Рішення № 139366044, 28.05.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2026 р. м. Київ Справа № 911/171/26

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу

за позовом Заступника керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Димерської селищної ради, Київська обл., Вишгородський р-н., смт. Димер,

Державної екологічної інспекції Столичного округу, м. Київ,

до Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України, м. Київ

про стягнення 40698,68 грн.

секретар судового засідання: Самусь В.С.

за участю представників:

прокурор: Немцев Є.Г.

від позивача-1: не з`явився;

від позивача-2: не з`явився;

від відповідача: Коляда М.Ю. (самопредставництво).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області звернувся до господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Димерської селищної ради, Державної екологічної інспекції Столичного округу до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про стягнення 40698,68 грн. шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті незаконної порубки лісу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилається на те, що 28.05.2024 р. працівниками Департаменту безпеки ДП «Ліси України» при обстеженні лісових масивів виявлено факт незаконної порубки, а саме: 3 дерева породи дуб звичайний (сирий), 3 дерева породи сосна звичайна (сира), 1 дерево сосна звичайна (сухостій) у кварталі 49 виділ 29 території Катюжанського лісництва філії «Димерське лісове господарство» ДП «Ліси України», що розташоване в адміністративних межах Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області.

Прокурор зазначає, що відповідачем, як лісокористувачем, в порушення ст.ст. 19, 64, 86, 89, 90 Лісового кодексу України не було забезпечено охорону і збереження лісу від незаконної рубки. У результаті вказаного порушення державі заподіяно шкоду у сумі 40698,68 грн., розраховану згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 665 від 23.07.2008 р. «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу», яку прокурор, посилаючись на п. 5 ч. 2 ст. 105, ст. 107 Лісового кодексу України, ст. 1166 ЦК України, просить стягнути з відповідача на користь Димерської селищної ради.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.02.2026 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 19.03.2026 р.

24.02.2026 р. до господарського суду Київської області засобами електронного зв`язку від позивача-1 надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача, в якому він повідомляє, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, а також просить розглядати справу № 911/171/26 без участі Димерської селищної ради на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

24.02.2026 р. до господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у повному обсязі у задоволенні позовних вимог. Відповідач звертає увагу суду на те, що Державна екологічна інспекція Столичного округу не є належним позивачем у цій справі, з огляду на те, що Державна екологічна інспекція Столичного округу, її посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, Інспекція позбавлена можливості щодо пред`явлення до ДП «Ліси України» позову про стягнення збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, оскільки розрахунок збитків проведено не особами, що здійснюють контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, не на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт порушень, які виявлені за результатами державного контролю за додержанням вимог природоохоронного законодавства фізичними особами, фізичними особами - підприємцями та юридичними особами. Відповідач вказує, що позовні вимоги не містять доказів, які вказували на неправомірність поведінки відповідача та не вказують які саме дії відповідач повинен був вчинити відповідно до вимог ведення лісового господарства з метою забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок, однак їх не вчинив; доказів невчинення таких дій відповідачем до суду надано не було. На думку відповідача, акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 28.05.2024 р. мав би бути фактично додатком до акта перевірки планового чи позапланового заходу, який проведений не був, а тому цей акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства не може бути належним та достатнім доказом встановлення факту правопорушення, як наслідок вини та протиправної поведінки відповідача. Відповідач вказує, що позивачем перекладається відповідальність органу досудового розслідування на постійного лісокористувача, однак відповідач не наділений повноваженнями щодо проведення слідчих дій. За твердженнями відповідача, лісове господарство несе відповідальність лише у разі вчинення ним самим незаконної рубки або у разі допущення ним порушення вимог щодо ведення лісового господарства, водночас відповідач вчасно і в повній мірі здійснював комплекс заходів, спрямованих на охорону та збереження лісів від незаконних рубок відповідно до вимог чинного законодавства.

