Рішення № 139375573, 01.09.2026, Кам'янський районний суд Черкаської області

01.09.2026

Справа № 696/1022/26

2-а/696/15/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року м. Кам`янка

Кам`янський районний суд Черкаської області у складі:

головуючої судді Ніколенко О.Є.,

за участі

секретаря судового засідання Старущенко Н.П.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області, третя особа: провідний інспектор сектору №6 Черкаського районного управління цивільного захисту та превентивної діяльності ГУ ДСНС України в Черкаській області, лейтенант служби цивільного захисту Воронкін Назар Сергійович, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Кам`янського районного суду Черкаської області з вищевказаним позовом.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 03.07.2026 провідним інспектором сектору №6 Черкаського районного управління цивільного захисту та превентивної діяльності ГУ ДСНС України в Черкаській області лейтенантом служби цивільного захисту Воронкіним Назаром Сергійовичем було винесено постанову серії СА №000045 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.77-1 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у розмірі 3060 грн. Вказану постанову позивач вважає незаконною, оскільки в його діях відсутній склад правопорушення так як подія трапилася на присадибній ділянці, призначеній для обслуговування житлового будинку, а не землях сільськогосподарського призначення, так як зазначено в резолютивній частині постанови.

У зв`язку з цим, ОСОБА_1 просив скасувати про притягнення його до відповідальності за ч. 1 ст. 77-1 КУпАП та закрити провадження у справі.

Ухвалою від 14.07.2026 суд відкрив провадження у справі і постановив розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою від 23.07.2026 судом здійснено перехід до розгляду справи в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін за клопотанням представника відповідача.

22.07.2026 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позову зважаючи на його необґрунтованість та безпідставність. Свою позицію обґрунтовує тим, що провідним інспектором сектору №6 Черкаського районного управління цивільного захисту та превентивної діяльності ГУ ДСНС України в Черкаській області лейтенантом служби цивільного захисту Воронкіним Н.С. 03.07.2026 здійснено виїзд в складі слідчо-оперативної групи на місце пожежі за адресою: Черкаська область, м. Кам`янка, вул. Грушевського. На місці події встановлено факт горіння сухої рослинності на відкритій території в межах населеного пункту з подальшим поширенням на посіви пшениці. За результатами усного опитування ОСОБА_1 встановлено, що під час випалювання ним сухої рослинності вогонь поширився на посіви пшениці.

За результатами розгляду справи ОСОБА_1 було ознайомлено зі змістом постанови, роз`яснено порядок та строки оскарження, вручено її копію. Сам правопорушник під час розгляду справи визнав факт вчинення ним правопорушення та надав пояснення, що були внесені до акту про пожежу, що підтвердив власним підписом. Таким чином, у діях ОСОБА_1 наявний склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 77-1 КУпАП.

Щодо невірної адреси місця події, вказаної у постанові, представник відповідача зазначає, що вона була з`ясована під час встановлення обставин на місці події.

Твердження позивача щодо порушення процесуальних норм в частині не складання протоколу та нероз`яснення прав, на думку представника відповідача, є безпідставними, оскільки відповідно до норм КУпАП протокол не складається у разі вчинення правопорушення передбаченого ст. 77-1 КУпАП. Під час розгляду справи позивачу було роз`яснено його права та обов`язки, крім того він надав пояснення щодо обставин події, які були внесені до акту про пожежу, та все вищевказане підтвердив своїм підписом.

22.07.2026 від третьої особи надійшли пояснення щодо обставин справи, які є ідентичними твердженням зазначеним у відзиві відповідача. Додатково ОСОБА_2 надав акт виходу комісії по обстеженню земельних ділянок в АДРЕСА_1 від 22.07.2026, відповідно до якого земельні ділянки по АДРЕСА_1 були надані громадянам для будівництва і обслуговування житлових будинків. Натомість на вказаних ділянках будівель чи споруд не виявлено, та по факту земельні ділянки використовуються для вирощування сільськогосподарських культур, деякі заросли бур`янами. Також, надав заяву від 20.07.2026 на ім`я начальника Черкаського районного управління цивільного захисту та превентивної діяльності ГУ ДСНС України в Черкаській області від ОСОБА_3 , яка є власницею ділянки, де згоріли посіви пшениці, та яка повідомила, що хибно зазначила адресу місця події, а саме АДРЕСА_2 , тоді як перевіривши документи на землю виявила, що насправді земельні ділянки, знаходяться за адресою АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 .

