Рішення № 139366179, 01.09.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року Справа № 915/1695/25

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

розглянувши без виклику сторін

справу № 915/1695/25,

за позовом Комунального підприємства Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району м. Києва,

04073, м. Київ, пров. Куренівський, буд. 15 а;

до Товариства з обмеженою відповідальністю Авест Буд,

54006, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Вадима Благовісного, буд. 8/4

про: стягнення 120068 грн. 61 коп.,

В С Т А Н О В И В:

Комунальним підприємством (КП) Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району м. Києва пред`явлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) Авест Буд про стягнення з останнього грошових коштів у загальній сумі 120068 грн. 61 коп., з яких: 97475 грн. сума боргу; 8594 грн. 60 коп. сума, на яку збільшився основний борг з урахуванням індексу інфляції, 13999 грн. 01 коп. пеня, з посиланням на порушення відповідачем строку оплати за видатковою накладною від 24.06.2024 № РН-0000021 (далі-накладна), внаслідок чого утворився основний борг, на суми якого здійснено нарахування на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України та пені у порядку ч. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань.

Позивач також просить про стягнення з ТОВ Авест Буд грошових коштів на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором.

Ухвалою суду від 01.12.2025 даний позов залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. 08.12.2025 від позивача надійшла заява про усунення недоліків № 053/272-1795 від 03.12.2025.

За такими вимогами ухвалою суду від 15.12.2025 відкрито провадження в даній справі та визначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, цією ж ухвалою, зокрема, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов, оформленого згідно вимог ст. 165 ГПК України п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. При цьому, визначено провести розгляд справи № 915/1695/25 поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого визначається з урахуванням існування в Україні воєнного стану.

Позивач у своїй позовній заяві заявлені позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх повністю.

Від відповідача відзив на позовну заяву не надійшов; ухвала від 15.12.2025 направлена до електронного кабінету відповідача, що підтверджується довідкою про доставку ухвали.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 ГПК України, ухвала вважається врученою відповідачу в день отримання судом повідомлення про її доставку до його електронного кабінету. Вказаною ухвалою відповідачу було надано строк тривалістю 15 днів з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач наданим йому процесуальним правом не скористався, у встановлений судом строк відзиву на позов не подав, будь-яких заперечень чи клопотань суду не направив.

Згідно ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач, який належним чином повідомлений про наявність у провадженні суду справи з позовними вимогами до нього, у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами.

Враховуючи, що ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до частин 5, 8 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від відповідача до суду не надходило.

Згідно з приписами ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Ураховуючи викладене, та що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ч. 13 ст. 8, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 5 ст. 252 ГПК України.

У червні 2024 року КП Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району м. Києва здійснило ТОВ Авест Буд постачання асфальтобетонної крихти (надалі - товар) на загальну суму 97475 грн., що підтверджується видатковою накладною, а саме: № РН-0000021 від 24.06.2024.

Позивач стверджує, що відповідач за поставлений товар не розрахувався, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 97475 грн.

З метою досудового врегулювання спору та визначення строку виконання грошового зобов`язання, позивачем до матеріалів справи долучено претензію від 25.10.2024 № 053/272-1867 з вимогою про сплату заборгованості, направлену на адресу ТОВ Авест Буд, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком від 25.10.2024.

У позовній заяві позивач посилається на те, що за відсутності у матеріалах справи поштового повідомлення про вручення, з урахуванням нормативних строків поштового обігу та положень ч. 2 ст. 530 ЦК України, відповідач вважається таким, що отримав вимогу, а передбачений законом 7-денний строк на оплату товару закінчився до моменту звернення до суду. Проте, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та реагування.

На підтвердження відсутності оплати, позивачем також долучено довідку від 20.11.2025 № 053/272-1727 про відсутність надходження грошових коштів, підписану керівником та головним бухгалтером КП Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району м. Києва.