02.03.2026 р. до господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від прокурора надійшла відповідь на відзив, в якій він просить позовну заяву задовольнити в повному обсязі. Прокурор вказує, що установлення факту здійснення вирубки лісових насаджень на земельних ділянках, які передані у постійне користування лісогосподарських підприємств, у випадку не встановлення осіб, якими здійснено незаконну вирубку таких насаджень, свідчить про неналежне виконання відповідним суб`єктом господарювання взятих на себе зобов`язань щодо забезпечення охорони лісових насаджень від незаконної їх вирубки, що, відповідно, має наслідком стягнення заподіяних збитків з постійного лісокористувача. За твердженнями прокурора, саме на Філію «Димерське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» покладались обов`язки із забезпечення охорони, захисту та відтворення лісових насаджень. Прокурор зазначає, що виконання лісовою охороною філії «Димерське лісове господарство» своїх основних обов`язків не відноситься до заходів державного нагляду (контролю) в розумінні визначеному Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», а охорона та захист лісових насаджень повинні забезпечуватися самим відповідачем з урахуванням умов ведення лісового господарства та досягати визначеної законодавством мети упередження незаконного знищення лісів. Отже, на переконання прокурора, саме внаслідок бездіяльності працівників відповідача стало можливим і відбулась вирубка дерев невстановленими особами та заподіяна шкода.

18.03.2026 р. до господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких представник відповідача просив для підтвердження статусу ДП «Ліси України» як універсального правонаступника припиненого «Димерське лісове господарство» долучити до матеріалів справи додані до пояснень документи. Вказане клопотання судом задоволено, оскільки на стадії підготовчого провадження виникло питання щодо місця розташування земельної ділянки, на якій відбулась незаконна рубка дерев, а надані докази підтверджують обставини, які визнані сторонами.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.03.2026 р. відкладено підготовче засідання на 14.04.2026 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.04.2026 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.05.2026 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.05.2026 р. відкладено судове засідання на 28.05.2026 р.

Прокурор у підготовчих засіданнях та судових засіданнях позовні вимоги підтримав.

Представник позивача-1 у жодне підготовче засідання та судове засідання не з`явився. Позивач-1 про причини неявки представника у підготовчі засідання та судові засідання суд не повідомив, про дату, час та місце проведення підготовчих засідань та судових засідань повідомлений належним чином відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджується довідками про доставку електронних листів. Як вже зазначалось, 24.02.2026 р. до господарського суду Київської області засобами електронного зв`язку від позивача-1 надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача, в якому він повідомляє, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник позивача-2 у жодне підготовче засідання та судове засідання не з`явився. Позивач-2 про причини неявки представника у підготовчі засідання та судові засідання суд не повідомив, про дату, час та місце проведення підготовчих засідань та судових засідань повідомлений належним чином відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджується довідками про доставку електронних листів.

Представник відповідача у підготовчі засідання не з`явився, а у судових засіданнях проти задоволення позову заперечував.

Щодо представництва прокуратурою інтересів держави.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до абзаців першого, другого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Згідно з абзацами першим-третім частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

В якості позивача-1 прокурор визначив Димерську селищну раду.

Згідно з пп. 1 п. б) ч. 1 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить здійснення контролю за додержанням природоохоронного законодавства, використанням і охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Статтею 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Оскільки місцем заподіяння шкоди внаслідок незаконної порубки дерев є Катюжанське лісництво, яке знаходиться в адміністративних межах Димерської територіальної громади, то органом місцевого самоврядування, до повноважень якого належить здійснення контролю за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є Димерська селищна рада.

Вишгородська окружна прокуратура звернулась із листом від 16.12.2025 р. № 54-6000вих-25 до Димерської селищної ради, в якому посилаючись на незаконну порубку дерев, внаслідок якої завдано шкоду у розмірі 40698,68 грн, просила повідомити прокуратуру, чи вживалися Димерською селищною радою заходи щодо стягнення вищевказаних збитків, завданих незаконною рубкою дерев.

У відповідь на лист прокуратури від 16.12.2025 р. № 54-6000вих-25 Димерська селищна рада листом від 25.12.2025 р. № 4178/03-18 повідомила, що у Димерської селищної ради на даний момент не передбачені додаткові видатки на сплату судового збору за подання до суду відповідної позовної заяви про стягнення збитків у розмірі 40698,68 грн, заподіяних внаслідок незаконної порубки дерев (дуб - 3, сосна - 4 штук). Вказаним листом Димерська селищна рада просила Вишгородську окружну прокуратуру Київської області провести дії щодо відшкодування завданих збитків територіальній громаді шляхом подання позовної заяви в інтересах держави в особі Димерської селищної ради про стягнення збитків у розмірі 40698,68 грн, заподіяних внаслідок незаконної порубки дерев.

