Ухвала суду № 139370352, 31.08.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

31.08.2026 Справа №607/4685/26 Провадження №2/607/3677/2026

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Кунець Н.Р.

за участі секретаря судового засідання Дмитрик В-М.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області клопотання відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження та витребування доказів у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

02.03.2026 позивач Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК» (далі позивач, АТ «ТАСКОМБАНК») через систему «Електронний суд» звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10.03.2026 відкрито провадження у справі та постановлено провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06.04.2026 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про закриття провадження у справі, задоволено клопотання відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі. Зупинено провадження у цивільній справі за позовом АТ «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором до закінчення перебування відповідача ОСОБА_1 у Збройних силах України, що переведені на воєнний стан.

28.07.2026 судом зареєстровано відповідь військової частини НОМЕР_1 про те, що ОСОБА_1 з 13.04.2026 вважається таким, що самовільно залишив військову частину.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29.07.2026 поновлено провадження у цивільній справі за позовом АТ «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

21.08.2026 судом зареєстровано клопотання відповідача ОСОБА_1 подане через систему «Електронний суд», у якому останній просив зупинити провадження у даній цивільній справі, оскільки під час дії воєнного стану військова служба для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби чи дезертирували, не призупиняється. Матеріали справи не містять відомостей, які підтверджували б припинення або призупинення проходження Відповідачем військової служби у встановленому законом порядку, та, відповідно, і відомостей про припинення обставин, які були підставою для зупинення провадження у справі. Також відповідач ОСОБА_1 просить витребувати в АТ «ТАСКОМБАНК», з метою перевірки правильності, обґрунтованості та правових підстав визначення заявленої до стягнення заборгованості: детальний розрахунок заявлених до стягнення процентів із розбивкою за кожним періодом їх нарахування; відомості про залишок основного боргу, на який здійснювалося нарахування процентів у кожному відповідному періоді; відомості про застосовану процентну ставку, кількість днів, базу та формулу нарахування процентів за кожний відповідний період; повну виписку про рух коштів за кредитом та рахунками, на яких обліковувалася заборгованість за кредитним договором №002/21177836-CK_SB від 12.07.2023, за весь період, необхідний для перевірки заявленої до стягнення заборгованості; документи, на підставі яких встановлювалася та/або змінювалася процентна ставка; відомості про всі здійснені Відповідачем платежі із зазначенням дат, сум та порядку їх зарахування в рахунок погашення основного боргу, процентів та інших платежів.

Також, 21.08.2026 судом зареєстровано аналогічне клопотання подане відповідачем ОСОБА_1 через систему «Електронний суд», у якому останній просив зупинити провадження та витребувати докази у цивільній справі за позовом АТ «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

21.08.2026 судом зареєстровано додаткові пояснення у справі, подані відповідачем ОСОБА_1 через систему «Електронний суд», у яких останній повідомив, що повернувся до військової служби і виконання військового обов`язку, подав заяву про отримання документів, що підтверджують повернення на військову службу, однак ще не отримав даних документів, також повідомив, що належить до осіб, для яких, згідно з ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», передбачено пільгове кредитування.

Представник позивача АТ «ТАСКОМБАНК» у судове засідання не з`явився, однак подав заяву, у якій зазначив, що не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника позивача та винесення заочного рішення, позов підтримує у повному обсязі та просить задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про місце, дату й час судового засідання був повідомлений належним чином.

У зв`язку з неявкою учасників справи, відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши клопотання відповідача ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку:

За змістом п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 4 ЦПК країни, учасники справи з поміж іншого мають право: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Вирішуючи питання наявності підстав для зупинення провадження у справі, суд виходить з такого.

Статтею 255 ЦПК України визначено підстави для зупинення провадження у справі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції (п. 2 ч. 1 ст. 253 ЦПК України).

Отже, процесуальний закон пов`язує необхідність зупинення провадження у справі з фактом перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Зупинення провадження у справі це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що визначаючи наявність підстав, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава зупинення провадження у справі застосовується виключно з метою забезпечення можливості дотримання процесуальних прав учасників процесу, закріплених нормами ЦПК України, зокрема на безперешкодну участь сторін у судовому процесі, та з метою виконання обов`язку суду щодо повного та об`єктивного дослідження судом всіх обставин справи.

