Ухвала суду № 139363447, 31.08.2026, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

____________________________

УХВАЛА

"31" серпня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/922/26

Господарський суд Закарпатської області в складі судді Сисина С.В., розглянувши заяву виконувача обов`язків керівника Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області про забезпечення позову, що подається одночасно з позовною заявою від 26.08.2026 (зареєстровану за вхідним №02.3.1-02/8441/26 від 27.08.2026) у справі

за позовом виконувача обов`язків керівника Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області, код ЄДРПОУ 0290996724, місцезнаходження 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Небесної Сотні, 6, в інтересах держави в особі

позивача: Ужгородської міської ради, код ЄДРПОУ 33868924, місцезнаходження 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, площа Поштова, будинок 3,

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Майор Василя Михайловича, РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження АДРЕСА_1 ,

про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння недобросовісного набувача,

без повідомлення (виклику) учасників справи,

В С Т А Н О В И В:

1. Виконувач обов`язків керівника Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області (далі прокурор) через систему «Електронний суд ЄСІТС» звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою від 26.08.2026 (яка зареєстрована за вхідним №02.3.1-05/984/26 від 27.08.2026) в інтересах держави в особі Ужгородської міської ради (далі позивач, Міська рада) до Фізичної особи-підприємця Майор Василя Михайловича (далі відповідач, ФОП Майор В.М.) з позовними вимогами про витребування від відповідача на користь територіальної громади міста Ужгород в особі Міської ради земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:65:001:0126 площею 1,1947 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2831831121101), земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:65:001:0127 площею 0,5525 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2831811821101) та земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:65:001:0128 площею 0,4847 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2831792621101) (далі спірні земельні ділянки).

Позовні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що рішенням Господарського суду Закарпатської області від 25.05.2023 у справі №907/825/22, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 02.10.2023, визнано укладеним з дня набрання чинності рішенням суду договір купівлі-продажу між Департаментом міської інфраструктури Ужгородської міської ради, як продавцем та Товариством з додатковою відповідальністю «Будівельне управління «Промжитлобуд» (далі Товариство), як покупцем, земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:65:001:0077 площею 2,2319 га, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств, розташованої у місті Ужгороді по вулиці Сергія Мартина (Паризької Комуни), № 2.

27.10.2023 на підставі рішення Господарського суду Закарпатської області від 25.05.2023 у справі №907/825/22 Товариством з додатковою відповідальністю «Будівельне управління «Промжитлобуд» проведено реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:65:001:0077, а 13.11.2023 Товариством здійснено поділ земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:65:001:0077 на земельні ділянки з кадастровими номерами 2110100000:65:001:0126 площею 1,1947 га, 2110100000:65:001:0127 площею 0,5525 га та 2110100000:65:001:0128 площею 0,4847 га.

12.03.2024 на підставі договорів купівлі-продажу, укладених Товариством з ОСОБА_1 та які посвідчені приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Деяк К.К. і зареєстровані в реєстрі за № № 349, 350, 351 (далі договори купівлі-продажу), земельні ділянки з кадастровими номерами 2110100000:65:001:0126, 2110100000:65:001:0127, 2110100000:65:001:0128 разом з розміщеними на них об`єктами нерухомого майна відчужено ОСОБА_1 .

Водночас постановою Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 у справі №907/825/22 задоволено касаційну скаргу Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, скасовано постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 25.05.2023 у справі №907/825/22 та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з додатковою відповідальністю «Будівельна компанія «Промжитлобуд» відмовлено повністю.

Отже, оскільки первинна правова підстава набуття Товариством (як продавцем згідно договорів купівлі продажу) нерухомого майна (земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:65:001:0077) втратила чинність, а відповідач купував спірні земельні ділянки в період касаційного розгляду справи №907/825/22, то за умови проявлення розумної обачності він міг і повинен був перевірити судову історію виникнення права власності продавця на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:65:001:0077 та наявність спору щодо земельної ділянки. Подальше скасування Великою Палатою Верховного Суду 18.12.2024 судових рішень у справі № 907/825/22 та відмова Товариству у позові в даній справі підтвердили незаконність правової підстави, з якої виникло у ТДВ «Будівельна компанія «Промжитлобуд» право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:65:001:0077, яка 13.11.2023 Товариством була поділена на земельні ділянки з кадастровими номерами 2110100000:65:001:0126, 2110100000:65:001:0127 і 2110100000:65:001:0128 з подальшим їх відчуженням відповідачу на підставі договорів купівлі-продажу від 12.03.2024.

Відтак, звертаючись з позовною заявою до ОСОБА_1 як недобросовісного набувача земельних ділянок, прокурор просить витребувати від відповідача на користь територіальної громади міста Ужгород в особі Міської ради земельні ділянки з кадастровими номерами 2110100000:65:001:0126, 2110100000:65:001:0127 та 2110100000:65:001:0128, так як спірне майно вибуло з комунальної власності поза волею власника та підлягає витребуванню за віндикаційним позовом на користь територіальної громади міста Ужгород.

Обгрунтовуючи підсудність справи господарському суду, прокурор з посиланням на положення ст. 20 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зазначає, що ОСОБА_1 з 31.07.1998 зареєстрований як фізична особа підприємець; цільове призначення спірних земельних ділянок визначено як « 11.03», тобто для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств; спірні земельні ділянки згідно договорів купівлі-продажу були придбані відповідачем не відокремлено, а разом із розташованими на них нежитловими об`єктами нерухомості, а саме: склад-гаражами та столярною майстернею, а, відтак, набуття ОСОБА_1 земельних ділянок було безпосередньо пов`язане з набуттям та використанням розташованих на них нежитлових будівель виробничо-господарського призначення, а не з використанням землі для особистих чи побутових потреб. Наведене, на переконання прокурора, свідчить про господарський характер спірних правовідносин, так як згідно практики Верховного Суду (постанова від 21.05.2025 у справі № 707/3715/23) при визначенні предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів у земельних спорах необхідно враховувати не лише формальний статус особи, а й фактичне використання земельної ділянки у господарській діяльності.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/922/26 визначено головуючого суддю Сисина С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2026.

2. Разом з позовною заявою від 26.08.2026, виконувач обов`язків керівника Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області через систему «Електронний суд» 27.08.2026 подав до суду заяву про забезпечення позову, що подається одночасно з позовною заявою від 26.08.2026 (зареєстровану за вхідним №02.3.1-02/8441/26) (далі заява), згідно з якою прокурор просить:

- накласти арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 2110100000:65:001:0126 площею 1,1947 га, 2110100000:65:001:0127 площею 0,5525 га та 2110100000:65:001:0128 площею 0,4847 га, право власності на які належать ОСОБА_1 ;

- заборонити ОСОБА_1 , а також будь-яким іншим особам до набрання законної сили рішенням суду укладати договори оренди, суборенди, суперфіцію, емфітевзису, сервітуту, здійснювати поділ, об`єднання, відчуження або інше розпорядження земельними ділянками з кадастровими номерами 2110100000:65:001:0126 площею 1,1947 га, 2110100000:65:001:0127 площею 0,5525 га та 2110100000:65:001:0128 площею 0,4847 га.

- заборонити ОСОБА_1 на час розгляду справи та до набрання законної сили рішенням суду у справі, здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо проведення підготовчих робіт, будівництва об`єктів нерухомості і введення їх в експлуатацію на земельних ділянках з кадастровими номерами 2110100000:65:001:0126, площею 1,1947 га, 2110100000:65:001:0127, площею 0,5525 га та 2110100000:65:001:0128, площею 0,4847 га.

- заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 2110100000:65:001:0126 площею 1,1947 га, 2110100000:65:001:0127 площею 0,5525 га та 2110100000:65:001:0128 площею 0,4847 га.

До заяви про забезпечення прокурор відповідно до ч. 5 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України долучено квитанцію про сплату судового збору за подання заяви.

Обґрунтовуючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову від 26.08.2026, навівши ті ж обставини, що і у позовній заяві від 26.08.2026, якими прокурор обгрунтовує свої позовні вимоги в інтересах держави в особі Міської ради до ФОП Майор В.М. про витребування від відповідача на користь територіальної громади міста Ужгород в особі позивача земельних ділянок з кадастровими номерами 2110100000:65:001:0126, 2110100000:65:001:0127 та 2110100000:65:001:0128; вказуючи про недобросовісність відповідача у набутті права власності на такі спірні земельні ділянки; зазначаючи предмет і підстави позову прокурора, зміст позовних вимог; посилаючись на положення ст.ст.136 і 137 ГПК України щодо підстав забезпечення позову, практику Верховного Суду щодо обрання належних, відповідно до предмета спору, заходів до забезпечення позову із врахуванням фактичних обставин справи, їх співмірність, адекватність, у заяві прокурор наголосив, що наявність у відповідача зареєстрованого права власності на спірні земельні ділянки створює беззаперечну та реальну можливість у будь-який момент вільно розпорядитися йому цим майном, зокрема шляхом його відчуження на користь третіх осіб, передачі в користування, проведення поділу, об`єднання або зміни цільового призначення, а також здійснення будівництва. На переконання прокурора, невжиття заходів забезпечення у вигляді арешту земельних ділянок, заборони відповідачу та іншим особам розпоряджатися ними, проводити будівельні роботи чи отримувати дозвільні документи, а також заборони реєстраційним органам вчиняти будь-які реєстраційні дії може істотно ускладнити або унеможливити виконання майбутнього рішення суду, призведе до зміни правового стану об`єкта спору, виникнення прав третіх осіб і зумовить необхідність тривалого судового захисту через подання нових позовів. Відтак, згідно доводів прокурора, запропоновані ним заходи забезпечення позову є співмірними, тимчасовими, безпосередньо пов`язаними з предметом спору та не позбавляють відповідача права володіння та користування майном.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.08.2025 заяву про забезпечення позову передано для розгляду судді Сисину С.В.

3. Відповідно ст. 138 ГПК України заява про забезпечення позову подається:

1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо;

2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;

3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Згідно з ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

У даному випадку суд не вбачає необхідності здійснення виклику учасників справи для з`ясування додаткових обставин, з огляду на вказані заявником підстави та спосіб забезпечення позову, а також зважаючи на процесуально стислі строки розгляду заяви.

4. Розглянувши заяву про забезпечення позову у справі №907/922/26, суд дійшов висновку про наявність підстав для її часткового задоволення, виходячи з такого.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні, у випадку задоволення позову.

Близькі за змістом висновки, щодо застосування статей 136, 137 ГПК України, викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначено у ст. 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

За змістом ст. 136 ГПК України у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Водночас, у разі, коли спір є немайновим, тобто судове рішення у разі задоволення такого позову не вимагатиме його примусового виконання, не повинна досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а досліджується та оцінюється така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду та те, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/15328/23, від 01.05.2023 у справі №914/257/23, від 06.03.2023 у справі № 916/2239/22.

5. Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.

У п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

У постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить.

Тому Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Поряд з цим, у п.п. 2 і 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

У постанові від 19.12.2024 у cправі № 910/6192/24 Касаційний господарський суд в складі Верховного Суду зазначив, що заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постановах від 16.05.2023 у справі № 906/151/23, від 07.02.2022 у справі № 916/3594/21, від 28.06.2024 у справі № 910/1758/24.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору. Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у справах № 914/2157/19 від 20.07.2020, № 910/19256/16 від 10.04.2018, № 910/20479/17 від 14.05.2018, № 922/1605/18 від 11.09.2018, № 909/526/19 від 14.01.2019, № 925/288/17 від 25.01.2019, № 904/1417/19 від 26.09.2019).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача

При використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу чи заходів забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 03.12.2020 року у справі № 911/1111/20).

