Рішення № 139364031, 31.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.08.2026Справа № 910/7261/26Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальнстю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»

до Акціонерного товариства «Банк Альянс»

про стягнення 300 496, 71 грн.

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із вказаною позовною заявою до відповідача про стягнення 300 496, 71 грн. з яких : 3% річних у сумі 108 602,68 грн. та інфляційні втрати у сумі 191 894,03 грн.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2026 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу для подання відповіді на відзив.

08.07.2026 від Акціонерного товариства «Банк Альянс» надійшов відзив на позовну заяву в якому Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

13.07.2026 від Товариства з обмеженою відповідальнстю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» надійшла відповідь на відзив.

20.07.2026 від Акціонерного товариства «Банк Альянс» надійшли заперечення по справі, в яких Відповідач просить застосувати строки позовної давності.

При цьому, оскільки до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

УСТАНОВИВ:

Як зазначає Позивач у позовній заяві 30.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»(далі Позивач) як продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОГАРАНТІЯ» як покупцем було укладено індивідуальний договір № БГр-21/22-ЕНГ до рамкового договору купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-ЕНГ, за умовами пункту 1.1. рамкового договору сторони узгодили, що цей Рамковий договір (включаючи усі зміни та доповнення) регулює відносини Сторін щодо купівлі-продажу, передачі та прийому природного газу за угодою, що (далі - Індивідуальний Договір).

31 січня 2022 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОГАРАНТІЯ» було укладено Додаткову угоду № 1 до Додаткової угоди № 01-БГр-ЕНГ до Індивідуального договору № БГр-21/22-ЕНГ від 30.09.2021 до Рамкового договору купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-ЕНГ від 30.09.2021, за змістом якої сторони домовились, що обсяг природного газу, який буде прийнято Покупцем від Продавця у січні 2022 року складає 1 040,000 тис.куб.м.

Сторони домовились, на виконання п. 8 Індивідуального договору, що договірна вартість за період постави «січень 2022» складає 6 430 666,67 грн, крім того ПДВ 1 286 133,33 грн, разом 7 716 800,00 грн.

Відповідно до пункту 10. Індивідуального договору оплата договірної вартості за відповідний період поставки здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами на банківський рахунок Продавця протягом 45 календарних днів починаючи з дня, наступного за днем закінчення відповідного періоду поставки.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОГАРАНТІЯ» частково сплатило заборгованість за поставку у січні 2022, що була забезпечена банківською гарантією, і з урахуванням здійснених оплат сума заборгованості за вказаний період зменшилась із 7 716 800,00 грн. до 3 786 053,32 грн.

На виконання п.14 Індивідуального Договору Покупець надав банківську гарантію №16552-21 від 28 грудня 2021 року.

За банківською гарантією №16552-21 від 28 грудня 2021 року. Акціонерне товариство «БАНК АЛЬЯНС» (Банк-гарант) надає Товариству з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (Бенефіціар) гарантію та приймає на себе безумовне та безвідкличне зобов`язання сплатити Бенефіціару суму, яка не перевищує 8 162 000,00 грн, протягом п`яти банківських днів з дати одержання письмової вимоги Бенефіціара про сплату коштів за гарантією, без необхідності для Бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім Вимоги, або виконання будь-яких інших вимог.

Гарантія забезпечує виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОГАРАНТІЯ» (Принципал) платіжних зобов`язань за Індивідуальним договором № БГр-21/22-ЕНГ від 30.09.2021 р. до Рамкового Договору купівлі-продажу газу № 2рд_БГр-ЕНГ від « 30» вересня 2021 р. та додаткової угоди до нього № 01-БГр-ЕНГ від 20 грудня 2021 р. (період поставки «Січень 2022»).

Через невиконанням зобов`язань Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОГАРАНТІЯ» за Індивідуальним договором № БГр-21/22-ЕНГ від 30.09.2021 р. до Рамкового Договору купівлі-продажу газу № 2рд_БГр-ЕНГ від « 30» вересня 2021 р. та додаткової угоди до нього № 01-БГр-ЕНГ від 20 грудня 2021 р. та несплати залишку договірної вартості газу в сумі 6 618 404,27 грн, Позивач звернувся до Банка-гаранта з вимогою від 29.03.2022 №125/01-1147 сплатити за банківською гарантією виконання зобов`язань від 28.12.2021 р. №16552-21 від 28 грудня 2021 на суму 6 618 404,27 грн. (далі Вимога).

Незважаючи на належне пред`явлення вимоги бенефіціара, АТ «БАНК АЛЬЯНС» не виконало свого грошового зобов`язання у строк, встановлений умовами банківської гарантії. Судове підтвердження обов`язку Банку.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 21.09.2023 у справі № 910/5648/23 позовні вимоги ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» були задоволені повністю. Зокрема, з АТ «БАНК АЛЬЯНС» на користь ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» було стягнуто: - 3 786 053,32 грн сума за банківською гарантією; - 519 140,80 грн інфляційні втрати; - 893 507,73 грн пеня; - 72 353,81 грн три проценти річних; - 79 065,83 грн витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви. Загальна сума, присуджена до стягнення з АТ «БАНК АЛЬЯНС», становила 5 350 121,49 грн.

Відтак, рішенням Господарського суду м. Києва від 21.09.2023 у справі № 910/5648/23 підтверджено наявність у АТ «БАНК АЛЬЯНС» грошового зобов`язання перед ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», факт його порушення, а також правомірність нарахування відповідальності за прострочення виконання такого зобов`язання. Позивач посилається на те, що у справі № 910/5648/23 розрахунок 3% річних та інфляційних втрат було здійснено за період прострочення з 15.04.2022 по 31.10.2022, про що було зазначено в рішенні суду від 21.09.2023.

У відповідності до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

16.10.2023 АТ «БАНК АЛЬЯНС» сплатило на користь ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» 5 350 121,49 грн. на виконання рішенням Господарського суду м. Києва від 21.09.2023 у справі № 910/5648/23.

У зв`язку з тривалим простроченням АТ «БАНК АЛЬЯНС» виконання грошового зобов`язання ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» додатково нараховано три проценти річних та інфляційні втрати. Станом на дату остаточного розрахунку розмір додаткових нарахувань становить:

- інфляційні втрати у розмірі 191 894,03 грн (період нарахування з 01.11.2022 по 30.09.2023);

- три проценти річних у розмірі 108 602,68 грн (період нарахування з 01.11.2022 по 15.10.2023).

На підставі викладених обставин Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Преюдиціальність обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.18. в справі № 910/9823/17.

Разом з тим, преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої палати Верховного Суду від 03.07.18. в справі № 917/1345/17.

При цьому, суд зазначає, що преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року в справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України" та від 28.10.1999 року в справі за заявою № 28342/95 Брумареску проти Румунії встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення Суду у справах Христов проти України, no. 24465/04, від 19.02.2009 року, Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008 року).

Рішенням Господарського суду м. Києва від 21.09.2023 у справі № 910/5648/23 позовні вимоги задоволено повністю та стягнуто з Акціонерного товариства «Банк Альянс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» суму банківської гарантії у розмірі 3 786 053 (три мільйони сімсот вісімдесят шість тисяч п`ятдесят три) грн. 32 коп., 893 507 (вісімсот дев`яносто три тисячі п`ятсот сім) грн. 73 коп. пені, 519 140 (п`ятсот дев`ятнадцять тисяч сто сорок) грн. 80 коп. інфляційних втрат, 72 353 (сімдесят дві тисячі триста п`ятдесят три) грн. 81 коп. 3 % річних та витрат по сплаті судового збору у розмірі 79 065 (сімдесят дев`ять тисяч шістдесят п`ять) грн. 83 коп.

Зазначене рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 набрало законної сили 19.10.2023.

16.10.2023 Відповідачем сплачено на користь Позивача - 5 350 121,49 грн. на виконання рішенням Господарського суду м. Києва від 21.09.2023 у справі № 910/5648/23.

Таким чином, розмір грошової та обґрунтованість такої вимоги про стягнення основного боргу мають преюдиціальне значення та не потребують повторного доказування.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 524 та 533 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Таким чином, грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди іншій особі.

Отже, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія положень частини 2 статі 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 року у справі № 910/22034/15.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних за період з 01.11.2022 по 15.10.2023, судом встановлено, що загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 103 934,94 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення належить відмовити.

В частині нарахування інфляційних втрат судом враховується правовий висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 року у справі № 910/13071/19. Зокрема, сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Здійснивши власний розрахунок втрат від інфляції за період з 01.11.2022 по 15.10.2023, судом встановлено, що загальна сума втрат від інфляції, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 168 754,54 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення належить відмовити.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Так, Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним Законом України від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в Україні із 24.02.2022 було введено воєнний стан, який триває і наразі.

Таким чином, з огляду на вищезазначені приписи законодавства та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що строк позовної давності не пропущено.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на відповідача пропорційно розміру позовних вимог в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «БАНК АЛЬЯНС» (Україна, 04053, місто Київ, ВУЛИЦЯ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ, будинок 50; код 14360506) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЮ «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ» (Україна, 04116, місто Київ, ВУЛИЦЯ ШОЛУДЕНКА, будинок 1, код: 42399676) - 3% річних в розмірі 103 934 (сто три тисячі дев`ятсот тридцять чотири) грн. 94 коп., інфляційні втрати в розмірі 168 754 (сто шістдесят вісім тисяч сімсот п`ятдесят чотири) грн. 54 коп. та судовий збір в розмірі 3 272 (три тисячі двісті сімдесят дві) грн. 27 коп.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Алєєва