернулася із заявою № 12615 щодо переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію згідно із Законом України «Про державну службу».
Заява була подана до ГУ ПФУ в Хмельницькій області, однак за принципом екстериторіальності її розглянуло ГУ ПФУ в Полтавській області.
Разом із заявою позивачка подала, зокрема, довідки Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради № 5185 від 08.09.2025 та № 5184 від 08.09.2025 про складові заробітної плати для призначення пенсії.
З довідки № 5185 вбачається, що вона видана ОСОБА_1 щодо посадового окладу, надбавки за ранг і надбавки за вислугу років; загальна сума становить 16534,00 грн.
З довідки № 5184 вбачається, що вона видана ОСОБА_1 для призначення пенсії згідно з пунктом 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII та статтею 37 Закону № 3723-XII.
У довідці зазначені інші складові заробітної плати за серпень 2025 року, загальна сума яких становить 15460,28 грн.
Рішенням ГУ ПФУ в Полтавській області від 18.09.2025 № 968200850914 позивачці відмовлено у переведенні на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу».
Формально рішення має назву «про відмову у перерахунку пенсії», однак зі змісту рішення вбачається, що фактично предметом розгляду була заява позивачки про переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону № 1058-IV, на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII.
Мотиви оскаржуваного рішення зводяться до того, що, на думку пенсійного органу, до кола осіб, на яких поширюється дія Закону № 889-VIII, не віднесено посадових осіб органів місцевого самоврядування, а стаж роботи в органах місцевого самоврядування зараховується відповідно до Закону України «Про державну службу» лише до 04.07.2001.
Відповідач 1 також зазначив, що позивачка з 19.06.2001 по 29.12.2014 працювала на посадах, віднесених до категорій посадових осіб місцевого самоврядування, а не до категорій посад державних службовців.
В оскаржуваному рішенні відповідач 1 визначив стаж роботи позивачки на посадах державної служби у розмірі 7 років 1 місяць 28 днів, а саме: з 20.04.1994 по 29.12.2000 та з 01.01.2001 по 18.06.2001.
Копія трудової книжки позивачки міститься в матеріалах справи.
Вона була долучена позивачкою до своєї заяви від 11.09.2025.
Із її записів вбачається, що позивачка працювала в органах та структурних підрозділах, пов`язаних зі сферою соціального захисту населення м. Хмельницького; трудова книжка містить записи щодо роботи з 05.10.1993, а також подальші записи щодо роботи після 19.06.2001.
Між сторонами немає спору щодо самого факту роботи позивачки з 19.06.2001 по 29.12.2014 на посадах, віднесених до категорій посадових осіб місцевого самоврядування.
Цей факт прямо зазначений у самому оскаржуваному рішенні.
Спір між сторонами стосується правової оцінки такого періоду - чи підлягає він зарахуванню до стажу державної служби для визначення права на пенсію відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Також суд вказує на те, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення, вчинення дій або бездіяльності.
Отже, суд, оцінюючи оспорювані рішення, дії або бездіяльність виходить лише з тих мотивів, якими керувався суб`єкт владних повноважень при прийнятті рішень, вчиненні дій або бездіяльності.
Такий підхід неодноразово відображений у практиці Верховного Суду при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема, у постанові від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18.
За ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
За пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки.
Згідно з підпунктом 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі Закон № 889-VIII у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), визнані такими, що втратили чинність, зокрема: {Підпункт 1 пункту 2 розділу XI визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) у тім, що він унеможливив перерахунок розмірів пенсій, призначених на підставі статті 37 Закону України „Про державну службу від 16 грудня 1993 року № 3723-XII, згідно з Рішенням Конституційного Суду № 3-р/2022 від 23.12.2022. Підпункт 1 пункту 2 розділу XI втрачає чинність через три місяці з дня припинення чи скасування в Україні воєнного стану, введеного Указом Президента України „Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року № 64/2022 зі змінами} Закон України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Відповідно до пункту 12 розділу XI Закону № 889-VIII, для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з пунктом 8 розділу XI Закону № 889-VIII, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Пунктом 4 частини другої статті 46 Закону № 889-VIII передбачено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".