6. Згідно позовної заяви від 26.08.2026 Виконувача обов`язків керівника Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Ужгородської міської ради до Фізичної особи-підприємця Майор Василя Михайловича про витребування спірних земельних ділянок із чужого незаконного володіння та доданих до неї документів вбачається, що позовні вимоги у справі прокурором обгрунтовані із посиланням на факт реєстрації 27.10.2023 за Товариством з додатковою відповідальністю «Будівельне управління «Промжитлобуд» права власності на земельну ділянку кадастровий номер 2110100000:65:001:0077 площею 2,2319 га, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств, розташовану у місті Ужгороді по вулиці Сергія Мартина (Паризької Комуни), № 2, на підставі рішення Господарського суду Закарпатської області від 25.05.2023 у справі №907/825/22, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 02.10.2023.

Водночас, згідно доводів прокурора, так як згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 у справі №907/825/22 скасовано постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 25.05.2023 у справі №907/825/22 та одночасно ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з додатковою відповідальністю «Будівельна компанія «Промжитлобуд» відмовлено повністю; так як до перегляду Верховним Судом в касаційному порядку рішень судів першої та апеляційної інстанцій у справі №907/825/22 ТДВ «Будівельне управління «Промжитлобуд» 13.11.2023 здійснило поділ земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:65:001:0077 на земельні ділянки з кадастровими номерами 2110100000:65:001:0126 площею 1,1947 га, 2110100000:65:001:0127 площею 0,5525 га та 2110100000:65:001:0128 площею 0,4847 га та у подальшому відчужило такі спірні земельні ділянки відповідачу на підставі договорів купівлі-продажу, укладених 12.03.2024 Товариством з Майор В.М. та які посвідчені приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Деяк К.К. і зареєстровані в реєстрі за № № 349, 350, 351, а відтак прокурор, заявивши віндикаційний позов, вбачає підстави для витребування таких спірних земельних ділянок у відповідача як недобросовісного набувача на користь територіальної громади міста Ужгород в особі Ужгородської міської ради.

Навівши такі обставини щодо подачі прокурором в Господарський суд Закарпатської області позовної заяви в інтересах держави в особі Міської ради до відповідача про витребування спірних земельних ділянок і подачі прокурором заяви про забезпечення позову, суд ще раз наголошує, що під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.

У той же час, суд зазначає, що, заявивши в справі позовні вимоги про витребування від відповідача на користь територіальної громади міста Ужгород в особі Ужгородської міської ради трьох спірних земельних ділянок, у позовній заяві прокурор обгрунтував підстави позову, які стосуються таких трьох земельних ділянок з кадастровими номерами 2110100000:65:001:0126 площею 1,1947 га, 2110100000:65:001:0127 площею 0,5525 га та 2110100000:65:001:0128 площею 0,4847 га, які до 13.11.2023 становили одну (єдину) земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:65:001:0077, площею 2, 2319 га, по вулиці Сергія Мартина (Паризької Комуни), № 2 у місті Ужгород Закарпатської області та право власності на яку було зареєстроване за Товариством з додатковою відповідальністю «Будівельне управління «Промжитлобуд» на підставі рішення Господарського суду Закарпатської області від 25.05.2023 у справі №907/825/22, яке було скасоване згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 у справі №907/825/22.

Отже, заходи забезпечення позову стосовно земельних ділянок з кадастровими номерами 2110100000:65:001:0126, 2110100000:65:001:0127 та 2110100000:65:001:0128, які прокурор просить вжити згідно заяви, заявлені Виконувачем обов`язки керівника Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області в межах предмета позову, враховуючи здійснений ТДВ «Будівельне управління «Промжитлобуд» 13.11.2023 поділ земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:65:001:0077 на три спірні земельні ділянки, що було здійснено Товариством до перегляду Верховним Судом в касаційному порядку рішень судів першої та апеляційної інстанцій у справі №907/825/22.

7. Отже, судом встановлено, що предметом спірних правовідносин є заявлені виконувачем обов`язки керівника Ужгородської окружної прокуратури позовні вимоги в інтересах держави в особі Ужгородської міської ради до ФОП Майор В.М. про витребування від відповідача на користь територіальної громади міста Ужгород в особі Міської ради спірних земельних ділянок.