Під час розгляду справи в суді позивач підтримав позов.

Представник відповідача та третя особа підтримали свої заперечення проти позову.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам у цілому, доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню повністю виходячи з такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1-2 ст.242-1 КУпАП передбачено, що Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, розглядає справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст.47 - 50, ч.1 ст.52, ст.ст.53, 53-1, 54, 59 - 77-1, ст.78 (крім порушень санітарних норм), ст.ст.78-1, 79, 79-2, ст.ст.80-83 (крім порушень санітарних норм), ч.ч.1 і 3 ст.85, ст.ст.86-1, 87, ст.89 (щодо диких тварин), ст.90-1 (крім порушень санітарних норм), ст.ст.91-1 - 91-4, ст.95 (крім порушень санітарних норм та норм ядерної безпеки), ст.153, ст.167 (щодо реалізації нафтопродуктів, екологічні показники яких не відповідають вимогам стандартів, норм та правил) і ст.188-5 цього Кодексу.

Від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право Головний державний інспектор України з охорони навколишнього природного середовища та його заступники, старші державні інспектори України з охорони навколишнього природного середовища, державні інспектори України з охорони навколишнього природного середовища, головні державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та їх заступники, головні державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища Чорного і Азовського морів та їх заступники, старші державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища, державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій.

У ст. 245 КУпАП закріплено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Справа про адміністративне правопорушення відповідно до частини першої статті 268 КУпАП розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи, а також якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Уповноважені посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про пожежну і техногенну безпеку та здійснює державний ринковий нагляд у сфері своєї відповідальності, при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідно до статті 278 КУпАП вирішують такі питання: чи належить до їх компетенції розгляд цієї справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

За положеннями ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно до статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Слід вказати про те, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення особою правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Отже, окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен довести фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.07.2020 у справа № 463/1352/16-а.

Згідно статті 77-1 КУпАП, яка складається з двох частин, передбачено відповідальність за випалювання стерні, луків, пасовищ, ділянок із степовою, водно-болотною та іншою природною рослинністю, рослинності або її залишків та опалого листя на землях сільськогосподарського призначення, у смугах відводу автомобільних доріг і залізниць, у парках, інших зелених насадженнях та газонів у населених пунктах без дотримання порядку, встановленого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища (частина 1), а також за ті самі дії, вчинені в межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду (частина 2).

Об`єктивна сторона полягає, зокрема, у вчиненні дій, спрямованих на випалювання сухої природної рослинності або її залишків без відповідного дозволу або з порушенням умов такого дозволу.

Суб`єктивна сторона цього правопорушення може характеризуватися у формі умислу або необережності.

Згідно ч.3 ст.27 Закону України "Про рослинний світ" та ч.6 ст.39 Закону України "Про тваринний світ" випалювання сухої рослинності або її залишків без дотримання порядку, встановленого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, забороняється.

Порядок випалювання сухої рослинності або її залишків, затверджено наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 12.08.2021 № 541 (далі також Порядок №541). У даному Порядку вжито терміни "випалювання сухої рослинності", за яким це контрольоване спалювання рослинного покриву на земельних ділянках, що призводить до його знищення; "суха рослинність" - сукупність рослинних організмів з відмерлою надземною частиною на певній площі їх природного зростання, у тому числі після покосів.

Відповідно до ч. 1ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як встановлюється зі змісту постанови провідного інспектора сектору №6 Черкаського районного управління цивільного захисту та превентивної діяльності ГУ ДСНС України в Черкаській області лейтенанта служби цивільного захисту ОСОБА_2 , ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 77-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3060 грн.

