Рішення № 139365955, 01.09.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2026 р. м. Київ Справа № 911/337/26

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

без виклику (повідомлення) сторін

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК БУДКОНСТРУКЦІЇ»

02154, місто Київ, проспект Собороності, будинок 21, код ЄДРПОУ 35151569

до Фізичної особи-підприємця Білановської Ірини Василівни

АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

про стягнення 32679,15 грн

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. №8873/26 від 09.02.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК БУДКОНСТРУКЦІЇ» до Фізичної особи-підприємця Білановської Ірини Василівни про стягнення 32679,15 грн.

Судом встановлено, що позовна заява і додані до неї документи відповідають вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи, а згідно з пунктом 1 частини 5 цієї статті малозначними справами є, зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" встановлено, що на 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3328,00 гривень.

За позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК БУДКОНСТРУКЦІЇ» заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 32679,15 грн, отже, дана справа є малозначною в розумінні пункту 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, не відноситься до категорій справ, що не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до частини 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, та підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Зважаючи на вказане, суд дійшов висновку про прийняття позовної заяви до розгляду, відкриття провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.02.2026 позовну заяву (вх. №8873/26 від 09.02.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК БУДКОНСТРУКЦІЇ» до Фізичної особи-підприємця Білановської Ірини Василівни про стягнення 32679,15 грн прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 911/337/26, розгляд справи постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановлено сторонам справи строки подання заяв по суті справи.

Копію ухвали Господарського суду Київської області від 20.02.2026 судом надіслано на дійсну адресу відповідача, що вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, засобами поштового зв`язку.

Відповідач відзив не подав, позов не заперечив.

Судом враховано практику Верховного Суду, що викладена у постановах від 25.04.2018 у справі №800/547/17, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Зважаючи на вказане, судом враховане, що відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі та про встановлені судом строки подання заяв по суті справи.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У зв`язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписав рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення, відповідно до частин 4, 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України.

За результатами дослідження наявних у матеріалах справи доказів та оцінки їх у сукупності, суд

встановив:

Правовідносини сторін

01.09.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТПК БУДКОНСТРУКЦІЇ» як постачальником (далі - постачальник/позивач) та Фізичною особою-підприємцем Білановською Іриною Василівною як покупцем (далі - покупець/відповідач) укладений договір поставки №01/09/2025-01 (далі - договір).

Відповідно до умов договору постачальник зобов`язався поставляти та передавати у власність покупця товар, а покупець приймати та оплачувати товар на умовах цього договору.

Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що поставка товару здійснюється постачальником на підставі погодженого сторонами замовлення покупця.

Відповідно до пункту 2.2 договору асортимент, кількість та ціна товару визначаються сторонами та зазначаються у видатковій накладній.

Пунктом 2.3 договору визначено, що при поставці товару на умовах DDP право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент отримання товару та підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної, яка засвідчує факт передачі товару.

Умовами договору також передбачено, що приймання товару покупцем здійснюється на підставі товаросупровідних документів, зокрема, рахунку на оплату та видаткової накладної.

Відповідно до пункту 3.5 договору покупець зобов`язаний здійснити оплату за отриманий товар протягом 14 банківських днів з моменту отримання товару.

Пунктом 7.3 договору сторони погодили, що за прострочення в оплаті покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на момент сплати пені, за кожний день прострочення, але не більше вартості партії товару, платіж за який прострочено.

Відповідно до пункту 9.1 договору, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2026, а в частині проведення розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Аргументи позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 01.09.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТПК БУДКОНСТРУКЦІЇ» та Фізичною особою-підприємцем Білановською Іриною Василівною укладено договір поставки №01/09/2025-01, відповідно до умов якого позивач зобов`язався передати у власність відповідача товар, а відповідач прийняти та оплатити його у порядку та строки, визначені договором.

Позивач стверджує, що на виконання умов договору 16.10.2025 поставив відповідачу товар на суму 29940,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №1360 від 16.10.2025, яка підписана обома сторонами. Для оплати поставленого товару відповідачу виставлено рахунок №1360 від 16.10.2025 на суму 29940,00 грн.

За доводами позивача, відповідно до пункту 3.5 договору відповідач зобов`язаний був оплатити отриманий товар протягом 14 банківських днів з моменту його отримання, однак свого обов`язку з оплати товару не виконав, унаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 29940,00 грн.

У зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання позивач, крім суми основного боргу, заявляє до стягнення 226,40 грн 3 % річних та 179,88 грн інфляційних втрат, нарахованих відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, а також 2332,87 грн пені, нарахованої відповідно до пункту 7.3 договору.

Отже, предметом спору у справі є виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати поставленого та прийнятого ним товару за договором поставки №01/09/2025-01 від 01.09.2025, а також застосування наслідків прострочення виконання цього грошового зобов`язання.

Аргументи відповідача

Відповідач відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не подав, проти наведених позивачем обставин та заявлених позовних вимог не заперечив, власного розрахунку заборгованості суду не надав, доказів оплати отриманого товару матеріали справи не містять.

Копію ухвали Господарського суду Київської області від 20.02.2026 судом надіслано на дійсну адресу відповідача, що вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, засобами поштового зв`язку.

Судом враховано практику Верховного Суду, що викладена у постановах від 25.04.2018 у справі №800/547/17, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Зважаючи на вказане, судом враховане, що відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі та про встановлені судом строки подання заяв по суті справи.

Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 29940,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №1360 від 16.10.2025, копію якої надано до матеріалів справи.

У видатковій накладній зазначено перелік, кількість та вартість поставленого товару, загальна вартість якого без ПДВ складає 24950,00 грн, ПДВ 4990,00 грн, всього 29940,00 грн. Видаткова накладна містить підпис особи в графі «Отримав(-ла)», що засвідчує передачу товару покупцю.

Поставка цієї ж партії товару підтверджується рахунком-фактурою №1360 від 16.10.2025, що містить посилання на договір поставки №01/09/2025-01 від 01.09.2025 та визначає суму до оплати - 29940,00 грн, копію якого надано до матеріалів справи.

Також позивачем складена податкова накладна від 16.10.2025 №173, копію якої надано до матеріалів справи, відповідно до якої сума операції становить 29940,00 грн, у тому числі ПДВ 4990,00 грн, а обсяг постачання без ПДВ 24950,00 грн. Номенклатура товару у податковій накладній відповідає номенклатурі, зазначеній у видатковій накладній №1360 від 16.10.2025.

Таким чином, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується виконання позивачем свого обов`язку з поставки відповідачу товару на суму 29940,00 грн та отримання відповідачем цього товару 16.10.2025.

Враховуючи, що видаткова накладна №1360 від 16.10.2025, яка містить підпис покупця про отримання товару, містить посилання на договір поставки №01/09/2025-01 від 01.09.2025, а поставка здійснена у межах строку його дії, визначеного пунктом 9.1 договору, суд дійшов висновку, що зазначений товар поставлений відповідачу на виконання умов цього договору.

Відповідачем доказів на спростування факту отримання товару, доказів наявності зауважень щодо його кількості, асортименту чи якості, а також доказів повернення товару суду не надано.

Зважаючи на встановлений пунктом 3.5 договору строк оплати протягом 14 банківських днів з моменту отримання товару, суд зазначає таке.

Договором поставки №01/09/2025-01 від 01.09.2025 поняття «банківський день» не визначено, а також не встановлено, що при обчисленні передбаченого пунктом 3.5 договору строку не враховуються вихідні або інші неробочі дні.

При цьому, з 01.04.2023 Національним банком України запроваджено нове покоління системи електронних платежів СЕП-4.0, яка працює в режимі 24/7, що передбачає цілодобове виконання міжбанківських платіжних операцій без призупинення роботи системи та миттєвий перехід від поточного до наступного календарного дня. Національний банк України зазначає, що міжбанківські платіжні операції через СЕП-4 здійснюються у режимі 24/7/365.

Вказаний режим функціонування СЕП діяв і протягом 2025 року. Зокрема, Національний банк України зазначав, що СЕП працює у цілодобовому режимі 24/7 із датою поточного календарного дня.

Відтак, з урахуванням функціонування СЕП у режимі 24/7/365 та відсутності у договорі іншого визначення поняття «банківський день», при визначенні строку виконання відповідачем грошового зобов`язання банківські дні підлягають обрахуванню як календарні.

Відповідно до частини 1 статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Отже, перебіг установленого пунктом 3.5 договору 14-денного строку оплати товару, отриманого відповідачем 16.10.2025, розпочався 17.10.2025, останнім днем такого строку було 30.10.2025, а з 31.10.2025 відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання.

Доказів сплати відповідачем вартості отриманого товару у розмірі 29940,00 грн матеріали справи не містять та відповідачем суду не надано.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема, передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, з огляду на встановлення судом факту поставки та отримання відповідачем товару на суму 29940,00 грн, настання передбаченого договором строку його оплати та відсутність доказів здійснення відповідачем такої оплати, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення 29940,00 грн основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо заявлених до стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.

Згідно із статтями 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 226,40 грн 3 % річних та 179,88 грн інфляційних втрат за період прострочення з 06.11.2025 по 06.02.2026.

При цьому, хоча судом встановлено, що прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання розпочалось з 31.10.2025, позивач при здійсненні розрахунку заявлених до стягнення сум визначив початок періоду їх нарахування пізнішою датою.

Відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, крім випадків, установлених цією нормою.

Відтак, встановлення судом більш ранньої дати початку прострочення не є підставою для самостійного збільшення судом періоду нарахування 3 % річних та інфляційних втрат порівняно з періодом, визначеним позивачем, оскільки це призвело б до виходу за межі заявлених позовних вимог.

Перевіривши розрахунок заявлених позивачем сум у межах визначеного ним періоду нарахування, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення 226,40 грн 3 % річних та 179,88 грн інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заявленої до стягнення пені.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Згідно із статтею 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.3 договору сторони погодили, що за прострочення в оплаті покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на момент сплати пені, за кожний день прострочення, але не більше вартості партії товару, платіж за який прострочено.

Позивачем заявлено до стягнення 2332,87 грн пені за період прострочення з 06.11.2025 по 06.02.2026.

При цьому, з огляду на встановлену судом дату початку прострочення 31.10.2025, право позивача на нарахування пені виникло з цієї дати. Разом з тим, позивач визначив період її нарахування самостійно, розпочавши таке нарахування з більш пізньої дати.

З урахуванням приписів частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд здійснює перевірку заявленої до стягнення пені виключно у межах визначеного позивачем періоду її нарахування та не збільшує цей період за власною ініціативою.

Перевіривши розрахунок пені в межах заявленого позивачем періоду, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення 2332,87 грн пені є обґрунтованою та підлягає задоволенню у заявленому розмірі.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 29940,00 грн основного боргу, 2332,87 грн пені, 226,40 грн 3 % річних та 179,88 грн інфляційних втрат, всього 32679,15 грн, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Позивачем заявлено до відшкодування судовий збір у розмірі 3328,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничих (юридичних) послуг від 30.01.2026, акт №06/02/2026 про прийняття-передачу наданих послуг від 06.02.2026, попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат від 06.02.2026 та платіжну інструкцію №18928 від 02.02.2026 на суму 10000,00 грн.

За пунктом 4.2. договору про надання правничих (юридичних) послуг від 30.01.2026 усього гонорар адвокату складає 10000,00 грн.

Відповідно до наданого позивачем акта вартість наданої адвокатом правничої допомоги визначена у загальному розмірі 10000,00 грн та складається з:

2000,00 грн попередня консультація щодо характеру спірних правовідносин, вивчення і правовий аналіз матеріалів справи 1 година;

8000,00 грн підготовка та подання позовної заяви до Господарського суду Київської області про стягнення заборгованості 4 години.

Факт сплати позивачем адвокату 10000,00 грн підтверджується платіжною інструкцією №18928 від 02.02.2026.

Разом з цим, при визначенні суми витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає покладенню на іншу сторону, суд має оцінити не лише факт їх понесення стороною, а й те, чи були відповідні витрати необхідними та пов`язаними з розглядом конкретної справи.

Верховний Суд у постанові від 25.05.2022 у справі №560/868/21 погодився з висновком про те, що зустріч адвоката з клієнтом, аналіз наданих матеріалів, первинна консультація та узгодження подальших дій, якщо такі дії безпосередньо пов`язані з підготовкою позовної заяви, необґрунтовано визначати як окремі послуги, оскільки вони є складовою підготовки позовної заяви.

Подібний підхід застосовується Верховним Судом при оцінці таких витрат з позиції їх реальності, необхідності та розумності: вивчення матеріалів справи, правовий аналіз документів, визначення правової позиції та підготовка процесуального документа за своїм змістом можуть становити єдиний комплекс дій адвоката, необхідний для підготовки відповідного процесуального документа, а не декілька самостійних послуг, що підлягають окремому відшкодуванню.

При цьому суд враховує, що сама по собі домовленість сторони та адвоката щодо вартості окремих складових правничої допомоги та їх фактична оплата не означає автоматичного покладення всієї сплаченої суми на іншу сторону. При розподілі судових витрат застосовуються критерії їх реальності, необхідності та розумності. Такий підхід послідовно застосовується Верховним Судом.

У даній справі заявлені адвокатом як окрема послуга «попередня консультація щодо характеру спірних правовідносин, вивчення і правовий аналіз матеріалів справи» за своїм змістом безпосередньо спрямована на підготовку позовної заяви та є необхідною складовою такої підготовки, яка, у свою чергу, також визначена як окрема послуга «підготовка та подання позовної заяви до Господарського суду Київської області про стягнення заборгованості».

Позовна заява стосується стягнення заборгованості за одним договором поставки, фактичні обставини спору полягають у поставці однієї партії товару та несплаті її вартості, а доказова база складається переважно з договору, видаткової та податкової накладних, рахунку-фактури і розрахунків заявлених до стягнення сум.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для покладення на відповідача додатково 2000,00 грн за попередню консультацію, вивчення та правовий аналіз матеріалів справи як окрему від підготовки позовної заяви послугу, оскільки відповідні дії охоплюються послугою з підготовки позовної заяви, вартість якої позивачем окремо визначена у розмірі 8000,00 грн.

Отже, з документально підтверджених позивачем 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу покладенню на відповідача підлягають 8000,00 грн, а 2000,00 грн вартості попередньої консультації, вивчення та правового аналізу матеріалів справи як окремої послуги розподілу між сторонами не підлягають.

При цьому, суд враховує, що відповідач відзиву, заперечень щодо розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу та клопотання про їх зменшення не подала. Водночас наведений висновок суду стосується не зменшення витрат за критерієм їх неспівмірності в порядку частин 4-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, а визначення відповідно до статті 129 цього Кодексу тих фактично понесених позивачем витрат, які з огляду на їх необхідність та безпосередній зв`язок із розглядом справи підлягають покладенню на іншу сторону.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на задоволення позовних вимог у повному обсязі, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 3328,00 грн покладається на відповідача.

Інші докази, наявні у матеріалах справи, оцінені судом у сукупності з вищевикладеними та не наводяться у рішенні суду, позаяк не спростовують вказаних у рішенні висновків суду та не покладені судом в його основу.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 86, 123, 126, 129, 165, 233, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК БУДКОНСТРУКЦІЇ» до Фізичної особи-підприємця Білановської Ірини Василівни про стягнення 32679,15 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Білановської Ірини Василівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК БУДКОНСТРУКЦІЇ» (02154, місто Київ, проспект Соборності, будинок 21, код ЄДРПОУ 35151569) 29940,00 грн (двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот сорок гривень) основного боргу, 2332,87 грн (дві тисячі триста тридцять дві гривні вісімдесят сім копійок) пені, 226,40 грн (двісті двадцять шість гривень сорок копійок) 3 % річних, 179,88 грн (сто сімдесят дев`ять гривень вісімдесят вісім копійок) інфляційних втрат, 3328,00 грн (три тисячі триста двадцять вісім гривень) судового збору та 8000,00 грн (вісім тисяч гривень) витрат позивача на професійну правничу допомогу.

3. У покладенні на Фізичну особу-підприємця Білановську Ірину Василівну 2000,00 грн витрат Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК БУДКОНСТРУКЦІЇ» на професійну правничу допомогу відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 01.09.2026.

Суддя С.О. Саванчук