Водночас, слід зазначити, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 13.09.2023 у справі №910/11678/22).

При використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначити обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами (пункт 8.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20).

У постанові від 20.12.2024 у справі № 910/3871/24 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст. 74 ГПК України). Вирішуючи питання про забезпечення позову господарському суду слід виходити з приписів ст.ст. 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), а також, здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача), щодо відсутності підстав для вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням, зокрема, того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника (відповідача), чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, інших учасників судового процесу, та яким чином, чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 904/5876/19, від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20).

Не надаючи оцінку обгрунтованості заявленого позову в даній справі, однак, виконуючи вимоги процесуального закону щодо встановлення під час розгляду заяви про забезпечення позову наявності спору між сторонами і підстав застосування таких заходів, суд погоджується з доводами прокурора, наведеними у заяві, про те, що у разі задоволення позову з даного спору та одночасної зміни власника спірних земельних ділянок під час розгляду справи в суді, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів територіальної громади міста Ужгорода в особі Міської ради, за захистом яких прокурор звернувся до суду. Наявність такого ризику загрожує правам та інтересам Міської ради, з метою захисту яких подано позовну заяву, оскільки неможливість поновити права власності за відповідачем, у випадку відчуження майна третім особам, унеможливить виконання рішення суду щодо витребування земельних ділянок та зробить неможливим виконання рішення суду в зазначеній частині. Зазначене, в свою чергу, може призвести до необхідності подання нового позову до наступного власника та виникненню нового спору.

Також суд погоджується з аргументами прокурора, що під час розгляду справи або до набрання законної сили рішенням суду, відповідач (власник) може передати в користування спірні земельні ділянки іншим особам, розпочати будівництво об`єктів нерухомості та ввести їх в експлуатацію, що зумовить необхідність звернення до суду з іншими позовами до інших відповідачів (фактично унеможливить ефективний захист інтересів держави), що призведе до тривалого непоновлення інтересів держави. Необхідність застосування заходів забезпечення, на переконання суду, випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування запропонованих прокурором заходів забезпечення позову у виді арешту спірних земельних ділянок, заборони відповідачу до набрання законної сили рішенням суду укладати договори оренди, суборенди, суперфіцію, емфітевзису, сервітуту, здійснювати поділ, об`єднання, відчуження або інше розпорядження спірними земельними ділянками, заборони відповідачу на час розгляду справи здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо проведення підготовчих робіт, будівництва об`єктів нерухомості і введення їх в експлуатацію на спірних земельних ділянках, значно ускладнить ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких прокурор звернувся до суду (приведе до виникнення нових судових проваджень щодо спірного майна).

Іншими словами, суд погоджується з доводами прокурора, що невжиття запропонованих прокурором заходів забезпечення позову у цій справі (крім заборони будь-яким іншим особам укладати договори оренди, суборенди, суперфіцію, емфітевзису, сервітуту, здійснювати поділ, об`єднання, відчуження або інше розпорядження спірними земельними ділянками) з високою імовірністю може призвести до того, що на день набранням законної сили рішенням у цій справі, спірне нерухоме майно (спірні земельні ділянки), яке є предметом цього позову, може бути передано у власність або користування іншим особам, на вказаних земельних ділянках відповідачем може бути здійснене будівництво об`єктів нерухомості, що значно ускладнить ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів територіальної громади міста Ужгорода, за захистом якої прокурор звернувся до суду в інтересах Ужгородської міської ради (наведене приведе до виникнення нових судових проваджень щодо спірного майна).

Суд враховує, що факт володіння нерухомим майном, як правило, може підтверджувати державна реєстрація права власності на це майно в установленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння). Цей висновок Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постанові від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункти 43, 89). Його надалі послідовно застосовує Верховний Суд.

За загальним правилом суб`єкт, за яким зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння таким майном цим суб`єктом, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 63)). Інакше кажучи, не можна задовольнити вимогу про витребування нерухомого майна від особи, яка була його володільцем на час подання позову, але на момент ухвалення судового рішення більше цим майном не володіє (володільцем цього майна у державному реєстрі вказана інша особа, ніж відповідач). Крім того, судове рішення про витребування нерухомого майна неможливо буде виконати, якщо на час такого виконання право власності на це майно буде зареєстроване за іншою особою, ніж відповідач, із володіння якого суд витребував відповідний об`єкт. З огляду на вказане у справах про витребування власником його майна важливим є вжиття заходів забезпечення позову. Без цього ефективний захист прав та інтересів власника, належне виконання рішення суду про задоволення позову можуть бути неможливими внаслідок переходу майна до іншої, ніж відповідач, особи під час розгляду справи або після того, як суд ухвалить таке рішення.

Також, окремо суд враховує, що заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову (до такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 09.11.2018 у справі №915/508/18, від 12.03.2020 у справі №916/3479/19, від 07.09.2020 у справі №904/1766/20, від 19.10.2020 у справі №916/30/20 від 16.12.2020 у справі №915/2460/19).

Відтак, вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти конкретно визначені у заяві дії та приймати рішення, заборона органам, що здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії щодо спірних земельних ділянок унеможливить подальше їх відчуження, поділ чи об`єднання, зміну конфігурації та реквізитів, чим гарантуватиме подальше виконання судового рішення у випадку задоволення позову.

8. За таких обставин, врахувавши наявність реальної загрози порушення інтересів держави у разі невжиття відповідних заходів забезпечення стосовно предмету спору (спірних земельних ділянок), суд виснує про наявність підстав для застосування запропонованих заявником заходів забезпечення позову, про які зазначено в резолютивній частині ухвали, оскільки в протилежному випадку - наведене може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення порушених та оспорюваних прав та інтересів позивача щодо спірних земельних ділянок, за захистом яких прокурор звернувся до суду, унеможливити виконання майбутнього судового рішення та позбавить територіальну громаду міста Ужгорода ефективного захисту інтересів держави у межах одного судового провадження.

Отже, такі заходи забезпечення позову (крім заборони будь-яким іншим особам укладати договори оренди, суборенди, суперфіцію, емфітевзису, сервітуту, здійснювати поділ, об`єднання, відчуження або інше розпорядження спірними земельними ділянками) відповідають заходам забезпечення позову, встановленим у ст.137 ГПК України, предмету позову, стосуються предмету спору, відповідають принципам розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову та будуть спрямовані на забезпечення ефективного захисту прав та інтересів держави в особі Ужгородської міської ради в обраний прокурором спосіб у разі задоволення цього позову.

Разом з тим, з урахуванням наведених вище мотивів, суд зазначає, що невжиття таких заходів забезпечення позову ускладнить відновлення порушених прав та інтересів держави, зокрема з урахуванням того, що очікувано виникають побоювання, що повно захистити інтереси держави в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду буде неможливо.

Щодо цього, суд зазначає, що інститут забезпечення позову є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків від відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Цей інститут є гарантією захисту та відновлення прав осіб, а отже, елементом правосуддя.

Отже, заходи забезпечення позову, наведені прокурором у заяві про забезпечення позову (крім заборони будь-яким іншим особам укладати договори оренди, суборенди, суперфіцію, емфітевзису, сервітуту, здійснювати поділ, об`єднання, відчуження або інше розпорядження спірними земельними ділянками) жодним чином не обмежують права та законні інтереси ані відповідача, ані інших осіб, оскільки вони не зумовлюють фактичного вирішення спору по суті, мають тимчасовий характер та їх вжиття забезпечить збереження балансу інтересів сторін та узгоджується із критерієм розумності, обґрунтованості та адекватності.

З приводу цього, суд зазначає, що такі заходи забезпечення позову забезпечать підтримання "status quo", поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кюблер проти Німеччини" (заява №32715/06).

9. У той же час щодо вимог прокурора про «заборону будь-яким іншим особам до набрання законної сили рішенням суду укладати договори оренди, суборенди, суперфіцію, емфітевзису, сервітуту, здійснювати поділ, об`єднання, відчуження або інше розпорядження земельними ділянками з кадастровими номерами 2110100000:65:001:0126 площею 1,1947 га, 2110100000:65:001:0127 площею 0,5525 га та 2110100000:65:001:0128 площею 0,4847 га», то суд не вбачає підстав для застосування таких заходів забезпечення позову, які стосуються не відповідача, а «будь-яких інших осіб», так як у заяві прокурор не обгрунтував з посиланням на обставини справи і докази, які саме інші особи можуть вчиняти зазначені прокурором дії стосовно спірних земельних ділянок. Щодо цього суд зазначає, що заборона іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору, що передбачено п.4 ч.1ст.137 ГПК України, не може бути загальною (стосуватися невизначеного кола осіб), а тому заява прокурора в цій частині не підлягає до задоволення.

10. Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що запропоновані прокурором заходи забезпечення позову, крім «заборони будь-яким іншим особам до набрання законної сили рішенням суду укладати договори оренди, суборенди, суперфіцію, емфітевзису, сервітуту, здійснювати поділ, об`єднання, відчуження або інше розпорядження спірними земельними ділянками», є обгрунтованими, адекватними, необхідними, пропорційними та співмірними предмету і підставам позову, мета їх заявлення відповідає застосуванню заходів забезпечення позову як таких.

Задовольнивши частково за вказаних мотивів заяву про забезпечення позову, суд зазначає, що такі заходи забезпечення позову фактично не підмінюють собою судове рішення у справі, яке має ухвалюватися за результатами розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.

11. Частиною 6 ст. 140 ГПК України встановлено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України

ПОСТАНОВИВ:

Заяву виконувача обов`язків керівника Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області про забезпечення позову, що подається одночасно з позовною заявою від 26.08.2026 у справі №907/922/26 (зареєстровану за вхідним №02.3.1-02/8441/26 від 27.08.2026) задовольнити частково.

Накласти арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 2110100000:65:001:0126 площею 1,1947 га, 2110100000:65:001:0127 площею 0,5525 га та 2110100000:65:001:0128 площею 0,4847 га, право власності на які належать ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Заборонити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до набрання законної сили рішенням суду в справі №907/922/26 укладати договори оренди, суборенди, суперфіцію, емфітевзису, сервітуту, здійснювати поділ, об`єднання, відчуження або інше розпорядження земельними ділянками з кадастровими номерами 2110100000:65:001:0126 площею 1,1947 га, 2110100000:65:001:0127 площею 0,5525 га та 2110100000:65:001:0128 площею 0,4847 га.

Заборонити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на час розгляду справи та до набрання законної сили рішенням суду у справі №907/922/26 здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо проведення підготовчих робіт, будівництва об`єктів нерухомості і введення їх в експлуатацію на земельних ділянках з кадастровими номерами 2110100000:65:001:0126, площею 1,1947 га, 2110100000:65:001:0127, площею 0,5525 га та 2110100000:65:001:0128, площею 0,4847 га.

Заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 2110100000:65:001:0126 площею 1,1947 га, 2110100000:65:001:0127 площею 0,5525 га та 2110100000:65:001:0128 площею 0,4847 га.

Відмовити в задоволенні решти вимог заяви виконувача обов`язків керівника Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області про забезпечення позову, що подається одночасно з позовною заявою від 26.08.2026 у справі №907/922/26 (зареєстрованої за вхідним №02.3.1-02/8441/26 від 27.08.2026).

Стягувач: Ужгородська окружна прокуратура (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Небесної Сотні, 6; код ЄДРПОУ - 02909967).

Боржник: Фізична особа-підприємець Майор Василь Михайлович, РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження АДРЕСА_1 .

Ухвала набирає законної сили з 31.08.2026, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред`явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 31.08.2029.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені статтями 254 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.В. Сисин