За твердженнями позивача, відповідачем не оплачено суму заборгованості за видатковою накладною за поставлений товар, внаслідок чого виник борг у розмірі 97475 грн., який не погашено й досі, що стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з огляду на таке.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття, якщо інший строк не встановлений договором або актами цивільного законодавства. Оскільки у видатковій накладній строк оплати не визначено, обов`язок з оплати отриманого товару виник у відповідача після його прийняття та підписання відповідної видаткової накладної.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, з метою досудового врегулювання спору та в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України, позивачем на адресу відповідача було направлено претензію від 25.10.2024 № 053/272-1867 з вимогою сплатити заборгованість, яка була залишена відповідачем без реагування. Таким чином, як на момент закінчення передбаченого законом семиденного строку на виконання вимоги, так і станом на момент звернення з позовом до суду, відповідач зобов`язання з оплати товару не виконав, у зв`язку з чим утворився основний борг у сумі 97475 грн.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що позивачем доведено прострочення виконання ТОВ Авест Буд грошових зобов`язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати поставленого позивачем товару, внаслідок чого утворився основний борг у сумі 97475 грн., а тому вимога про стягнення з відповідача цієї суми є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

В стягненні пені слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Позивач у розрахунку пені посилається на норми Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань». Проте, вказаний Закон лише визначає граничний розмір пені у господарських відносинах і не встановлює автоматичного обов`язку щодо її сплати за відсутності відповідної домовленості сторін.

Оскільки матеріали справи не містять доказів укладення між сторонами окремого правочину чи договору у письмовій формі, яким би погоджувався розмір пені та порядок її нарахування за несвоєчасну оплату товару, вимога про її стягнення є безпідставною. За таких обставин, у задоволенні позовних вимог у частині стягнення пені слід відмовити.

Щодо вимог КП Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району м. Києва про стягнення з ТОВ Авест Буд суми, на яку збільшився основний борг з урахуванням індексу інфляції, суд дійшов таких висновків.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене цією нормою права нарахування інфляційних втрат на суму боргу є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення їх оплати.

З матеріалів справи вбачається, що прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати товару за видатковою накладною від 24.06.2024, з урахуванням вимог частини 2 статті 530 ЦК України, настало з 02.11.2024 і триває на момент розгляду справи.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних витрат за період з 30.11.2024 по 20.11.2025.

Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог. Оскільки визначений позивачем період нарахування інфляційних збитків повністю охоплюється загальним часом прострочення відповідача (яке розпочалося 05.11.2024), суд здійснює перевірку розрахунку суми інфляційних втрат саме в межах заявленого позивачем періоду.

Здійснений позивачем розрахунок суми, на яку збільшився основний борг з урахуванням індексу інфляції за період з 30.11.2024 по 20.11.2025 на суму 97475 грн., перевірений судом, є математично правильним та відповідає вимогам чинного законодавства, а тому позовна вимога у цій частині підлягає задоволенню у розмірі 8594 грн. 60 коп.

Ураховуючи викладене, стягненню з відповідача підлягають: основний борг у сумі 97475 грн. та сума, на яку збільшився основний борг з урахуванням індексу інфляції у розмірі 8594 грн. 60 коп., а загалом грошові кошти в сумі 106069 грн. 60 коп.

Отже, позовні вимоги КП Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району м. Києва підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приходить до наступного.

Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат, зокрема, витрат на оплату позовної заяви судовим збором, пропорційно задоволеним вимогам, на відповідача (ст. 129 ГПК України).

Визначаючи розмір відшкодування позивачу сплаченого ним судового збору, суд виходить з такого.

Судом, визнано обґрунтованими позовні вимоги КП Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району м. Києва в частині стягнення з ТОВ Авест Буд грошових коштів у загальній сумі 97475 грн., проте позивачем сплачений судовий збір за платіжною інструкцією від 20.11.2025 № 10 у сумі 3028 грн. є мінімальним розміром судового збору, передбаченого законодавством про судовий збір для оплати вимог майнового характеру, належить відшкодувати за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236- 238 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Комунального підприємства Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району м. Києва задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АВЕСТ БУД (54006, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Благовісного Вадима, буд.8/4, ідентифікаційний код 41530051) на користь Комунального підприємства Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Оболонського району м. Києва (04073, м. Київ, пров. Куренівський, буд. 15 а, ідентифікаційний код 05465258) 97475 грн. - основного боргу, 8594 грн. 60 коп. - сума, на яку збільшився основний борг з урахуванням індексу інфляції, а також грошові кошти на відшкодування витрат на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 3028 грн.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М.Коваль.