Рішення № 139378050, 31.08.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 року м. Київ №320/34568/25

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить суд:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо виплати пенсії ОСОБА_1 із застосуванням обмеження максимального розміру пенсії з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 р. № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», починаючи з 01.03.2024, та з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 р. № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», починаючи з 01.03.2025;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити виплату призначеної пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимального розміру пенсії з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 р. № 185, починаючи з 01.03.2024, та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 р. № 209, починаючи з 01.03.2025.

Ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 20.03.2025 у справі №320/60609/24 відповідач здійснив перерахунок його пенсії, однак обмежив її максимальний розмір сумою 23 610,00 грн. Позивач посилається на те, що з 01.03.2024 та з 01.03.2025 його пенсія підлягає підвищенню відповідно до постанов КМУ №185 та №209, однак такі підвищення фактично не були враховані при виплаті пенсії у повному розмірі через застосування максимального обмеження. У зв`язку з цим позивач вважає відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, викладену у листі від 28.05.2025 №2600-0202-8/96861, протиправною та просить здійснити перерахунок і виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром з урахуванням відповідних підвищень.

Відповідач не скористався правом подачі відзиву на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20.03.2025 у справі № 320/60609/24 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести з 01 лютого 2023 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до наданої ІНФОРМАЦІЯ_1 довідки від 24.09.2024 № 13/10594/с про розмір грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум. На виконання вказаного рішення Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснило перерахунок пенсії позивача, однак обмежило її максимальним розміром у сумі 23 610,00 грн. Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» (далі Постанова КМУ № 185) з 01 березня 2024 р. розміри пенсій, передбачені абзацами другим і третім частини першої статті 22 Закону № 2262-XII, підвищено на коефіцієнт збільшення 1,0796. Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» (далі Постанова КМУ № 209) з 01 березня 2025 р. розміри пенсій, передбачені абзацами другим і третім частини першої статті 22 Закону № 2262-XII, підвищено на коефіцієнт збільшення 1,115. Відповідно до розрахунків позивача, підсумок пенсії (з надбавками) станом на 01.03.2024 становить 31 262,79 грн, а станом на 01.03.2025 32 762,79 грн. Проте відповідач обмежив максимальний розмір пенсії позивача сумою 23 610,00 грн.

Листом від 28.05.2025 № 2600-0202-8/96861 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовило у здійсненні перерахунку та виплати пенсії без обмеження максимального розміру з урахуванням підвищень, передбачених Постановою КМУ № 185 та Постановою КМУ № 209, посилаючись на те, що рішенням суду, ухваленим у справі № 320/60609/24, не покладено зобов`язань щодо виплати пенсії без обмеження максимального розміру при подальших перерахунках у зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму, проведенням індексації тощо.

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII.

Згідно з ч. 3 ст. 43 Закону № 2262-XII пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону № 2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Постановою КМУ № 185 від 23.02.2024 з 01 березня 2024 р. розміри пенсій, передбачені абзацами другим і третім частини першої статті 22 Закону № 2262-XII, підвищено на коефіцієнт збільшення 1,0796. Постановою КМУ № 209 від 25.02.2025 з 01 березня 2025 р. розміри таких пенсій підвищено на коефіцієнт збільшення 1,115. Вказані постанови не містять положень, які обмежували б застосування зазначених коефіцієнтів збільшення межами максимального розміру пенсії.

Відповідач, застосовуючи обмеження максимального розміру пенсії при виплаті позивачу пенсії з урахуванням підвищень за Постановою КМУ № 185 та Постановою КМУ № 209, посилається на ст. 2 Закону України від 08 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі Закон № 3668-VI), якою визначено, що максимальний розмір пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до Закону № 2262-XII, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Щодо обмеження пенсії максимальним розміром, суд враховує наступне.

Законом № 3668-VI частину сьому статті 43 Закону № 2262-XII було викладено у редакції, яка передбачала обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Водночас Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнано неконституційними положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, якими обмежувався максимальний розмір пенсії. Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Пунктом 2 резолютивної частини зазначеного рішення Конституційного Суду України визначено, що положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення цього рішення.

Системний аналіз норм законодавства з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 дає підстави для висновку, що з 20 грудня 2016 року частина сьома статті 43 Закону № 2262-XII, яка передбачала обмеження пенсії максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатної особи), є нечинною та не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 522/16882/17, від 31 січня 2019 року у справі № 638/6363/17, від 08 серпня 2019 року у справі № 522/3271/17, від 16 квітня 2020 року у справі № 620/1285/19, від 09 лютого 2021 року у справі № 1640/2500/18.

Внесені Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до частини сьомої ст. 43 Закону № 2262-XII, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо часового обмеження дії норми) самі по собі не створюють підстав для такого обмеження. Такий висновок узгоджується з позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 522/16882/17, від 31 січня 2019 року у справі № 638/6363/17, від 09 листопада 2020 року у справі № 813/678/18.

З огляду на викладене, частина сьома статті 43 Закону № 2262-XII, якою передбачалося обмеження пенсій військовослужбовців максимальним розміром, втратила чинність з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016.

Стаття 2 Закону № 3668-VI, на яку посилається відповідач, є аналогічною за змістом нормі частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII: обидві спрямовані на обмеження максимального розміру пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII, і обидві введені одним нормативним актом Законом № 3668-VI. Конституційний Суд України у рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 дійшов висновку, що будь-які обмеження максимального розміру пенсії особам, право на пенсійне забезпечення яких встановлено Законом № 2262-XII, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених ч. 5 ст. 17 Конституції України.

Відповідно до ч. 4 ст. 7 КАС України якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. З огляду на це, суд не застосовує положення ст. 2 Закону № 3668-VI щодо обмеження максимального розміру пенсії позивача як такі, що є аналогічними за змістом нормі, визнаній неконституційною, і суперечать ч. 5 ст. 17 та ст. 22 Конституції України.

За викладених обставин, зважаючи на визнання неконституційними положень частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, якою передбачено обмеження пенсії максимальним розміром, приймаючи до уваги те, що обмеження пенсії максимальним розміром порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених ч. 5 ст. 17 Конституції України, для поновлення порушеного права позивача на пенсійне забезпечення суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо застосування обмеження максимального розміру пенсії при виплаті пенсійних підвищень та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити виплату пенсії позивачу без обмеження максимального розміру.

Між тим, судом встановлено, що перерахунок пенсії позивача було здійснено на підставі нової довідки про розмір грошового забезпечення, що подани уповноваженим органом та врахована відповідачем при визначенні нового розміру пенсії.

За своєю правовою природою такий перерахунок є перерахунком пенсії у зв`язку із підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій осіб, що передбачено статтями 43, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Водночас, як убачається із положень постанов Кабінету Міністрів України №118 від 16.02.2022, №168 від 24.02.2023, а також правового регулювання індексації, підвищення пенсії шляхом індексації не застосовується у випадках, коли пенсія перераховується у зв`язку із підвищенням грошового забезпечення.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.12.2024 у зразковій справі №400/6254/24, у якій суд дійшов висновку, що перерахунок пенсії на підставі нових довідок про грошове забезпечення, який здійснюється у зв`язку із зростанням складових грошового забезпечення, є саме тим видом перерахунку, який виключає можливість застосування індексації, оскільки в такому випадку відбувається фактичне підвищення базового розміру пенсії .

Верховний Суд у зазначеній справі наголосив, що індексація має компенсаційний характер та застосовується до раніше визначеного розміру пенсії, тоді як у випадку перерахунку пенсії у зв`язку із зміною грошового забезпечення відбувається нове визначення її розміру, що виключає одночасне застосування індексації.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відсутні правові підстави для застосування індексації до перерахованого розміру пенсії позивача.

Відтак, позовні вимоги у цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», судові витрати у справі відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053) щодо виплати пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) із застосуванням обмеження максимального розміру пенсії починаючи з 01 березня 2025 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053) здійснити виплату призначеної пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) без обмеження максимального розміру пенсії, починаючи з 01 березня 2025 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.