24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022«Про введення воєнного станув Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та діє на даний час.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України мають таку загальну структуру: Генеральний штаб Збройних Сил України; Командування об`єднаних сил Збройних Сил України; види Збройних Сил України Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили; окремі роди сил Збройних Сил України - Сили спеціальних операцій, Сили безпілотних систем, Сили територіальної оборони, Сили логістики, Сили підтримки, Медичні сили; окремі роди військ Збройних Сил України - Десантно-штурмові війська, Війська зв`язку та кібербезпеки; органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України.

Згідно з ч. 3 ст. 1 ЗУ від «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частина дев`ята статті 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачає, що відповідно до військового обов`язку серед громадян України виділяється, зокрема така категорія як військовослужбовці особи, які проходять військову службу.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЗУ від «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 №1918/26196 від 27.07.2026 відповідач ОСОБА_1 перебуває у на службі у військовій частині НОМЕР_1 , проте з 13.04.2026 вважається таким, що самовільно залишив військову частину.

Перебування відповідача у складі Збройних Сил України під час воєнного стану, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, є безумовною підставою для зупинення провадження у справі незалежно від її складності.

Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.24 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством. Під час дії воєнного стану військова служба для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби чи дезертирували, не призупиняється.

Разом з тим, якщо військовослужбовець самовільно залишив частину (СЗЧ) чи дезертирував, що не є закінченням служби, проте означає втрату статусу діючого військового на певний час із відповідними правовими наслідками.

Так, згідно з ч. 2 ст. 24 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовцям, які під час дії воєнного стану самовільно залишили військові частини або місця проходження служби чи дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань, період з дня самовільного залишення військової частини (місця проходження військової служби) або вчинення дезертирства до дня повернення до виконання військового обов`язку не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. Таким військовослужбовцям упродовж цього періоду виплата грошового, здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення та поширення на них пільг і соціальних гарантій, встановлених законодавством для військовослужбовців, не здійснюються.

Суд зауважує, що за наявним у матеріалах справи відомостями ОСОБА_1 рахується військовослужбовцем, який самовільно залишив військову частину, тобто втратив статус діючого військового на певний час.

Зупинення провадження через мобілізацію особи до лав ЗСУ має сенс, якщо дана особа реально перебуває на військовій службі і не може брати участі в процесі в зв`язку з виконанням військового обов`язку.

Проте самовільне залишення військової частини це правопорушення, яке по суті, свідчить про припинення участі у військовій службі на даний час, відтак суд вважає, що оскільки відповідач ОСОБА_1 фактично не виконує обов`язки мобілізованого військовослужбовця, тому фактично і може брати участь у процесі.

Доводи відповідача про те, що він повернувся на військову службу суд до уваги не бере, оскільки такі не підтверджені жодними доказами.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність фактичних та правових підстав для зупинення провадження у справі, а тому у задоволені клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, слід відмовити.

Щодо клопотання відповідача про витребування доказів, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п. 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 3 статті 77 ЦПК України визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 84 ЦПК України у клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Суд звертає увагу, що до позовної заяви додані: Заява-договір на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування в межах проєкту «izibank», у якій сторони узгодили кредитний ліміт, строк користування кредитним лімітом, процентну ставку, що буде нараховуватися на кредит; розрахунок заборгованості по кредитному договору №002/21177836-СК_SB від 12.07.2023 укладеного з позичальником ОСОБА_1 станом на 09.01.2026; виписка по особовим рахункам кредитного договору №002/21177836-СК_SB від 12.07.2023 за період з 12.07.2023 до 09.01.2026.

Таким чином, враховуючи те, що докази, які просить витребувати відповідач, вже наявні у матеріалах справи за позовом АТ «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд приходить до переконання, що клопотання відповідача ОСОБА_1 не відповідає вимогам є не обґрунтованим та не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 84, 251, 253, 255, 261, 263, 353 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотань відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі та витребування доказів, відмовити.

Судове засідання відкласти на 02 жовтня 2026 року о 12 год. 30 хв., у приміщенні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області (вул. Котляревського, 34, м. Тернопіль, 1 поверх, 11 зал судових засідань).

У судове засідання викликати сторони.

Ухвала може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.

Повний текст ухвали складено 31.08.2026.

Головуючий суддя Н. Р. Кунець