Рішення № 139366758, 14.07.2026, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83

e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128

________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" липня 2026 р. Справа № 924/395/26

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заярнюка І.В. при секретарі судового засідання Сірій Д.І., розглянувши матеріали справи

за позовом Департаменту житлово-комунального господарства Кам`янець-Подільської міської ради, м. Кам`янець-Подільський

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУЛ ФЬЮЖН" м. Харків

про зобов`язання передати товар 1020л. бензину А-95 на суму 59 047,80 грн. та стягнення 1 541,15 грн. пені, 11 809,56 грн. штрафу

За участю представників сторін:

від позивача Зюзіна Т.В. - згідно витягу в режимі ВКЗ

від відповідача не з`явився

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі.

До Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Департаменту житлово-комунального господарства Кам`янець-Подільської міської ради, м. Кам`янець-Подільський до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУЛ ФЬЮЖН" м. Харків про зобов`язання передати товар 1020л. бензину А-95 на суму 59 047,80 грн. та стягнення 1 541,15 грн. пені, 11 809,56 грн. штрафу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану позовну заяву передано для розгляду судді Заярнюк І.В.

Ухвалою суду від 20.04.2026р. відкрито провадження у справі №924/395/26 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12:00 год. 12.05.2026р.

У підготовчому засіданні 02.06.2026р. постановлено ухвалу без оформлення окремого процесуального документу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до слухання по суті

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, що викладені у позовній заяві.

Судом враховується, що положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При цьому, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема, "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи відповідно до ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

В свою чергу, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи та поведінка заявників.

Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008р. у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи розумність строків розгляду судового спору, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст.165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

12.11.2025р. між Департаментом житлово-комунального господарства Кам`янець-Подільської міської ради як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФУЛ ФЬЮЖН" як постачальником укладено договір № 1011-6/180 поставки бензину А-95 у талонах.

За умовами пунктів 1.1, 1.2 договору постачальник зобов`язався поставити товар, зазначений у запиті пропозицій постачальників згідно із закупівлею, ідентифікатор закупівлі UA-2025-11-05-012837-а, відповідно до специфікації, яка є додатком № 1 до договору, а покупець - прийняти та оплатити такий товар на умовах договору.

Предметом договору є бензин А-95 у талонах.

Відповідно до пункту 2.1 договору постачальник зобов`язаний своєчасно надати покупцю товар, якість якого відповідає державним стандартам України, зокрема вимогам ДСТУ 7687:2015 "Бензини автомобільні Євро. Технічні умови", Технічному регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднового та котельного палива, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2013р. № 927, та іншим чинним нормативним вимогам.

Пунктом 3.1 договору визначено його ціну в розмірі 87 413,90 грн., у тому числі ПДВ - 14 568,98 грн.

Згідно з пунктом 4.1 договору оплата товару здійснюється покупцем у національній валюті України безготівково шляхом банківського переказу коштів на поточний рахунок постачальника.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем після підписання сторонами документів на отримання товару - видаткової накладної - протягом 10 робочих днів.

14.11.2025р. сторонами оформлено видаткову накладну № Т-1134, якою зафіксовано передачу покупцю 101 талону на суму 87 413,90 грн.

25.11.2025р. позивач здійснив оплату товару платіжною інструкцією № 350 на суму 87 413,90 грн.

Таким чином, позивач виконав свій обов`язок щодо оплати передбаченого договором товару в повному обсязі.

Згідно з пунктом 5.1 договору строк поставки товару встановлено до 30.11.2025р.

Пунктом 5.2 договору визначено обов`язок постачальника поставити талони покупцю у повному обсязі протягом строку поставки товару.

Відповідно до пункту 5.4 договору місцем поставки товару є автозаправні станції, зазначені постачальником у додатку 2 до договору.

Пунктом 5.5 договору встановлено, що факт передачі талонів у власність покупця оформлюється сторонами шляхом підписання видаткової накладної, яка підписується обома сторонами у момент передачі-приймання товару.

Разом із цим пунктом 5.6 договору передбачено, що з моменту переходу до покупця права власності на товар та до моменту його фактичного отримання на АЗС товар безкоштовно перебуває на відповідальному зберіганні у постачальника до його фактичного повного використання покупцем.

Отже, умовами договору сторони розмежували момент передачі талонів та момент фактичного отримання бензину покупцем.

Судом встановлено, що відповідно до пункту 6.5 договору строк дії талонів, які надають право на заправку транспортних засобів покупця на АЗС постачальника або його партнерів, становить один рік з дати підписання видаткової накладної.

Оскільки видаткова накладна № Т-1134 підписана 14.11.2025р., строк дії талонів за умовами договору спливає 14.11.2026р.

Разом із тим матеріалами справи підтверджується, що з 10.03.2026р. АЗС, зазначені постачальником у додатку 2 до договору, припинили відпуск бензину А-95 за талонами, мотивуючи це закінченням строку їх дії.

Представники позивача намагалися здійснити заправку транспортних засобів на АЗС, визначених договором, однак отримали відмову у відпуску пального.

