Рішення № 139374330, 31.08.2026, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 359/1541/26

Провадження № 2/373/1373/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

31 серпня 2026 року м.Переяслав

Переяславський міськрайонний суд Київської області

під головуванням судді Свояк Д.В.,

за участі секретарки Герасько К.Г.

розглянув у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача:

Представник позивача звернувся до суду з вимогами: стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором №22035000204458 від 26.10.2019 у розмірі 5856,32 грн; стягнути з відповідачки понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.10.2019 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та відповідачкою укладено кредитний договір №22035000204458, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у тимчасове платне користування.

На підставі договору факторингу №15/12/21 від 15.12.2021 право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до ТОВ «Цикл фінанс».

Проте, відповідачка взяті на себе зобов`язання належним чином не виконала, через що утворилася заборгованість за кредитним договором, яка становить 5846,32 грн, з яких: заборгованість за кредитом 4224,52 грн, заборгованість по комісії 1621,80 грн.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі:

21.04.2026 справа надійшла до суду за підсудністю на підставі ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25.02.2026.

Ухвалою суду від 12.05.2026 відкрито провадження в цій справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів.

Ухвалою суду від 16.06.2026 призначено судове засідання у справі та постановлено здійснити виклик відповідачки шляхом розміщення оголошення на веб-порталі судової влади України.

06.08.2026 до суду надійшла заява відповідачки про надання часу для врегулювання спору в добровільному порядку.

В судове засідання сторони не з`явились, про дату розгляду справи повідомлені, від представника позивача в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи у його відсутності, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення у справі.

У зв`язку з цим, відповідно до вимог ст.280, 281 ЦПК України, судом ухвалено здійснювати заочний розгляд справи.

Судом встановлено наступні обставини:

26.10.2019 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та відповідачкою було укладено кредитний договір №22035000204458, відповідно до умов якого їй надано кредит у загальному розмірі 6800,00 грн, строком на 12 місяців, зі сплатою щомісячної комісії за обслуговування кредиту, процентів за користування кредитом на строкову заборгованість у розмірі 0,001% річних, на прострочену заборгованість за кредитом у розмірі 56% річних

У п.1.2 договору зазначено, що щомісячна комісія за обслуговування кредиту становить: з 26.08.2020 по 26.10.2020 2,95% від суми кредиту, з 26.02.2020 по 25.05.2020 7% від суми кредиту, з 26.05.2020 по 28.08.2020 5% від суми кредиту, з 26.08.2020 по 26.10.2020 2,95% від суми кредиту.

Копії рішення щодо надання кредиту, фінансового стану позичальника, договору добровільного страхування життя, паспорту споживчого кредиту додані до позову.

Як вбачається з копії договору факторингу №15/12/21, укладеного 15.12.2021 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл фінанс», останнє набуло право вимоги до відповідачки за кредитним договором №22035000204458 від 26.10.2019.

Також до позову додані копії акту приймання-передавання реєстру боржників, платіжного доручення № 308250005 від 03.12.2021.

З витягу з реєстру боржників вбачається, що позивач набув права вимоги до відповідачки на суму 5846,32 грн, а саме: заборгованість за кредитом 4224,52 грн, заборгованість по комісії 1621,80 грн.

Норми права, застосовані судом:

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 3 ст.203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За нормами ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до норм ст. 526, 527, 530, 610, ч.1 ст.612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 78 ЦПК України визначено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стаття 80 ЦПК України визначає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як передбачено ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінка аргументів сторін, доказів.

При оцінці доказів та аргументів суд враховує положення ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договору тлумачить на користь відповідача, як споживача послуг позивача.

Судом встановлено, що уклавши 26.10.2019 кредитний договір №22035000204458, відповідачка прийняла умови надання послуг, зокрема, строк кредитування, плату за кредит, порядок погашення кредиту, відповідальність.

АТ «Банк Кредит Дніпро» передало відповідачці на виконання договору визначену в ньому суму коштів.

Однак, відповідно до висновку Верховного Суду України, що викладений у постанові від 06.09.2017 у справі № 531/648/15-ц, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним.

Верховний Суд у постанові від 06.11.2023 у справі №204/224/21 дійшов висновку про те, що, якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, оскільки будь-яких доказів того, що комісія, про стягнення заборгованості за якою заявлено вимоги, спрямована на оплату будь-яких послуг позивача у зв`язку з укладеним між сторонами кредитним договором, не надано, умови кредитного договору щодо сплати відповідачкою комісії за обслуговування кредитної заборгованості, не відповідають вимогам чинного законодавства.

За таких обставин вимога про стягнення з відповідачки комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1621,80 грн не підлягає задоволенню.

З огляду на те, що відповідачка прострочила виконання грошового зобов`язання за договором, з неї на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 4224,52 грн.

Відповідно до ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, як передбачено ст.4 ЗУ «Про судовий збір». Ціна позову позивачем визначена сумою 5846,32 грн. Оскільки суд задовольняє позовні вимоги частково на суму 4224,52 грн, що становить 72% від ціни позову, то з урахуванням принципу пропорційності з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 1916,93 грн судового збору (2662,4 грн : 100% х 72%).

Представницею позивача заявлено вимогу про стягнення з відповідачки витрат на правову допомогу у розмірі 3500,00 грн.

На підтвердження витрат на правничу допомогу до заяви долучено копії договору про надання правової допомоги №43453613/1, детальний опис робіт, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Верховного Суду від 01.09.2021 у справі № 178/1522/18 зазначено, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема у рішеннях від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України, від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

За результатом оцінки доказів суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн відповідатимуть критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.

Керуючись ст. 263 265 ЦПК України, суд

ухвалив

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл фінанс» заборгованість за кредитним договором №22035000204458 від 26.10.2019 у розмірі 4224 (чотири тисячі двісті двадцять чотири) грн 52 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл фінанс» судові витрати в розмірі 4916 (чотири тисячі дев`ятсот шістнадцять) грн 93 коп., а саме: судовий збір в розмірі 1916 (одна тисяча дев`ятсот шістнадцять) грн 93 коп.; витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повні найменування сторін та інших учасників справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл фінанс», код ЄДРПОУ 43453613, адреса місцезнаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м.Київ, 04112;

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Д. В. Свояк