Рішення № 139373635, 31.08.2026, Лугинський районний суд Житомирської області

ЛУГИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. М. Грушевського, 2 а, селище Лугини, Коростенський район, Житомирська область, 11301,

тел. (04161)9-14-72, e-mail: inbox@lg.zt.court.gov.ua, web: http://lg.zt.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 02896124

____________________

Справа № 281/715/25

Провадження по справі 2/281/103/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року селище Лугини

Лугинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Свинченко Г.Д.,

за участю:

секретаря судових засідань Островської І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в селищі Лугини цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «СВЕА ФІНАНС» звернулося до Лугинського районного суду Житомирської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості та судових витрат. Просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором № 442324866 від 05.09.2021 року в розмірі 69742,09 грн. та понесені судові витрати у розмірі 2662,40 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що зазначена у позові заборгованість утворилась у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань, що виникли внаслідок укладення нею зазначеного договору з ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» право вимоги за яким на підставі договорів факторингу відійшло позивачу.

06.01.2026 року винесено ухвалу про відкриття спрощеного провадження по справі та призначення справи до судового розгляду.

26.01.2026 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог за позовом ТОВ «СВЕА ФІНАНС» про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором № 442324866 від 05.09.2021 року у розмірі 69742,09 грн. Відзив мотивований тим, що відповідач не визнає позовні вимоги, оскільки позивачем не надано доказів укладення кредитного договору, не надані анкета-заява на видачу кредитних коштів, індивідуальні умови кредитування, виписка по банківському рахунку, первинна бухгалтерська документація. Також, відступлення прав вимоги відбулося 28.11.2018 року до укладення кредитного договору. Натомість право грошової вимоги може відбуватися лише щодо дійсного та наявного зобов`язання. Сторони не досягли згоди щодо усіх істотних умов договору. В період дії карантинних обмежень та воєнного стану відповідальність до боржника в порядку ст.ст. 610, 611, 612, 623, 625 ЦК України та за умовами кредитного договору, які регулюють відповідальність за невчасне повернення кредиту, через порушення строків оплати не застосовується до боржника.

13.02.2026 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд судової справи за відсутності відповідача, просить відмовити в задоволенні позовних вимог, розгляд справи проводити за її відсутності.

07.05.2026 року від представника відповідача Притули Є.О. надійшло клопотання про відмову у задоволенні позовних вимог за позовом ТОВ «СВЕА ФІНАНС», розгляд судової справи просить проводити за відсутності сторони відповідача. Клопотання мотивоване тим, що відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент відступлення права грошової вимоги за кредитним договором, за яким заявлено позов до суду, не було укладено кредитного договору. Отже, відступлення права вимоги не відбулося тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог з цих підстав та з підстав відсутності первинної бухгалтерської документації, яка підтверджує видачу та зарахування грошових коштів.

Позивач подав клопотання в якому просив розглядати справу без участі його представника. Відповіді на відзив на позовну заяву від позивача на адресу суду не надходило.

У судове засідання відповідач та її представник не з`явилися, про день, час та місце судового засідання повідомлялися судом у встановленому ст.ст. 128, 130 ЦПК України порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положення цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані у справі докази, суд приходить до наступного висновку.

05.09.2021 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем було укладено договір кредитної лінії № 442324866 відповідно до якого на умовах, встановлених договором, кредитодавець надає Позичальнику кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту від 2000,00 грн. до 50000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати проценти кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «ВЕОКАРД» ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА». Проценти за користування кредитом визначені п. 1.10 кредитного договору. Орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору та всі припущення, використані для їх обчислення наведені в паспорті споживчого кредиту, що є невід`ємним додатком до договору.

Цей договір є електронним документом створеним і збереженим в Інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму.

Договір підписано ОСОБА_1 05.09.2021 року електронним підписом з одноразовим ідентифікатором H4FTS752.

Згідно розрахунку заборгованості, станом на 27.06.2023 року, заборгованість відповідача перед позивачем становить 69742,09 грн., а саме: заборгованість за основним зобов`язанням (тіло кредиту) - 9904,00 грн.; заборгованість по процентам 59838,09 грн.

28.11.2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № 28/1118-01 у відповідності до умов якого ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» передає (відступає) право вимоги ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за плату належні йому права вимоги, а останнє приймає належні ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах прав вимоги. Дія даного договору факторингу була продовжена відповідно до додаткових угод.

02.05.2024 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладено договір факторингу № 02/0524-01/01.02-11/24 у відповідності до умов якого ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" відступає (передає) право вимоги ТОВ «СВЕА ФІНАНС» за плату належні йому права вимоги, а останнє приймає належні ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах прав вимоги.

Відповідно до витягів з реєстрів боржників до зазначених договорів факторингу, ТОВ "СВЕА ФІНАНС" набуло право грошової вимоги до відповідача за договором кредитної лінії № 442324866 від 05.09.2021 року.

Разом з тим, доказів перерахування ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» кредитних коштів на рахунок відповідача ОСОБА_1 позивачем не надано, клопотань про їх витребування судом не надходило.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 2 статті 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України "Про платіжні послуги", "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.

Згідно з пунктом 3 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» продавець (виконавець, постачальник) оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів із зазначенням дати здійснення розрахунку.

Закон є спеціальним нормативно-правовим актом щодо регулювання спірних правовідносин.

Позивачем у підтвердження заявлених вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором не надано доказів, передбачених ст.ст.41, 49 Закону України «Про платіжні послуги», ст.13 Закону України «Про електронну комерцію», які підтверджують зарахування коштів на рахунок саме відповідача, а також те, що такий переказ є завершеним.

Суд вважає, що позивачем не надані докази, що належать до категорії первинних документів, передбачених як ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію», так і ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Отже, достеменно, не спираючись на припущення, за відсутності належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, не можливо встановити перерахування коштів первинним кредитором на картковий рахунок саме відповідача, та як наслідок підтвердити виконання ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА»умов кредитного договору.

Норми ст. 81 ЦПК України покладають обов`язок доказування на ту сторону, яка посилається на відповідні обставини. Таким чином, заявляючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором саме на позивача покладається обов`язок довести належними, достатніми, допустимими та достовірними доказами факт виконання позивачем умов договору з перерахування коштів, перерахування коштів саме відповідачу.

Розглядаючи справу в межах доводів та поданих доказів, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог про стягнення як основного боргу за кредитним договором, так і похідних від нього відсотків та порушення відповідачем прав позивача, які б підлягали судовому захисту.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з врахуванням досліджених обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 12, 19, 76, 77, 80, 81, 89, 133, 141, 259, 264, 265, 268, 279, 280, 282, 288, 354 ЦПК України суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Галина Свинченко