Рішення № 139379861, 01.09.2026, Яремчанський міський суд

Справа № 760/5779/26

Провадження № 2/354/706/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2026 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючоїсудді Ковалюк О.М.,

за участю секретаря судового засідання Стремінської А.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Яремче цивільну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС»

до ОСОБА_1

про стягнення кредитної заборгованості,-

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Представник позивача ТОВ «СВЕА ФІНАНС» 30.12.2025 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, в якій просила стягнути з відповідача на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за договором позики № 4699430 від 07.10.2022 в розмірі 25 272,00 грн та понесені судові витрати: судовий збір в сумі 2 422,40 грн.

Позов мотивує тим, що 07.10.2022 між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 4699430 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний упорядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до Розділу 2 Кредитного договору, ТОВ «МАНІФОЮ» передає Позичальнику у власність грошові кошти (позику), а Позичальник приймає на себе обов`язок повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) та сплатити Позикодавцю проценти за користування позикою та всі інші платежі відповідно до умов цього Договору. За умовами Договору сума позики становить 9 000,00 гривень, позика надаєтьcя на строк 72 дні(-в). Окремо зазначає, що в подальшому за згодою сторін шляхом укладення додаткових угод відповідний строк позики було продовжено.

Усвідомлюючи виникнення фінансових зобов`язань перед Первісним Кредитором, Відповідач здійснював часткові (-у) оплати (-у) в рахунок погашення заборгованості за Договором № 4699430 від 07.10.2022, шляхом здійснення платежів (останній платіж було здійснено 14.11.2022 у сумі 3 312,00 грн).

Звертає увагу суду на той факт, що, згідно із отриманою від Первісного Кредитора інформацією, Відповідач в загальній кількості 5 рази (-ів) оформлював договірні відносини з ТОВ «МАНІФОЮ», попередні договори позики були погашені, що додатково доводить обізнаність Відповідача з процедурою оформлення та виконання Договору.

14.03.2023 між ТОВ «МАНІФОЮ» та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» (25.03.2024 перейменовано на ТОВ «СВЕА ФІНАНС») було укладено ДОГОВІР ФАКТОРИНГУ № 14/03-2023, відповідно до умов якого Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору, а Новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора за Кредитними договорами та сплачує Первісному кредитору за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим Договором.

Станом на дату складання позовної заяви заборгованість за Договором № 4699430 від 07.10.2022 становить 25 272,00 гривень, з яких: заборгованість за сумою кредиту 9 000,00 грн та заборгованість по відсотках 16 272,00 грн.

У зв?язку з наведеним просить позов задовольнити в повному обсязі.

31.08.2026 представником відповідача адвокатом Возною Ж.А. надіслано до суду відзив на позовну заяву, в якому не погоджується з позовом з наступних підстав. Вважає, що позивач не надав жодних доказів, які прямо чи опосередковано свідчать, що електронний підпис на договорі належить саме відповідачу та доказів його ідентифікації. В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували перерахування коштів відповідачу згідно даного спірного договору, а кредитного договору під № 4699430 від 07.10.2022 не зафіксовано в його електронному кабінеті. Довідка про перерахування коштів не є належним доказом факту надання кредиту відповідачу. Крім того, заперечує проти нарахування та стягнення відсотків, відтак просить відмовити в задоволенні позову.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Солом?янського районного суду міста Києва Майстренком О.М. від 20.03.2026 справу за позовом ТОВ «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано за підсудністю до Голосіївського районного суду міста Києва.

08.06.2026 ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва Кокошко О.Б. дану справу передано за підсудністю до Яремчанського міського суду Івано-Франківської області.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2026 головуючою суддею визначено Ковалюк О.М.

Ухвалою судді від 23.07.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, запропоновано відповідачу у п?ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали подати відзив на позов з доказами на підтвердження обставин, що підтверджують заперечення проти позову.

27.07.2026 за заявою представника відповідача було внесено її дані до підсистеми «Електронний суд» з метою надання доступу адвокату Возній Ж.А. до електронних матеріалів цивільної справи для ознайомлення з позовними вимогами та належної підготовки правової позиції для захисту законних прав та інтересів відповідача.

Представник позивача в судове засідання не з?явилася, однак звертаючись з позовом до суду, в прохальній частині позовної заяви просить розгляд справи проводити у її відсутності, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник в судове засідання не з?явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлялися про час і місце розгляду справи.

Згідно з частиною першою статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення

проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

07.10.2022 ОСОБА_1 та ТОВ «МАНІФОЮ» уклали між собою договір позики № 4699430, який був підписаний електронним підписом позичальника v73230 (а.с. 18-27).

Відповідно до п. 2.1. Договору, Позикодавець передає Позичальнику у власність грошові кошти (позику), а Позичальник приймає на себе обов`язок повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) та сплатити Позикодавцю проценти за користування позикою та всі інші платежі відповідно до умов цього Договору.

Згідно із п. 2.3.3.-2.3.6. Договору, сума позики становить 9 000,00 гривень. Строк позики: загальний строк до «18» грудня 2022 року (72 днів). Строк позики складається з розрахункових періодів, визначених Розрахунком. Дата надання позики: 07.10.2022. Дата повернення позики: 18.12.2022.

У п. 2.4. Договору зазначено, що процентні ставки, що застосовуються в межах строку позики: Акційна процентна ставка, фіксована: 1.54% на день застосовується протягом першого розрахункового періоду у разі наявності акційних пропозицій та діє лише за умови дотримання Позичальником умов оплати заборгованості за цією ставкою відповідно до п. 3.1.1 цього Договору; базова процентна ставка, фіксована: 2.2% на день застосовується протягом першого розрахункового періоду відповідно до п. 3.1.2 цього Договору, а також у разі продовження строку позики протягом першого розрахункового періоду згідно з умовами відповідної Додаткової угоди, укладеної Сторонами цього Договору; основна процентна ставка, фіксована: 3% на день застосовується протягом усього строку позики, окрім першого розрахункового періоду. Особливості нарахування процентів за основною процентною ставкою визначено Розділом 3 цього Договору.

Відповідно до п. 2.5. Договору, позика надається Позичальнику в день підписання Сторонами Договору позики шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок Позичальника за номером електронного платіжного засобу (банківської картки) НОМЕР_1 , зареєстрованого Позичальником для цієї цілі в Особистому кабінеті.

З п. 11 Договору вбачається, що ОСОБА_1 підписав договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором v73230.

Відповідно до Додаткових угод № 1 від 29.10.2022 та №2 від 14.11.2022 до договору позики № 4699430 від 07.10.2022, які підписані одноразовими ідентифікаторами j25705 та w69160, загальний строк користування позикою узгоджено до 17.01.2023 (а.с. 34-13).

Умови надання коштів у позику (спосіб, строки, суми, процентні ставки та порядок повернення позики) зазначені в паспорті позики, який підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором Z59840 (а.с. 44-48).

ТОВ «МАНІФОЮ» 07.10.2022 виконало свої зобов`язання перед ОСОБА_1 , перерахувавши йому 9 000,00 грн кредитних коштів на банківську картку № НОМЕР_1 через сервіс онлайн платежів iPay.ua, номер операції 171476526, що підтверджується квитанцією за сплату № 171476526 від 07.10.2022 виданою ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» (а.с. 54).

14.03.2023 між ТОВ «МАНІФОЮ» та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» (25.03.2024 перейменовано на ТОВ «СВЕА ФІНАНС») укладено Договір факторингу № 14/03-2023, відповідно до якого ТОВ «МАНІФОЮ» передало (відступило) ТОВ «СВЕА ФІНАНС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «СВЕА ФІНАНС» прийняло належні ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Сторони зазначеного договору факторингу у повному обсязі виконали взяті на себе зобов?язання, зокрема, ТОВ «СВЕА ФІНАНС» перерахувало ТОВ «МАНІФОЮ» обумовлений у пункті 4.1 договору факторингу розмір фінансування за реєстром боржників на суму 337 889,78 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 9054 від 14.03.2023 (а.с. 58-48).

Відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників) до Договору факторингу №14/03-2023 від 14.03.2023, заборгованість ОСОБА_1 за Договором № 4699430 складає 25 272,00 гривень.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором № 4699430 від 07.10.2022, відповідач взятих на себе зобов`язань належним чином не виконав, проценти за користуванням кредитом у повному обсязі не сплатив. В зв`язку із чим, станом на 25.11.2025, заборгованість відповідача складає 25 272,00 грн, з яких: заборгованість за сумою кредиту 9 000,00 грн та заборгованість по відсотках 16 272,00 грн.(а.с. 49-53).

Також відповідно до вказаного розрахунку заборгованості Відповідач здійснював часткові оплати в рахунок погашення заборгованості за Договором № 4699430 від 07.10.2022, шляхом здійснення платежів 29.10.2022 в сумі 3049,20 грн, 14.11.2022 в сумі 2772,00 грн. та 14.11.2022 в сумі 540,00 грн., всього на загальну суму 6 361,20 грн.

У зв?язку із тим, що відповідач не виконав свої грошові зобов`язання за договором № 4699430 від 07.10.2022, перед новим кредитором за цим договором ТОВ «СВЕА ФІНАНС», у ОСОБА_1 виник борг по кредиту, який на день звернення до суду відповідач не сплатив.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Судом встановлено, що між сторонами виникли цивільно-правові зобов`язання на підставі договору кредиту, які регулюються ЦК України.

Вирішуючи даний спір суд виходить з таких мотивів та правових норм чинного законодавства.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно положень ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205 та 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 №127/33824/19, від 16.12.2020 у справі №561/77/19.

Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено, що договір про надання фінансових послуг (включно, мікропозики) укладається виключно в письмовій формі: у паперовому вигляді; у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"; шляхом приєднання клієнта до договору, який

може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/ або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".

Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).

Порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем, права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначено Законом України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03.09.2015 (надалі - Закон № 675-VIII), який набрав чинності 30.09.2015.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 675-VIII електронна комерція - це відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч. 2, 4 ст. 8 Закону № 675-VIII покупець (замовник, споживач) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції, який приймає (акцептує) пропозицію іншої сторони щодо укладення електронного договору, зобов`язаний повідомити про себе інформацію, необхідну для його укладення.

Фізична особа повинна надати інформацію про себе, необхідну для вчинення електронного правочину, створення електронного підпису, ідентифікації в інформаційній системі суб`єкта електронної комерції, шляхом введення (створення) особою спеціального набору електронних даних, а також вчинення інших дій у такій системі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно ч. 6 ст. 11 Закону № 675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що законом передбачено три різні способи акцепту пропозиції на укладення електронного договору.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону № 675-VIII у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною

шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Згідно з ст. 12 Закону № 675-VIII, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1, 3 ст. 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з п. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами статей 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За положеннями

ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

У відповідності до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги (ст. 1084 ЦК України).

Висновки суду

Згідно з ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності.

Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, з огляду на наявність порушення відповідачем права позивача щодо повернення кредитних коштів з огляду на нижчевикладене.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов?язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов?язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що відповідач порушив умови договору позики № 4699430 від 07.10.2022, неналежно виконуючи взяті на себе зобов?язання. Даних про належне виконання відповідачем умов кредитного договору суду не надано. Зазначене підтверджується наданим розрахунком заборгованості.

Як видно з графіку обов`язкових платежів за договором позики (додаток № 1 до договору позики № 4699430 від 07.10.2022 (а.с. 28-31) та графіку обов`язкових платежів за Додатковими угодами №1 та №2 до договору позики (додатки № 1 до додаткової угоди №1 та №2 до договору позики № 4699430 від 07.10.2022 (а.с. 35-38, 40-43) відповідач був обізнаний з умовами погашення позики.

Крім того, як видно з розрахунку заборгованості наданого ТОВ «СВЕА ФІНАНС», відповідачем здійснено часткові оплати по кредиту на загальну суму 6 361,20 гривень.

Згідно позиції Верховного Суду України, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та або суми санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу. Таким чином, здійснивши оплату з метою погашення заборгованості за договором № 4699430, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і відповідно щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту. І зрештою, відповідач не надав суду доказів, які спростовували б розмір заборгованості, а відтак наданий позивачем розрахунок заборгованості за відсутності альтернативного розрахунку від відповідача, приймається судом, як достовірний.

Детальний розрахунок заборгованості в частині нарахування відсотків за користування відповідає умовам договору № 4699430 від 07.10.2022 та не суперечить вимогам закону.

Отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 9 000,00 грн та їх неповернення на час розгляду справи в суді підтверджується матеріалами справи.

Згідно із Законом України «Про електронну комерцію» електронний договір, підписаний одноразовим ідентифікатором, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

У постанові КЦС ВС від 08.04.2026 у справі № 705/1938/25 зроблено висновок, що якщо оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, то факт укладання між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Також КЦС ВС зауважив, що судова практика в цій категорії справ є незмінною: якщо процедуру підписання електронного договору одноразовим ідентифікатором дотримано, такий правочин є дійсним. Оскільки сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, а ризики, пов?язані з передачею доступу до власних пристроїв третім особам, покладаються на власника таких пристроїв, підстав для визнання договору недійсним немає.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов?язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23.08.2016 у справі «Дж. К. та інші проти Швеції» («J. K. AND OTHERS v. SWEDEN») зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyondreasonabledoubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Відповідач не надав до суду доказів, які б підтверджували, що даний договір позики не укладався чи укладений за допомогою шахрайських дій. Одночасно ним не надано доказів звернення до поліції із заявою про вчинення стосовно нього протиправних дій.

Відтак твердження представника відповідача сприймає критично, оскільки не надав будь-яких доказів на підтвердження своїх заперечень. Роздруківка з особистого кабінету, що долучена до відзиву, не містить ідентифікуючих даних, внаслідок чого суд не може встановити прізвище, імя позичальника, позикодавця та період отримання позики, й не може бути доказом не отримання відповідачем позики в сумі 9000,00 грн.

Тому твердження представника відповідача щодо наявності підстав для відмови в задоволенні позову є безпідставними.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за договором позики № 4699430 від 07.10.2022 в розмірі 25 272,00 гривень, яка складається із простроченої заборгованості за тілом кредиту в сумі 9 000,00 гривень та простроченої заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 16 272,00 гривень.

Розподіл судових витрат

Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 199 від 23.12.2026 позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 2 422,40 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 2 422,40 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України,

у х в а л и в :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 4699430 від 07.10.2022 в сумі 25 272,00 (дванадцять п?ять тисяч двісті сімдесят дві) гривень.

3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривень 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», код ЄДРПОУ 37616221, місце знаходження: вул. Іллінська, буд. № 8, м. Київ, 04070.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .

Головуюча суддя: Оксана КОВАЛЮК