Зазначені обставини, за твердженням позивача, підтверджуються актом № 1 від 10.03.2026 та актами № 2 і № 3 від 12.03.2026р.

Станом на 13.03.2026р. позивачем не було отримано бензин А-95 у кількості 1020 літрів, вартість якого відповідно до матеріалів справи становить 59 047,80 грн.

13.03.2026р. позивач направив відповідачу вимогу здійснити поставку 1020 літрів бензину А-95 протягом п`яти днів з моменту виявлення факту недопоставки, тобто до 20.03.2026р., відповідно до пункту 8.2.3 договору.

Інших доказів, які стосуються предмету спору, матеріали справи не містять.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом враховується наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України у зобов`язанні одна сторона боржник зобов`язана вчинити на користь другої сторони кредитора певну дію, зокрема передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правовідносини сторін виникли з договору поставки, у зв`язку з чим до них застосовуються положення статті 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник) зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати.

У даному випадку позивач належним чином виконав обов`язок з оплати товару, що підтверджується платіжною інструкцією № 350 від 25.11.2025 на суму 87 413,90 грн.

Відповідно до умов договору передача талонів оформлена видатковою накладною № Т-1134 від 14.11.2025р.

Разом із тим підписання видаткової накладної саме по собі не означає припинення усіх обов`язків постачальника щодо фактичного відпуску пального, оскільки пунктом 5.6 договору сторони прямо передбачили перебування товару на відповідальному зберіганні у постачальника до його фактичного повного використання покупцем.

Крім того, пунктом 6.10 договору прямо встановлено обов`язок постачальника забезпечити відпуск товару покупцю після закінчення строку дії договору за талонами, які були оплачені покупцем, але товар залишився неотриманим покупцем і строк дії таких талонів не закінчився.

Отже, виходячи із погоджених сторонами умов договору, відповідач зобов`язаний був забезпечити можливість фактичного отримання позивачем оплаченого бензину у межах строку дії талонів.

При цьому пунктом 6.5 договору визначено однорічний строк дії талонів з 14.11.2025р. до 14.11.2026р.

Таким чином, станом на 10.03.2026 та 13.03.2026 строк дії талонів не закінчився.

Посилання на закінчення строку дії талонів, наведене працівниками АЗС як підстава для відмови у відпуску бензину, суперечить безпосередньо умовам пункту 6.5 договору та не підтверджується встановленими судом обставинами.

Відповідач, будучи стороною договору, повинен забезпечити виконання передбачених ним зобов`язань незалежно від того, чи здійснюється відпуск товару безпосередньо ним або через залучені ним АЗС чи партнерів.

Пунктом 6.8 договору також передбачено, що заправка автотранспорту здійснюється цілодобово відповідно до потреб покупця.

Отже, встановлені судом обставини свідчать про те, що позивач мав право вимагати фактичного отримання придбаного ним товару, а відповідач був зобов`язаний забезпечити такий відпуск.

Згідно з частиною першою статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Невиконання відповідачем обов`язку щодо забезпечення відпуску позивачу 1020 літрів бензину А-95 є порушенням договірного зобов`язання.

При цьому пунктом 8.2.3 договору сторони погодили спеціальний наслідок поставки меншої кількості товару, ніж встановлено договором.

Відповідно до цього пункту у випадку поставки постачальником меншої кількості товару, ніж встановлено покупцем, постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару, якого не вистачає, протягом п`яти днів з моменту виявлення такого факту. У випадку непоставки товару у зазначений строк постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20 відсотків вартості непоставленого товару. Сплата штрафу не звільняє постачальника від обов`язку поставити товар відповідної кількості.

Судом встановлено, що факт відсутності можливості отримати 1020 літрів бензину був зафіксований 10.03.2026 та 12.03.2026 відповідними актами.

Позивач 13.03.2026 звернувся до відповідача з вимогою здійснити поставку недостатньої кількості товару у строк до 20.03.2026.

Однак відповідач вимогу не виконав, відповіді на неї не надав.

Отже, відповідач не виконав обов`язок, передбачений пунктом 8.2.3 договору, щодо поставки товару, якого не вистачає.

За таких обставин вимога позивача про зобов`язання відповідача передати 1020 літрів бензину А-95 на суму 59 047,80 грн. є обґрунтованою.

Щодо вимоги про стягнення штрафу суд зазначає таке.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пунктом 8.2.3 договору сторони погодили штраф у розмірі 20 відсотків вартості непоставленого товару.

Вартість непоставленого товару відповідно до розрахунку позивача становить 59 047,80 грн. Розмір штрафу становить: 59 047,80 грн ? 20 % = 11 809,56 грн.

Перевіривши наведений розрахунок, суд встановив його арифметичну правильність.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню штраф у розмірі 11 809,56 грн.

Щодо вимоги про стягнення пені суд зазначає наступне.

Пунктом 8.2.1 договору передбачено, що у випадку порушення встановлених договором строків поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості не поставленого у строк товару за кожний день прострочення.

Згідно з наведеним позивачем розрахунком вартість непоставленого товару становить 59 047,80 грн, кількість днів прострочення - 32 дні, а облікова ставка НБУ, застосована у розрахунку, - 15 відсотків річних.

Позивач визначив розмір пені у сумі 1 541,15 грн.

Разом із тим суд повинен перевірити не лише арифметичну правильність розрахунку, а й відповідність визначеного позивачем періоду прострочення умовам договору та фактичним обставинам справи.

Пунктом 5.1 договору строк поставки товару визначено до 30.11.2025, тоді як факт неможливості отримання позивачем пального за оплаченими талонами встановлений з 10.03.2026.

Водночас пункт 5.6 договору прямо передбачає перебування товару на відповідальному зберіганні у постачальника до моменту його фактичного повного використання покупцем, а пункт 6.5 договору встановлює строк дії талонів один рік із дати підписання видаткової накладної.

Отже, з огляду на особливості погодженого сторонами способу поставки товару, обов`язок відповідача щодо забезпечення фактичного відпуску пального продовжував існувати після оформлення видаткової накладної.

Разом із тим матеріали позову не містять достатніх даних для однозначного встановлення, що саме 10.03.2026 є датою початку прострочення у розумінні пункту 8.2.1 договору та що заявлений позивачем період у 32 дні повністю відповідає умовам договору.

З огляду на принцип диспозитивності та межі заявлених позовних вимог суд не може самостійно змінювати період нарахування пені таким чином, щоб це призвело до виходу за межі заявленого розрахунку.

Разом із тим за наявними у справі даними суд вважає доведеним факт порушення відповідачем договірного обов`язку та наявність передбаченої договором відповідальності.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок пені, суд виходить із заявленої суми 1 541,15 грн. як такої, що визначена відповідно до пункту 8.2.1 договору, за умови підтвердження застосованої позивачем облікової ставки НБУ та відповідного періоду прострочення матеріалами справи.

За таких обставин вимога про стягнення пені в сумі 1 541,15 грн. підлягає задоволенню.

Суд також бере до уваги, що відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, що входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює кожний доказ окремо та у сукупності з іншими доказами.

У даному випадку сукупність наданих позивачем доказів договір № 1011-6/180 від 12.11.2025р., видаткова накладна № Т-1134 від 14.11.2025р., платіжна інструкція № 350 від 25.11.2025р., акти № 1 від 10.03.2026р., № 2 та № 3 від 12.03.2026р., вимога від 13.03.2026р. та розрахунок штрафних санкцій підтверджує факт існування між сторонами договірних правовідносин, виконання позивачем свого обов`язку щодо оплати товару та невиконання відповідачем обов`язку щодо забезпечення фактичного отримання позивачем оплаченої кількості бензину.

Суд зазначає, що відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Укладений між сторонами договір містить чітко визначені обов`язки постачальника щодо поставки товару, його фактичного відпуску та відповідальності за невиконання цих обов`язків.

Отже, позовні вимоги про зобов`язання відповідача забезпечити передачу позивачу 1020 літрів бензину А-95 та про стягнення передбачених договором штрафних санкцій є обґрунтованими.

Суд також враховує, що сплата штрафу відповідно до пункту 8.2.3 договору не звільняє постачальника від обов`язку поставити товар відповідної кількості. Таким чином, одночасне задоволення вимоги про виконання зобов`язання в натурі та вимоги про сплату штрафу відповідає прямо погодженим сторонами умовам договору.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у разі задоволення позову покладається на відповідача.

Повний текст рішення, враховуючи зміст ГПК Украни, за вирахуванням при цьому періоду виконання суддею обов`язків, передбачених Законом України Про судоустрій та статус суддів.

Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ФУЛ ФЬЮЖН" (вул. Яроша Отакара, буд. 18-Г, м. Харків, 61045, код ЄДРПОУ 45153578) передати Департаменту житлово-комунального господарства Кам`янець-Подільської міської ради (вул. Соборна, 5, м. Кам`янець-Подільський, Хмельницька область, 32302, код ЄДРПОУ 03356364) товар - 1020 літрів бензин А-95 на загальну суму 59 047,80 грн. шляхом обміну талонів на заправку палива, у відповідній кількості та шляхом заправки по талонах транспортних засобів на автозаправних станціях, згідно умов договору № 1011-6/180 від 12.11.2025р.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "ФУЛ ФЬЮЖН" (вул. Яроша Отакара, буд. 18-Г, м. Харків, 61045, код ЄДРПОУ 45153578) на користь Департаменту житлово-комунального господарства Кам`янець-Подільської міської ради (вул. Соборна, 5, м. Кам`янець-Подільський, Хмельницька область, 32302, код ЄДРПОУ 03356364) 1 541,15 грн. (одна тисяча п`ятсот сорок одна гривня 15 коп.) пені, 11 809,56 грн. (одинадцять тисяч вісімсот дев`ять гривень 56 коп.) штрафу за договором № 1011-6/180 від 12.11.2025р. та 3 328,00 грн. (тири тисячі триста двадцять вісім гривень 00 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складений та підписаний 28.07.2026р.

Рішення надіслати сторонам за допомогою підсистем ЄСІТС в електронні кабінети.

Суддя І.В. Заярнюк