В якості позивача-2 прокурор вказав Державну екологічну інспекцію Столичного округу.

Відповідно до п. ґ) ч. 1 ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить пред`являти претензії про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Положенням про Державну екологічну інспекцію України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 р. № 275, встановлено, що Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (п. 1 Положення № 275).

Одними з основних завдань Держекоінспекції є: реалізація державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів; здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо охорони і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду; охорони, захисту, використання і відтворення лісів (п. 3 положення № 275).

Державна екологічна інспекція Столичного округу є міжрегіональним територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується, та діє на підставі Положення про Державну екологічну інспекцію Столичного округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 20.02.2023 р. № 18. Повноваження інспекції поширюються на територію міста Києва та Київської області (п. 1 Положення № 18).

Згідно з пп. 5 п. 2 розділу ІІ Положення № 18 інспекція в межах своїх повноважень здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами нерезидентами вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів, зокрема щодо здійснення комплексу необхідних заходів захисту для забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу, застосування пестицидів і агрохімікатів у лісовому господарстві та лісах.

Таким чином, Державна екологічна інспекція Столичного округу уповноважена здійснювати державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, а тому є належним позивачем у даній справі.

Вишгородська окружна прокуратура звернулась із листом від 16.12.2025 р. № 54-5993вих-25 до Державної екологічної інспекції Столичного округу, в якому, посилаючись на незаконну порубку дерев, внаслідок якої завдано шкоду у розмірі 40698,68 грн, просила повідомити прокуратуру, чи вживалися Державною екологічною інспекцією Столичного округу заходи щодо стягнення вищевказаних збитків, завданих незаконною порубкою дерев.

У відповідь на лист прокуратури від 16.12.2025 р. № 54-5993вих-25 Державна екологічна інспекція Столичного округу листом № 9/6/2-30/62 від 09.01.2026 р. повідомила, що Інспекція не заперечує щодо пред`явлення Київською обласною прокуратурою позову в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу про стягнення збитків заподіяних державі, внаслідок порушення природоохоронного законодавства за фактом викладеним у листі. Також Інспекція повідомила прокуратуру про те, що у разі подання Вишгородською окружною прокуратурою позовної заяви Інспекцією позовні вимоги будуть підтримані в повному обсязі.

Матеріали справи містять листи від 15.01.2026 р. № 54-249вих-26 та № 54-248вих-26 Вишгородської окружної прокуратури, адресовані Димерській селищній раді та Державній екологічній інспекції Столичного округу відповідно, в яких прокуратура повідомила про те, що на виконання ст. 23 Закону України Про прокуратуру Вишгородською окружною прокуратурою підготовлено та буде подано до господарського суду Київської області позовну заяву в інтересах держави в особі Димерської селищної ради, Державної екологічної інспекції Столичного округу до ДП Ліси України про стягнення шкоди, заподіяної незаконною порубкою дерев на суму 40698,68 грн у кварталі 49 виділ 29 території Катюжанського лісництва.

Доказів надання позивачами відповідей на вказані листи прокурора, чи вжиття ними будь-яких заходів реагування, матеріали справи не містять.

Суд враховує, що згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у пунктах 76-81 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18:

« 76. Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

77. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

78. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

79. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

80. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

81. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.».

Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В контексті викладених положень Закону України «Про прокуратуру» та висновків Великої Палати Верховного Суду, суд дійшов висновку, що прокурор належним чином обґрунтував підстави для представництва ним інтересів держави і подав даний позов з дотриманням вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру», та повідомив позивачів про звернення з позовною заявою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення прокурора та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

28.05.2024 р. лісничим Катюжанського лісництва філії Димерське лісове господарство Олександром Квачуком, за участю майстра лісу Катюжанського лісництва Михайла Осадчого складено акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства про те, що 28.05.2024 р. о 19 год. 15 хв. у філії Димерське лісове господарство, Катюжанське лісництво, квартал 49, виділ 29, рекреаційно-оздоровчі, 1 лісотакст. пояс, 3 роздряд виявлено самовільну рубку дерев в кількості 7 штук, відповідальність за що передбачена ст. 65 КУпАП.

Із вказаного акта вбачається, що в результаті самовільної рубки 7 дерев заподіяно шкоду лісовому господарству на суму 40698,68 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилається на те, що відповідачем, як лісокористувачем, в порушення ст.ст. 19, 64, 86, 89, 90 Лісового кодексу України не було забезпечено охорону і збереження лісу від незаконної рубки, в результаті чого державі заподіяно шкоду у сумі 40698,68 грн.

Згідно з абз. 1 ст. 3 Лісового кодексу України лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Згідно зі ст. 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Лісового кодексу України у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов`язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів.

Статтею 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

За змістом п. 5 ч. 1 ст. 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу (ч. 5 ст. 86 Лісового кодексу України).

Статтею 89 Лісового кодексу України визначено, що охорону і захист лісів на території України здійснює, зокрема, лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів.

Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів, зокрема, від незаконних рубок (ст. 90 Лісового кодексу України).

Статтею 93 Лісового кодексу України передбачені завдання контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів. Зокрема, такими завданнями є запобігання порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.

За змістом п. 5 ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України (ст. 107 Лісового кодексу України).

Отже організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.

Отже цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17 та від 30.11.2021 у справі № 926/2174/20.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області» №715-р від 12.06.2020 до Димерської селищної територіальної громади ввійшли наступні територіальні громади: Абрамівська, Богданівська, Вахівська, Глібівська, Демидівська, Димерська, Катюжанська, Козаровицька, Литвинівська, Любимівська, Ровівська, Рудне-Димерська, Сухолуцька, Толокунська та Ясногородська.

В розрізі населених пунктів до Димерської селищної територіальної громади входить смт. Димер та 33 села: Абрамівка, Андріївка, Богдани, Вахівка, Володимирівка, Глібівка, Гута-Катюжанська, Демидів, Дмитрівка, Дудки, Каменка, Катюжанка, Козаровичі, Круги, Литвинівка, Лісовичі, Любидва, Любимівка, Миколаївка, Овідєва Нива, Пилява, Рикунь, Ритні, Рихта, Рови, Розтісне, Рудня-Димерська, Савенки, Сичівка, Сухолуччя, Толокунь, Федорівка, Ясногородка.

Тобто територія села Катюжанка, представницьким органом якого була Катюжанська сільська рада, увійшла до складу Димерської селищної територіальної громади.

Земельна ділянка (квартал 49, виділ 29 Катюжанського лісництва ДП Димерський лісгосп), на якій виявлено факт незаконної порубки дерев, знаходиться на території Катюжанської сільської ради, правонаступником якої є Димерська селищна рада, що вбачається з планшету № 2 лісовпорядкування Катюжанського лісництва ДП Димерський лісгосп за матеріалами лісовпорядкування 2014 р.

Також, у матеріалах справи наявна копія Проекту Інв. № 10 Прим. № 1 організації та розвитку лісового господарства Державного підприємства «Димерське лісове господарство» Київського обласного та по м. Києву Управління лісового та мисливського господарства (Катюжанське лісництво), який включає таксаційний опис, відомості поквартальних підсумків Державного підприємства «Катюжанське лісове господарство», з якого вбачається розташування ділянки, на якій відбулась вирубка дерев в межах земель лісогосподарського призначення.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих Положень Лісового кодексу України до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування - це єдині документи, що підтверджують приналежність земельної ділянки до земель лісового фонду, у тому-числі які раніше надавались для інших потреб або відносились до інших категорій земель.

Усі землі, на які є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, є земельними ділянками лісового фонду України.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами, зокрема, Інструкцією про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986 р.

Зокрема, планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.

При цьому правова позиція, згідно з якою планово-картографічні матеріали лісовпорядкування є належними доказами наявності права постійного користування спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства та віднесення земель до категорії лісогосподарського призначення, неодноразово висловлена судами вищої інстанції, а саме у постановах Верховного Суду України, зокрема від 30.09.2015 р. у справі № 6-196цс15, від 24.12.2014 р. у справі № 6-212цс14, від 21.01.2015 р. у справі № 6-224цс14, так і в правових висновках Великої Палати Верховного Суду - у постанові від 07.11.2018 р. у справі № 488/5027/14, постановах Верховного Суду, зокрема від 30.01.2018 р. у справі № 707/2192/15, від 21.02.2018 р. у справі № 488/5476/14, від 04.09.2019 р. у справі № 185/3252/14, від 16.08.2023 р. у справі № 676/4200/21.

