Рішення № 139365944, 01.09.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2026 р. м. Київ Справа № 911/1714/26

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., дослідивши в спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міда Енерджи»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-промислова група «Югенергопромтранс»

про стягнення 54 000, 01 грн

Без виклику учасників справи;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Міда Енерджи» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-промислова група «Югенергопромтранс» про стягнення 54 000, 01 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу № 14-07-2025-1 від 14.07.2025 в частині повної оплати за поставлений товар. У зв`язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 50 000, 01 грн основного боргу, 700, 00 грн інфляційних втрат, 3 000, 00 грн пені, 300, 00 грн 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; відповідачу встановлено строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження, але не пізніше 23.07.2026 надати суду відзив на позов у порядку, передбаченому статтею 178 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу; у строк протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив на позов надати заперечення, а також докази направлення заперечення на відповідь на відзив на позов позивачу. позивачу встановлено строк протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов, але не пізніше 23.07.2026 надати суду відповідь на відзив на позов, а також докази направлення відповіді на відзив відповідачу.

Частиною 5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5, 11 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до відомостей КП «Діловодство спеціалізованих судів» Товариство з обмеженою відповідальністю «Міда Енерджи» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго-промислова група «Югенергопромтранс» отримали ухвалу суду від 23.06.2026 про відкриття провадження у справі 23.06.2026 до своїх електронних кабінетів.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 02.09.2025 була доставлена відповідачу до його електронного кабінету 23.06.2026 о 15:40, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, враховуючи положення п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК та те, що ухвала суду про відкриття провадження у справі була доставлена до електронного кабінету відповідача не пізніше 17 години, днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі є 23.06.2026.

26.06.2026 до канцелярії суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких позивач зазначив реквізити рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг на виконання вимог ухвали суду від 23.06.2026.

23.07.2026 до канцелярії суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач підтверджує, що станом на 23.07.2026 має борг перед позивачем по спірному договору на суму 50 000,01 грн. С приводу заявлених до стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, відповідач зазначає, що відповідно до п.п. 10-5 п. 10 Розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» тимчасово, на час дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, зупиняється вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на майно та грошові кошти) у виконавчих провадженнях у частині стягнення сум індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов`язання, 3 процентів річних від простроченої суми грошового зобов`язання чи іншого розміру процентів, встановлених договором або законом, сум неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошових зобов`язань, сплата яких передбачена договорами.

Враховуючи викладене, відповідач просить суд, питання стягнення в судовому порядку пені, 3% річних та інфляційних втрат по договору купівлі-продажу № 14-07-2025-1 від 14.07.2025 року вирішити у відповідності до чинного законодавства.

27.07.2026 до канцелярії суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що норма закону на яку посилається відповідач у відзиві на позовну заяву стосується лише зупинення вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень у виконавчих провадженнях у частині стягнення сум індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми грошового зобов`язання, а не заборону сулу нараховувати індекс інфляції та 3% річних.

Позивач у відзиві на позовну заяву просить суд, продовжити йому строк для подачі відповіді на відзив, а позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Позивач зазначає, що йому ухвалою суду від 23.06.2026 було встановлено строк для подання відповіді на відзив протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позовну заяву, але не пізніше 23.07.2026, одна відзив позивач отримав 23.07.2026, тобто, в останній день визначений ухвалою суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

З огляду на викладене суд, зазначає, що заява позивача про продовження процесуального строку на подання відповіді на відзив не підлягає задоволенню, оскільки, вона подана після закінчення такого строку.

Одночасно, враховуючи поважність пропуску зазначеного строку та з огляду на приписи ст. 119 ГПК України, суд вважає за можливе поновити позивачу строк на подання відповіді на відзив з власної ініціативи.

Враховуючи те, що відзив на позовну заяву поданий до суду із дотриманням процесуального строку, встановленого ухвалою Господарського суду Київської області від 23.06.2026 про відкриття провадження у справі № 911/1714/26, а строк на подання відповіді на відзив поновлено судом, суд прийняв вказані заяви сторін по суті спору до розгляду та долучив їх до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 7 ст. 252 ГПК України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 ГПК України, клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

Приймаючи до уваги, що учасники судового процесу скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Враховуючи те, що суддя Сокуренко Л.В. з 02.08.2026 до 28.08.2026 включно перебувала у щорічній відпустці, рішення у даній справі ухвалюється судом після виходу судді на роботу.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

14.07.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Міда Енерджи» (далі продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерго-промислова група «Югенергопромтранс» (далі покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу № 14-07-2025-1, за змістом п. 1.1 якого, продавець зобов`язується передати товар у власність покупця, а останній зобов`язується прийняти товар, та провести оплату відповідно до умов даного договору.

Згідно з п. 1.2 договору, найменування, кількість, ціна за одиницю та загальна вартість товару визначається у додатках «Специфікаціях», що є невід`ємними частинами цього договору.

За приписами п. 1.5 договору, загальна вартість договору (ціна договору) дорівнює сумі вартості товару, поставленого продавцем покупцю протягом всього терміну дії цього договору, і формується з вартості товару, зазначеної у всіх специфікаціях до цього договору, підписаних сторонами.

Відповідно до п. 2.1 договору, покупець здійснює 100% оплату вартості товару за кожну партію товару згідно виставлених продавцем рахунків, протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту виставлення рахунку.

Пунктом 3.3 договору, сторони узгодили, що кожна партія товару оформлюється наступними документами: видаткова та/або товаро-транспортна накладна, акт наданих автотранспортних послуг, сертифікат якості товару. Товарно-супровідна документація надається покупцю одночасно с передачею товару.

Відповідно до п. 3.4 договору, право власності на партію товару переходить від продавця до покупця з моменту передачі товару покупцю та підписання сторонами видаткової накладної на товар.

Згідно з п. 4.1 договору, у разі порушення строку оплати товару протягом терміну зазначеного у пункті 2.1 цього договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на дату нарахування пені, від суми, яка підлягає сплаті, за кожен день прострочення.

За приписами п. 4.2 договору, дія договору може бути достроково припинена продавцем в односторонньому порядку при невиконанні або неналежному виконанні покупцем своїх обов`язків. Дострокове припинення дії договору не звільняє покупця від сплати коштів за вже отриманий товар.

Відповідно до Розділу 7 «Строк дії договору», цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами. Договір укладений строком до 31 грудня 2025 року включно і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по цьому договору. Якщо за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення терміну дії договору, жодна зі сторін не заявить письмово про його розірвання, договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах. Строк дії договору може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін при умові проведення повних взаємних розрахунків.

Звертаючись до суду із даним позовом позивач стверджує, що на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 1 092 656,25 грн, що підтверджується копіями видаткових накладних № 75 від 21.07.2025 на суму 128 207,96 грн, № 78 від 25.07.2025 на суму 139 126,06 грн, № 81 від 29.07.2025 на суму 140 795,57 грн, № 85 від 01.08.2025 на суму 64 501,49 грн, № 86 від 01.08.2025 на суму 67 337,00 грн, № 92 від 08.08.2025 на суму 69 218,52 грн, № 93 від 08.08.2025 на суму 67 310,51 грн, № 100 від 15.08.2025 на суму 72 186,54 грн, № 101 від 15.08.2025 на суму, 70 305,04 грн, № 102 від 19.08.2025 на суму 67 257,50 грн, № 104 від 20.08.2025 на суму 67 708,01 грн, № 109 від 25.08.2025 на суму 68 211,52 грн, № 110 від 25.08.2025 на суму 70 490, 53 грн, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх відтисками печаток без будь-яких зауважень та заперечень.

Крім того, виконання позивачем умов договору підтверджується товаро-транспортними накладними № 75/1 від 21.07.2025 на суму 65 481,99 грн, № 75/2 від 21.07.2025 на суму 62 725,97 грн, № 78/1 від 25.07.2025 на суму 69 854,53 грн, № 78/2 від 25.07.2025 на суму 69 271,53 грн, № 81/1 від 29.07.2025 на суму 71 047,04 грн, № 81/2 від 29.07.2025 на суму 69 748,53 грн, № 85 від 01.08.2025 на суму 64 501,49 грн, № 86 від 01.08.2025 на суму 67 337,00 грн, № 92 від 08.08.2025 на суму 69 218,52 грн, № 93 від 08.08.2025 на суму 67 310,51 грн, № 100 від 15.08.2025 на суму 72 186,54 грн, № 101 від 15.08.2025 на суму, 70 305,04 грн, № 102 від 19.08.2025 на суму 67 257,50 грн, № 104 від 20.08.2025 на суму 67 708,01 грн, № 109 від 25.08.2025 на суму 68 211,52 грн, № 110 від 25.08.2025 на суму 70 490, 53 грн, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх відтисками печаток без будь-яких зауважень та заперечень.

Також на виконання вимог договору, позивачем були виставленні відповідачу наступні рахунки № 404 від 15.07.2025 на суму 128 207,96 грн, № 439 від 25.07.2025 на суму 139 126,06 грн, № 441 від 29.07.2025 на суму 140 795,57 грн, № 451 від 01.08.2025 на суму 64 501,49 грн, № 454 від 01.08.2025 на суму 67 337,00 грн, № 472 від 08.08.2025 на суму 69 218,52 грн, № 473 від 08.08.2025 на суму 67 310,51 грн, № 492 від 15.08.2025 на суму 72 186,54 грн, № 493 від 15.08.2025 на суму, 70 305,04 грн, № 500 від 19.08.2025 на суму 67 257,50 грн, № 502 від 20.08.2025 на суму 67 708,01 грн, № 515 від 25.08.2025 на суму 68 211,52 грн, № 516 від 25.08.2025 на суму 70 490, 53 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 02.03.2026 позивач направив відповідачу претензію про сплату заборгованості за поставлений товар вих. № 02/03/1 від 02.03.2026, в який просив відповідача виконати свої зобов`язання за договором та сплатити заборгованість у розмір 80 000,01 грн протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання претензії. На підтвердження направлення вказаного листа позивач долучив до матеріалів справи копію опису вкладення до цінного листа за № 0209900183204 від 02.03.2026, фіскальний чек та поштову накладну до вказаного поштового відправлення.

Судом встановлено, що відповідач частково виконав умови договору та у період з 24.07.2025 по 20.03.2026 здійснив часткові оплати за поставлений товар на загальну суму 1 042 656,24 грн, що підтверджується банківською випискою, копія якої наявна в матеріалах справи.

Враховуючи наведене вище, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача 50 000,01 грн основного боргу, а також за порушення грошового зобов`язання за договором нарахував та заявив до стягнення з відповідача 700,00 грн інфляційних втрат, 3 000,00 грн пені, 300,00 грн 3 % річних.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір купівлі-продажу № 14-07-2025-1 від 14.07.2025 як належну підставу у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом статей 526, 527 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

В силу положень ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 662, 664 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві.

Відповідно до ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як було встановлено судом вище та узгоджено сторонами в п. 2.1 договору, покупець здійснює 100% оплату вартості товару за кожну партію товару згідно виставлених продавцем рахунків, протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту виставлення рахунку.

Право власності на партію товару переходить від продавця до покупця з моменту передачі товару покупцю та підписання сторонами видаткової накладної на товар (п. 3.4 договору).

Суд встановив вище, що позивач, на виконання умов договору, поставив відповідачу обумовлений товар на загальну суму 1 092 656,25 грн, що підтверджується копіями видаткових накладних № 75 від 21.07.2025 на суму 128 207,96 грн, № 78 від 25.07.2025 на суму 139 126,06 грн, № 81 від 29.07.2025 на суму 140 795,57 грн, № 85 від 01.08.2025 на суму 64 501,49 грн, № 86 від 01.08.2025 на суму 67 337,00 грн, № 92 від 08.08.2025 на суму 69 218,52 грн, № 93 від 08.08.2025 на суму 67 310,51 грн, № 100 від 15.08.2025 на суму 72 186,54 грн, № 101 від 15.08.2025 на суму, 70 305,04 грн, № 102 від 19.08.2025 на суму 67 257,50 грн, № 104 від 20.08.2025 на суму 67 708,01 грн, № 109 від 25.08.2025 на суму 68 211,52 грн, № 110 від 25.08.2025 на суму 70 490, 53 грн, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх відтисками печаток без будь-яких зауважень та заперечень.

Претензій щодо кількості та якості поставленого товару, оформлення усієї необхідної супровідної документації на товар матеріали справи не містять.

Отже, суд встановив, що позивач виконав зобов`язання за договором належним чином.

Відповідно до ст. 691, ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як передбачено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

У пункті 2.1 договору сторони дійшли згоди, що покупець здійснює 100% оплату вартості товару за кожну партію товару згідно виставлених продавцем рахунків, протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту виставлення рахунку.

Згідно з п. 2.2 договору, покупець проводить оплату в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця.

За приписами ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Як встановлено судом, на виконання вимог договору, позивачем були виставленні відповідачу наступні рахунки № 404 від 15.07.2025 на суму 128 207,96 грн, № 439 від 25.07.2025 на суму 139 126,06 грн, № 441 від 29.07.2025 на суму 140 795,57 грн, № 451 від 01.08.2025 на суму 64 501,49 грн, № 454 від 01.08.2025 на суму 67 337,00 грн, № 472 від 08.08.2025 на суму 69 218,52 грн, № 473 від 08.08.2025 на суму 67 310,51 грн, № 492 від 15.08.2025 на суму 72 186,54 грн, № 493 від 15.08.2025 на суму, 70 305,04 грн, № 500 від 19.08.2025 на суму 67 257,50 грн, № 502 від 20.08.2025 на суму 67 708,01 грн, № 515 від 25.08.2025 на суму 68 211,52 грн, № 516 від 25.08.2025 на суму 70 490,53 грн.

Як судом встановлено вище, відповідач частково виконав умови договору та у період з 24.07.2025 по 20.03.2026 здійснив часткові оплати за поставлений товар на загальну суму 1 042 656,24 грн, що підтверджується банківською випискою, копія якої наявна в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем шляхом подання до суду доказів, відповідач зобов`язання за договором в частині оплати поставленого товару за видатковою накладною № 110 від 25.08.2025 на суму 70 490,53 грн та рахунком № 516 від 25.08.2025 на суму 70 490, 53 грн не виконав належним чином та не оплатив поставлений товар в повному обсязі, а тому у відповідача наявна заборгованість на суму 50 000,01 грн.

Враховуючи наведені вище приписи законодавства, а також умови договору, суд дійшов висновку, що строк оплати відповідачем поставленого товару за видатковою накладною № 110 від 25.08.2025 на суму 70 490,53 грн та рахунком № 516 від 25.08.2025 на суму 70 490, 53 грн є таким, що настав 28.08.2025.

Станом на дату розгляду даної справи в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази повної оплати поставленого товару за видатковою накладною № 110 від 25.08.2025 на суму 70 490,53 грн та рахунком № 516 від 25.08.2025 на суму 70 490, 53 грн, у зв`язку із чим у відповідача перед позивачем наявна заборгованість за договором в розмірі 50 000,01 грн. Протилежно суду не доведено. Доказів оплати поставленого товару до суду не надано.

Оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання з оплати поставленого товару, що ним не спростовано шляхом подання доказів, він є таким, що порушив взяті на себе зобов`язання.

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги зазначених вище правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей, повідомлених позивачем не надав, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 50 000,01 грн основного боргу, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю.

Крім того, внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язання за договором в частині своєчасної оплати поставленого товару, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 700,00 грн інфляційних втрат, 3 000,00 грн пені, 300,00 грн 3 % річних.

Відповідно до ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 4.1 договору, у разі порушення строку оплати товару протягом терміну зазначеного у пункті 2.1 цього договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на дату нарахування пені, від суми, яка підлягає сплаті, за кожен день прострочення.

За порушення відповідачем зобов`язання за договором в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару позивач нарахував на підставі 4.1 договору та заявив до стягнення з відповідача 3 000,00 грн пені, розрахованої на суму заборгованості за період прострочення з 21.03.2026 по 01.06.2026.

Перевіривши розрахунок сум пені, з урахуванням умов договору, дати поставки товару, порядку розрахунків, погодженого сторонами, в межах розрахунку позивача, суд дійшов висновку, що розрахунок позивача є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв`язку із чим вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню повністю в сумі 3 000,00 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не установлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Стаття 625 ЦК України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

Суд звертає увагу позивача, що Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: - час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; - час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язання за договором в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару, позивач нарахував на підставі ст. 625 ЦК України та заявив до стягнення з відповідача 300,00 грн 3 % річних та 700,00 грн інфляційних втрат, розраховані на суму заборгованості за період прострочення з 21.03.2026 до 01.06.2026.

Перевіривши розрахунок позивача сум 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, дати поставки товару, порядку розрахунків, погодженого сторонами, в межах розрахунку позивача, суд дійшов висновку, що розрахунок позивача є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв`язку із чим вимоги в частині стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю у заявлених позивачем сумах.

Суд наголошує на тому, що відповідач у відзиві на позовну заяву підтвердив наявність у нього заборгованості перед позивачем за спірним договором на суму 50 000,01 грн.

Щодо суми нарахованих позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат, відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечував проти їх нарахування, контррозрахунку до відзиву не долучив, але зазначив, що відповідно до п.п. 10-5 п. 10 Розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» тимчасово, на час дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, зупиняється вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на майно та грошові кошти) у виконавчих провадженнях у частині стягнення сум індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов`язання, 3 процентів річних від простроченої суми грошового зобов`язання чи іншого розміру процентів, встановлених договором або законом, сум неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошових зобов`язань, сплата яких передбачена договорами.

Суд звертає увагу відповідача, що його посилання на п.п. 10-5 п. 10 Розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» є хибними, оскільки зазначена норма застосовується на стадії примусового виконання рішення суду, та не може свідчити про безпідставність заявлених позивачем вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Слід зазначити, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 328, 00 грн.

Приймаючи до уваги висновки суду про повне задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 3 328,00 грн.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-промислова група «Югенергопромтранс» (місцезнаходження: 33009, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Героїв Дніпра, буд. 38-А; код ЄДРПОУ 33742752) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міда Енерджи» (місцезнаходження: 02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, буд. 9, літера "А", оф. 369; код ЄДРПОУ 43207008) 50 000,01 грн основного боргу, 3 000,00 грн пені, 300,00 грн 3 % річних, 700,00 грн інфляційних втрат та 3 328,00 грн судового збору.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 01.09.2026.

Суддя Л.В. Сокуренко