Ухвала суду № 139379530, 31.08.2026, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні адміністративного позову

Справа № 500/5461/26

31 серпня 2026 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Юзьківа М.І., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про забезпечення адміністративного позову Приватного підприємства "ІДЕЯ ВЕСТ" до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулося приватне підприємство "ІДЕЯ ВЕСТ» (далі підприємство, або заявник), в інтересах якого діє адвокат Кіцану Андрій Лазаревич, із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просить вжити заходи забезпечення позову, а саме:

зупинити дію рішення ГУ ДПС у Тернопільській області від 21.08.2026 № 576-л про припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, реєстраційний номер 190003202500025, до набрання законної сили рішенням суду у майбутній адміністративній справі;

зупинити дію рішення ГУ ДПС у Тернопільській області від 21.08.2026 № 573-л про припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, реєстраційний номер 19000318202500044, до набрання законної сили рішенням суду у майбутній адміністративній справі.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що підприємство здійснює господарську діяльність у закладі громадського харчування «Гріє» за адресою: м. Тернопіль, бульвар Тараса Шевченка, 27-А.

На підставі наказу ГУ ДПС у Тернопільській області від 09.07.2026 № 1122-п «Про проведення фактичної перевірки» ПП «ІДЕЯ ВЕСТ» проведено фактичну перевірку підприємства за місцем здійснення діяльності - бульвар Тараса Шевченка, 27-А. За результатами перевірки складено акт від 17.07.2026, зареєстрований ГУ ДПС у Тернопільській області 20.07.2026 за № 11190/Ж5/19-00-07-04/38934273 та прийнято рішення від 21.08.2026 № 576-л про припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, реєстраційний номер 190003202500025 та рішення від 21.08.2026 № 576-л, про припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, реєстраційний номер 19000318202500044.

Підприємство має намір звернутися до адміністративного суду з позовом до ГУ ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними і скасування рішення від 21.08.2026 № 573-л та від 21.08.2026 № 576-л, зобов`язати відповідача вчинити дії, необхідні для поновлення відомостей про чинність обох ліцензій у відповідному реєстрі.

Заявник зазначає, що підприємством оформлено трудові відносини із 17 працівниками. Також на підприємстві виконують роботу ще 7 осіб на підставі цивільно-правових угод. Підприємством укладено низку договорів поставки продукції, а також договір оренди приміщення.

Після припинення дії ліцензій у ПП "ІДЕЯ ВЕСТ" відбулось різке падіння доходу (в 300 разів), а саме виручка за період з 21.08.2026 по 26.08.2026 склала всього лиш 14 959 грн. Підприємство має залишки алкогольних напоїв і тютюнових виробів, які неможливо реалізувати, на суму 1 228 971 грн, а також відбувся ріст поточної заборгованості перед постачальниками.

Як стверджує заявник, припинення двох ліцензій неминуче зменшує обсяг роботи ресторану та створює ризик простою, скорочення змін, невиплати заробітної плати і звільнення працівників. Втрата сформованого трудового колективу має незворотний або істотно ускладнений характер: навіть після можливого скасування рішень працівники можуть працевлаштуватися в інших роботодавців, а підприємству доведеться заново формувати персонал і відновлювати робочі процеси. Підприємство продовжує нести витрати на оренду 18 000 грн щомісяця, оплату праці, комунальні послуги, зберігання та утримання закладу. Виникнуть ризики прострочення оплати, штрафів, припинення поставок та розірвання договорів. Після можливого скасування рішень поновлення ліцензій не відновить автоматично договори, персонал, товарообіг і ділову репутацію, втрачені за час простою.

Також вказує на ознаки протиправності рішень, які полягають у невідповідності між підставою, наведеною в рішеннях, і змістом акта: акт не містить визначеного пункту 49 частини другої статті 46 Закону № 3817-IX, не містить тримісячного розрахунку заробітної плати та не враховує уточнюючу звітність, прийняту до завершення перевірки. Зазначає на вибірковий та упереджений підхід до підприємства.

На думку заявника, запропонований захід є співмірним, оскільки це не забороняє контролюючому органу здійснювати перевірки та контроль, а також не звільняє підприємство від дотримання законодавства.

Аналізуючи доводи заяви про забезпечення позову та наявні докази, суд дійшов до таких висновків.

Частиною першою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150-158 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі. Наявність такого інституту є однією з гарантій виконання рішення адміністративного суду і спрямовані на забезпечення принципу обов`язковості судових рішень.

Відповідно до частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до вирішення спору по суті, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку прямо передбаченому законом. Підстави для забезпечення позову повинні бути доведені відповідними доказами.

У зв`язку з цим суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є захід забезпечення позову, про який просить позивач, співмірним з позовними вимогами та чи відповідає він меті і завданням правового інституту забезпечення позову.

Частиною першою статті 151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, дотримання дозволеного законодавством способу забезпечення позову.

У контексті співмірності суди також повинні перевіряти не тільки співмірність заходів забезпечення позову із позовними вимогами, а й надавати оцінку порушеному праву позивача, про захист якого він просить.

Предметом дослідження у межах спірних правовідносин є правомірність рішень Головного управління ДПС у Тернопільській області від 21.08.2026 № 573-л та №576-л, якими припинено дію ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами.

Надаючи оцінку таким обставинам і враховуючи предмет майбутнього позову, суд зауважує, що сам по собі факт прийняття відповідачем рішень, які стосуються прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що такі є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Задоволення заяви позивача із очевидної протиправності оскаржених рішень вказуватиме на те, що судом фактично буде ухвалено рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову та порушуватиме такі визначальні принципи адміністративного судочинства як змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі (стаття 9 КАС України).

У постанові Верховного Суду від 04.06.2021 у справі №160/8226/20 колегія суддів зауважувала, що вказані заявником ознаки протиправності оскаржуваних дій та рішень відповідача та порушення ними своїх прав обґрунтовані посиланням на конкретні обставини справи та докази, а отже, за позицією Суду, вони підлягають доведенню у встановленому законом порядку на підставі належних та допустимих доказів і не є очевидними.

Щодо іншої підстави, яку вказує заявник у заяві про забезпечення позову, настання негативних наслідків у вигляді завдання майнової шкоди (ризики простою, вивільнення працівників, сплати штрафів припинення договорів поставки), то суд зазначає, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше. Тому можливість настання негативних наслідків має бути передбачуваною для позивача.

Відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Верховний Суд у постанові від 04.06.2024 у справі №240/27690/23 зазначив, що у разі оскарження відповідного акту суб`єкта владних повноважень, особа має право разом з іншими позовними вимогами заявити вимоги про відшкодування спричиненої таким актом шкоди. Тому, відсутність особливого порядку відшкодування шкоди внаслідок необґрунтованого зупинення дії спеціального дозволу не може бути підставою вжиття заходів забезпечення позову.

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте Суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Окрім цього Верховний Суд у постанові від 17.04.2019 у справі №705/4587/17 сформулював правову позицію, згідно з якою, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи й поведінку учасників переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункту 1 частини другої статті 150 КАС України.

Подібний підхід щодо застосування статей 150, 151 КАС України наведено і у постанові Верховного Суду від 14 січня 2025 року у справі №580/9027/24.

Підприємством не надано доказів, що роздрібна торгівля тютюновими виробами і алкогольними напоями є єдиними видами діяльності, які здійснюються у закладі громадського харчування «Гріє» за вказаною вище адресою. Не надано заявником і доказів щодо різкого падіння доходу в період з 21.08.2026 по 26.08.2026, і що таке падіння пов`язане саме із припиненням здійснення торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами в цьому закладі громадського харчування. Аналогічно не надано заявником і доказів щодо росту заборгованості перед постачальниками.

Безпідставними є посилання заявника на наявність на значну суму залишків товарних запасів алкоголю та тютюнових виробів, оскільки такі є товарами тривалого зберігання.

Отже доводи щодо можливого завдання майнової шкоди та негативних наслідків для господарської діяльності заявника внаслідок зменшення асортименту продукції, що реалізується у закладі, по суті є припущеннями.

При цьому, суд зазначає, що навіть за умов документального підтвердження, доводи щодо завдання матеріальної шкоди та негативних наслідків підприємству, які спричиненні прийнятими рішеннями ГУ ДПС у Тернопільській області, в силу вимог частини другої статті 150 КАС України не можуть бути самостійною підставою застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Беручи до уваги приписи статей 150, 151 КАС України та вищевикладені висновки Верховного Суду щодо їх застосування, суд дійшов висновку, що заявником не доведено і не підтверджено належними та допустимими доказами наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову.

При цьому, суд відзначає, що скасування судом індивідуального акта є самостійним і вичерпним способом захисту порушених прав особи в адміністративному судочинстві, практична реалізація якого відбувається одночасно з набранням законної сили судовим рішенням, і не вимагає здійснення від суб`єкта, що видав скасований акт, чи інших осіб, будь-яких дій.

Після вирішення спору у справі за позовом підприємства, у разі його задоволення, позивач, якщо йому буде завдано шкоди оскарженими рішеннями, зможе просити про відшкодування такої у встановленому законом порядку.

Отож, у цьому конкретному випадку, відсутні підстави вважати, що застосування заходів забезпечення позову у зв`язку з імовірністю завдання підприємству майнової шкоди, інших негативних наслідків є співмірним з предметом спору та предметом доказування у справі.

Верховний Суд у постанові від 04.06.2024 у справі №240/27690/23 також зазначив, що такі обставини як настання майнових втрат в будь-якому випадку не визначені нормами статті 150 КАС України як безумовні підстави для забезпечення позову, а отже не вказують і не можуть вказувати на очевидну протиправність адміністративного акта, який у спірних відносинах виданий у формі розпорядження. Це повністю узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 20.03.2019 у справі №826/14951/18, від 30.09.2021 у справі №160/7358/21, від 11.03.2021 у справі № 640/23179/19, від 13.10.2020 у справі № 460/549/20, від 11.12.2019 у справі №826/16216/18, за змістом яких підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше й у разі оскарження відповідного акта суб`єкта владних повноважень особа має право разом з іншими позовними вимогами заявити вимоги про відшкодування спричиненої таким актом шкоди.

Повертаючись до мотивів заяви про забезпечення позову у цій справі, суд зазначає, що з доводів підприємства не вбачається наявності виняткового, виключного випадку, який би зумовлював існування передбачених процесуальним законом підстав для забезпечення позову й вимагав невідкладного вжиття таких заходів з тією метою, яка закладена законодавцем у інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві. Необхідності вжиття таких заходів у цьому конкретному випадку не доведено.

Таким чином, здійснивши оцінку доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку, що подана заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з огляду на її необґрунтованість та безпідставність.

Керуючись ст.ст.150-157, 243, 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову Приватного підприємства "ІДЕЯ ВЕСТ" до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування рішень - відмовити.

Згідно зі статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту підписання.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст ухвали виготовлено і підписано 31 серпня 2026 року.

Головуючий суддя Юзьків М.І.