Рішення № 139365220, 01.09.2026, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

01 вересня 2026 року

Справа № 644/6276/26

Провадження № 2/642/2340/26

РІШЕННЯ

Іменем України

01 вересня 2026 року Холодногірський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого - судді Грінчук О.П.,

за участю секретаря Панової М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській обл., про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

До Холодногірського районного суду міста Харкова із Індустріального районного суду м.Харкова надійшла вказана позовна заява для розгляду за підсудністю, в якій представник позивача просив стягнути з Державного бюджету України на користь позивача грошові кошти в розмірі 22 182.22 грн., в рахунок відшкодування сплаченого адміністративного штрафу.

В обгрунтування позову зазначено, що 24 липня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_2 була винесена постанова №1637-1п по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та на останнього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень.

25.09.2025 Індустріальний відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на підставі постанови №1637-1п відкрив виконавче провадження №79202983.

03.10.2025 ОСОБА_1 звернувся до Слобідського районного суду м. Харкова з позовом про скасування постанови за № 1637-1п від 24.07.2025 та закриття справи про адміністративне правопорушення за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Ухвалою Слобідського районного суду м. Харкова від 09.10.2025 по справі №641/7516/25 задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, шляхом зупинення стягнення (вчинення виконавчих дій) у межах виконавчого провадження № 79202983 відкритого 25.09.2025 щодо стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 34000,00 грн., до набрання судовим рішенням законної сили.

Однак, 14.10.2025 та 16.10.2025 в межах виконавчого провадження ВП № 79202983 виконавчою службою вже було стягнуто із ОСОБА_1 на користь ІНФОРМАЦІЯ_3 суму у розмірі 22 182, 22 грн.

Рішенням Слобідського районного суду міста Харкова від 05.11.2025 у справі №641/7516/25 постанову №1637-1п від 24.07.2025, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАПскасовано.

Після набрання рішенням по справі № 641/7516/25 законної сили позивач звертався до ГУ Державної Казначейської служби України у Харківській області та до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про повернення коштів з бюджету. Станом на дату подачі позовної заяви кошти не було повернуто, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду за захистом порушених прав.

Ухвалою суду від 07.07.2026 - відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідача надано строк для подання відзиву на позов, третій особі пояснень щодо позовних вимог.

08.07.2026 від представника третьої особи надійшли пояснення щодо позовних вимог, в яких представник просив замінити неналежного відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 на належний Індустріальний ВДВС у м.Харкові ХМУ Міністерства юстиції. Також просив відмовити в задоволенні позову.

27.07.2026 до суду від представника відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_2 , надійшов відзив на позову, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову, вказуючи, що у разі скасування у судовому порядку рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування про накладання на платника грошового стягнення за адміністративні правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України (крім порушення податкових та митних правил), яке було перераховано до відповідного бюджету органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем у порядку виконавчого провадження за виконавчим документом, визначеним Законом України «Про виконавче провадження», такі кошти повертаються платнику за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, на підставі поданої ним заяви. Ані позивач, а ні його представник з відповідною заявою про повернення коштів з бюджету до ІНФОРМАЦІЯ_2 не звертався. Крім того, оскільки органи ВДВС мають централізовану бухгалтерію, тому саме за поданням Харківського міжрегіонального управління МЮУ до територіального органу Казначейства, у зв`язку із скасуванням постанови №1637-1п від 24.07.2025 по справі №641/7516/25, кошти з державного бюджету повинні бути повернуті платнику - Індустріальному відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України для повернення їх Позивачу, з якого вони були списані в межах виконавчого провадження. Також просив замінити неналежного відповідача ІНФОРМАЦІЯ_5 на належного відповідача Індустріальний відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

28.07.2026 до суду від представника відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_1 , надійшло клопотання до суду про визнання ІНФОРМАЦІЯ_1 неналежним відповідачем.

Позивач та його представник відповіді на відзив, а також інших заяв чи клопотань до суду не надали.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Судовим розглядом встановлено, що 24.07.2025 відносно позивача ОСОБА_1 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 Михайловим О.М. було винесено постанову №1637-1п про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень.

25.09.2025 Індустріальним відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на підставі постанови №1637-1п відкрито виконавче провадження №79202983, сума штрафу, що підлягає стягненню 34 000 грн.

03.10.2025 ОСОБА_1 звернувся до Слобідського районного суду м. Харкова з позовом про скасування постанови за № 1637-1п від 24.07.2025.

Ухвалою Слобідського районного суду м. Харкова від 09.10.2025 по справі №641/7516/25 задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, шляхом зупинення стягнення (вчинення виконавчих дій) у межах виконавчого провадження № 79202983 відкритого 25.09.2025 щодо стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 34000,00 грн., до набрання судовим рішенням законної сили.