Відповідно до пункту 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229 «Про затвердження Порядку обчислення стажу державної служби» (далі Порядок № 229 у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), стаж державної служби обчислюється відповідно до частини другої статті 46 Закону України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII Про державну службу (далі - Закон).
До стажу державної служби зараховуються: час перебування на посаді державної служби відповідно до Закону; час перебування на посаді народного депутата України; час перебування на посадах працівників дипломатичної служби; час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України Про службу в органах місцевого самоврядування; час перебування на посадах суддів; час перебування на посадах прокурорів; час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання; час професійного навчання державного службовця з відривом від служби, якщо не пізніше 75 днів після його завершення така особа повернулася на державну службу, крім випадків, установлених законом; період, коли державний службовець не працював з поважних причин, але залишався у трудових відносинах з державним органом; час перебування державного службовця у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі, коли дитина потребує домашнього догляду, - у відпустці без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку; час перебування на посадах радників, помічників, уповноважених та прес-секретаря Президента України, працівників секретаріатів Голови Верховної Ради України, його Першого заступника та заступника, працівників патронатних служб Прем`єр-міністра України та інших членів Кабінету Міністрів України, помічників-консультантів народних депутатів України, помічників та наукових консультантів суддів Конституційного Суду України, помічників суддів, а також на посадах патронатних служб в інших державних органах.
Згідно з пунктом 6 цього Порядку, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону.
Пунктом 3 Порядку № 229 передбачено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка, копія послужного списку, військовий квиток та інші документи, які відповідно до законодавства підтверджують стаж роботи (довідки, виписки з наказів, дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, тощо).
Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 «Про порядок обчислення стажу державної служби», який діяв до 01.05.2016, до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України "Про державну службу", а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком; на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання; на посадах керівних працівників і спеціалістів в органах, що згідно з чинним законодавством здійснюють державний нагляд за охороною праці; на посадах спеціалістів Державної кримінально-виконавчої служби (установи виконання покарань, слідчі ізолятори, підрозділи кримінально-виконавчої інспекції), які не мають спеціальних звань; на посадах керівних працівників і спеціалістів апарату Національного банку України, Республіканського банку Криму, управління по місту Києву та Київській області, обласних управлінь Національного банку України; на посадах керівних працівників і спеціалістів Фонду соціального захисту інвалідів; на посадах керівних працівників і спеціалістів державних архівів областей та їх філіалів, державних архівів міст Києва і Севастополя; на посадах керівних працівників і спеціалістів Державної інспекції навчальних закладів при Міністерстві освіти України; на посадах керівних працівників і спеціалістів Державного архіву при Раді міністрів Автономної Республіки Крим; на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування; на посадах керівних працівників і спеціалістів Української державної насіннєвої інспекції, Державної насіннєвої інспекції Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, міжрайонних державних насіннєвих інспекцій, Української державної помологічно-ампелографічної інспекції, Української державної лісонасіннєвої інспекції, державних зональних лісонасіннєвих інспекцій, Української державної квітково-декоративної насіннєвої інспекції, яким надано повноваження головних або державних інспекторів з насінництва та розсадництва, з дня набрання чинності Законом України "Про насіння і садивний матеріал" (з 28 січня 2003 року); на посадах Головного державного інспектора з карантину рослин України, головних державних інспекторів з карантину рослин Республіки Крим, області і міста Києва, їх заступників, а також головних, провідних спеціалістів та спеціалістів всіх категорій прикордонних обласних, обласної, міської інспекції з карантину рослин, завідуючих прикордонними пунктами з карантину рослин в морських, річкових портах (на пристанях), на відповідних залізничних станціях, в аеропортах, на головпоштамтах або шосейних шляхах, які за посадою є одночасно державними інспекторами з карантину рослин відповідної території або пункту, з дня набрання чинності Законом України від 30 червня 1993 р. N 3348-XII "Про карантин рослин" (з 24 серпня 1993 р.); на посадах Головного державного інспектора з карантину рослин міста Севастополя, його заступників, спеціалістів Державної служби з карантину рослин України, які є державними інспекторами з карантину рослин, з дня набрання чинності Законом України від 3 квітня 2003 р. N 674-IV "Про внесення змін до Закону України "Про карантин рослин" (з 1 січня 2004 року); на посадах за квотою України у Виконавчому комітеті Співдружності Незалежних Держав та посаді Повноважного представника України в Комісії з економічних питань при Економічній раді Співдружності Незалежних Держав; на посадах начальника Головної державної інспекції захисту рослин - Головного державного інспектора захисту рослин України, заступників начальника Головної державної інспекції захисту рослин - заступників Головного державного інспектора захисту рослин України, начальників державних інспекцій захисту рослин - головних державних інспекторів захисту рослин Автономної Республіки Крим, областей, районів, заступників начальників державних інспекцій захисту рослин - заступників головних державних інспекторів захисту рослин Автономної Республіки Крим, областей, районів, всіх спеціалістів - державних інспекторів захисту рослин Автономної Республіки Крим, областей, районів з дня набрання чинності Законом України від 14 вересня 2006 р. N 141-V "Про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання використанню фальсифікованих пестицидів і агрохімікатів" (з 4 жовтня 2006 року); на посадах керівних працівників і спеціалістів Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів Міністерства охорони здоров`я та державних інспекцій з контролю якості лікарських засобів в Автономній республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі з дня набрання чинності Законом України "Про лікарські засоби" (з 7 травня 1996 р.).
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.04.1994 № 239 «Про віднесення посад працівників місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів до відповідних категорій посад державних службовців і присвоєння їм рангів державних службовців» визначено, що посади працівників місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів відносяться до таких категорій: перша категорія - посади голів обласних, Київської та Севастопольської міських Рад народних депутатів; друга категорія - посади заступників голів обласних, Київської та Севастопольської міських Рад народних депутатів; голів міських Рад народних депутатів міст з кількістю населення понад 1 млн. чоловік; голів міських Рад народних депутатів міст - обласних центрів; третя категорія - посади керівників секретаріатів обласних, Київської та Севастопольської міських Рад народних депутатів; голів міських Рад міст обласного підпорядкування (крім міст з кількістю населення понад 1 млн. чоловік і міст-обласних центрів), районних, районних у містах Рад народних депутатів; четверта категорія - посади заступників керівників секретаріатів, керівників управлінь, самостійних відділів обласних, Київської та Севастопольської міських Рад народних депутатів; заступників голів міських Рад народних депутатів міст обласного підпорядкування, перших заступників і заступників голів, керуючих справами виконкомів цих Рад; п`ята категорія - посади заступників голів, керівників секретаріатів районних, районних у містах Рад народних депутатів; перших заступників і заступників голів, керуючих справами (секретарів) виконкомів районних у містах Рад народних депутатів; голів міст районного значення, селищних і сільських голів; заступників керівників управлінь, самостійних відділів обласних, Київської та Севастопольської міських Рад народних депутатів; керівників управлінь, самостійних відділів виконкомів міських Рад народних депутатів міст обласного підпорядкування та їх заступників; керівників відділів (підвідділів) у складі управлінь, самостійних відділів, секретаріатів обласних, Київської та Севастопольської міських Рад народних депутатів і апаратів виконкомів міських Рад народних депутатів і міст обласного підпорядкування; помічників голів, радників, консультантів, спеціалістів апарату обласних, Київської та Севастопольської міських Рад народних депутатів та інші прирівняні до них посади; шоста категорія - посади заступників голів, секретарів виконкомів міських Рад народних депутатів і міст районного підпорядкування, селищних і сільських Рад народних депутатів; керівників відділів секретаріатів районних, районних у містах Києві та Севастополі Рад народних депутатів; керівників управлінь, самостійних відділів виконкомів районних у містах Рад народних депутатів; керівників відділів (підвідділів) та їх заступників у складі управлінь, самостійних відділів, апаратів виконкомів районних у містах Рад народних депутатів; радників, консультантів, спеціалістів управлінь, самостійних відділів обласних, Київської та Севастопольської міських Рад народних депутатів; радників, консультантів, спеціалістів виконкомів міських Рад міст обласного підпорядкування, їх управлінь, самостійних відділів та інші прирівняні до них посади; сьома категорія - посади радників, консультантів, спеціалістів секретаріатів районних, районних у містах Києві та Савестополі Рад народних депутатів; спеціалістів апаратів виконкомів районних у містах, міських Рад міст районного підпорядкування, селищних і сільських Рад народних депутатів та інші прирівняні до них посади.
Віднесення до відповідної категорії наявних посад, які займають посадові особи органів місцевого самоврядування, а також нових посад проводиться Кабінетом Міністрів України за поданням відповідних органів місцевого самоврядування.
Ранги, що відповідають посадам першої та другої категорій, присвоюються в порядку, передбаченому статтею 26 Закону України "Про державну службу".
Ранги сільському, селищному, міському голові, голові районної, районної у місті ради присвоюються за рішенням відповідної ради.
Ранги іншим керівним посадовим особам і спеціалістам органів місцевого самоврядування присвоюються за місцем їхньої роботи керівниками цих органів.
Доплати за ранги державних службовців установлюються в розмірах, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 1994 р. N 123.
Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII (далі Закон № 3723-XII у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
Порядок призначення пенсій відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII після набрання чинності Законом № 889-VIII визначений Порядком призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» (далі Порядок № 622 у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 2 Порядку № 622 визначено, що згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10 грудня 2015 р. N 889-VIII "Про державну службу" на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. N 3723-XII "Про державну службу" (далі - Закон) мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. N 889-VIII "Про державну службу": мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України; займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 622, право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. N 889-VIII "Про державну службу" не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають: чоловіки, які досягли віку 62 роки. До досягнення зазначеного віку право на призначення пенсії мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 61 рік - які народилися по 31 грудня 1954 р.; 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 р. по 31 грудня 1955 р.; жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з пунктом 4 Порядку № 622, пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому: посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби); розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні; у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць; матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.
За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на дату виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п`ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах, визначених законодавством, таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі. Середньомісячна сума зазначених виплат за місяць визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за місяць на фактичну чисельність державних службовців за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.
Визначення заробітної плати для призначення пенсії державним службовцям, які працювали в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, здійснюється з урахуванням положень пунктів 41 і 42 цього Порядку.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначений Порядком, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"» (у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин).
За змістом цього Порядку, заява про призначення, перерахунок пенсії або переведення з одного виду пенсії на інший подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України, а після реєстрації заяви та сканування документів за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує електронну пенсійну справу.
У постанові від 10.05.2018 у справі № 351/1792/17 Верховний Суд дійшов висновку, що період роботи на посаді посадової особи місцевого самоврядування неправомірно не враховано до стажу роботи на посадах державної служби.
Верховний Суд виходив із того, що за періоди роботи до набрання чинності Законом № 889-VIII стаж обчислюється за законодавством, чинним у відповідний період.
У постанові від 26.06.2018 у справі № 735/939/17 Верховний Суд зазначив, що відповідно до пункту 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених статтею 14 Закону № 2493-III, а також на посадах керівних працівників і спеціалістів виконавчих комітетів місцевих рад, їх управлінь, самостійних відділів та інших структурних підрозділів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у зразковій справі № 822/524/18 зазначено, що після 01.05.2016 право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII зберігають особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII, а також передбачені статтею 37 Закону № 3723-XII вік і страховий стаж.
У постанові Верховного Суду від 25.07.2023 у справі № 640/1873/22 Верховний Суд визнав правомірним застосування органами Пенсійного фонду принципу екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення та перерахунок пенсій.
У постанові від 24.05.2024 у справі № 460/17257/23 Верховний Суд зазначив, що зобов`язальні дії щодо призначення пенсії має вчинити саме той територіальний орган Пенсійного фонду України, який був визначений за принципом екстериторіальності та вирішував питання за заявою особи.
