Рішення № 139373879, 01.09.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/7551/26

Провадження № 2/357/6050/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Ярмола О. Я. ,

при секретарі Вдовика А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду № 5 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» звернулось до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №1903059 від 25.10.2024 року у загальному розмірі 30460,00 грн. та відшкодування зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн.

1.Позиція сторін у справі.

Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 25.10.2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №1903059, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до Розділу 1 Кредитного договору , ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» надав Позичальнику кредит у гривні в сумі 10000,00 грн., а Позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ними та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Кредит надається строком на 360 днів. За користування кредитом нараховуються проценти у наступних розмірах та відповідно до наступних умов: підвищена процентна ставка становить 15% в день та застосовується за перший день користування кредитом, cтандартна процентна ставка становить 3% в день та застосовується з другого дня користування кредитом. Відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов Договору, що спричинило виникнення простроченої заборгованості. 27.06.2025 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено Договір Факторингу № 01.02-17/25, відповідно до умов якого до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №1903059 на загальну суму 30460,00 грн.

Позивач зазначає, що станом на дату складання позовної заяви заборгованість за Договором №1903059 від 25.10.2024 року становить: 30460,00 грн., з яких: заборгованість за сумою кредиту - 9500,00 грн.; заборгованість по відсотках - 15960,00 грн.; пеня, штраф - 5000,00 грн. На підставі викладеного позивач просить позовну заяву задовольнити у повному обсязі, стягнувши із відповідача кредитну заборгованість у загальному розмірі 30460,00 грн. та вирішити питання судових витрат.

Представник відповідача, заперечуючи позовні вимоги, у відзиві зазначила, що позов не визнає, хоча ОСОБА_1 не заперечує факт укладення кредитного договору та отримання кредиту в сумі 10 000 грн., але позивачем на обгрунтування позовних вимог до матеріалів справи не надано виписки по рахунку, інших первинних документів, які б свідчили про виникнення у відповідача заборгованості за кредитним договором. У матеріалах справи відсутній розрахунок заборгованості, який дозволив би перевірити правильність нарахування відсотків, а також, зробити висновок, що заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов кредитного договору, та неможливо встановити, які саме умови спірного договору порушені відповідачем.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором складений самим позивачем, і не містить жодного підтвердження, реальності господарської операції. Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Отже, розрахунок заборгованості, на які посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а отже не є належними доказами існування заборгованості, що відповідає висновкам Верховного Суду у постанові від від 03.07.2019 року (№ -2 180/17) та Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015 року (№ 6-16цс15).

Також, представник відповідача зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Таким чином, керуючись ст. 517 ЦК України первісний кредитор мав би надати ТОВ «Свеа Фінанс» належні та достовірні докази переказу коштів на рахунок саме відповідача.

Відповідач вказує, що в рахунок погашення тіла кредиту він сплатив 10100 грн., про що надав квитанцію, а сума заборгованості по відсотках у розмірі 15960 гривень, нарахована з порушенням вимог закону, оскільки, відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право стягнути заборгованість по нарахованим та несплаченим процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Окрім того, відповідач вважає, що нарахування пені та штрафу, за кредитним договором підлягає списанню на підставі п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ, оскільки у період дії в Україні воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Відповідач є військовослужбовцем та перебуває на військовій службі з 12 грудня 2024 року по теперішній час, і на нього розповсюджується дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тому нарахування відсотків за користування кредитом в сумі 15960,00 грн., суперечить вимогам закону. З урахуванням викладеної у відзиві позиції, відповідач просить відмовити у позові повністю.

2. Процесуальні дії та рішення у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 06.05.2026 року вказану справу передано на розгляд судді Ярмолі О.Я.

11.05.2026 суддею постановлено ухвалу, якою прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

18.06.2026 року відповідач ОСОБА_1 подав суду відзив з додатками по справі.

22.06.2026 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Жовта А.С., через підсистему «Електронний суд», направила клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 23.06.2026 суд задовольнив заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Жовта А.С. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

10.07.2026 представник відповідача подала клопотання про долучення доказів : Довідку №6686 від 12.06.2026 , що підтверджує проходження відповідачем військової служби.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подав суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, позов підтримали.