Рішенням Слобідського районного суду міста Харкова від 05.11.2025 у справі №641/7516/25 постанову №1637-1п від 24.07.2025, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП скасовано, справу про адміністративне правопорушення закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

З листа Індустріального ВДВС у м.Харкові №16420 від 27.01.2026 убачається, що в рамках в/п № НОМЕР_1 на виконання постанови №1637-1п від 24.07.2025, із ОСОБА_1 було стягнуто 14.10.2025 - 7398.08 грн. (з яких 69 грн. та 234 грн перераховані на погашення витрат виконавчого провадження, 645.01 грн. на погашення виконавчого збору, 6450.07 грн. на погашення штрафу); та 16.10.2025 стягнуто 14 784.14 грн. (з яких 1344.01 грн. на погашення виконавчого збору, 13 440.13 грн. на погашення штрафу). 20.01.2026 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, у зв`язку із надходженням рішення про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Відповідно до частин першої та другої статті 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтями 55, 56 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх

Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83Цивільного кодексуУкраїни застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у справі № 910/5880/21 зроблено висновок, що сплачену до Державного бюджету України суму адміністративно-господарського штрафу після того, як підстава такого перерахування відпала (зокрема у разі скасування адміністративним судом постанови про застосування такого штрафу), господарський суд може стягнути на користь платника згідно зі статтею 1212 ЦК України як таку, що утримується у бюджеті без достатньої правової підстави (п. 39).

У п. 53 цієї ж постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що після визнання протиправною та скасування адміністративним судом постанови про застосування штрафу платник згідно зі ст. 1212 ЦК України має право на позов про стягнення суми перерахованих ним коштів як таких, які утримуються в бюджеті без достатньої правової підстави.

У державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади (частини перша та друга статті 326 ЦК України).

Кошти Державного бюджету України належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України), яка діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин(частина перша статті 167 ЦК України).

Держава відповідає за своїми зобов`язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення (стаття 174 ЦК України).

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частини перша та друга статті 1212 ЦК України).

Після визнання протиправною та скасування адміністративним судом постанови про застосування штрафу платник згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України має право на позов про стягнення суми перерахованих ним коштів як таких, які утримуються у бюджеті без достатньої правової підстави. Це узгоджується із практикою Великої Палати Верховного Суду про те, що рішення органу влади за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови від 21.08.2019 у справі №911/3681/17 (пункт 39), від 15.10.2019 у справі №911/3749/17 (пункт 6.27), від 22.01.2020 у справі №910/1809/18 (пункт 35), від 01.02.2020 у справі №922/614/19 (пункт 52), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 109)).

З огляду встановлені обставини справи, суд приходить висновку, що на дані правовідносини поширюються приписи статті 1212 Цивільного кодексу України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.08.2023 у справі № 910/5880/21 встановила, що після скасування судом постанови про штраф, кошти, утримані без правової підстави, повертаються в судовому порядку. ВП ВС відступила від висновку про виключно позасудовий (адміністративний) порядок повернення, забезпечуючи ефективний захист прав платника.

Оскільки рішенням Слобідського районного суду м. Харкова від 05.11.2025 №641/7516/25 скасовано постанову №1637-1п від 24.07.2025 відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП про накладення на останнього адміністративного стягнення у виді штрафу, то правові підстави накладення на позивача адміністративного штрафу відпали.

Доказів повернення позивачу грошових коштів матеріали справи не містять.

Щодо статусу відповідачів, суд зазначає, що відповідно до ст. 1173, 1174 ЦК України, шкода, завдана незаконними рішеннями чи діями органу державної влади, відшкодовується державою.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, порушила, не визнала чи оспорила його суб`єктивні права, свободи чи інтереси. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача, водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи: суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц, Верховного Суду, викладений у постанові від 29.06.2023 у справі №208/9810/21).

У даному випадку позивач звернувся з даним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Клопотань/заяв про заміну відповідачів позивачем не заявлялось. Відповідно до норм ЦПК України, суд не може із власної ініціативи здійснити заміну відповідача, без заяви позивача про таке. В прохальній частині позивач просив стягнути кошти саме з Державного бюджету, а не з відповідачів.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі №910/23967/16, провадження № 12-110цс18, вказано, що у випадку, коли шкода завдається органом державної влади, його посадовою або службовою особою, відшкодовувати таку шкоду зобов`язана держава, яка бере участь у справі через відповідні органи: орган, дії, бездіяльність якого призвели до негативних наслідків, та орган Державної казначейської служби України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц, провадження № 14-538цс19, зазначено, що у цивільному судочинстві зазначено, що держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді. У справах про відшкодування шкоди державою вона бере участь як відповідач через той орган, діяннями якого завдано шкоду. Хоча наявність такого органу для того, щоб заявити відповідний позов до держави Україна, не є обов`язковою. Участь у вказаних справах Державної казначейської служби України чи її територіальних органів не є необхідною.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду (справа № 415/1009/21), боржником у таких зобов`язаннях є держава Україна, а кошти підлягають стягненню безпосередньо з Державного бюджету України. Тому фактично відповідачем є Держава, яка бере участь у справі через відповідні органи.

При цьому, суд також враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 19.10.2022 у справі № 522/22225/21, згідно з яким незважаючи на те, що районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки не має статусу юридичної особи та є відокремленим підрозділом обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, він є суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС України та є належним відповідачем.

Отже, з огляду на вищевикладене, заявлена позовна вимога щодо стягнення сплаченого штрафу у розмірі 19 890.20 грн., беручи до уваги лист Індустріального ВДВС у м.Харкові №16420 від 27.01.2026, підлягає задоволенню.

Позивач, у свою чергу, просив стягнути стягнуті з нього 22 182.22 грн., при цьому, в позові позивач не вказав, що у вказану суму входять як і сам штраф, так і витрати виконавчого провадження та виконавчий збір, що встановлено судом із листа Індустріального ВДВС у м.Харкові №16420 від 27.01.2026.

Як встановлено судом, в рамках виконавчого провадження № 79202983 на виконання постанови №1637-1п від 24.07.2025, із ОСОБА_1 , окрім частини самого штрафу, було стягнуто також 14.10.2025 - 69 грн. та 234 грн. як витрати виконавчого провадження (всього 303 грн.), 645.01 грн. виконавчий збір, та 16.10.2025 - 1344.01 грн. виконавчий збір.

Суд зазначає, що вказана сума (витрати виконавчого провадження та виконавчий збір) була стягнута з позивача на підставі Закону України «Про виконавче провадження» на користь виконавчої служби як витрати виконавчого провадження.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 42 ЗУ «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з: виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; авансового внеску стягувача; стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Згідно з постановою Верховного суду від 01.10.2020 у справі 703/1111/17 витрати виконавчого провадження це фактично понесені державним виконавцем витрати під час організації та проведення виконавчих дій (витрати на пересилку поштової кореспонденції; друк документів, тощо).

Відповідно до п. 3.13.3 Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Міністерством юстиції України 02.04.2012 №512/5 використання витрат на проведення виконавчих дій, стягнутих з боржника, здійснюється відповідно до письмового розпорядження державного виконавця, яким витрати на проведення виконавчих дій перераховуються з депозитного рахунку на спеціальний реєстраційний рахунок для обліку коштів, отриманих як плата за послуги, що надаються бюджетними установами, відкритими на ім`я Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних територіальних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі в органах Державної казначейської служби України. Використання витрат на проведення виконавчих дій здійснюється відповідно до кошторисів, затверджених в установленому порядку.

Тобто, із вказаного вбачається, що витрати виконавчого збору, стягнуті з боржника, не зараховуються до Державного бюджету, а перераховуються до спеціальний рахунок, відкритий на ім`я Міністерства юстиції України.

Отже, витрати виконавчого провадження, стягнуті з позивача не можуть стягуватися з Держави Україна.

Крім того, частиною другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

З наведених норм права вбачається, що Законом України «Про виконавче провадження» встановлено спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.02.2020 по справі № 201/8493/18.

Так, підставою для виникнення у боржника обов`язку зі сплати витрат виконавчого провадження є сам факт наявності відкритого виконавчого провадження, під час виконання якого приватний/державний виконавець виконує обов`язки, покладені на нього Законом України «Про виконавче провадження». На час здійснення виконавчих дій, безпосередньо постанова про притягнення до адміністративної відповідальності №1637-1п від 24.07.2025 була чинна та підлягала примусовому виконанню.

Враховуючи викладене, вказана сума у загальному розмірі 2292.02 грн. (з яких 69 грн. та 234 грн. як витрати виконавчого провадження, 645.01 грн. виконавчий збір, та 1344.01 грн. виконавчий збір), які стягнуті з позивача як витрати виконавчого провадження та виконавчий збір, не можуть вважатись безпідставно набутими в розумінні ст. 1212 ЦК України, оскільки, як уже було зазначено судом, вони були стягнуті на підставі та відповідно норм Закону України «Про виконавче провадження».

Висновки суду в цій частині узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 206/2212/18.

Також суд враховує, що згідно із вищезазначеними положеннями закону, витрати виконавчого провадження та виконавчий збір до Державного бюджету не зараховуються та не можуть бути стягнуті із нього.

При цьому, позивач просить стягнути з Державного бюджету України грошові кошти у розмірі 22 182.22 грн., які складаються, в тому числі із витрат виконавчого провадження та виконавчого збору всього в сумі 2292.02 грн.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення безпідставно набутих коштів, а саме щодо задоволення вимог в частині стягнення із Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 19 890.20 грн. як відшкодування сплаченого адміністративного штрафу, та відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Державного бюджету України витрат виконавчого провадження та виконавчого збору у загальному розмірі 2292.02 грн.

На підставі ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, на користь позивача підлягає також стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме у розмірі 954.92 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 1212 ЦК України, ст..ст. 3, 5, 12, 13,18, 258,260,265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській обл., про стягнення коштів задовольнити частково.

Стягнути із Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти у сумі 19 890 (дев`ятнадцять тисяч вісімсот дев`яносто) грн. 20 коп. та 954 грн. (дев`ятсот п`ятдесят чотири) грн. 92 коп. судового збору.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Холодногірський районний суд м. Харкова, шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст судового рішення складено 01.09.2026.

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , рнокпп НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_2 , код НОМЕР_3 ;

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , АДРЕСА_3 , код НОМЕР_4 ;

Третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській обл., м.Харків, вул. Єніна Євгенія, 18, код 37874947.

Головуючий: