Рішення № 139375778, 01.09.2026, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/12163/26

Провадження № 2-о/712/234/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого-судді Пироженко В.Д.

при секретарі Капля А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту смерті особи,

У С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернулася до суду з заявою про встановлення факту смерті. Заява обґрунтована тим, що вона є співвласником 2/3 часток квартири АДРЕСА_2 . Другим співвласником даної квартири є її рідна сестра ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якій належить 1/6 частина вказаної квартири, яку вона успадкувала разом із нею на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 28.04.1999 року, посвідченого нотаріусом Першої черкаської державної нотаріальної контори Грабовою І.П. та зареєстровано в реєстрі за № 1-923 від їхнього батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На початку липня 2026 року їй зателефонувала племінниця ОСОБА_4 і повідомила, що її мати ОСОБА_2 померла у м. Москва ІНФОРМАЦІЯ_3 та вислала їй копію свідоцтва про смерть від 20.04.2026 року, що видане Люблинським відділом ЗАГС м. Москва.

З метою отримання спадщини 1/6 частини квартири АДРЕСА_2 , що належала її сестрі, вона звернулася до нотаріуса, який їй пояснив, що оскільки в неї немає оригіналу свідоцтва про смерть, їй необхідно встановити факт смерті ОСОБА_2 через суд.

На даний час отримати свідоцтво про смерть громадянина російської федерації немає можливості у зв`язку із військовою агресією рф про відношенню до України.

Просить встановити факт смерті громадянки російської федерації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Оренбург російська федерація, місце реєстрації: АДРЕСА_3 , місце смерті м. Москва, дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 31.08.2026 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку окремого провадження.

Заявниця ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася. Надала суду заяву в якій просила справу розглянути без її участі, заяву підтримує та просить її задовольнити.

Представник відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України до судового засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили.

Суд дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами цивільного процесуального законодавства, Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Відповідно п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Факт смерті особи у певний час за відмови органів реєстрації актів цивільного стану зареєструвати факт смерті встановлюється за умови подання заявником документів про відмову органів реєстрації актів цивільного стану у реєстрації факту смерті, яка обумовлюється несвоєчасним зверненням до цих органів або відсутністю документів, які стверджують подію смерті.

У разі встановлення у судовому порядку факту реєстрації акту громадянського стану, орган реєстрації актів громадянського стану провадить відповідний запис на підставі рішення суду.

Підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин.

Заявниця звернулася до суду із заявою про встановлення факту смерті своєї сестри, яка померла в м. Москва російської федерації надавши суду копію свідоцтва про смерть, видане Люблинським відділом ЗАГС м. Москви.

Таким чином, факт смерті уже зареєстрований іноземним органом реєстрації.

Згідно роз`яснень, викладених у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.

Ключове значення, яке має встановлення факту смерті або народження особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог ст. 263 ЦПК України щодо повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.

23.12.2022 набрав чинності Закон України від 01.12.2022 №2783-ІХ «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993». Цим Законом передбачено зупинення у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України 22.01.1993 та Протоколу 1997 року до Конвенції, вчиненого від імені України 28.03.1997 та вихід України з Конвенції від 22.01.1993 та Протоколу від 28.03.1997.

Так, дія Конвенції від 22.01.1993 та Протоколу від 28.03.1997 зупинена з 27.12.2022.

Свідоцтво про смерть ОСОБА_2 видано в рф 20.04.2026 року, тобто дане свідоцтво видано рф після повномасштабного вторгнення.

П. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України передбачає можливість встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Судом установлено, що відповідно до копії свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1 , виданого Люблинським відділом ЗАГС м. Москва, ОСОБА_2 , громадянка росії, ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася м. Оренбург російської федерації померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що 16.04.2026 року зроблено відповідний запис про смерть № 3125.

Заявник ОСОБА_1 звернулась до суду для встановлення факту смерті сестри ОСОБА_2 з метою реалізації спадкових прав.

За положеннями статті 49 ЦК України актом цивільного стану є, зокрема, смерть фізичної особи, яка підлягає державній реєстрації відповідно до закону та обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч. 1 та п. 2 ч. 4 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі встановлення у судовому порядку факту смерті.

Статтею 317 ЦПК України, встановлено особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України.

Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян відповідно до Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2007 року №1064.

Відповідно до ч. 2 ст. 319 ЦПК України, рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Подія смерті сестри заявниці ОСОБА_2 відбулася на території іноземної держави, яка не відноситься до території на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або до тимчасово окупованої території України, а тому в даному випадку Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», не може бути застосований.

За пунктом 7 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5 документи, видані компетентними органами іноземних держав на посвідчення актів цивільного стану, здійснених поза межами України за законами відповідних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Чинним законодавством передбачено певний порядок визнання документів, виданих органами іноземних держав на підтвердження факту смерті, а саме: їх легалізація в установленому законом порядку, або такий порядок може бути визначений міжнародно-правовим договором.

Статтею 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Законом України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року» від 01 грудня 2022 року зупинено дію Мінської конвенції 1993 року.

Отже, наразі у відносинах з російською федерацією та Республікою Білорусь до документів, виданих на території цих країн, при їх пред`явленні на території України передбачено застосування положень Конвенції 1961 року, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів та їх засвідчення апостилем згідно з Конвенцією.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки свідоцтво про смерть видано на підставі вимог чинного законодавства іноземної держави, на території якої померла сестра заявниці, тому відсутні підстави для встановлення факту смерті в судовому порядку, оскільки смерть ОСОБА_2 вже підтверджена відповідним свідоцтвом про смерть.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 15 серпня 2024 року у справі № 643/8133/23, від 24 грудня 2024 року у справі № 387/228/24, від 02 липня 2025 року у справі № 186/227/24, від 15 липня 2025 року у справі № 307/3991/23.

Заявник не позбавлена можливості використовувати свідоцтво про смерть своєї сестри видане компетентними органами іноземної держави при вирішенні питань щодо оформлення спадщини та здійсненні інших юридично значущих дій, тощо.

Враховуючи вищевикладене суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви про встановлення факту смерті заявниці ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 81, 89, 258-259, 263-265, 268, 294, 315-319, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 ,заінтересована особа: відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту смерті особи - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ:

Повний текст рішення суду складено 01.09.2026