Рішення № 139375846, 31.08.2026, Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа № 711/5630/26

2/709/935/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

31 серпня 2026 року селище Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - Левченка В. В.,

за участі секретаря судового засідання - Нікітенко В. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

До Чорнобаївського районного суду Черкаської області з Придніпровського районного суду м. Черкаси за підсудністю надійшла позовна заява ТОВ «Свеа Фінанс» (далі позивач) до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовної заяви зазначалося, що 29 грудня 2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту

№ 2018468 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до Розділу 1 кредитного договору, ТОВ «Слон Кредит» надає позичальнику кредит у гривні в сумі 4700,00 грн, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти, сплатити проценти за користування ними та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Кредит надається строком на 360 днів. За користування кредитом нараховуються проценти у наступних розмірах та відповідно до наступних умов: підвищена процентна ставка становить 15% в день та застосовується за перший день користування кредитом, стандартна процентна ставка становить 3 % в день та застосовується з другого дня користування кредитом. Також, в окремих випадках, передбачених договором, може застосовуватися знижена процентна ставка 0,9 % в день.

ТОВ «Слон Кредит» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на карту позичальника

№ НОМЕР_1 , яку позичальник вказав при оформленні кредиту.

Відповідач виконувала взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов договору, не здійснивши передбачені договором платежі вчасно, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

27 січня 2026 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» було укладено договір факторингу № 01.02-4/26, відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановлені договором.

Таким чином, до ТОВ «Свеа Фінанс» перейшло право вимоги за спірним кредитним договором.

Станом на дату складання позовної заяви заборгованість відповідача за кредитним договором № 2018468 від 29 грудня 2024 року становить 19043,63 грн, яка складається з:

- заборгованість за сумою кредиту 4090,61 грн;

- заборгованість по відсотках 5553,02 грн;

- пеня, штраф 9400,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, посилаючись на норми цивільного законодавства, позивач просить суд стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором

№ 2018468 від 29 грудня 2024 року у розмірі 19043,63 грн та понесені судові витрати, які складаються із суми сплаченого судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02 червня 2026 року дану справу було передано за підсудністю до Чорнобаївського районного суду Черкаської області.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 29 червня 2026 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, які стороною позивача було усунуто.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 06 липня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 10 серпня 2026 року здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві розгляд справи просив проводити за його відсутності, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася шляхом направлення поштової кореспонденції на адресу місця реєстрації, яка повернулася до суду без вручення із відміткою «адресат відсутній» та шляхом розміщення оголошення про виклику до суду на веб-сайті «Судова влада», відзиву на позовну заяву не подала, жодних заяв чи клопотань на адресу суду не направила, причини неявки суду не відомі.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з викладеного, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Положеннями статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання /неналежне виконання/.

Судом встановлено, що 29 грудня 2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та

ОСОБА_1 було укладено договір № 2018468 про надання споживчого кредиту по продукту «Зручний», який підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором Х315.

На умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором (п. 1.2).

Сума кредиту (загальний розмір) складає: 4700,00 гривень (п. 1.3).

Строк кредитування 360 днів. Періодичність платежів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком № 1 до цього договору (п. 1.4).

Відповідно до п. 1.5 кредитного договору тип процентної ставки фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах:

1.5.1. Підвищена процентна ставка становить 15 % в день та застосовується за перший день користування кредитом;

1.5.2. Стандартна процентна ставка становить 3,00 % в день та застосовується з другого дня користування кредитом до 27 січня 2025 року включно;

1.5.2.1. Знижена процентна ставка 0,9 % в день та застосовується в період дії стандартної процентної ставки, відповідно до наступних умов.

Якщо споживач до 27 січня 2025 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач як учасник програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою протягом періоду її дії до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

1.5.3. Пільгова процентна ставка становить 0,75 % в день та застосовується з 28 січня 2025 року до останнього дня строку кредитування.

Денна процентна ставка на дату укладення договору становить 0,971 % в день, якщо застосовано стандартну процентну ставку протягом періоду її дії (п. 1.7).

Відповідно до п. 2.1. кредитного договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 .

Згідно з п. 6.4. кредитного договору у випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов`язаний сплатити товариству штраф:

6.4.1. у розмірі 470,00 грн на четвертий день такого невиконання та/або неналежного виконання; та

6.4.2. у розмірі 94,00 грн починаючи з п`ятого дня за кожен день невиконання та/або неналежного виконання.

Згідно п. 5.6. договору споживач здійснює платежі з повернення заборгованості за договором у розмірі та у строки визначені договором. У разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором у повному обсязі ця сума погашає вимоги товариства у черговості визначеній Законом України «Про споживче кредитування», зокрема:

5.6.1. у першу чергу здійснюються платежі з повернення простроченої суми кредиту та прострочені проценти за користування кредитом;

5.6.2. у другу чергу сплачується сума кредиту та проценти за користування кредитом;

5.6.3. у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору.

Первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі та надав відповідачу грошові кошти у кредит у загальному розмірі 4700,00 грн, що підтверджується листом ТОВ «Пейтек» № 20260129-291 від 29 січня 2026 року.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Нормами ч. 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно ст. 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

27 січня 2026 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс», було укладено договір факторингу № 01.02-4/25. Відповідно до розділу 2 договору факторингу, ТОВ «Слон Кредит» відступило свої права вимоги, а ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право вимоги згідно з реєстром боржників.

Із Реєстру боржників до договору факторингу суд встановив, що ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2018468 від 29 грудня 2024 року року на загальну суму 19043,63 грн.

Таким чином, у даних зобов`язаннях відбулася заміна первісного кредитора.

Відповідно до наданого стороною позивача розрахунку заборгованості відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 2018468 від 29 грудня 2024 року заборгованість відповідача становить 19043,63 грн, яка складається з:

- заборгованість за сумою кредиту 4090,61 грн;

- заборгованість по відсотках 5553,02 грн;

- пеня, штраф 9400,00 грн.

Проте, суд не погоджується із наданим стороною позивача розрахунком заборгованості за кредитним договором з огляду на наступне.

22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24 грудня 2023 року) (далі по тексту - Закон № 3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп.6 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп. 13 п. 5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).

В свою чергу, згідно ч.ч. 1, 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» реальна річна процентна ставка обчислюється відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України. Для цілей обчислення реальної річної процентної ставка визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості за нарахованими процентами за період з 29 грудня 2024 року по 23 грудня 2025 року (у межах строку кредитування) в сумі 5553,02 гривень.

Відповідно до п. 1.5 кредитного договору тип процентної ставки фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах:

1.5.1. Підвищена процентна ставка становить 15 % в день та застосовується за перший день користування кредитом;

1.5.2. Стандартна процентна ставка становить 3,00 % в день та застосовується з другого дня користування кредитом до 27 січня 2025 року включно, проте може бути застосована знижена процентна ставка 0,9 % в день та застосовується в період дії стандартної процентної ставки, у разі виконання позичальником певних умов, передбачених договором;

1.5.3. Пільгова процентна ставка становить 0,75 % в день та застосовується з 28 січня 2025 року до останнього дня строку кредитування.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Статтею 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1%, яка була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом

№ 3498-IX від 22 листопада 2023 року.

Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Згідно з ч. 5 ст. 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Суд враховує, що пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Оскільки Закон України № 3498-ІХ набув чинності 24 грудня 2023 року та застосовано визначений законодавством перехідний період до запровадження обмеження максимального розміру денної процентної ставки, в період часу з 24 грудня 2023 року до

21 квітня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки 2,5 %, в період часу з

22 квітня 2024 року до 19 серпня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки 1,5 %, а з 20 серпня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки 1 %.

Проте, як вбачається із умов кредитного договору та має своє підтвердження у наданому суду розрахунку заборгованості за кредитним договором, позивач у перший день строку кредитування нарахував проценти за користування кредитом із денною процентною ставкою 15 %, що не відповідає вимогам Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» та п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування».

Надалі, нарахування процентів відбувалося у відповідності до умов кредитного договору, а саме п. 1.5.2. із застосуванням зниженої процентної ставки та п. 1.5.3.

Отже, даний кредитний договір було укладено 29 грудня 2024 року, а тому максимальний розмір денної процентної ставки не міг перевищувати 1 %, у той час як первісний кредитор нарахував відповідачу заборгованість за процентами із застосуванням денної процентної ставки у розмірі 15 %.

Таким чином, заборгованість відповідача станом 29 грудня 2024 року (перший день користування кредитом) мала б становити 4700,00 грн тіла кредиту та 47,00 грн заборгованості по відсотках.

Надалі, первісний кредитор нараховував заборгованість по процентам за зниженою процентною ставкою у розмірі 0,9 % в день, що становить 42,30 грн та відповідає умовам кредитного договору.

25 січня 2025 року відповідач здійснила часткове погашення кредитної заборгованості у розмірі 2000,00 грн, яка була зарахована первісним кредитором у рахунок погашення кредитної заборгованості за тілом кредиту та процентами, нарахованими у розмірі 15 % в день за перший день користування кредитом.

Таким чином, станом на 25 січня 2025 року заборгованість відповідача за кредитним договором мала б становити 4700,00 грн тіла кредиту та 1189,10 грн заборгованість по процентах (47,00 грн за перший день кредитування + 1142,10 грн за період з 30 грудня

2024 року по 25 січня 2025 року (27 днів х 42,30 грн).

Із врахуванням часткової сплати відповідачем кредитної заборгованості у розмірі 2000,00 грн, заборгованість відповідача мала б становити 3889,10 грн тіла кредиту.

У відповідності до п. 1.5.2. кредитного договору, до 27 січня 2025 року денна процентна ставка становить 0,9 %, що враховуючи суму заборгованості мала б становити 35,00 грн.

Таким чином, станом на 27 січня 2025 року заборгованість відповідача за кредитним договором мала б становити 3889,10 грн тіла кредиту та 70,00 грн заборгованість за процентами.

У відповідності до п. 1.5.3. кредитного договору, з 28 січня 2025 року денна процентна ставка становить 0,75 %, що враховуючи суму заборгованості мала б становити 29,17 грн.

24 лютого 2025 року відповідач здійснила часткове погашення кредитної заборгованості у розмірі 1036,74 грн, яка була зарахована первісним кредитором у рахунок погашення кредитної заборгованості за процентами.

Проте, станом на 24 лютого 2025 року заборгованість відповідача мала б становити 3889,10 грн тіла кредиту та 886,76 грн заборгованість по процентах (70,00 грн заборгованість по процентах станом на 27 січня 2025 року + 816,76 грн заборгованість за період з 28 січня 2025 року по 24 лютого 2025 року (28 днів х 29,17 грн).

Із врахуванням часткової сплати відповідачем кредитної заборгованості у розмірі 1036,76 грн, заборгованість відповідача мала б становити 3739,10 грн тіла кредиту.

Таким чином, з 25 лютого 2025 року, із врахуванням денної процентної ставки, передбаченої п. 1.5.3. кредитного договору, розмір заборгованості за процентами мав би становити 28,04 грн в день.

25 березня 2025 року відповідач здійснила часткове погашення кредитної заборгованості у розмірі 1000,00 грн, яка була зарахована первісним кредитором у рахунок погашення кредитної заборгованості за тілом кредиту та процентами.

Проте, станом на 25 березня 2025 року заборгованість відповідача мала б становити 3739,10 грн тіла кредиту та 813,16 грн заборгованість по процентах (29 днів х 28,04 грн).

Із врахуванням часткової сплати відповідачем кредитної заборгованості у розмірі 1000,00 грн, заборгованість відповідача мала б становити 3552,26 грн тіла кредиту.

Таким чином, з 26 березня 2025 року, із врахуванням денної процентної ставки, передбаченої п. 1.5.3. кредитного договору, розмір заборгованості за процентами мав би становити 26,64 грн в день.

24 квітня 2025 року відповідач здійснила часткове погашення кредитної заборгованості у розмірі 1020,60 грн, яка була зарахована первісним кредитором у рахунок погашення кредитної заборгованості за процентами.

Проте, станом на 24 квітня 2025 року заборгованість відповідача мала б становити 3552,26 грн тіла кредиту та 799,20 грн заборгованість по процентах (30 днів х 26,64 грн).

Із врахуванням часткової сплати відповідачем кредитної заборгованості у розмірі 1020,60 грн, заборгованість відповідача мала б становити 3330,86 грн тіла кредиту.

Таким чином, з 25 квітня 2025 року, із врахуванням денної процентної ставки, передбаченої п. 1.5.3. кредитного договору, розмір заборгованості за процентами мав би становити 24,98 грн в день.

25 травня 2025 року відповідач здійснила часткове погашення кредитної заборгованості у розмірі 1500,00 грн, яка була зарахована первісним кредитором у рахунок погашення кредитної заборгованості за тілом кредиту та процентами.

Проте, станом на 25 травня 2025 року заборгованість відповідача мала б становити 3330,86 грн тіла кредиту та 774,38 грн заборгованість по процентах (31 день х 24,98 грн).

Із врахуванням часткової сплати відповідачем кредитної заборгованості у розмірі 1500,00 грн, заборгованість відповідача мала б становити 2605,26 грн тіла кредиту.

Таким чином, з 26 травня 2025 року, із врахуванням денної процентної ставки, передбаченої п. 1.5.3. кредитного договору, розмір заборгованості за процентами мав би становити 19,54 грн в день.

25 червня 2025 року відповідач здійснила часткове погашення кредитної заборгованості у розмірі 951,08 грн, яка була зарахована первісним кредитором у рахунок погашення кредитної заборгованості за тілом кредиту та процентами.

Проте, станом на 25 червня 2025 року заборгованість відповідача мала б становити 2605,26 грн тіла кредиту та 605,74 грн заборгованість по процентах (31 день х 19,54 грн).

Із врахуванням часткової сплати відповідачем кредитної заборгованості у розмірі 951,08 грн, заборгованість відповідача мала б становити 2259,92 грн тіла кредиту.

Таким чином, з 26 червня 2025 року, із врахуванням денної процентної ставки, передбаченої п. 1.5.3. кредитного договору, розмір заборгованості за процентами мав би становити 16,95 грн в день.

Після 26 червня 2025 року відповідач жодних погашень кредитної заборгованості не здійснювала.

Отже, станом на 23 грудня 2025 року (кінець строку кредитування) заборгованість відповідача мала б становити 2259,92 грн тіла кредиту та 3067,95 грн заборгованість по процентах (181 день х 16,95 грн).

Щодо стягнення з відповідача заборгованості по пені, штрафу у розмірі 9400,00 грн, суд зазначає наступне.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

За ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За допомогою неустойки (штрафу, пені) допускається забезпечувати виконання значної кількості зобов`язань. Зокрема, неустойка може забезпечувати виконання: договірних зобов`язань, що традиційно для цивільного обороту, оскільки в більшості випадків, саме в договорі його сторони встановлюють неустойку (штраф або пеню). Причому, це може відбуватися як під час укладення договору для забезпечення виконання зобов`язання, так і після, але до виконання тих зобов`язань, які виникли на його підставі.

Пеня, як різновид неустойки, характеризується такими ознаками: а) застосування виключно у грошових зобов`язаннях; б) можливість встановлення тільки за такий вид порушення зобов`язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки);

в) обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання; г) триваючий характер нарахування пені за кожен день прострочення.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).

Звертаючись до суду із позовом, ТОВ «Свеа Фінанс» просило стягнути із відповідача за кредитним договором зокрема і заборгованість по пені, штрафу у розмірі 9400,00 грн.

Разом з тим, відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22 суд виснував щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що: на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі №183/7850/22.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Приймаючи до уваги те, що заборгованість по пені, штрафу за кредитним договором нарахована відповідачу у період дії в Україні воєнного стану, у зв`язку з чим позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача за кредитним договором заборгованості по пені, штрафу до задоволення не підлягає.

Судом встановлено, що відповідач не виконала свої зобов`язання за кредитним договором, не повернула позивачу грошові кошти та відсотки за надання кредиту, таким чином суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та до стягнення з відповідача підлягає заборгованість за сумою кредиту у розмірі 2259,92 грн та по відсотках у розмірі 3067,95 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційного розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості, а саме у розмірі 5327,87 гривень, що становить 27,98 % (5327,87 х 100 / 19043,63) від заявлених позовних вимог, з відповідача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі

744,94 гривень (2662,40 х 27,98 / 100).

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 141, 259, 263-265, 279, 280 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса:

АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , на користь ТОВ «Свеа Фінанс», адреса: вул. Іллінська, 8, м. Київ, код ЄДРПОУ 37616221, заборгованість за договором № 2018468 від 29 грудня 2024 року у розмірі 5327,87 гривень, з яких: 2259,92 гривень заборгованість за сумою кредиту, 3067,95 гривень заборгованість по відсотках, та судовий збір у розмірі

744,94 гривень, а всього стягнути 6072,81 (шість тисяч сімдесят дві гривні 81 копійку) гривень.

У задоволенні позовних вимог у іншій частині відмовити.

Повні найменування сторін:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», адреса: вул. Іллінська, 8, м. Київ, код ЄДРПОУ 37616221;

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Суддя В. В. Левченко