Вирок № 139373168, 31.08.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/13832/26

Провадження № 1-кп/161/1293/26

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 31 серпня 2026 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням:

судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні №120260305800000893 від 29.05.2026, який надійшов до суду 26.06.2026 від Луцької окружної прокуратури, про обвинувачення

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луцьк Волинської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, працюючого слюсарем Волинської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України», раніше не судимого,-

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 197-1 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до вимог статті 14 Конституції України земля є національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави.

Згідно ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно зі ст.112 Земельного Кодексу України охоронні зони створюються навколо особливо цінних природних об`єктів, об`єктів культурної спадщини, гідрометеорологічних станцій тощо з метою охорони і захисту їх від несприятливих антропогенних впливів, споруд електронних комунікацій, у тому числі базових станцій мобільного зв`язку, земних станцій супутникового зв`язку, уздовж ліній електронних комунікаційних мереж, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об`єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об`єкти.

Крім того, відповідно до ст.23 Закону України «Про транспорт» до земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України. До складу цих земель входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв`язку, водопостачання, каналізації, захисні та укріплюючі насадження, службові, культурно-побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про залізничний транспорт» до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв`язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Для забезпечення у межах смуги відведення нормальної експлуатації залізничних колій, ліній електропостачання та зв`язку, інших пристроїв та об`єктів залізничного транспорту загального користування, а також у місцях, де є небезпека зсувів, обвалів, розмивів, селей, снігозанесень та інших небезпечних впливів, встановлюються охоронні зони.

Однак, в порушення вищевказаних норм діючого законодавства України, ОСОБА_5 у 2025 році, точної дати та часу не встановлено, маючи умисел на самовільне зайняття земельної ділянки в охоронній зоні, достовірно для себе розуміючи, що ним не отримано відповідного рішення уповноваженого органу та державної реєстрації про передачу йому у власність чи надання у користування земельної ділянки в охоронній зоні, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливого мотиву, самовільно зайняв частину земельної ділянки, площею 0,1284 га, що розташована у межах Боратинської сільської ради з координатами СК-63 5606260.967 2210214.807, 5606251.493 2210218.961, 5606281.526 2210334.755, 5606272.2 2210337.663, за прив`язкою 151 км перегону Несвіч-Волинський-Гнідава, яка знаходиться в межах смуги відведення залізниці та є охоронною зоною земель транспорту державної форми власності з кадастровим номером 0722881600:04:000:0301 (цільове призначення для обслуговування об`єктів Львівської залізниці), що відповідно до державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 15.12.2005 серії ЯЯ №033255 перебувають в постійному користуванні AT «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40075815), здійснивши її розорювання, посів та вирощування сільськогосподарських культур на ній, які зібрав у невстановлений досудовим розслідуванням час восени 2025 року, тим самим фактично незаконно використовував у власних потребах вказану частину земельної ділянки в охоронній зоні, чим завдав AT «Українська залізниця» шкоду в розмірі 13853,61 грн.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального провопорушення визнав повністю. Суду показав, що, дійсно він, при обставинах місця і часу, що зазначені в обвинувальному акті, самовільно зайняв земельну ділянку у межах Боратинської сільської ради, яка є охоронною зоною. У вчиненому щиро розкаявся та просив суд суворо не карати його.

Представник потерпілого ОСОБА_6 у письмовій заяві, поданій на адресу суду, зазначила, що претензій до обвинуваченого не має, збитки повністю відшкодовано, просила суд суворо не карати обвинуваченого.

Суд, у відповідності до вимог ч.3 ст.349 КПК України, з`ясувавши правильність розуміння учасниками судового провадження змісту обставин, викладених в обвинувальному акті, які ніким не оспорюються, не маючи сумніву у добровільності їх позицій, а також роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразилися у самовільному зайнятті земельної ділянки в охоронних зонах, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 197-1 КК України.

Обговорюючи питання про вид і міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також дані про особу винного.

До обставин, що пом`якшують покарання, суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданих збитків.

Обставин, що обтяжують покарання, суд по справі не вбачає.

Враховуючи встановлені обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого та, на думку суду, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який згідно ст.12 КК України хоча і відноситься до категорії нетяжких злочинів, однак завдані злочином збитки відшкодовано, представник потерпілого просить суворо не карати обвинуваченого, з урахуванням особи винного, який раніше не судимий, вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання та роботи, міцні соціальні зв`язки, оскільки одружений, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, а тому суд у даному конкретному випадку вважає за можливе призначити обвинуваченому покарання за ч. 2 ст.197-1 КК України із застосуванням положень ч.1 ст.69 КК України, перейшовши до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції зазначеної статті, а саме у виді штрафу.

Таке покарання, на думку суду, буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 та попередження нових кримінальних правопорушень.

Керуючись ст.ст. 349, 370, 371, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ :

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 197-1 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ч.1 ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 200 (двохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 (три тисячі чотириста) гривень.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Головуючий