Таким чином наявні у матеріалах справи матеріали лісовпорядкування Державного підприємства «Катюжанське лісове господарство» підтверджують те, що земельні ділянки, на яких відбулась вирубка дерев, перебували у постійному користуванні Державного підприємства «Димерське лісове господарство».

На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.2022 р. № 1003 "Деякі питання реформування управління лісової галузі" з метою удосконалення структури управління та підвищення ефективності ведення лісового господарства Державним агентством лісових ресурсів України видано наказ № 944 від 28.10.2022 р., відповідно до якого Державне підприємство "Димерське лісове господарство" припиняється шляхом реорганізації, а саме приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (код 44768034).

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ч. 5 ст. 104 Цивільного кодексу України).

Згідно з інформацією, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, державну реєстрацію припинення юридичної особи Державного підприємства «Димерське лісове господарство» здійснено 12.06.2024 р., про що здійснено відповідний запис № 1003341120016000540 в Реєстрі.

Також з інформації, що міститься в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вбачається, що правонаступником Державного підприємства «Димерське лісове господарство» (код 00992036) є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (код 44768034).

Отже територія, на якій виявлено факт незаконної рубки дерев, перебувала у користуванні та під охороною Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», та знаходиться в адміністративних межах Димерської селищної ради на землях державної власності.

Відповідно до п. 3.2 Статуту Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 13.05.2024 р. № 120 (в редакції, що діяла станом на час незаконної рубки), основними напрямами діяльності підприємства є забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу (пп. 3.2.2); запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового та мисливського господарства, а також використання лісових ресурсів і мисливських тварин (пп. 3.2.3).

Пунктом 4.6 Статуту встановлено, що підприємство несе відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах належного йому майна згідно із законодавством.

Підприємство в порядку, встановленому законодавством, цим Статутом та внутрішніми документами має право утворювати на території України та за її межами філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами (п. 4.8 Статуту).

Земельна ділянка, на якій виявлено факт незаконної рубки дерев знаходиться в адміністративних межах Димерської селищної територіальної громади та перебуває у постійному користуванні ДСГП «Ліси України», зокрема філії «Столичний лісовий офіс», що не заперечується сторонами.

Пунктом 2.1 Положення про філію «Столичний лісовий офіс» ДСГП «Ліси України», затвердженого наказом від 03.10.2024 р. № 1701, передбачено, що філія створена зокрема з метою ведення на землях, закріплених за філією, лісового господарства, охорони, захисту, невиснажливого раціонального використання та відтворення лісів.

Предметом діяльності Філії є забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок; запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового та мисливського господарства (п.2.2.2, 2.2.3).

Отже саме на Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», як на землекористувача земельної ділянки, на якій відбулась незаконна рубка 7 дерев, та його працівників покладений обов`язок проведення заходів щодо збереження лісонасаджень від самовільних рубок, за неналежне виконання якого останній має нести встановлену чинним законодавством відповідальність.

Як вже зазначалось, 28.05.2024 р. лісничим Катюжанського лісництва філії Димерське лісове господарство Олександром Квачуком, за участю майстра лісу Катюжанського лісництва Михайла Осадчого складено акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства про те, що 28.05.2024 р. о 19 год. 15 хв. у філії Димерське лісове господарство, Катюжанське лісництво, квартал 49, виділ 29, рекреаційно-оздоровчі, 1 лісотакст. пояс, 3 роздряд виявлено самовільну рубку дерев в кількості 7 штук, відповідальність за що передбачена ст. 65 КУпАП.

Із вказаного акта вбачається, що в результаті самовільної рубки 7 дерев заподіяно шкоду лісовому господарству на суму 40698,68 грн.

Отже акт, складений посадовими особами органу лісового господарства, до яких відноситься відповідач, є належним та допустимим доказом в розумінні ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження факту вчинення порушення лісового законодавства.

У постанові від 24.02.2021 р. у справі № 906/366/20 Верховний Суд дійшов висновків про те, що матеріали перевірки, за результатом яких встановлено лісопорушення працівниками лісокористувача, є достатніми та належними доказами.

Враховуючи викладене, акт від 28.05.2024 р. огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства, та вказані в ньому розрахунки завданих збитків, є належним та допустимим доказом вчинення протиправного діяння у вигляді незаконної вирубки лісу.