В судовому засіданні представника відповідача ОСОБА_1 - адвокат Жовта А.С. заперечила задоволення позовних вимог, просила суд здійснити перерахунок заборгованості відповідача, врахувавши проведену ним оплату боргу на погашення тіла кредиту, а не відсотків та штрафних санкцій, оскільки відповідач звільнений від таких стягнень, є військовослужбовцем та не повинен сплачувати відсотки за користування коштами, які повернув ще в листопаді 2024 року.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, встановив наступні фактичні обставини та визначив зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 25.10.2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи, укладено Договір про надання споживчого кредиту №1903059 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

25.10.2024 ОСОБА_1 ознайомився із умовами кредитування кредитодавця Товариство з обмеженою відповідальністю «СЛОН КРЕДИТ» та за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «T425» підписав Паспорт споживчого кредиту - Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма).

За умовами договору Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування Кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Сторони договору погодили його істотні умови, зокрема : сума кредиту 10 000,00 гривень, строк кредиту (строк дії договору) - 360 днів з періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 30 днів, із стандартними процентними ставками у наступних розмірах та відповідно до наступних умов: підвищена процентна ставка становить 15% в день та застосовується за перший день користування кредитом, cтандартна процентна ставка становить 3% в день та застосовується з другого дня користування кредитом (п.п. 1.2 - 1.3, 1.17 Договору).

Кошти кредиту надавалися Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № № НОМЕР_1 .

Згідно з п. 5.1 договору сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміри та періодичність внесення, здійснюється згідно графіка платежів, крім випадку визначеного у п. 5.3 договору.

Відповідно до п. 6.4 Договору сторони узгодили, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання Споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, Споживач зобов`язаний сплатити Товариству штраф: . у розмірі 1 000,00 гривень на 4 (четвертий) день такого невиконання та/або неналежного виконання; та 6.4.2. у розмірі 200,00 гривень починаючи з 5 (п`ятого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.

Підпунктом 1 п. 4.4 Договору встановлений обов`язок споживча у встановлений Договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі передбачені Договором.

Додатком №1 до Договору №1903059 від 25.10.2024 року є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яка розрахована за умови, що споживач буде належним чином виконувати свої зобов`язання та з урахування застосування зниженої процентної ставки. Строк повернення кредиту визначений - 19.10.2025.

Договір №1903059 про надання споживчого кредиту по продукту «Зручний» від 25.10.2024, Графік платежів, а також Інформаційне повідомлення від споживача фінансових послуг ОСОБА_1 підписав електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора «A975».

З довідки щодо інформаційної взаємодії в системі BankID НБУ із ідентифікації особи клієнта і верифікації отриманих ідентифікаційних даних при укладенні договору № 1903059 від 25.10.2024 встановлено, що отримання ідентифікаційних даних ОСОБА_1 і верифікація його особи були здійснені в системі BankID НБУ за допомогою банку-ідентифікатора «ПриватБанк.

Факт виконання ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» свого зобов`язання з перерахування на платіжну картку ОСОБА_1 (№ НОМЕР_1 ) кредитних коштів у розмірі 10 000,00 грн. підтверджується листом директора ТОВ «ПЕЙТЕК» за вих. № 20250708-2974 від 08.07.2025.

27.06.2025 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та позивачем було укладено договір факторингу № 01.02-17/25, відповідно до умов якого Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору, а Новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора за Кредитними договорами та сплачує Первісному кредитору за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим Договором.

Відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників) до договір факторингу № 01.02-17/25 від 27.06.2025 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №1903059 складає: 30460,00 грн.

Відповідно до вимог статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Позивач в позовній заяві зазначає, що загальна заборгованість відповідача перед позивачем за Договором 1903059 від 25.10.2024 становить 30460,00 грн., з яких: заборгованість за сумою кредиту (тіло)- 9500,00 грн.; заборгованість по відсотках - 15960,00 грн.; пеня, штраф - 5000,00 грн.

Також, з наданого розрахунку вбачається, що відповідач сплатив 21.11.2024 року 10100 грн. в рахунок погашення боргу, і кредитор здійснив зарахування цих коштів на погашення відсотків та інших платежів, а в рахунок погашення тіла кредиту було зараховано лише 500 грн.

У відповідності ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалась.

Згідно ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 року №675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (абзац другий частини другої статті 679 Цивільного кодексу України).

Порядок укладення електронного договору визначено статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію», згідно приписів якої пропозиція укласти електронний двір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію, укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції, в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Ч. 2. см. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акценту) другою стороною, тому акцентуючи пропозицію Банку Відповідач підписом у Заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг визнає та погоджується на запропоновані Банком умови користування послугами Банку.

Згідно ст.1054 ЦК України банк зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти. До відносин по кредитних договорах застосовуються положення ст.ст.1046-1053 ЦК України, якщо інше не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст.1050 ЦК України якщо позичальник вчасно не повернув суму боргу, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонам.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України , зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускаються.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

В ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Щодо позовних вимог в частині стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за відсотками в сумі 15960,00 та пені, штрафу в сумі 5000 грн. по кредитному договору № 1903059, суд посилається на наступне.

Відповідно до п. 3 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20.05.2014 року статтю 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено пунктом 15, згідно з яким військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також ПРОЦЕНТИ за користування кредитом не нараховуються.

Згідно п.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Разом з цим п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц у постанові ВС у справі № 642/548/21 від 18.01.2023.

Як було встановлено судом, ОСОБА_1 , солдат призову по мобілізації, перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 оперативно-тактичного з`єднання 1-го корпусу Національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з 12 грудня 2024 року по теперішній час, що підтверджується довідкою №6686 від 12.06.2026 року, виданою начальником відділення кадрової роботи секції персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 , а також військовим квитком серії НОМЕР_3 від 23.09.2024, копією посвідчення УБД серії НОМЕР_4 .

Таким чином, на відповідача поширювалися пільги передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме: не повинні нараховуватися штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом у зазначений період.

Крім того, згідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На зазначене звернув увагу Верховний Суд у постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24), від 06 травня 2025 року у справі № 464/2647/22 (провадження № 61-6059св24).

Зокрема Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 лютого 2025 року по справі №758/5318/23 зазначив, що тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому його дія неодноразово продовжувалася та який діє і на даний час.

З огляду наведеного вище, вимога позивача про стягнення з ОСОБА_1 , заборгованості за відсотками, пені та штрафу по кредитному договору №1903059 від 25.10.2024 року, не підлягає до задоволення, оскільки така вимога є безпідставною у зв`язку із поширенням на ОСОБА_1 пільг, встановлених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Аналізуючи обґрунтованість розміру заборгованості відповідача за кредитним договором, суд звертає увагу, що належним чином дослідити поданий стороною позивача доказ розрахунку заборгованості за кредитним договором, перевірити його та оцінити в сукупності і взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок це процесуальний обов`язок суду (постанова КЦС ВС від 25.05.2022 року у справі № 219/7527/16-ц).

Як вбачається з наданого розрахунку боргу, кредитор з дотриманням черговості погашення вимог за грошовим зобов`язанням (ст. 534 ЦК України), зарахував сплачені відповідачем 10100 грн наступним чином : 8100,00 грн. та 1500 грн. - 21.11.2024 р. віднесено на оплату відсотків, а 500 грн. - 21.11.2024 зараховано в рахунок погашення тіла кредиту.

Оскільки, суд з урахуванням поширення на відповідача пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», самостійно здійснив перерахунок кредитної заборгованості та врахував проведені відповідачем оплати 10 100 грн. в рахунок погашення тіла кредиту, то вбачається відсутність у відповідача заборгованості за кредитним договором №1903059 від 25.210.2024.

Згідно ч.2, ч. 3 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так як позов не підлягає до задоволення, то судові витрати позивачу не відшкодовуються .

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 274-279, 354 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», м. Київ вул. Іллінська, 8, ЄДРПОУ 37616221.

Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складено і підписано 01.09.2026 року.

Суддя О. Я. Ярмола