У постанові від 13.03.2026 у справі № 160/34929/24 Верховний Суд зазначив, що адміністративний суд не наділений повноваженням змінювати мотиви, якими керувався суб`єкт владних повноважень при прийнятті рішення, тобто підміняти правове обґрунтування оскаржуваного акта іншими мотивами.
Цей правовий висновок суд враховує як загальний підхід до меж судового контролю за рішенням суб`єкта владних повноважень.
Так, суд перевіряє правомірність рішення ГУ ПФУ в Полтавській області від 18.09.2025 № 968200850914 ретроспективно, тобто з урахуванням обставин, доказів і правового регулювання, які існували на момент прийняття цього рішення.
При цьому, суд оцінює саме ті мотиви, які були покладені відповідачем в основу оскаржуваного рішення.
Суд не може виправляти, доповнювати або замінювати мотиви пенсійного органу іншими мотивами, які у спірному рішенні не наведені.
Так, оскаржуване рішення не містить висновку про неналежність довідок № 5185 та № 5184 від 08.09.2025, про відсутність страхового стажу, про недосягнення позивачкою пенсійного віку або про неподання необхідних документів.
Єдиним вирішальним мотивом відмови є висновок відповідача 1 про відсутність у позивачки необхідного стажу державної служби через незарахування роботи в органах місцевого самоврядування після 04.07.2001.
Щодо зарахування періоду роботи з 19.06.2001 по 29.12.2014, то суд зазначає про таке.
Пенсійний орган визнав, що позивачка має 7 років 1 місяць 28 днів стажу роботи на посадах державної служби - з 20.04.1994 по 29.12.2000 та з 01.01.2001 по 18.06.2001.
Також пенсійний орган визнав, що позивачка з 19.06.2001 по 29.12.2014 працювала на посадах, віднесених до категорій посадових осіб місцевого самоврядування.
Отже, спірним є не факт роботи позивачки у зазначений період, а правове питання: чи підлягає такий період зарахуванню до стажу державної служби для визначення права на пенсію відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII.
При цьому, суд вважає помилковим висновок відповідача 1 про те, що стаж роботи в органах місцевого самоврядування після 04.07.2001 не підлягає зарахуванню до стажу державної служби з огляду на таке.
Пункт 4 частини другої статті 46 Закону № 889-VIII прямо передбачає зарахування до стажу державної служби часу перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Аналогічне положення містить пункт 4 Порядку № 229.
Крім того, відповідно до змісту пункту 8 розділу XI Закону № 889-VIII періоди роботи до набрання чинності цим Законом оцінюються за правилами, які діяли у відповідний період.
На час проходження позивачкою служби в органах місцевого самоврядування до 01.05.2016 застосовувався, зокрема, Порядок № 283, який передбачав зарахування до стажу державної служби роботи на посадах в органах місцевого самоврядування та на посадах керівних працівників і спеціалістів виконавчих комітетів місцевих рад, їх управлінь, самостійних відділів та інших структурних підрозділів.
Тому сам факт того, що після 04.07.2001 відповідні посади належать до посад в органах місцевого самоврядування, не означає, що період роботи на таких посадах не підлягає зарахуванню до стажу державної служби для цілей пункту 12 розділу XI Закону № 889-VIII.
З огляду на це, період роботи позивачки в органах місцевого самоврядування з 19.06.2001 по 29.12.2014 підлягає зарахуванню до стажу державної служби.
З урахуванням уже визнаного відповідачем 1 стажу 7 років 1 місяць 28 днів та періоду роботи з 19.06.2001 по 29.12.2014, позивачка станом на 01.05.2016 мала понад 20 років стажу, необхідного для збереження права на пенсію державного службовця відповідно до пункту 12 розділу XI Закону № 889-VIII.
Щодо періоду роботи з 05.10.1993 по 19.04.1994, то суд вказує на таке.
Позивачка також просить зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати їй до стажу державної служби, зокрема, період роботи в органах місцевого самоврядування з 05.10.1993 по 20.04.1994.
Так, суд враховує, що за результатами розгляду заяви позивачки відповідач 1 зарахував їй до стажу державної служби період роботи з 20.04.1994 по 29.12.2000, а також з 01.01.2001 по 18.06.2001.