Як встановлено судом, предметом діяльності Філії Столичний лісовий офіс Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» серед іншого є забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок.

Викладене свідчить про те, що відповідач здійснює управлінські, організаційно-розпорядчі та господарські заходи з організації належної охорони лісу та недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду підприємства.

Однак, факт вчинення вказаного правопорушення свідчить про те, що такі заходи не були достатніми і не змогли забезпечити збереження лісу відповідачем.

Таким чином, наведені обставини у їх сукупності є належним підтвердженням протиправної поведінки відповідача, яка полягає у незабезпеченні працівниками підприємства належної охорони і захисту лісів від незаконної порубки на підвідомчій відповідачу території.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 88 постанови від 13.05.2020 р. у справі № 9901/93/19 дійшла висновку, що виходячи з вимог частини другої статті 19, статей 63 і 86 Лісового кодексу України, з урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09 серпня та 19 вересня 2018 року у справах № 909/976/17, 925/382/17, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів.

Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень. Таким чином, право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки нарівні з лісокористувачами.

Отже цивільно-правову відповідальність за порушення природоохоронного законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів, а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні їх працівниками та не перешкоджанні незаконному вирубуванню лісових насаджень, внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов`язків. Тобто проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев невстановленими особами.

Отже прокурором було доведено протиправну поведінку відповідача, яка полягає у незабезпеченні належної охорони і захисту лісів від незаконної вирубки на підвідомчій йому території.

Статтею 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, серед іншого, передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Положеннями статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Частиною 1 ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що шкода заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відповідно до статті 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, в розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено ст. 1166 Цивільного кодексу України яка встановлює, що майнова шкода, завдана неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі елементи: 1) неправомірність поведінки особи; неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду зокрема підстав невиконання завдавачем шкоди покладених на нього обов`язків; 2) наявність шкоди; під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо); 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; 4) вина особи, що завдала шкоду.

Враховуючи вимоги статті 1166 Цивільного кодексу України у вирішенні спору про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Як встановлено судом, факт порушення лісового законодавства - незаконної рубки дерев підтверджується актом від 28.05.2024 р., складеним лісничим Катюжанського лісництва філії Димерське лісове господарство Олександром Квачуком, за участю майстра лісу Катюжанського лісництва Михайла Осадчого.

Отже факт самовільної рубки дерев було встановлено безпосередньо працівниками ДП «Ліси України».

Виявлене посадовими особами Філії Димерське лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» порушення вимог природоохоронного законодавства, а саме рубка 7 дерев була здійснена на території (виділ 29 квартал 49), підвідомчій постійному лісокористувачу - Державному спеціалізованому господарському підприємству «Ліси України».

Оскільки відповідачем не надано жодних доказів відсутності його вини та вчинення ним дій, спрямованих на збереження та охорону лісів та недопущення самовільної рубки лісу, створення сприятливих умов щодо охорони лісу та недопущення самовільної (незаконної) рубки невідомими особами на наданих відповідачу в користування земельних ділянках, суд дійшов висновку про наявність складу цивільного правопорушення.

На підтвердження розміру шкоди, завданої внаслідок незаконної вирубки дерев, прокурор надав розрахунок шкоди, нанесеної лісовому господарству за вирубане або пошкоджене до ступеня припинення росту дерев по філії Димерське лісове господарство ДП Ліси України Катюжанське лісництво у кварталі 49, виділ 29, проведений інженером з охорони та захисту лісу Н. Подгайною згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 р. № 665, відповідно до якого розмір збитків за 7 зрублених дерев загалом становить 40698,68 грн.

З акта від 28.05.2024 р., складеного лісничим Катюжанського лісництва філії Димерське лісове господарство Олександром Квачуком, за участю майстра лісу Катюжанського лісництва Михайла Осадчого також вбачається, що розмір шкоди внаслідок незаконно зрубаних семи дерев в Катюжанському лісництві становить 40698,68 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 р. № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» затверджено такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами, зокрема незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту (додаток 1).

Крім того, вказаною постановою затверджено Порядок проведення індексації такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами,установами, організаціями та громадянами.

Пунктом 1 вказаної постанови встановлено, що індексація такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, проводиться починаючи з 1 січня 2009 р. за формулою Ні = Нп х І / 100, де Ні - проіндексований розмір такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу у поточному році, гривень з копійками (з округленням до двох десяткових знаків) за одну одиницю; Нп - проіндексований розмір такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу у попередньому році, гривень з копійками (з округленням до двох десяткових знаків) за одну одиницю; І - індекс споживчих цін (індекс інфляції) за попередній рік, відсотків.

Додатком № 1 до постанови затверджено Таксу для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, відповідно до якої за кожне дерево, вирубане або пошкоджене до ступеня припинення росту, розмір шкоди становить: при діаметрі дерева у корі біля шийки кореня 10 і менш як сантиметрів 42 грн; 10,1 - 14 см 74 грн; 14,1 - 18 см 190 грн; 18,1 - 22 см 390 грн; 22,1 - 26 см 685 грн; 26,1 - 30 см 1080 грн; 30,1 - 34 см 1449 грн; 34,1 - 38 см 1845 грн; 38,1 - 42 см 2266 грн; 42,1 - 46 см 2688 грн; 46,1 - 50 см 3109 грн. За кожне 1-сантиметрове перевищення 50-сантиметрового діаметра розмір шкоди додатково становить 105 грн, а за кожний кущ чагарнику 105 грн.

Як встановлено судом, з акта від 28.05.2024 р. та розрахунку розміру шкоди вбачається, що у кварталі 49 виділі 29 виявлено незаконну рубку семи дерев.

Наявний в матеріалах справи розрахунок розміру шкоди, заподіяної лісу, здійснений з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 р. № 665 (з додатками) та є арифметично правильним.

Контррозрахунку розміру шкоди, завданої внаслідок незаконної вирубки лісу відповідачем до суду не надано, наявний в матеріалах справи розрахунок не спростовано.

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується склад цивільного правопорушення, зокрема: протиправна поведінка відповідача, яка виражається в неналежному виконанні своїх обов`язків щодо охорони та захисту лісу; розмір шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу, обрахований відповідно до чинних Такс, затверджених Постановою від 23.07.2008 р. № 665; безпосередній причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою відповідача, оскільки шкода виступає об`єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання природоохоронного законодавства; а також вина відповідача, що полягає в протиправній бездіяльності та неперешкоджанні його посадовими особами незаконному вирубуванню лісових насаджень.

Доводи, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву судом відхиляються з огляду на те, що обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами. Відповідач мав можливість і повинен був здійснювати належний комплекс заходів з контролю за підконтрольною йому територією, де виявлено незаконну вирубку, проте не здійснював належних заходів з охорони лісу.

Твердження відповідача про про те, що акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства не може бути належним та достатнім доказом встановлення факту правопорушення, судом також відхиляються, оскільки факт самовільної рубки дерев було встановлено безпосередньо працівниками ДП «Ліси України». У зв`язку з чим подальші заперечення відповідача про неналежність доказів за наявності факту заподіяння шкоди і встановлення такого факту безпосередньо уповноваженими особами відповідача, що останнім не заперечується, свідчить про суперечливу поведінку.

Отже вимоги прокуратури про стягнення з відповідача 40698,68 грн шкоди, заподіяної незаконною порубкою лісу, є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Приписами ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок, зокрема частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.

За змістом пп. 2 п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 р. № 215, казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку.

Оскільки незаконну рубку вчинено в адміністративних межах Димерської територіальної громади Київської області, то заподіяну шкоду належить стягувати за місцем заподіяння шкоди відповідно до ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» на казначейський рахунок спеціального фонду за реквізитами рахунку сільської ради згідно коду бюджетної класифікації. В означеному випадку це грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, код класифікації доходів 24062100.

Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України покладається судом на відповідача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (01601, місто Київ, вул. Руставелі Шота, будинок 9 А, код 44768034) на користь держави в особі Димерської селищної ради (07330, Київська обл., Вишгородський р-н, селище міського типу Димер, вул.Соборна, будинок 19, код 04359488) 40698,68 грн (сорок тисяч шістсот дев`яносто вісім грн 68 коп) шкоди, заподіяної незаконною порубкою лісу.

2. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (01601, місто Київ, вул. Руставелі Шота, будинок 9 А, код 44768034) на користь Київської обласної прокуратури (01601, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 27/2, код 02909996) 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві грн 40 коп) судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 01.09.2026 р.

Суддя О.О. Рябцева