Відповідно до акту про пожежу від 03.07.2026, пожежа трапилася 03.07.2026 в м. Кам`янка по вул. Грушевського з пояснень ОСОБА_1 за наступних обставин: під час здійснення господарської діяльності за вищевказаною адресою після необережного запалювання сірника, останній відкинув його в бік, а коли повернувся у вказаному напрямку, то побачив, що зайнялися посіви пшениці на сусідній ділянці. В подальшому, він повідомив про це ОСОБА_4 та попросив, щоб той викликав рятувальників.

Відповідно до висновку про причини пожежі від 06.07.2026 з фото таблицею, найбільш імовірною причиною пожежі, яка мала місце 03.07.2026, є необережне поводження із сірниками з боку ОСОБА_1 .

Суд звертає увагу на те, що розділом ІІ Поряку №541 визначено, що випалювання сухої рослинності допускається виключно у випадку гасіння пожеж в екосистемах пожежно-рятувальними підрозділами (частинами) визначеними статтями 60-63 Кодексу цивільного захисту України за рішенням керівника гасіння пожежі у відповідності до Статуту дій органів управління та підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту під час гасіння пожеж, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26 квітня 2018 року № 340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 липня 2018 року за № 802/32254.

Випалювання залишків сухої рослинності допускається у наступних випадках: для приготування їжі (у печі, на мангалі чи за допомогою іншого обладнання), обігріву оселі (дрова, хмиз, брикети); у традиційно-культурних цілях (багаття на Івана Купала, тощо). Таке випалювання здійснюється за попереднім узгодженням місця та часу з органами місцевого самоврядування.

Забороняється проводити будь-які випалювання у вітряну погоду, окрім випалювання залишків сухої рослинності у закритих приміщеннях. Розпалювання багать для випалювання залишків сухої рослинності має проводитись у відповідності до Правил пожежної безпеки в Україні затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30 грудня 2014 року № 1417, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 05 березня 2015 року за № 252/26697 та інших норм законодавства.

Враховуючи наведене, слід дійти висновку, що спалювання залишків сухої рослинності на відкритій території (зеленому насадженні у населеному пункті), не у печі, мангалі чи не за допомогою іншого обладнання, є прямим порушенням Порядку №541.

Позивач у позовній заяві не заперечує того, що 03.07.2026 він перебував на власній земельній ділянці та внаслідок його необережного поводження з вогнем виникла пожежа. Позивач посилається на відсутність в його діях порушення, передбаченого ч. 1 ст. 77-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки в його діях відсутній умисел та він не здійснював випалювання сухої трави. Так як це сталося внаслідок необережного поводження з вогнем.

Враховуючи, що суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 77-1 може характеризуватися як у формі умислу так і необережності, то наявність чи відсутність умислу в діях ОСОБА_1 не є визначальним фактором для кваліфікації його дій за ч.1 ст. 77-1 КУпАП, оскільки саме його дії призвели до виникнення пожежі, про що позивач по факту не заперечує.

Щодо твердження позивача, що ділянка на якій виникла пожежа має цільове призначення для будівництва і обслуговування житлових будинків, та не є землями сільськогосподарського призначення суд приходить до наступного. Під час з`ясування обставин виникнення пожежі працівником ДСНС визначено, що ділянки, на яких відбулася пожежа, використовуються для вирощування сільського господарських культур, у зв`язку з чим він зробив висновок про сільськогосподарське призначення вказаних земель, що також підтверджується фото таблицею до висновку про причини виникнення пожежі від 06.07.2026. Крім того, для підтвердження нецільового використання земель, до суду надано акт виходу комісії по обстеженню земельних ділянок в м. Кам`янка по вул. Стельмаха від 22.07.2026, яким також підтверджується факт використання земель на місці події для вирощування сільськогосподарських культур.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що інспектором ДСНС у постанові про накладення адміністративного стягнення та додатках до неї вірно визначено саме реальне використання земель.

Твердження позивача щодо невірно вказаної адреси, де відбулася пожежа, суд не бере до уваги з огляду на таке.

Відповідно до Порядку обліку пожеж та їх наслідків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 р. № 2030 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 5 грудня 2024 р. № 1386), уповноважена посадова особа ДСНС з власної ініціативи або на вимогу власника (користувача) та/або балансоутримувача об`єкта пожежі (постраждалого) чи його представника може виправити допущені в складеному акті помилкові відомості (неправильні записи), які змінюють його суть. При цьому уповноваженою посадовою особою ДСНС складається додаток до акта, який є невід`ємною його частиною, з виправленими (актуальними) відомостями (відомості, які зазначаються у додатку, підтверджуються документально з наданням їх копій), підставою (причиною) його складання, переліком документів, які підтверджують його необхідність. Додаток підписується уповноваженою посадовою особою ДСНС, яка його склала, та впродовж доби надсилається до відповідного підрозділу Національної поліції.

Актом про пожежу від 03.07.2026 за результатами усного опитування ОСОБА_1 встановлено адресу місця події, а саме вул. Грушевського в м. Кам`янка. В подальшому, ОСОБА_3 , власником ділянки, на яку поширилася пожежа, було повідомлено про помилковість зазначеної адреси та вказано вірну адресу вул. Стельмаха, 15 та АДРЕСА_4 , після чого інспектором ДСНС 21.07.2026 було складено додаток до акта про пожежу від 03.07.2026, яким внесено виправлення в частині адреси пожежі на вірну: вул. Стельмаха, 15, 17, 19.

Таким чином, питання щодо описки в адресі пожежі було врегульовано у встановленому законом порядку, а відтак посилання позивача на помилковість вказаної адреси наразі є безпідставним.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, передбачених статтями 77-1, 120, 175, 175-2, 175-3, 188-8 цього Кодексу.

Отже, враховуючи положення ч. 3 ст. 258 КУпАП, суд не бере до уваги твердження позивача про відсутність протоколу.

Суд також відкидає, доводи позивача щодо не роз`яснення йому його прав під час складання акту про пожежу та винесення постанови, оскільки з наявних у матеріалах справи вказаних документів вбачається, що ОСОБА_1 своїм підписом підтвердив правильність записаних в акті про пожежу власних пояснень, на підставі яких була винесена оскаржувана постанова, та власне був ознайомлений зі змістом постанови та отримав її, про що також особисто розписався.

Поведінку позивача суд розцінює як намір ухилитися від адміністративної відповідальності, так як з досліджених в судовому засіданні матеріалів справи вбачається, що вина позивача доведена в повному обсязі належними та допустимими доказами. Такі докази, представлені відповідачем, в силу ст. ст. 251, 252 КУпАП, суд вважає належними та допустимими.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на вищевказане, суд дослідивши матеріали справи, приходить до переконливого висновку про те, що при винесенні постанови по справі про адміністративне правопорушення посадова особа структурного підрозділу Головного управління діяла на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачений діючим законодавством України. Відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваної постанови.

Згідно частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи те, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, то питання про стягнення судового збору не вирішується.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 9 КУпАП, ст. 2, п. 1 ч. 1 ст. 20, ст. ст. 44, 77, 90, 242, 246, 257-262, 286 КАС України,

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області, третя особа: провідний інспектор сектору №6 Черкаського районного управління цивільного захисту та превентивної діяльності ГУ ДСНС України в Черкаській області, лейтенант служби цивільного захисту Воронкін Назар Сергійович, про скасування постанови серії СА №000045 від 03.07.2026 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 3060 грн - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня складення повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст постанови складено 01.09.2026 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області (адреса: 18029, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Прикордонника Лазаренка, 1, код ЄДРПОУ 38646021).

Третя особа: провідний інспектор сектору №6 Черкаського районного управління цивільного захисту та превентивної діяльності ГУ ДСНС України в Черкаській області, лейтенант служби цивільного захисту Воронкін Назар Сергійович (адреса: 20801, Черкаська область, Черкаський район, м. Кам`янка, вул. Героїв Майдану, 57)

Суддя О.Є. Ніколенко