Отже, фактично спірним у цій частині є період з 05.10.1993 по 19.04.1994.
При цьому, суд зазначає, що копія трудової книжки позивачки має доказове значення для встановлення факту її роботи, найменування займаної посади та місця роботи.
Водночас, питання про зарахування відповідного періоду до стажу державної служби є не лише питанням встановлення факту роботи, а й питанням правової кваліфікації цієї роботи відповідно до законодавства, чинного у відповідний період.
Так, відповідно до змісту пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, стаж державної служби за періоди роботи до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Отже, суд виходить з того, що для вирішення питання про зарахування періоду з 05.10.1993 по 19.04.1994 необхідно встановити не лише сам факт роботи позивачки в органі чи структурному підрозділі, зазначеному у трудовій книжці, а й те, чи існувала на той час нормативна підстава для віднесення займаної нею посади до відповідної категорії посад державних службовців або для прирівняння її до таких посад для цілей обчислення стажу державної служби.
При цьому, суд враховує, що Указом Президента України від 16.03.1994 № 88/94 «Про присвоєння рангів державних службовців Представникам Президента України в районах і працівникам органів місцевого самоврядування» Кабінету Міністрів України було доручено визначити порядок присвоєння рангів державних службовців працівникам місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів.
Водночас, сам по собі зазначений Указ не встановлював порядку обчислення стажу державної служби та не визначав конкретного переліку посад, робота на яких підлягала зарахуванню до такого стажу.
Постанова Кабінету Міністрів України від 18.04.1994 № 239 «Про віднесення посад працівників місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів до відповідних категорій посад державних службовців і присвоєння їм рангів державних службовців», якою посади працівників місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів були віднесені до відповідних категорій посад державних службовців, прийнята після початку спірного періоду.
Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283, прийнятий після спірного періоду з 05.10.1993 по 19.04.1994.
Тому саме лише посилання на дату прийняття постанови Кабінету Міністрів України № 239 та Порядку № 283 не є достатнім для автоматичного висновку про неможливість зарахування всього періоду з 05.10.1993 по 19.04.1994 до стажу державної служби.
Водночас, самі по собі ці нормативні акти також не є достатньою підставою для зарахування всього заявленого періоду, оскільки суд має оцінити належність конкретної посади до відповідної категорії посад державних службовців саме у той час, за який позивачка просить зарахувати стаж.
У той же час, судом встановлений факт роботи позивачки з 05.10.1993, найменування посади та місце роботи.
Однак судом не встановлено, що у період з 05.10.1993 по 19.04.1994 займана нею посада вже була нормативно віднесена до відповідної категорії посад державних службовців або прирівняна до такої посади для цілей обчислення стажу державної служби.
Трудова книжка підтверджує факт роботи, але сама по собі не замінює нормативної підстави для зарахування цього періоду до стажу державної служби.
Інших доказів, зокрема архівної довідки, штатного розпису, рішення відповідного органу, положення про орган чи структурний підрозділ або іншого документа, який би підтверджував належність займаної позивачкою посади у період з 05.10.1993 по 19.04.1994 до посад, робота на яких підлягала зарахуванню до стажу державної служби, матеріали справи не містять.
І судом не встановлено, що відповідні документи були подані позивачкою до відповідача 1 на дату прийняття ним оскаржуваного рішення.
При цьому, сам факт подальшого зарахування відповідачем 1 стажу державної служби з 20.04.1994 також не є достатнім для автоматичного зарахування попереднього періоду з 05.10.1993 по 19.04.1994, оскільки для кожного періоду роботи має бути встановлена правова підстава його зарахування відповідно до законодавства, чинного у відповідний час.
Одночасно суд враховує, що незарахування зазначеного періоду не впливає на встановлений у цьому рішенні суду висновок про наявність у позивачки права на пенсію державного службовця, оскільки сукупність уже зарахованого відповідачем стажу та періоду роботи з 19.06.2001 по 29.12.2014, який підлягає зарахуванню до стажу державної служби, є достатньою для висновку про наявність у позивачки понад 20 років стажу, необхідного для збереження права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII.
За таких обставин, вимога про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до стажу державної служби період з 05.10.1993 по 19.04.1994 задоволенню не підлягає.
Щодо належного відповідача і способу захисту у спірних правовідносинах, то суд виходить із таких міркувань.
Позивачка просить зобов`язати ГУ ПФУ в Хмельницькій області перевести її з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію згідно із Законом України «Про державну службу» та здійснити нарахування і виплату пенсії.
Однак суд встановив, що заяву позивачки від 11.09.2025 за принципом екстериторіальності розглянуло саме ГУ ПФУ в Полтавській області.
Саме це головне управління прийняло оскаржуване рішення, здійснило правову оцінку документів, визначило стаж і відмовило у переведенні на пенсію.
За правовою позицією Верховного Суду, викладеною, серед інших, у постанові від 24.05.2024 у справі № 460/17257/23, зобов`язальні дії щодо призначення пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, який вирішував питання за заявою особи.
Тому належним відповідачем щодо зарахування спірного періоду до стажу державної служби, переведення позивачки на пенсію відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, нарахування та виплати пенсії є ГУ ПФУ в Полтавській області.
При цьому, ГУ ПФУ в Хмельницькій області не приймало оскаржуваного рішення та не здійснювало остаточного розгляду заяви позивачки.
Те, що після призначення або переведення пенсії електронна пенсійна справа передається до органу за місцем проживання для здійснення виплати, не змінює того, що зобов`язальні дії за наслідками цього спору має вчинити орган, який розглянув заяву за принципом екстериторіальності та прийняв протиправне рішення.
Водночас, суд вказує на те, що після зарахування періоду з 19.06.2001 по 29.12.2014 до стажу державної служби у відповідача 1 не залишається дискреції щодо самого факту переведення позивачки на пенсію державного службовця.
Вік позивачки, факт отримання пенсії за віком, факт подання заяви і доданих до неї документів, а також наявність понад 20 років стажу державної служби встановлені судом та не спростовані відповідачем 1.
За таких обставин, ефективним способом захисту є не повторний розгляд заяви, а пряме зобов`язання ГУ ПФУ в Полтавській області зарахувати спірний період до стажу державної служби, перевести позивачку з 11.09.2025 на пенсію відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII.
При цьому, суд не втручається у технічні або розрахункові аспекти, які належать до компетенції ГУ ПФУ в Полтавській області (конкретний розмір пенсії, порядок перерахунків тощо), а визначає лише юридичні передумови, обов`язкові для органу (наявність достатнього стажу, обов`язок зарахувати певні періоди тощо).
Щодо позовних вимог про зобов`язання ГУ ПФУ в Хмельницькій області перевести позивачку з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію згідно із Законом України «Про державну службу» та здійснити нарахування і виплату пенсії, то суд зазначає таке.
Як убачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваного рішення, спірні правовідносини виникли у зв`язку з відмовою ГУ ПФУ в Полтавській області у переведенні позивачки з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію згідно із Законом України «Про державну службу» та здійснити нарахування і виплату пенсії.
Саме це рішення відповідача 1 є предметом оскарження у цій справі, і саме воно зумовило порушення права позивачки на переведення на пенсію згідно із Законом України «Про державну службу» з дати виникнення такого права.
Водночас, на момент розгляду справи судом рішення про таке переведення позивачки ще не прийнято.
Суд у цьому рішенні суду визнає протиправним та скасовує зазначене вище рішення ГУ ПФУ в Полтавській області про відмову у переведенні позивачки з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію згідно із Законом України «Про державну службу», встановлює наявність у позивачки необхідного страхового стажу та дату виникнення права на переведення на вказану пенсію, а також зобов`язує відповідача 1 прийняти рішення про зазначене вище переведення з 11.09.2025.
Суд зазначає, що нарахування та фактична виплата пенсії згідно із Законом України «Про державну службу» позивачці Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області є наступним етапом реалізації рішення про переведення позивачки з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію згідно із Законом України «Про державну службу» та здійснюється в межах виконання: рішення ГУ ПФУ в Полтавській області, прийнятого на виконання цього рішення суду; а також цього рішення суду в порядку, визначеному главою 11 Кодексу адміністративного судочинства України та Законом України «Про виконавче провадження».
У той же час, станом на час ухвалення цього рішення суду відсутній самостійний спір щодо неправомірної відмови або бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області саме у частині нарахування та виплати пенсії позивачки згідно із Законом України «Про державну службу», оскільки на таку пенсію позивачка ще не була переведена і відповідне рішення ГУ ПФУ в Полтавській області ще не приймалося.
Тому вимога про зобов`язання ГУ ПФУ в Хмельницькій області перевести позивачку з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію згідно із Законом України «Про державну службу» та здійснити нарахування і виплату пенсії фактично стосується майбутніх дій, пов`язаних із виконанням цього рішення суду, а не усунення вже допущеного порушення з боку відповідача 2.
Відповідно до змісту статей 2, 5, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд здійснює захист порушеного права шляхом застосування способу захисту, який відповідає характеру спірних правовідносин та є необхідним і достатнім для відновлення такого права.
При цьому, суд не може покладати на суб`єкта владних повноважень обов`язки, пов`язані з майбутніми діями, які стануть актуальними лише після виконання іншого рішення, оскільки такі вимоги є передчасними і виходять за межі реального предмета спору.
Отже, позовна вимога про зобов`язання про зобов`язання ГУ ПФУ в Хмельницькій області перевести позивачку з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію згідно із Законом України «Про державну службу» та здійснити нарахування і виплату пенсії, за наведених обставин є передчасною, оскільки стосується дій, які мають бути вчинені в межах виконання судового рішення та рішення ГУ ПФУ в Полтавській області про переведення позивачки на вказану пенсію, і на момент розгляду справи не пов`язана з уже вчиненими протиправними діями або бездіяльністю Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
У зв`язку з цим, зазначена позовна вимога не підлягає задоволенню як така, що заявлена передчасно та не відповідає характеру спірних правовідносин у цій справі.
З огляду на викладене вище, за результатами розгляду справи, суд дійшов до таких висновків.
Оскаржуване рішення ГУ ПФУ в Полтавській області від 18.09.2025 № 968200850914 прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, без урахування пункту 8 розділу XI Закону № 889-VIII, пункту 4 частини другої статті 46 Закону № 889-VIII, Порядку № 229, Порядку № 283 та зазначеної вище практики Верховного Суду щодо зарахування періодів роботи в органах місцевого самоврядування до стажу державної служби.
Відповідач 1 не довів правомірності незарахування до стажу державної служби періоду роботи позивачки в органах місцевого самоврядування з 19.06.2001 по 29.12.2014.
Водночас, суд не встановив достатніх підстав для зарахування до стажу державної служби періоду з 05.10.1993 по 19.04.1994.
З огляду на викладене вище, позов у цій справі підлягає частковому задоволенню.
Для ефективного захисту порушеного права суд вважає за необхідне вийти за межі формально заявленої вимоги до ГУ ПФУ в Хмельницькій області та покласти зобов`язання щодо переведення позивачки на пенсію згідно із Законом України «Про державну службу» на належного відповідача - ГУ ПФУ в Полтавській області.
У задоволенні позовних вимог до ГУ ПФУ в Хмельницькій області слід відмовити.
Інші аргументи сторін не спростовують висновків суду за результатами розгляду справи, які зазначені вище.
Щодо інших доводів сторін, то суд також зазначає, що, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
У рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 18.09.2025 № 968200850914 про відмову у перерахунку пенсії.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період роботи в органах місцевого самоврядування з 19.06.2001 по 29.12.2014.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області з 11.09.2025 перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідачі:Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34,м. Полтава,Полтавський р-н, Полтавська обл.,36011 , код ЄДРПОУ - 13967927) Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,29005 , код ЄДРПОУ - 21318350)
Головуючий суддя Є.В. Печений
Судове рішення № 139381393, Хмельницький окружний адміністративний суд було прийнято 01.09.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 560/19607/25. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: