Ухвала суду № 139372093, 01.09.2026, Ананьївський районний суд Одеської області

Справа № 491/90/25

УХВАЛА

01 вересня 2026 року Ананьївський районний суд Одеської області

в складі головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

учасників кримінального провадження: прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Ананьїв Одеської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22025101110000003, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 січня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Ананьївського районного суду Одеської області знаходиться кримінальне провадження № 22025101110000003, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 січня 2025 року,за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.

31 серпня 2026 року через підсистему «Електронний суд» до Ананьївського районного суду Одеської області надійшло клопотання захисника ОСОБА_5 , в якому просить суд винести ухвалу, якою зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надати інформацію щодо власника будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та вказати чи знаходився вказаний будинок згідно наявної в міській раді інформації у користуванні громадянина ОСОБА_4 . Захисник вважає, що будь-якими іншими способами отримати запитувану інформацію, володільцем якої є ІНФОРМАЦІЯ_3 , не можливо, крім як звернення з даним клопотанням до суду, де відбувається судовий розгляд справи за обвинуваченням її підзахисного у скоєнні особливо тяжкого злочину.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_5 клопотання підтримала та просила задовольнити, доповнивши, що у кримінальному провадженні в рамках якого здійснювався обшук у вищенаведеній справі, доступ до якої вона просить надати, будь-якого статусу обвинувачений ОСОБА_4 не мав.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав клопотання захисника.

Прокурор ОСОБА_3 заперечив проти задоволення клопотання через його необґрунтованість.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, вирішуючи клопотання захисника про витребування інформації, суд виходить з наступного.

Частини друга і шоста статті 22 КПК України розкривають зміст однієї з засад кримінального провадження - змагальності сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, - а саме, що сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Частиною першою статті 93 КПК України визначено, що збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим кодексом.

Згідно із частиною другою статті 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини третьої статті 93 КПК України сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів. Ініціювання стороною захисту, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, проведення слідчих (розшукових) дій здійснюється шляхом подання слідчому, прокурору відповідних клопотань, які розглядаються в порядку, передбаченому статтею 220 цього Кодексу. Постанова слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій може бути оскаржена слідчому судді.

Відповідно до частин першої, другої статті 333 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом. Під час розгляду клопотання про надання тимчасового доступу до речей і документів суд також враховує причини, через які доступ не був здійснений під час досудового розслідування. Якщо судом під час судового провадження прийнято рішення про надання доступу до речей і документів, суд відкладає судовий розгляд на строк, достатній для здійснення такого заходу забезпечення кримінального провадження та ознайомлення учасників судового провадження з його результатами. Особа, яка під час судового провадження отримала речі і документи внаслідок здійснення тимчасового доступу до них, зобов`язана надати до них доступ у порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження, та частиною другою статті 131 КПК України визначено, що заходами забезпечення кримінального провадження є: 1) виклик слідчим, дізнавачем, прокурором, судовий виклик і привід; 2) накладення грошового стягнення; 3) тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом; 4) відсторонення від посади; 4-1) тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя; 5) тимчасовий доступ до речей і документів; 6) тимчасове вилучення майна; 7) арешт майна; 8) затримання особи; 9) запобіжні заходи.

Відповідно до статті 159 КПК України тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку). Тимчасовий доступ до електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку здійснюється шляхом зняття копії інформації, що міститься в таких електронних інформаційних системах, комп`ютерних системах або їх частинах, мобільних терміналах систем зв`язку, без їх вилучення. Тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду.

Відповідно до частини першої статті 160 КПК України сторони кримінального провадження мають право звернутися до слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження із клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, за винятком зазначених у статті 161 цього Кодексу. Слідчий має право звернутися із зазначеним клопотанням за погодженням з прокурором.

Частиною другою статті 160 КПК України визначено, що у клопотанні зазначаються: 1) короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв`язку з яким подається клопотання; 2) правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) речі і документи, тимчасовий доступ до яких планується отримати; 4) підстави вважати, що речі і документи перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи; 5) значення речей і документів для встановлення обставин у кримінальному провадженні; 6) можливість використання як доказів відомостей, що містяться в речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів, у випадку подання клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю; 7) обґрунтування необхідності вилучення речей і оригіналів або копій документів, якщо відповідне питання порушується стороною кримінального провадження.

Статтею 162 КПК України визначено перелік інформації та відомостей, що належать до охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах, а саме: 1) інформація, що знаходиться у володінні засобу масової інформації або журналіста і надана їм за умови нерозголошення авторства або джерела інформації; 2) відомості, які можуть становити лікарську таємницю; 3) відомості, які можуть становити таємницю вчинення нотаріальних дій; 4) конфіденційна інформація, в тому числі така, що містить комерційну таємницю; 5) відомості, які можуть становити банківську таємницю; 6) особисте листування особи та інші записи особистого характеру; 7) інформація, яка знаходиться в операторів та провайдерів телекомунікацій, про зв`язок, абонента, надання телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передавання тощо; 8) персональні дані особи, що знаходяться у її особистому володінні або в базі персональних даних, яка знаходиться у володільця персональних даних; 9) державна таємниця; 10) таємниця фінансового моніторингу; 11) відомості, що становлять професійну таємницю відповідно до Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки».

Частиною п`ятою статті 163 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, якщо сторона кримінального провадження у своєму клопотанні доведе наявність достатніх підстав вважати, що ці речі або документи: 1) перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи; 2) самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв`язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні; 3) не становлять собою або не включають речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю.

Згідно з частиною шостою статті 163 КПК України слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, якщо сторона кримінального провадження, крім обставин, передбачених частиною п`ятою цієї статті, доведе можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів. Доступ особи до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, здійснюється в порядку, визначеному законом. Доступ до речей і документів, що містять відомості, які становлять державну таємницю, не може надаватися особі, що не має до неї допуску відповідно до вимог закону.

Відповідно до статті 164 КПК України в ухвалі слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів має бути зазначено: 1) прізвище, ім`я та по батькові особи, якій надається право тимчасового доступу до речей і документів; 2) дата постановлення ухвали; 3) положення закону, на підставі якого постановлено ухвалу; 4) прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи або найменування юридичної особи, які мають надати тимчасовий доступ до речей і документів; 5) назва, опис, інші відомості, які дають можливість визначити речі і документи, до яких повинен бути наданий тимчасовий доступ; 6) розпорядження надати (забезпечити) тимчасовий доступ до речей і документів зазначеній в ухвалі особі та надати їй можливість вилучити зазначені речі і оригінали або копії документів, якщо відповідне рішення було прийнято слідчим суддею, судом; 7) строк дії ухвали, який не може перевищувати двох місяців з дня постановлення ухвали, за виключенням ухвал, постановлених на виконання вимог частини другої статті 562 цього Кодексу; 8) положення закону, які передбачають наслідки невиконання ухвали слідчого судді, суду.

Дослідивши клопотання, суд встановив, що захисник просить витребувати інформацію, стверджуючи, що будь-якими іншими способами отримати запитувану інформацію не можливо.

Суд зазначає, що нормами КПК України не передбачено такого виду заходів забезпечення кримінального провадження як витребування документів/інформації, оскільки зокрема, пунктом 5 частини другої статті 131 КПК України передбачений саме тимчасовий доступ до речей і документів.

Відповідно до статті 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим кодексом, та недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення, й відтак витребування судом документів поза межами визначених КПК України повноважень призведе до недопустимості отриманих доказів.

Відповідно до статті 84 КПК України доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК України порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Згідно із частиною першою статті 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

КПК України містить перелік вимог до відомостей, які мають бути зазначені у клопотанні про тимчасовий доступ до речей і документів (частина друга статті 160 КПК України), а також покладає на сторону, яка звертається з таким клопотанням, обов`язок обґрунтувати наявність передбачених законом підстав для надання тимчасового доступу (частини п`ята, шоста статті 163 КПК України) та довести існування причин, через які такий доступ не був здійснений під час досудового розслідування (частина друга статті 333 КПК України).

Проте, клопотання захисника ОСОБА_5 про витребування інформації не містить відомостей щодо значення інформації для встановлення обставин у кримінальному провадженні та можливість використання як доказу, а також неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих документів, а також обґрунтування необхідності вилучення копій документів.

Також зі змісту клопотання захисника не вбачається та під час їх розгляду не доведено, що інформація, сама по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні; й також можливість використання інформації як доказу.

Крім того, стороною захисту ні в самому клопотанні, ні під час його розгляду не зазначено причин, через які сторона позбавлена можливості самостійно надати відповідну інформацію, тобто у клопотанні не зазначені заходи, яких сторона захисту вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу. Саме по собі існування адвокатського запиту, який долучено до клопотання, не може свідчити про неможливість отримання запитуваної інформації. Та крім того, стороною захисту не надано будь-яких відомостей щодо вжиття заходів у випадку невиконання особи, до якої було звернуто з вищенаведеним адвокатським запитом.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання захисника про витребування інформації.

На підставі викладеного, керуючись статтями 93, 160, 163, 333, 350, 615 ч. 15 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про витребування інформації - відмовити.

Ухвала суду згідно частини другої статті 392 КПК України набирає законної сили з моменту її проголошення та окремому оскарженню не підлягає.

Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення (вирок).

Копію цієї ухвали вручити/надіслати учасникам судового провадження.

На підставі частини п`ятнадцятої статті 615 КПК України у судовому засіданні проголошено резолютивну частину з врученням повного тексту.

Суддя ОСОБА_1